Суд: Житомирський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: осіб, звільнених з публічної служби
Дата: 20 жовтня 2026 р.
Справа: №240/19326/25
Суддя: Гурін Дмитро Миколайович
ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2026 року м. Житомир справа № 240/19326/25
категорія 112010201
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Гуріна Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просить:
- визнати протиправним рішення №918260823491 від 07.07.2025 Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про відмову у переведенні ОСОБА_1 на пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця за віком відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу», зарахувавши до стажу державної служби період її роботи на відповідних посадах в органах державної податкової служби весь період роботи з 03.03.2003 по 30.04.2025, що складає 22 роки 01 місяць 28 днів, в органах державної податкової служби, та здійснити нарахування та виплату пенсії в розмірі 60% заробітку, зазначеного у довідці про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця станом на травень 2025 року від 02.05.2025 №45 та довідці про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби за квітень 2025 року від 02.05.2025 №46, виданих Головним управлінням ДПС в Житомирській області, починаючи з дати звернення із заявою - 02.05.2025.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що перебуває на обліку у ГУ ПФУ в Житомирській області, як отримувач пенсії за віком, призначеної на умовах Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у подальшому звернулась до ГУ ПФУ в Житомирській області із заявою про переведення її на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу". ГУ ПФУ в Сумській області, розглянувши заяву позивачки за принципом екстериторіальності, винесло рішення яким відмовило у переведенні через відсутність станом на 01.05.2016 необхідного стажу роботи на відповідних посадах державної служби. Позивач вважає таке рішення протиправним, оскільки її стаж на посадах в органах державної служби станом на 01.05.2016 понад 20 років, зокрема 22 роки 01 місяць 28 днів, що є достатнім для переведення її на пенсію за віком на умовах, визначених Законом України "Про державну службу". Вважаючи, що оскаржуване рішення порушує її право на соціальний захист та належне пенсійне забезпечення, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 07.08.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
27.08.2025 на адресу суду від ГУ ПФУ в Житомирській області надійшов відзив на позовну заяву вх. №66163/25, відповідно до змісту якого відповідач заперечує проти заявлених вимог та просить відмовити в задоволенні позову за безпідставністю. В обґрунтування відзиву вказав, що обов`язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії державного службовця за віком після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч.1 ст.37 Закону №3723-ХII і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а саме щодо: віку, страхового стажу, стажу державної служби, однак у даному випадку такі вимоги не дотримані, у позивача відсутній необхідний стаж на державній службі, оскільки посади, які займала позивач в органах податкової служби не належали до посад, віднесених до категорій посад державних службовців. Згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_1 від 17.08.1980 ОСОБА_1 з 01.01.2014 присвоєно спеціальне звання "радник податкової та митної справи 2 рангу". Отже, посади на яких працювала позивач в органах податкової служби не відносяться до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ, тому права на перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" позивач не має.
Станом на 01.05.2016 позивач не займала посаду, віднесену до відповідної категорії посад державних службовців, визначених ст.25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України. Оскільки позивачу присвоювались спеціальні звання, періоди роботи в органах податкової служби не можуть бути зараховані до стажу державної служби позивачки.
Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області відзив на адміністративний позов не надало, про причини неподання відзиву не повідомило, тому суд, у відповідності до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до положень частини 5 статті 262, частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію за віком, розмір якої обчислено згідно Закону України від 09.07.2003 №1058-VI «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).
Позивач звернулась до ГУ ПФУ в Житомирській області із заявою від 02.05.2025 про перехід на інший вид пенсії, а саме перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України від 19.12.1993 №3723-ХІІ “Про державну службу” (далі - Закон №3723-ХІІ) (а.с.12-13).
07.07.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області розглянуто заяву ОСОБА_1 за принципом екстериторіальності та відмовлено у переведенні з пенсії за віком, призначеної згідно з Законом №1058-IV, на пенсію за віком, передбачену Законом України від 10.12.2015 №889-VІІІ "Про державну службу" (далі - Закон №889-VІІІ).
