Суд: Запорізький окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військової служби
Дата: 19 жовтня 2026 р.
Справа: №280/7253/26
Суддя: Чернова Жанна Миколаївна
ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
20 жовтня 2026 рокуСправа № 280/7253/26 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії
ВСТАНОВИВ:
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якій позивач просить:
визнати протиправною бездіяльність командування військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту щодо в інтересах ОСОБА_1 ;
зобов`язати військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 ;
зобов`язати військову частину НОМЕР_1 невідкладно провести повний розрахунок при звільненні та виплатити всі суми, визначені витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №14 від 11.01.2025, а саме:
щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 523% від посадового окладу;
надбавка за особливості проходження військової служби в розмірі 65% від посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років;
грошову компенсацію за невикористані 5 днів щорічної основної відпустки за 2023;
грошову компенсацію за невикористані 30 днів 2024 щорічної основної відпустки;
інші передбачені законодавством виплати.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 . Після звільнення з військової служби позивач звернувся до відповідної військової частини з вимогою про проведення остаточного розрахунку та виплату всіх належних йому грошових сум, передбачених чинним законодавством України. На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 11.01.2025 №15-РС позивача було звільнено з військової служби у запас із закінченням контракту за абз.16 пп. «г» п.3 ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Відповідно до витягу із наказу (по стройовій частині) №14 від 11.01.2025 про звільнення, позивачу підлягали виплаті: щомісячна премія за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 523% від посадового окладу; надбавка за особливості проходження військової служби в розмірі 65% від посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років; грошова компенсація за невикористані 5 днів щорічної основної відпустки за 2023; грошова компенсація за невикористані 30 днів 2024 щорічної основної відпустки. Позивач вказує, що зазначені виплати фактично не проведені, грошові кошти на його рахунок не надходили, що порушує його право на належне грошове забезпечення та соціальні гарантії військовослужбовця. Позивач зазначає, що звернувся до відповідача, однак відповіді по суті заявлених вимог та фактичного проведення розрахунку не отримав. Вважає, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, що полягає у нерозгляді рапорту та ненаданні обґрунтованої відповіді у визначений законом строк. На підставі викладеного, позивач просив задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 20 липня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Витребувано у Військової частини НОМЕР_1 докази по справі, а саме засвідчені належним чином копії: рапорту ОСОБА_1 від 22.05.2026 та документи щодо результату розгляду рапорту ОСОБА_1 від 22.05.2026, або письмових пояснень щодо причин його нерозгляду; довідки щодо проведення остаточного розрахунку при звільненні із зазначенням усіх видів нарахованого та виплаченого грошового забезпечення; документів, що підтверджують фактичне нарахування та виплату (або невиплату) позивачу: премії, надбавки за особливості проходження служби, компенсації за невикористані відпустки за 2023 та 2024 роки.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив та зазначив, що на момент відкриття провадження у даній справі, до військової частини НОМЕР_1 не надходили звернення ОСОБА_1 з питань, що є предметом даного спору. Даний факт підтверджується трекінгом поштового відправлення АТ «Укрпошта» за накладною №R690350052280, відповідно до якої відправлення було повернуто відправнику 29.06.2026. Даний документ долучений позивачем до матеріалів справи в якості доказу направлення рапорту адресату. Слід зазначити, що військова частина НОМЕР_1 була сформована військовою частиною-формувачем та зареєстрована в 2022 році, що підтверджується довідкою №619/22 від 18.10.2022, а з січня 2023 року повним складом вибула в район виконання завдань згідно бойового розпорядження старшого начальника, де перебуває по даний час. Станом на дату відкриття провадження у даній справі, у військової частини НОМЕР_1 відсутня юридична адреса, що підтверджується вищевказаною довідкою, згідно якої місцезнаходженням військової частини НОМЕР_1 є місто Київ без визначення конкретної адреси. Відповідно до наказу Міністерства оборони України від 22.11.2016 № 620ДСК (в подальшому втратив чинність у зв`язку з вступом в дію наказу Міністерства оборони України від 06.10.2022 №22ДСК) для військових частин, які сформовані в особливий період (у тому числі під час воєнного стану) на штатах воєнного часу визначають лише місце формування у разі відсутності вільних фондів. З часу формування військова частина