Рішення від 20 жовтня 2026 р. у справі №240/19140/25 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року м. Житомир справа № 240/19140/25

категорія 112010203

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Гуріна Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 25.04.2025 №064250010621 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.2 ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 пенсію відповідно до ч.2 ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи» з 19.02.2025.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що має право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 років, звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до вимог ст.55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", подавши усі необхідні документи, однак отримав рішення про відмову у призначенні пенсії з посиланням на відсутність необхідного періоду проживання у зоні гарантованого добровільного відселення 3 роки. Позивач посилається на протиправність такого рішення пенсійного органу, оскільки має посвідчення 3 категорії, особи, яка постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС, що на думку позивача підтверджує його проживання в зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років. Також, зазначає, що відповідно до довідки Виконавчого комітету Коростенської міської ради від 08.04.2025 він у період з 24.06.1986 по 26.08.1986, з 14.03.1990 по теперішній час зареєстрований та проживав в місті Коростень, Житомирської області, яке віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, що станом на 01.01.1993 складає 03 роки 01 місяць 26 днів. Крім того, позивач стверджує, що у період літніх канікул з 01.07.1987 по 31.08.1987, з 01.07.1988 по 31.08.1988 та з 01.07.1989 по 31.08.1989 він проживав у м.Коростень, Житомирської області всього 6 місяців. Таким чином, на думку позивача, його період проживання в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 складає 03 роки 07 місяців 26 днів. Вказана відмова слугувала підставою для звернення позивача із цим позовом до суду. Оскільки позивач має страховий стаж не менше 15 років та прожив у зоні гарантованого добровільного відселення більше трьох років, то на його думку він набув право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 років.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 06.08.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач відзив на адміністративний позов не надав, про причини неподання відзиву не повідомив, тому суд, у відповідності до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до положень частини 5 статті 262, частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач 18.04.2025, вважаючи, що має право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 6 років, звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до змісту статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням положення ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

До заяви було додано усі необхідні, на думку позивача, документи для призначення пенсії.

Проте, позивачем було отримано від ГУ ПФУ в Житомирській області повідомлення про відмову у призначенні пенсії від 30.04.2025 №0600-0211-8/40200 в якому повідомлялось, що у зв`язку з розглядом даної заяви та наданих до неї документів 25.04.2025 винесено рішення №064250010621 про відмову у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до норм статті 55 Закону №796-ХІІ у зв`язку з тим, що у заявника на дату звернення необхідний період проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 недостатній для призначення пенсії (а.с.22-23).

У рішенні про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку зазначено, що за результатом розгляду документів, доданих до заяви, підтверджений період проживання заявника у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить 01 рік 02 місяці 05 днів, що не дає право на зниження пенсійного віку для виходу на пенсію на 6 років відповідно до Закону №796-ХІІ. До періоду проживання заявника у зоні гарантованого добровільного відселення не зараховано періоди згідно довідки від 08.04.2025 №7645: з 10.06.1990 по 01.06.1992, оскільки заявник проходив строкову військову службу згідно військового квитка НОМЕР_1 від 10.06.1990; з 11.06.2006 по 13.07.2006, з 05.08.2006 по 23.11.2006, з 01.12.2006 по 31.01.2008, з 01.04.2008 по 17.11.2008, з 04.09.2009 по 30.03.2010, з 01.12.2010 по 02.04.2012, з 14.05.2014 по 19.06.2014, з 07.03.2018 по 31.07.2018 та з 04.03.2019 по 08.04.2025, оскільки заявник працював м.Києві згідно з записами у наданих трудових книжках.

Позивач вважає таке рішення протиправним, та звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Умови призначення пенсії за віком встановлено ст.26 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV).

Відповідно до абзацу першого частини 1 статті 55 Закону №796-ХІІ передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років, але не менше 15 років страхового стажу.

Отже, пенсії за статтею 55 Закону №796-XII надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV та за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку.

Тобто, для призначення пенсії за статтею 55 Закону №796-XII перевіряється наявність у особи мінімально допустимих для призначення пенсії пенсійного віку та страхового стажу, встановлених статтею 26 Закону №1058-IV, зменшених на відповідну кількість років за умовами статті 55 Закону №796-XII.

При цьому частиною 1 статті 55 Закону №796-XII граничною межею страхового стажу встановлено не менше 15 років страхового стажу.