Підставою для такої відмови слугувала відсутність 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ.
Оскільки, станом на 01.05.2016 ОСОБА_1 не займає посаду, віднесену до відповідних посад державних службовців, та її стаж роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби становить менше 20 років. Також ГУ ПФУ зазначило, що згідно зі ст.25 Закону №3723-ХІІ визначено сім категорій посад державних службовців, в залежності від яких, встановлювались ранги державних службовців. Основним критерієм, який визначає підстави для зарахування того чи іншого періоду роботи особи на посаді державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ, є встановлення за займаною посадою відповідного рангу.
Тому, періоди роботи працівників/службових осіб податкових органів, посадових осіб податкових органів на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання - не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців (а.с.14).
Позивач вважає таку відмову протиправною, тому звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом (ст.44 Конституції України).
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Стосовно зарахування до стажу державної служби позивача періоду роботи на посадах у податкових органах, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 37 Закону №3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
10.12.2015 Верховною Радою України прийнято (новий) Закон України «Про державну службу» №889-VIII, який набрав чинності 01.05.2016.
Відповідно до п.2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» №889-VIII з 01.05.2016 втратив чинність Закон №3723-XII, крім ст.37, що застосовується до осіб, зазначених у п.10 і 12 цього розділу.
Відповідно до статті 90 Закону України від 10.12.2015 №889-VІІІ "Про державну службу" (далі - Закон №889-VIII) пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Згідно із пунктами 10, 12 розділу XI «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Отже, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №889-VІІІ передбачено, що за наявності у особи станом на 01 травня 2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 1 травня 2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 Закону №3723-ХІІ і Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №889-VІІІ, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена у зразковому рішенні Верховного Суду від 04.04.2018 у справі №822/524/18 та у постанові Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №500/5183/17.
З оскаржуваного рішення судом встановлено, що підставою для відмови в переведенні з пенсії за віком на пенсію згідно Закону України "Про державну службу" є відсутність у позивача стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців, оскільки відповідачем не зараховано до стажу державної служби періоди її роботи на посадах в податкових органах (а.с.14).
Згідно із пунктом 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Також відповідно до п.6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом №889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону.
Частиною 18 статті 37 Закону №3723-ХІІ визначено, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Згідно із пунктом 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі - Порядок №283) (в редакції, чинного до 01.05.2016) до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.
Документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи (пункт 4 Порядку №283).
Пунктом 342.4 статті 342 Податкового кодексу України встановлено, що посадові особи контролюючих органів є державними службовцями.
Посадові особи, які вперше зараховуються на службу до контролюючих органів і раніше не перебували на державній службі, складають присягу державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу" (пункт 342.5 статті 342 Податкового кодексу України).
Правовий статус посадових осіб контролюючих органів, їх права та обов`язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом та Митним кодексом України, а в частині, що не регулюється ними, - законами України "Про державну службу" та "Про запобігання корупції" та іншими законами (пункт 342.6 статті 342 Податкового кодексу України).
Пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу". При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом. Посадовим особам контролюючих органів у період роботи в цих органах пенсії, призначені відповідно до законодавства, не виплачуються (пункт 344.1 статті 344 Податкового кодексу України).
Частиною 17 статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-XII "Про державну службу" регламентовано, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
З аналізу зазначених норм законодавства суд вбачає, що посадові особи податкових органів є державними службовцями, а тому періоди роботи (служби) в податкових органах зараховуються до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.
Дана позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду. викладеною у постановах від 03.07.2018 у справі №586/965/16-а та від 18.03.2021 у справі №500/5183/17.
