Рішення від 20 жовтня 2026 р. у справі №240/26438/25 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року м. Житомир справа № 240/26438/25

категорія 108020200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Липи В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «САРД ПЛЮС» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

І. Зміст позовних вимог та процесуальний рух справи

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «САРД ПЛЮС» (далі - позивач, ТОВ «САРД ПЛЮС», декларант) звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці (далі - відповідач, митний орган, суб`єкт владних повноважень), у якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів № UA100320/2025/000126/2 від 15 жовтня 2025 року, а також вирішити питання розподілу судових витрат.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що декларант під час митного оформлення партії товару («Взуття кросівки з підошвою з гуми та верхом з полімерного матеріалу для дорослих моделей: CL 5106, CL 5107 та CL в асортименті різних кольорів всього – 15 300 пар без індивідуального пакування по 30 пар в коробі; торговельна марка WALKING CASUAL, виробник JIANGMEN HUAYU IMPORT & EXPORT CO., LTD, Китай») за електронною митною декларацією типу ІМ40ДЕ № 25UA100320039053U0 від 14.10.2025 надав митному органу повний перелік документів, передбачених частиною 2 статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України). На переконання позивача, надані первинні комерційні та перевізні документи повністю розкривали числові значення всіх складових митної вартості, визначеної за основним методом — за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (перший метод), на рівні 44 370,00 доларів США із включенням витрат на транспортування до митного кордону України.

Позивач наголошує, що умови зовнішньоекономічного контракту № 2025/0505 від 05.05.2025 та рахунку-фактури (Commercial Invoice) № К-20250721 від 21.07.2025 прямо передбачали відстрочення оплати строком до 90 днів після доставки вантажу. Оскільки на момент митного оформлення цей строк не настав, банківські платіжні документи відповідно до пункту 4 частини 2 статті 53 МК України не могли бути надані з об`єктивних причин. Витрати на перевезення на умовах FOB Ningbo (Китай) підтверджені рахунком експедитора Ningbo Luxinyang Supply Chain Management Co., Ltd на суму 2 900,00 доларів США за морський перехід до Гамбурга, договором перевезення з ТОВ «ЗАХІД-АВТО-ТРАНС», рахунком перевізника з виділенням витрат до кордону України в сумі 85 000,00 грн та міжнародною автомобільною накладною CMR № 10031719 від 10.10.2025. Відтак, сумніви контролюючого органу були надуманими, а витребування додаткових документів за частиною 3 статті 53 МК України та подальше коригування вартості за резервним методом є протиправними.

3. Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено строки для подання заяв по суті справи.

4. Представник Київської митниці подав відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити повністю. Відповідач стверджує, що в ході контролю правильності визначення митної вартості за митною декларацією № 25UA100320039053U0 за спрацюванням автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСУР) встановлено розбіжності та неповноту даних. Зокрема, контракт є рамковим і не містить погодження цін обома сторонами; в інвойсі та контракті відсутня назва торгової марки WALKING CASUAL, заявленої в декларації; не надано банківську платіжну інструкцію; за умовами поставки FOB не надано морського коносамента (Bill of Lading) від безпосереднього перевізника та окремого договору транспортного експедирування з іноземним експедитором. Оскільки позивач не усунув указаних недоліків, митний орган правомірно застосував шостий (резервний) метод на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби за митною декларацією від 29.07.2025 № UA100060/2025/522551 (12,5701 дол. США/кг, що склало 9,5420 дол. США/пара). Відповідач також заявив клопотання про розгляд справи з викликом сторін та про зменшення витрат позивача на правову допомогу до 5 000,00 грн.

5. Позивач подав відповідь на відзив, у якій доводи відповідача відхилив як формальні, посилаючись на сталу судову практику Верховного Суду. Декларант зазначив, що товар випущено у вільний обіг за новою декларацією № 25UA100320039321U0 від 15.10.2025 із сплатою фінансової гарантії (різниці митних платежів) у розмірі 1 291 778,16 грн, яку позивач вимушено сплатив через протиправне рішення митниці.