Наведені положення частини 1 статті 55 Закону №796-XII щодо страхового стажу не менше 15 років відповідають положенням частини 1 статті 26 Закону №1058-IV, де зазначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Наведені положення частини 1 статті 55 Закону №796-XII у їх взаємозв`язку з положеннями частини 1 статті 26 Закону №1058-IV означають, що призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років здійснювалося по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року стаття 26 Закону №1058-IV підвищує страховий стаж в залежності від року у якому особа звернулася за призначенням пенсії.

Стосовно наявності у позивача необхідного періоду проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення, суд зазначає наступне.

Зокрема, частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи по 31 грудня 2017 року мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років. Зокрема, особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, пенсійний вік знижується на 3 роки (за проживання (роботу) з моменту аварії по 31.07.1986) та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

Водночас, основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України від 28.02.1991 №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Закон №796-ХІІ).

Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення визначені статтею 55 Закону №796-ХІІ.

Зменшення пенсійного віку на 6 років відповідно до абзацу п`ятого п.2 ч.1 ст.55 Закону №796-ХІІ можливе за наявності двох самостійних умов: 1) початкова величина зниження пенсійного віку 3 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року; 2) проживання щонайменше 3 роки станом на 1 січня 1993 року є умовою, яка встановлює додатково 1 рік зменшення пенсійного віку за 2 роки проживання, роботи.

Водночас застосування як першої, так і другої умови, можливе у разі постійного проживання особи в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 щонайменше 3 роки.

При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії, тобто з 26.04.1986 по 31.07.1986.

Відповідно до положень статті 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Перелік населених пунктів, віднесених до зони радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджений постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106.

Відповідно до підпункту 7 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (зі змінами), документами, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, є посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.1988 №122, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою виконувались роботи у зоні відчуження, а потерпілим від Чорнобильської катастрофи, є посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями).

Частинами 3, 4 статті 15 Закону №796-ХІІ встановлено, що підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.

Видача довідок про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення здійснюється органами місцевого самоврядування.

Згідно довідки Відділу реєстрації місця проживання виконавчого комітету Коростенської міської ради від 08.04.2025 №7645 позивач був зареєстрований і проживав у м.Коростень, Житомирської області, яке віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, у періоди: з 05.12.1980 по 26.08.1986 та з 14.03.1990 по теперішній час, що, на думку позивача, підтверджує, що станом на 01.01.1993 період його проживання в зоні гарантованого добровільного відселення складає 03 роки 01 місяць 26 днів (а.с.21).

Також позивачем додано до матеріалів справи диплом Білоцерківського технікуму НОМЕР_2 від 24.02.1990 (а.с.19) та архівну довідку від 08.04.2025 №339, видану Технологічним фаховим коледжем Білоцерківського національного аграрного університету (а.с.20), згідно з якими позивач стверджує, що хоча у період з 27.06.1986 по 13.03.1990 він тимчасово і був знятий з реєстрації, бо навчався у Білоцерківському технікумі, проте у період літніх канікул, він проживав у АДРЕСА_1 . Даний період його проживання складає: з 01.07.1987 по 31.08.1987 (02 місці); з 01.07.1988 по 31.08.1988 (02 місці); з 01.07.1989 по 31.08.1989 (02 місяці), тобто позивач стверджує, що період його проживання в м.Коростень, Житомирської області у період літніх канікул складає загалом 06 місяців.

Крім того, позивач вказав. що згідно з наданим посвідченням серії НОМЕР_3 від 10.03.1993, він має статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи 3 категорії (а.с.10).

Позивач також зазначає, що його загальний трудовий стаж для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку згідно з трудовою книжкою НОМЕР_4 від 08.06.1971 (а.с.11-15) та трудовою книжкою від 04.03.2019 (а.с.16-17) становить 30 років 10 місяців 16 днів, та відповідачем даний факт не заперечується.

Отже, на думку позивача, станом на 01.01.1993 він проживав у м.Коростень, Житомирської області, яке віднесено до зони гарантованого добровільного відселення: 03 роки 01 місяць 26 днів (довідка виконавчого комітету Коростенської міської ради від 08.04.2025 №7645 (а.с.21) + 06 місяців (проживання у період літніх канікул), що загалом становить 03 роки 07 місяців 26 днів, що, на думку позивача, є достатнім для призначення йому пенсії зі зниженням пенсійного віку на 6 років.