З матеріалів справи, а саме, з копії трудової книжки НОМЕР_2 від 17.08.1980 (а.с.21-35), судом встановлено, що ОСОБА_1 працювала в органах державної податкової служби у періоди з:
03.03.2003 по 11.07.2004 переведена на посаду спеціаліста І категорії адміністративно-господарського відділу кадрового резерву Житомирської ОДПІ ДПА у Житомирській області. Прийняла присягу державного службовця. Присвоєно 15 ранг державного службовця;
12.07.2004 по 07.08.2005 переведена на посаду головного спеціаліста адміністративно-господарського відділу кадрового резерву Житомирської ОДПІ ДПА у Житомирській області;
03.03.2005 присвоєно 14 ранг державного службовця;
08.08.2005 по 03.04.2006 переведена на посаду спеціаліста І категорії адміністративно-господарського відділу Житомирської ОДПІ ДПА у Житомирській області;
04.04.2006 по 11.02.2007 прийнята на посаду спеціаліста І категорії адміністративно-господарського відділу по переводу з Житомирської ОДПІ у ДПІ у м.Житомирі ДПА у Житомирській області;
12.02.2007 переведена на посаду головного спеціаліста адміністративно-господарського відділу ДПІ у м.Житомирі ДПА у Житомирській області;
03.03.2007 присвоєний 13 ранг державного службовця;
29.03.2012 звільнена з посади по переводу для подальшої роботи в ДПУ у м.Житомирі;
30.03.2012 по 26.06.2013 працювала на посаді головного спеціаліста відділу адміністративно-господарського забезпечення по переводу з державної податкової інспекції у м.Житомирі;
27.06.2013 по 01.06.2014 працювала на посаді начальника загального відділу адміністративно-господарського управління Житомирської ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області;
02.06.2014 по 29.07.2015 у зв`язку зі змінами до штатного розпису переведена на посаду головного спеціаліста адміністративно-господарського відділу Житомирської ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області;
30.07.2015 по 29.02.2016 переведена та працювала на посаді головного спеціаліста відділу інфраструктури Житомирської ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області;
01.03.2016 по 13.11.2018 у зв`язку із введенням в дію організаційної структури та Штатного розпису переведена на посаду головного державного інспектора відділу матеріального забезпечення та розвитку інфраструктури Житомирської ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області;
14.11.2018 по 31.10.2019 призначена в порядку переведення на посаду старшого державного інспектора відділу організації документування і роботи з документами по обслуговуванню Житомирського управління організації роботи ГУ ДФС у Житомирській області;
01.11.2019 по 03.12.2019 призначена в порядку переведення на посаду державного інспектора відділу організації документування і роботи з документами управління забезпечення роботи ГУ ДПС у Житомирській області;
01.11.2019 присвоєно 5 ранг державного службовця;
04.12.2019 по 02.09.2020 переведена на посаду заступника начальника відділу організації документування і роботи з документами по обслуговуванню Житомирського управління забезпечення роботи, як така, що є переможцем за результатами конкурсу ГУ ДПС у Житомирській області;
03.09.2020 по 12.01.2021 у зв`язку з введенням в дію Організаційної структури та штатного розпису переведена на посаду заступника начальника відділу Житомирського відділу організації роботи організаційно-розпорядчого управління ГУ ДПС у Житомирській області;
13.01.2021 по 19.07.2022 призначена в порядку переведення на посаду заступника начальника Житомирського відділу організації роботи організаційно-розпорядчого управління ГУ ДПС у Житомирській області;
20.07.2022 по 31.12.2024 у зв`язку із введенням в дію Організаційної структури та штатного розпису переведена на посаду заступника начальника Житомирського відділу організації роботи управління організації роботи ГУ ДПС у Житомирській області;
01.11.2022 присвоєно 4 ранг державного службовця;
01.01.2025 по 30.04.2025 у зв`язку зі зміною Організаційної структури та штатного розпису переведена на посаду заступника начальника відділу контролю за виробництвом та обігом пального управління контролю за підакцизними товарами ГУ ДПС у Житомирській області;
У вищезазначені періоди роботи позивачці були присвоєні спеціальні звання, а саме: 03.03.2003 присвоєно 15 ранг державного службовця, 01.01.2014 присвоєно спеціальне звання "радник податкової та митної справи 2 рангу"; 01.11.2022 присвоєно 4 ранг державного службовця.
Згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 17.08.1980 ОСОБА_1 з 30.04.2025 звільнена із займаної посади, у зв`язку з виходом державного службовця на пенсію.
Також, судом встановлено, що 03.03.2003 ОСОБА_1 було прийнято присягу державного службовця та протягом зазначеного періоду їй присвоювались відповідні ранги та спеціальні звання.
Враховуючи те, що позивач у спірний період з 03.03.2003 по 30.04.2025 працювала у податкових органах, прийняла присягу державного службовця, обіймала відповідні посади для виконання завдань і функцій держави (у сфері податкової політики), їй присвоювались відповідні ранги державних службовців та спеціальні звання, суд доходить висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області було протиправно не зараховано позивачу до стажу державної служби вище зазначений період роботи.
А відтак, враховуючи викладене, позовні вимоги позивачки є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 07.07.2025 №918260823491.
При цьому суд зазначає, що оскільки судом в даному випадку скасовується рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 07.07.2025 №918260823491 про відмову у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", суд дійшов висновку, що в даному випадку належним способом захисту прав позивача є зобов`язання саме Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби періоди роботи в податкових органах з 03.03.2003 по 30.04.2025.
Стосовно вимоги про переведення (призначення) з пенсії за віком на пенсію за віком державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу", суд зазначає наступне.
З урахуванням встановлених обставин справи та норм чинного законодавства, що врегульовують спірні правовідносини, враховуючи вимоги статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що ефективним способом захисту прав позивача буде визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 07.07.2025 №918260823491, яким відмовлено у переведенні позивача на пенсію за віком на підставі статті 37 Закону №3723-XII, та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити переведення ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" з дати подання заяви - 02.05.2025.
Покладення такого обов`язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта та зобов`язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов`язковість ефективного механізму захисту порушеного права.
Верховний Суд України у своїй постанові від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 зазначив, що у випадку задоволення позову, рішення суду має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.
Суд зауважує, що на законодавчому рівні поняття дискреційні повноваження, суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.
Відповідно до Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акту.
У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.
Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.
Таким чином, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Оскільки судом встановлено право позивача на призначення пенсії за віком, отже, суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 та від 22.01.2020 у справах №1640/2594/18 та №826/9749/17 відповідно.
Ухвалюючи дане судове рішення, суд також враховує статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практику Європейського суду з прав людини (рішення "Серявін та інші проти України") та Висновок №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (пункт 41) щодо якості судових рішень.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" (пункт 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
При цьому, у рішенні ЄСПЛ у справі "Ґарсія Руіз проти Іспанії" (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п.26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів пропорційно до задоволених вимог.
Керуючись статтями 77, 139, 143, 243-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Задовольнити частково позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул.Степана Бандери, 43, м.Суми, 40009, код ЄДРПОУ 21108013), Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.Ольжича, 7, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити певні дії.
Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 07.07.2025 №918260823491 про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону України №3723-ХІІ «Про державну службу».
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця за віком відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу», зарахувавши до стажу державної служби період її роботи на відповідних посадах в органах державної податкової служби весь період роботи з 03.03.2003 по 30.04.2025, що складає 22 роки 01 місяць 28 днів, в органах державної податкової служби, та здійснити нарахування та виплату пенсії в розмірі 60% заробітку, зазначеного у довідці про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця станом на травень 2025 року від 02.05.2025 №45 та довідці про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби за квітень 2025 року від 02.05.2025 №46, виданих Головним управлінням ДПС в Житомирській області, починаючи з дати звернення із заявою - 02.05.2025.
У задоволенні решти заявлених вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на користь ОСОБА_1 1211,20 грн на відшкодування витрат зі сплати судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Д.М. Гурін
21.10.26
Оригінал: reyestr.court.gov.ua