6. Ухвалою суду від 30 січня 2026 року у задоволенні клопотання Київської митниці про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін відмовлено, з огляду на незначну складність справи та достатність письмових доказів.

7. У подальшому сторони подавали додаткові письмові пояснення та заперечення, де відповідач посилався на судове рішення у справі № 240/24652/25, а позивач надав докази набрання законної сили судовим рішенням у справі № 240/23095/25, ухваленим за аналогічних умов між тими самими сторонами на користь ТОВ «САРД ПЛЮС».

Згідно з частиною 4 статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, складається у повному обсязі у визначені законом строки. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження за частиною 5 статті 250 КАС України є дата складення повного судового рішення.

ІІ. Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

8. Дослідивши подані сторонами письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини:

05 травня 2025 року між компанією JIANGMEN HUAYU IMPORT & EXPORT CO., LTD (Продавець, КНР) та ТОВ «САРД ПЛЮС» (Покупець, Україна) було укладено зовнішньоекономічний Контракт № 2025/0505.

Згідно з пунктами 1.1, 2.1 Контракту Продавець зобов`язався продати та відвантажити, а Покупець - прийняти й оплатити взуття, частини взуття, матеріали, обладнання та пристосування для виробництва взуття в кількості та за цінами, визначеними в рахунках-фактурах (інвойсах) чи додаткових угодах (специфікаціях), що є невід`ємними частинами контракту. Загальна сума контракту визначається загальною сумою рахунків-фактур, узгоджених сторонами.

Пунктом 2.3 Контракту сторони домовилися, що розрахунки здійснюються в доларах США на підставі виставлених Продавцем рахунків з відстроченням платежу за домовленістю сторін, про що зазначається в рахунках-фактурах. Відповідно до пункту 2.4 Контракту допускаються комбіновані розрахунки, включаючи оплату з відстроченням. За пунктом 3.1 поставка товару відбувається на умовах, вказаних у рахунках-фактурах згідно з правилами Інкотермс 2010.

21 липня 2025 року Продавець JIANGMEN HUAYU IMPORT & EXPORT CO., LTD виставив Покупцеві ТОВ «САРД ПЛЮС» рахунок-фактуру (Commercial Invoice) № К-20250721 на оплату партії товару - взуття (кросівки дорослі) загальною кількістю 15 300 пар на суму 44 370,00 доларів США на базисних умовах поставки FOB Ningbo (Китай). У графі щодо умов платежу в інвойсі прямо зазначено: «T/T within 90 days after delivery of goods» (банківський переказ протягом 90 днів після доставки товару).

На підтвердження якісних і кількісних характеристик цієї партії товару Продавцем оформлено Пакувальний лист (Packing List) від 21.07.2025 до інвойсу № К-20250721 (510 коробів, 15 300 пар, вага брутто 12 100 кг, вага нетто 10 500 кг), Декларацію про походження товару від 21.07.2025 № K-20250721 та надано Прейскурант (прайс-лист) виробника від 01.06.2025, ціни в якому відповідають ціні, визначеній в інвойсі.

Митними органами Китаю оформлено експортну митну декларацію країни відправлення № 310420250000131009 від 22.07.2025, де зазначено відправника JIANGMEN HUAYU IMPORT & EXPORT CO., LTD, покупця ТОВ «САРД ПЛЮС», кількість - 15 300 пар взуття, умови поставки FOB Ningbo та загальну фактурну вартість 44 370,00 доларів США, що абсолютно точно відповідає відомостям інвойсу позивача.

9. На виконання умов поставки FOB Ningbo позивачем організовано транспортування придбаної партії товару у два етапи:

Морський етап (Ningbo, Китай - Гамбург, Німеччина): експедитором Ningbo Luxinyang Supply Chain Management Co., Ltd виставлено рахунок-фактуру на транспортні послуги (фрахт) № HT25070573 від 24.07.2025 на суму 2 900,00 доларів США за перевезення контейнера № KKFU9157853 з відстроченням оплати протягом 90 днів з моменту прибуття.