Однак, вказані твердження позивача не відповідають дійсності.

Як свідчать матеріали справи, а саме диплом Білоцерківського технікуму НОМЕР_2 від 24.02.1990 (а.с.19) та архівна довідка від 08.04.2025 №339, видана Технологічним фаховим коледжем Білоцерківського національного аграрного університету (а.с.20) у період з 27.06.1986 по 13.03.1990 позивач навчався на денній формі навчання у Білоцерківському технікумі, оскільки територія м.Біла Церква, Киїівської області, на якій розташовано даний навчальний заклад, в якому навчався позивач, не входить до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок чорнобильської катастрофи (Постанова Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106), то до періоду його проживання у зоні гарантованого добровільного відселення правомірно не зараховано пенсійним органом період його навчання у м.Біла Церква, Київської області.

Суд вважає правомірним оскаржуване рішення, оскільки позивач сам не заперечує, що у період з 27.06.1986 по 13.03.1990 під час навчання в Білоцерківському технікумі, який знаходиться у м.Біла Церква, Київська область, що відповідно до переліку населених пунктів віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою КМ УРСР від 23.07.1991 №106, не відноситься до зон радіоактивного забруднення, він тимчасово був знятий з реєстрації у м.Коростень, Житомирської області. Крім того, що при обчисленні періоду проживання (роботи) в зоні гарантованого добровільного відселення відповідачем правомірно не взято до уваги інформацію про перебування на канікулах, оскільки даний факт не підтверджується належними та допустимими доказами.

Довідка навчального закладу не є документом, що підтверджує право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку у розумінні підпункту 7 пункту 2.1 Порядку №22-1, окрім того з довідки неможливо встановити де проживав позивач під час канікул.

Посвідчення особи, яка постраждала від наслідків аварії на ЧАЕС 3 категорії не є документом на підставі якого призначається пенсія.

Згідно з довідкою Відділу реєстрації місця проживання виконавчого комітету Коростенської міської ради від 08.04.2025 №7645 позивач був зареєстрований і проживав у м.Коростень, Житомирської області, яке віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, у періоди: з 05.12.1980 по 26.08.1986 та з 14.03.1990 по теперішній час, тобто з 26.04.1986 по 26.08.1986 - 04 місяці 01 день, та з 14.03.1990 по 01.01.1993 - 02 роки 09 місяців 19 днів, що у сукупності складає 03 роки 01 місяць 20 днів (а.с.21).

Проте, згідно з записами у трудових книжках НОМЕР_4 від 08.06.1971 (а.с.11-15) та від 04.03.2019 (а.с.16-17), а також даними Пенсійного фонду України (форма РС) (а.с.18) позивач, у період з 10.06.1990 до 01.06.1992 проходив військову службу, тобто 01 рік 11 місяців 23 дні, таким чином хоча і був зареєстрованим у м.Коростень, Житомирської області але фактично не проживав, тому довідка Відділу реєстрації місця проживання виконавчого комітету Коростенської міської ради від 08.04.2025 №7645 підтверджує період проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення лише за періоди: з 26.04.1986 по 26.08.1986 (04 місяці 01 день) та з 14.03.1990 - 10.06.1990 (02 місяці 28 днів), що загалом складає 06 місяців 29 днів, що не дає право позивачу на зниження пенсійного віку для виходу на пенсію на 6 років відповідно до Закону №796-ХІІ.

Оскільки наданими позивачем документами не підтверджено постійне проживання/роботу у зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії на Чорнобильській АЕС (26.04.1986) упродовж не менше 3 років станом на 01.01.1993, тому підстави для застосування до особи положень статті 55 Закону №796-XII щодо призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відсутні.

За результатами розгляду судової справи суд приходить до висновку, що рішення органу Пенсійного фонду про відмову у призначенні пенсії позивачу за статтею 55 Закону №796-XII зі зменшенням пенсійного віку на 6 років, є правомірним, тому суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд, у відповідності до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, не стягує судові витрати із відповідачів на користь позивача у зв`язку із відмовою у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись статтями 77, 139, 143, 243-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, Держпром, 3, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.М. Гурін

21.10.26