НОМЕР_1 не була наділена казарменим фондом для розташування управління військової частини, особового складу, розміщення складів боєприпасів та військової техніки. Наведені обставини, а також фактичне перебування військової частини НОМЕР_1 в районі виконання бойових/спеціальних завдань, унеможливило отримання спірного рапорту, а отже і його розгляд командиром військової частини. Надіслання спірного рапорту на адресу військової частини-формувача ( АДРЕСА_1 ) не може свідчити про те, що вказані документи були отримані Відповідачем, а отже твердження про бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду відповідного рапорту про звільнення позивача з військової служби є необґрунтованими та непідтвердженими. Позивач не надав інших доказів того, що звертався до командира військової частини НОМЕР_1 з питань, про які зазначено в позові через засоби спеціального зв`язку або через територіальний центр комплектування та соціальної підтримки за місцем його перебування на обліку. За наведених обставин, відповідачем не розглянуто рапорт позивача про щодо виплати грошового забезпечення через неотримання відповідного документу, а отже незнання про його існування, що не є бездіяльністю Відповідача тому не може бути предметом даного спору. В конкретному випадку, поведінка Відповідача в спірних правовідносинах жодним чином не порушує права позивача, а тому відсутні об`єктивні правові підстави вважати оскаржувані дії (бездіяльність) військової частини протиправними. На виконання вимог розділу XVI Порядку 260 та постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017 згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 по стройовій частині №14 від 11.01.2025 ОСОБА_1 нараховано щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 523% від посадового окладу, надбавку за особливості проходження служби в розмірі 65% від посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислуги років. Крім того, на підставі абзацу третього пункту 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та пункту 3 розділу ХХХІ Порядку №260 наказано виплатити грошову компенсацію за 5 днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік та 30 днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2024 рік. На виконання вимог вищевказаних нормативних документів та наказу командира військової частини НОМЕР_1 №14 від 11.01.2025 ОСОБА_1 було виплачене належне йому грошове забезпечення при звільненні, що підтверджується довідкою про нарахування та утримання грошового забезпечення військовослужбовця за січень 2025 року. Згідно вказаного документу позивачу при звільненні було нараховано та сплачено зокрема і спірні види грошового забезпечення, а саме: - щомісячна премія – 20 992,63 грн.;- надбавка за особливості проходження військової служби – 4 295,69 грн.;- грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2023, 2024 р.р. – 30 504,60 грн.;- індексація – 254,35 грн. За наведених обставин, відповідачем здійснено нарахування та виплату одноразової грошової допомоги на оздоровлення позивачеві в повному обсязі за ввесь період служби у військовій частині НОМЕР_1 , як це визначено вимогами Порядку 260, а тому позовні вимоги в частині визнання протиправними дії, зобов`язання нарахувати та виплатити щомісячну премію, надбавку за особливості проходження військової служби, грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки є необґрунтованими та не підлягають до задоволення. Враховуючи наведене, військова частина НОМЕР_1 при звільненні позивача з військової служби та виключенні зі списків військової частини правильно нарахувала та виплатила в повному обсязі належне йому грошове забезпечення, в тому числі ті види, які є предметом даного спору. Отже, відповідач діяв правомірно та жодним чином не порушив прав та законних інтересів позивача. На підставі викладеного, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою суду від 01 жовтня 2026 року відзив на позовну заяву, поданий Військовою частиною НОМЕР_1 у справі №280/7253/26, - залишиено без руху. Надано відповідачу Військовій частині НОМЕР_1 5-денний строк з дня отримання ухвали для усунення недоліків відзиву на позов шляхом виконання вимог п.2 ч.4 ст. 162 КАС України та надання суду доказів направлення відзиву та доданих до відзиву документів позивачу.
Ухвалою суду від 01 жовтня 2026 року витребувано у Військової частини НОМЕР_1 належним чином засвідчені копії платіжних документів, які підтверджують перерахування грошових коштів ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), із яких можливо встановити дату платежу, суму, одержувача та реквізити рахунку, на який здійснено перерахування.
07 жовтня 2026 року на виконання ухвали суду, Військовою частиою НОМЕР_1 надано суду докази направлення відзиву та доданих до відзиву документів позивачу.
07 жовтня 2026 року на виконання ухвали суду, Військовою частиою НОМЕР_1 надано суду копії відомостей розподілу виплат ОСОБА_1 , які підтверджують перерахування йому грошових коштів на банківський рахунок при звільненні.