Автомобільний етап (Гамбург, Німеччина - Хмельницький, Україна): між ТОВ «САРД ПЛЮС» (Замовник) та ТОВ «ЗАХІД-АВТО-ТРАНС» (Перевізник) укладено договір перевезення вантажів № 08/10/25 від 08.10.2025 та договір-заявку № 2025011 від 07.10.2025. На оплату послуг перевізником виставлено рахунок № 1225 від 09.10.2025 на суму 116 000,00 грн із виділенням транспортних витрат: за маршрутом м. Гамбург - митний перехід «Ягодин» (до кордону України) - 85 000,00 грн; за маршрутом «Ягодин» - м. Хмельницький (по митній території України) - 31 000,00 грн. Перевезення здійснено автомобілем SCANIA державні номери НОМЕР_1 / НОМЕР_2 з оформленням міжнародної автомобільної накладної CMR № 10031719 від 10.10.2025.

10. 14 жовтня 2025 року з метою митного оформлення зазначеного товару позивач подав до Київської митниці електронну митну декларацію типу ІМ40ДЕ № 25UA100320039053U0, визначивши митну вартість за першим методом (за ціною договору) на рівні 2 051 914,15 грн, виходячи з фактурної вартості 44 370,00 доларів США (1 846 244,57 грн за курсом НБУ 41.6102 грн/USD) та витрат на транспортування до місця ввезення в Україну (фрахт 2 900 USD = 120 669,58 грн та автоперевезення 85 000,00 грн).

Разом із митною декларацією декларант подав повний комплект документів за переліком частини 2 статті 53 МК України: контракт, інвойс, пакувальний лист, декларацію про походження, прайс-лист виробника, експортну декларацію Китаю, рахунок на фрахт, договір та рахунок на автоперевезення, міжнародну накладну CMR.

11. 14 жовтня 2025 року посадовою особою митниці сформовано електронне повідомлення з вимогою про надання додаткових документів за частиною 3 статті 53 МК України, а саме: банківських платіжних документів, виписки з бухгалтерської документації, каталогу, ліцензійного договору, транспортних документів, висновків експертних організацій тощо.

15 жовтня 2025 року позивач надіслав заяву № 15/10, у якій повідомив, що всі наявні первинні документи, що підтверджують заявлену митну вартість, надані в повному обсязі, а платіжні документи за товар і фрахт відсутні у зв`язку з дією встановленого контрактом та інвойсом 90-денного строку відстрочення платежу.

12. 15 жовтня 2025 року Київська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA100320/2025/000126/2 та видала картку відмови № UA100320/2025/000778. Рішенням відповідача митну вартість товару скориговано із застосуванням шостого (резервного) методу та визначено на рівні 12,5701 долара США за 1 кг (9,5420 долара США за одну пару) на підставі інформації про оформлення ввізного товару за декларацією від 29.07.2025 № UA100060/2025/522551.

З метою випуску товару у вільний обіг позивач подав митну декларацію № 25UA100320039321U0 від 15.10.2025 із сплатою фінансової гарантії (різниці між визначеними декларантом і митницею платежами) у сумі 1 291 778,16 грн відповідно до частини 7 статті 55 МК України.

Незгода позивача із законністю рішення відповідача про коригування митної вартості стала підставою для звернення до суду з цим позовом.

ІІІ. Нормативно-правове обґрунтування, судова практика та мотиви суду

13. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із положень частини 2 статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; своєчасно.

14. Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами 1, 2 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом або уповноваженою ним особою відповідно до положень цього Кодексу. За приписами частини 2 статті 52 МК України декларант зобов`язаний заявляти митну вартість товарів відповідно до фактичних даних та подавати документи, що її підтверджують.

Статтею 57 МК України імперативно встановлено принципи визначення митної вартості товарів. За частиною 2 статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожен наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість не може бути визначена за попереднім методом (частина 3 статті 57 МК України).

За змістом статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору полягає в тому, що митною вартістю визнається ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, з доданням окремих складових витрат, якщо вони не включені до ціни (зокрема, витрат на транспортування до кордону України за умовами поставки FOB).