12 жовтня 2026 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначив, зокрема, що у відзиві відповідач стверджує, що при звільненні з військової служби йому було нараховано та виплачено всі належні суми, зокрема: щомісячну премія – 20992,63 грн, надбавку за особливості проходження військової служби – 4295,69 грн, грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2023, 2024 роки – 30504,60грн; індексацію – 254,35грн. На підтвердження своєї позиції відповідач посилається на наказ командира військової частини НОМЕР_1 по стройовій частині №14 від 11.01.2025 та довідку про нарахування й утримання грошового забезпечення за період 01/2025 – 02/2025. Однак позивач зазначає, що відповідно до довідки за формою ОК-7, сформованої ПФУ 09.10.2026, за військовою частиною НОМЕР_1 у січні 2025 року відображено дохід у розмірі 39782,51 грн. Водночас за лютий-грудень 2025 року в довідці зазначено нульові суми доходу за цим страхувальником. З огляду на викладене, твердження відповідача про повний розрахунок при звільненні з військової служби не можуть вважатися достатньо обґрунтованими виключно з посиланням на внутрішній наказ і розрахункову довідку без належного підтвердження фактичної виплати всіх спірних сум.
Ухвалою суду від 20 жовтня 2026 року прийнято до розгляду відзив на позовну заяву, поданий Військовою частиною НОМЕР_1 в адміністративній справі №280/7253/26.
Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з`ясував наступне.
З матеріалів адміністративної справи судом установлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 у період з 08.01.2024 по 11.01.2025.
Відповідно до витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11.01.2025 №14 старшого солдата ОСОБА_1 звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 11.01.2025 №15-РС у запас із припиненням строку контракту за абз.16 пп. «г» п.3 ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» вважати таким, що справи та посаду здав і направити для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 . З 11.01.2025 виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Відповідно до вимог розділу ХVІ Порядку №260 та постанови КМУ від 30.08.2017 №704, окремого доручення МОУ від 16.01.2024 №183/уд наказано виплатити позивачу за період з 01.01. по 11.01.2025 включно:
щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 523% від посадового окладу;
надбавку за особливості проходження служби в розмірі 65% від посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років.
Доступ до роботи з відомостями, що містять державну таємницю не надавалася.
Відповідно до абз.3 п.14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» наказано виплатити грошову компенсацію за:
5 днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік;
30 днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2024 рік.
Постійним або службовим житлом не забезпечувався.
Підстава: витяг з наказу військової частини НОМЕР_1 від 11.01.22025 №15-РС рапорт старшого солдата ОСОБА_1 від 11.01.2025.
22.05.2026 позивач звернувся до відповідача із заявою про здійснення належних виплат при звільненні, до якої долучив рапорт на виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 1 млн грн, копію паспорту, копію військового квитка, копію Витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 11.01.2025 №14, копію довідки про травми (поранення, контузії, каліцтва від 11.06.2024 №24103), копію довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України №513 від 08.01.2026, копію службової картки, копію картки реквізитів.
Заяву від 22.05.2026 було направлено засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта» на адресу АДРЕСА_1 .
Згідно трекінгу відправлення з веб-сайту АТ «Укрпошта» за вказаним трек відправленням №R690350052280, відправлення прийнято АТ «Укрпошта» 22.05.2026, 26.05.2026 була «Невдала спроба вручення, інші причини» та 08.06.2026 повернення Відправнику (закінчення встановленого терміну зберігання).
В матеріалах справи міститься копія довідки про нарахування та утримання грошового забезпечення позивача за період 01/2025 – 02/2025, відповідно до якої нараховано:
оклад за військовим званням – 812,90грн;
посадовий оклад – 3820,65грн;
надбавка за вислугу років – 1158,39гнр;
надбавка за особливі умови проходження служби – 4295,69грн;
премія – 20992,63грн;
компенсація невикористаної відпустки – 30504,60грн;
індексація поточна – 254,35грн;
разом – 61839,21грн;
до виплати – 60911,62грн.
Судом досліджені копії відомостей розподілу виплат, надані Військовою частиою НОМЕР_1 на виконання ухвали суду.
Так, згідно з відомістю від 09.01.2025: « ОСОБА_1 / табельний: 3827400354 / ІПН: НОМЕР_3 / сума: 21725,85 / призначення: заробітна плата». На вказаній відомості міститься підпис упоноваженої особи АТ КБ «ПриватБанк» та печатка, дата опрацювання 10.01.2025.
Згідно з відомістю розподілу виплат: « ОСОБА_1 / табельний: 3827400354 / ІПН: НОМЕР_3 / сума: 32674,63 / призначення: заробітна плата». На вказаній відомості міститься підпис упоноваженої особи АТ КБ «ПриватБанк» та печатка, дата опрацювання 01/2025.
Згідно з відомістю розподілу виплат від 24.01.2025: « ОСОБА_1 / табельний: 3827400354 / ІПН: НОМЕР_3 / сума: 6511,14 / призначення: заробітна плата». На вказаній відомості міститься підпис упоноваженої особи АТ КБ «ПриватБанк» та печатка, дата опрацювання 24.01.2025.
Вважаючи протиправною бездіяльність командування військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту в інтересах ОСОБА_1 , позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз цієї норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється, зокрема, Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 та Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі Порядок №260).
Відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Пунктом 14 розділу I Порядку №260 передбачено, що Грошове забезпечення, не виплачене своєчасно або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.
Відповідно до пункту 1 розділу XXXI Порядку №260 грошове забезпечення у разі звільнення з військової служби виплачується військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) - у розмірі грошового забезпечення, передбаченого для займаної посади з дня одержання військовою частиною наказу чи письмового повідомлення про звільнення до дня виключення наказом зі списків особового складу включно, але не більше ніж до дня здавання справ та посади (в межах установлених Міністром оборони України строків) або до дня закінчення щорічної відпустки, яка надається після здавання справ та посади.
Відповідно до пункту 3 розділу XXXI Порядку №260 у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки. Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
З матеріалів справи встановлено, що 22.05.2026 позивач звернувся до відповідача із заявою про здійснення належних виплат при звільненні, до якої долучив рапорт на виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 1 млн грн, копію паспорту, копію військового квитка, копію Витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 11.01.2025 №14, копію довідки про травми (поранення, контузії, каліцтва від 11.06.2024 №24103), копію довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України №513 від 08.01.2026, копію службової картки, копію картки реквізитів.
Заяву від 22.05.2026 було направлено засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта» на адресу АДРЕСА_1 .
Згідно трекінгу відправлення з веб-сайту АТ «Укрпошта» за вказаним трек відправленням №R690350052280, відправлення прийнято АТ «Укрпошта» 22.05.2026, 26.05.2026 була «Невдала спроба вручення, інші причини» та 08.06.2026 повернення відправнику (закінчення встановленого терміну зберігання).
Отже, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт направлення позивачем відповідного звернення, однак не підтверджується факт його вручення відповідачу.
Відповідач, заперечуючи проти позову зазначає, що з січня 2023 року військова частина НОМЕР_1 повним складом вибула в район виконання завдань згідно бойового розпорядження, де перебуває по даний час. Станом на дату відкриття провадження у даній справі, у військової частини НОМЕР_1 відсутня юридична адреса, що підтверджується долученою довідкою, згідно якої місцезнаходженням військової частини НОМЕР_1 є місто Київ без визначення конкретної адреси. Наведені обставини, а також фактичне перебування військової частини НОМЕР_1 в районі виконання бойових/спеціальних завдань, унеможливило отримання спірного рапорту, а отже і його розгляд командиром військової частини. Надіслання спірного рапорту на адресу військової частини-формувача ( АДРЕСА_1 ) не може свідчити про те, що вказані документи були отримані відповідачем.
Оцінюючи наведені доводи, суд зазначає, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень необхідно розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Водночас для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту несвоєчасного виконання обов`язкових дій, а важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість і межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів особи.
Таким чином, бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити. Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим.
При цьому, бездіяльність суб`єкта владних повноважень може бути визнана протиправною адміністративним судом лише у випадку, якщо відповідач ухиляється від вчинення дій, які входять до кола його повноважень та за умови наявності правових підстав для вчинення таких дій.
Відтак, для висновку про допущення відповідачем протиправної бездіяльності щодо нерозгляду звернення необхідним є встановлення, зокрема, обставин надходження такого звернення або виникнення в нього в інший передбачений законом спосіб обов`язку щодо його розгляду.