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем продавцю за імпортовані товари (частина 5 статті 58 МК України).

15. Перелік документів, якими підтверджується митна вартість товарів, чітко врегульовано статтею 53 МК України. Частина 2 статті 53 МК України містить вичерпний перелік основних документів, які обов`язково подаються декларантом одночасно з декларацією.

Згідно з частиною 3 статті 53 МК України митний орган має право витребувати додаткові документи виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, містять ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За приписами частини 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні за заявленою декларантом вартістю лише за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості, які впливають на визначення вартості.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 27 березня 2020 року у справі № 540/2605/18 (правова позиція id 14417) зазначив:

«Органи доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю обчислення декларантом митної вартості товару мають право витребувати додаткові документи не в усіх випадках, а лише в тих, які передбачені частиною третьою статті 54 Митного кодексу України. Витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності поданих декларантом відомостей. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою передумовою для витребування додаткових документів у декларанта. Ненадання декларантом витребуваних митницею документів може бути підставою для визначення митної вартості за іншим, ніж обрав декларант, методом лише тоді, коли подані документи не підтверджують усі складові задекларованої митної вартості та/або є суперечливими чи такими, що у своїй сукупності не спростовують обґрунтований сумнів у достовірності наданої заявником інформації».

16. Щодо зауважень митного органу стосовно умов оплати товару та неподання банківських платіжних документів суд зазначає таке.

Пунктом 4 частини 2 статті 53 МК України закріплено, що декларант подає: «якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару».

Із буквального змісту зазначеної норми слідує, що обов`язок надання платіжних документів виникає виключно у разі здійснення фактичної оплати за товар до моменту його митного оформлення. Якщо ж зовнішньоекономічним договором передбачено відстрочення платежу або проведення розрахунків після отримання товару, такий документ на момент митного декларування не може існувати в об`єктивній дійсності.

Судом встановлено, що пунктом 2.3 Контракту № 2025/0505 від 05.05.2025 та інвойсом № К-20250721 від 21.07.2025 погоджено оплату з відстроченням строком до 90 днів після доставки вантажу. Оскільки товар оформлявся 14 жовтня 2025 року, строк остаточного розрахунку з постачальником не настав. Відтак вимога митниці про надання платіжних документів та виписки з банківського рахунку є юридично безпідставною.

Цей висновок повністю узгоджується зі сталою правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 17 квітня 2018 року у справі № 815/329/17, від 12 березня 2019 року у справі № 803/3649/15 та від 26 листопада 2020 року у справі № 540/2455/19, згідно з якими відстрочення оплати товару не є ознакою недобросовісності декларанта, не спростовує числового значення ціни контракту і не може слугувати підставою для невизнання митної вартості за першим методом.

17. Щодо доводів відповідача про ненадання коносамента (Bill of Lading) та договору експедирування суд дійшов таких висновків.

За умовами поставки FOB Ningbo Продавець несе витрати до моменту навантаження товару на борт судна, а морський фрахт та подальше наземне перевезення оплачуються Покупцем. Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 53 МК України для підтвердження цих витрат подаються транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки вони не включені у вартість товару.

Позивачем до митного оформлення надано рахунок-фактуру експедитора Ningbo Luxinyang Supply Chain Management Co., Ltd № HT25070573 від 24.07.2025, що містить реквізити замовника, суму фрахту (2 900 USD), назву судна, номер контейнера (KKFU9157853) та маршрут. Наземне перевезення підтверджено договором з ТОВ «ЗАХІД-АВТО-ТРАНС», заявкою, рахунком № 1225 із розбивкою вартості перевезення до кордону України (85 000 грн) і по території України (31 000 грн) та міжнародною накладною CMR № 10031719.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 05 грудня 2024 року у справі № 380/19286/23 (правова позиція id 26791) сформулював правовий висновок, згідно з яким перелік документів для підтвердження транспортних витрат, наведений у розділі III Правил заповнення декларації митної вартості (наказ Мінфіну України № 599), не є вичерпним, на що прямо вказує застосований законодавцем мовний зворот «можуть належати». Відсутність окремих документів із цього переліку (зокрема, коносамента чи окремого договору транспортного експедирування) за наявності інших належних первинних перевізних документів та рахунків, які дозволяють встановити точні числові значення витрат на транспортування до митного кордону України, не може свідчити про непідтвердження митної вартості.