В спірному випадку матеріали справи не містять доказів вручення поштового відправлення відповідачу, його реєстрації у військовій частині чи отримання уповноваженою посадовою особою відповідача. Надані позивачем докази свідчать про те, що поштове відправлення адресату не вручено та після закінчення строку зберігання повернуто відправнику. Доказів направлення такого звернення відповідачу іншим способом, його передачі через відповідні органи військового управління, або отримання відповідачем звернення, матеріали справи не містять.
Таким чином, оскільки належних та допустимих доказів отримання відповідачем звернення позивача від 22.05.2026 не надано, позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не розгляду рапорту в інтересах позивача задоволенню не підлягають.
Стосовно вимоги про зобов`язання відповідача розглянути рапорт позивача, суд враховує, що після відкриття провадження в цій справі, отримання копії позовної заяви з доданими до неї документами, відповідачу стало відомо факт про звернення позивача з рапортом від 22.05.2026.
Так, зі змісту поданого відзиву вбачається, що відповідач надав оцінку обставинам направлення такого звернення, його змісту та порушеним у ньому питанням, а отже станом на час вирішення цієї справи відповідачу достеменно відомо про існування відповідного звернення позивача.
Суд зазначає, що наказом Міністерства оборони України від 06 серпня 2024 року №531 затверджено Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, який визначає механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України (далі - Міноборони), Збройних Силах України (далі - Збройні Сили) та Державній спеціальній службі транспорту (далі – Порядок №531).
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку №531, рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах.
Згідно пункту 1 розділу ІІІ Порядку №531, у паперовому рапорті військовослужбовець вказує: найменування посади командира (начальника), якому адресується рапорт; заголовок «Рапорт»; суть порушеного питання; перелік доданих до рапорту документів або їх копій (за потреби); найменування займаної посади; військове звання, власне ім`я та прізвище; дату; особистий підпис.
Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Порядку №531, відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою.
Пунктами 4, 5 розділу ІІІ Порядку №531, якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті.
Командиру (начальнику), уповноваженому приймати рішення стосовно порушеного у рапорті питання, забороняється відмовляти у задоволенні рапорту у разі, якщо до рапорту не додано документів, які є або повинні бути в розпорядженні відповідного командира (начальника).
Відповідно до пункту 9 розділу ІІІ Порядку №531 розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється:
1) невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов`язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров`я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин;
2) у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
За обставин цієї справи суд вважає, що покладення на позивача обов`язку шукати інший спосіб доставки того ж звернення, зміст якого відповідачу вже відомий, не відповідало б завданню адміністративного судочинства.
Враховуючи наведене, суд доходить висновку про необхідність зобов`язання відповідача розглянути звернення позивача по суті та повідомити позивача про результати його розгляду у встановленому Законом порядку.
Стосовно позовної вимоги про зобов`язання відповідача невідкладно провести повний розрахунок при звільненні та виплатити всі суми, визначені витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №14 від 11.01.2025, суд зазначає наступне.
Судом установлено та сторонами не заперечується, що відповідно до витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11.01.2025 №14 старшого солдата ОСОБА_1 звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 11.01.2025 №15-РС у запас із припиненням строку контракту за абз.16 пп. «г» п.3 ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» вважати таким, що справи та посаду здав і направити для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 . З 11.01.2025 виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Відповідно до вимог розділу ХVІ Порядку №260 та постанови КМУ від 30.08.2017 №704, окремого доручення МОУ від 16.01.2024 №183/уд наказано виплатити позивачу за період з 01.01. по 11.01.2025 включно:
щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 523% від посадового окладу;
надбавку за особливості проходження служби в розмірі 65% від посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років.
Доступ до роботи з відомостями, що містять державну таємницю не надавалася.
Відповідно до абз.3 п.14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» наказано виплатити грошову компенсацію за:
5 днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік;
30 днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2024 рік.
Постійним або службовим житлом не забезпечувався.
Підстава: витяг з наказу військової частини НОМЕР_1 від 11.01.22025 №15-РС рапорт старшого солдата ОСОБА_1 від 11.01.2025.
З матеріалів справи встановлено, що право позивача на відповідні види грошового забезпечення та компенсації відповідачем не заперечується.
На підтвердження виконання свого обов`язку відповідач надав довідку про нарахування та утримання грошового забезпечення позивача за період 01/2025–02/2025, згідно з якою позивачу нараховано: оклад за військовим званням – 812,90 грн; посадовий оклад – 3820,65 грн; надбавку за вислугу років – 1158,39 грн; надбавку за особливості проходження військової служби – 4295,69 грн; премію – 20 992,63 грн; компенсацію за невикористану відпустку – 30 504,60 грн; поточну індексацію – 254,35 грн. Загальна сума нарахованого грошового забезпечення становить 61 839,21грн; сума до виплати - 60 911,62грн.
Вказана довідка підтверджує здійснення відповідачем розрахунку та нарахування позивачу належних при звільненні сум.
Ухвалою від 20.07.2026 у відповідача було витребувано, зокрема, довідку щодо проведення остаточного розрахунку при звільненні із зазначенням усіх видів нарахованого та виплаченого грошового забезпечення; документів, що підтверджують фактичне нарахування та виплату (або невиплату) позивачу: премії, надбавки за особливості проходження служби, компенсації за невикористані відпустки за 2023 та 2024 роки.
Оскільки надана відповідачем довідка підтверджує здійснення нарахування та визначення належної до виплати суми, проте, не підтверджує факту виплати (перерахування) грошових коштів на рахунок позивача або виплати в інший спосіб, ухвалою від 01 жовтня 2026 року витребувано у Військової частини НОМЕР_1 платіжні документи, які підтверджують перерахування грошових коштів позивачу.
Судом досліджені копії відомостей розподілу виплат, надані Військовою частиою НОМЕР_1 на виконання ухвали суду.
Так, згідно з відомістю від 09.01.2025: « ОСОБА_1 / табельний: 3827400354 / ІПН: НОМЕР_3 / сума: 21725,85 / призначення: заробітна плата». На вказаній відомості міститься підпис упоноваженої особи АТ КБ «ПриватБанк» та печатка, дата опрацювання 10.01.2025.
Згідно з відомістю розподілу виплат: « ОСОБА_1 / табельний: 3827400354 / ІПН: НОМЕР_3 / сума: 32674,63 / призначення: заробітна плата». На вказаній відомості міститься підпис упоноваженої особи АТ КБ «ПриватБанк» та печатка, дата опрацювання 01/2025.
Згідно з відомістю розподілу виплат від 24.01.2025: « ОСОБА_1 / табельний: 3827400354 / ІПН: НОМЕР_3 / сума: 6511,14 / призначення: заробітна плата». На вказаній відомості міститься підпис упоноваженої особи АТ КБ «ПриватБанк» та печатка, дата опрацювання 24.01.2025.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, суд зазначає, що розрахункова довідка відображає визначені відповідачем види та розміри нарахувань, утримань і належної до виплати суми, тоді як відомості розподілу виплат містять відомості щодо перерахування коштів.
Загальна сума коштів, відображена в наданих відповідачем відомостях розподілу виплат, становить 60 911,62 грн, а саме: 21 725,85 грн + 32 674,63 грн + 6 511,14 грн.
Вказана сума відповідає сумі до виплати, визначеній у довідці про нарахування та утримання грошового забезпечення позивача за період 01/2025 - 02/2025.
При цьому зазначені відомості містять дані, які дають можливість ідентифікувати позивача як одержувача коштів, реквізити його платіжної картки та суми платежів, а також відмітки банківської установи про їх опрацювання.
Стосовно посилань позивача на довідку за формою ОК-7 суд зазначає, що така довідка містить відомості реєстру застрахованих осіб про суми заробітної плати (доходу), з яких сплачується єдиний внесок. Однак, довідка за формою ОК-7 не є банківською випискою та не відображає рух коштів за рахунком особи.
Стосовно вимоги позивача про виплату «інших передбачених законодавством виплат» суд зазначає, що таке загальне формулювання не дає можливості встановити конкретний вид виплати, підстави виникнення права на неї та, відповідно, обставини порушення такого права відповідачем.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності й взаємному зв`язку, суд доходить висновку, що підстави для покладення на відповідача обов`язку повторно виплатити вищезазначені суми відсутні, а позовна вимога про зобов`язання провести розрахунок та виплатити спірні суми задоволенню не підлягає.
Таким чином, з огляду на встановлені обставини справи, зміст заявлених позовних вимог, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору підстави для його розподілу відсутні.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути звернення ОСОБА_1 по суті та повідомити ОСОБА_1 про результати його розгляду в установленому Законом порядку.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ж.М. Чернова
Оригінал: reyestr.court.gov.ua