18. Щодо торговельної марки WALKING CASUAL та посилань митниці на необхідність сплати роялті (ліцензійних платежів).

Відповідно до пункту 3 частини 10 статті 58 МК України до ціни додаються роялті та інші ліцензійні платежі, які покупець повинен сплачувати як умову продажу оцінюваних товарів. Судом встановлено, що позивач придбав товар безпосередньо у виробника - компанії JIANGMEN HUAYU IMPORT & EXPORT CO., LTD, яка виготовила та маркувала взуття. Контракт не містить жодних обов`язків щодо виплати ліцензійних платежів, торгова марка зазначена декларантом у графі 31 митної декларації виключно для точної ідентифікації асортименту взуття. Відповідач, усупереч обов`язку доказування за частиною 2 статті 77 КАС України, не надав жодних доказів того, що використання зазначеної марки пов`язане з додатковими платежами.

19. Оцінюючи обґрунтованість спірного рішення про коригування митної вартості за шостим (резервним) методом, суд констатує таке.

Згідно з пунктами 2, 4 частини 2 статті 55 МК України прийняте митним органом рішення про коригування митної вартості повинно містити обґрунтування причин, через які заявлена декларантом митна вартість не може бути визнана, а також наявну в митного органу інформацію (у тому числі числові значення складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну), яка призвела до сумнівів та коригування.

Верховний Суд у постановах від 13 січня 2022 року у справі № 520/11061/2020 та від 17 січня 2022 року у справі № 520/2000/19 підкреслив, що рішення про коригування митної вартості не може бути абстрактним. Митний орган зобов`язаний навести в рішенні детальний порівняльний аналіз якісних, фізичних, кількісних характеристик оцінюваного товару та товару, взятого за основу з бази даних, зазначити умови поставок, комерційні рівні та числовий розрахунок проведеного коригування. Невиконання цього обов`язку свідчить про необґрунтованість рішення та є самостійною підставою для його скасування.

У графі 33 оскаржуваного рішення № UA100320/2025/000126/2 відповідач зазначив лише загальну фразу про резервний метод та номер декларації від 29.07.2025 № UA100060/2025/522551 з ціною 12,5701 дол. США/кг. Жодного порівняння товару (виробник, торгова марка, склад матеріалів верху та підошви, умови партії) митний орган не навів, як і не обґрунтував перерахунку вартості за кілограм у вартість за пару.

20. Щодо судової практики, наведеної відповідачем:

Суд мотивовано відхиляє посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 22 грудня 2020 року у справі № 810/2463/17, оскільки у зазначеній справі копія експортної декларації не містила обов`язкових реквізитів і її неможливо було ототожнити з імпортованим товаром. Натомість у справі ТОВ «САРД ПЛЮС» експортна митна декларація КНР № 310420250000131009 повністю збігається за відправником, одержувачем, кількістю (15 300 пар), вагою та фактурною ціною (44 370 USD) з інвойсом і контрактом.

Посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 22 серпня 2019 року у справі № 826/25704/15 також не приймаються, оскільки в цій справі суд навпаки підтвердив, що всі складові перевезення позивачем чітко розраховані, підтверджені рахунками і кореспондують між собою.

Щодо рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06.03.2026 у справі № 240/24652/25, на яке посилався відповідач у додаткових поясненнях, суд зазначає, що вказане судове рішення оскаржене в апеляційному порядку, на момент вирішення цього спору законної сили не набрало, а тому в силу вимог частини 4 статті 78 КАС України не має преюдиційного значення. Навпаки, рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 14.01.2026 у справі № 240/23095/25, яке набрало законної сили, за аналогічним контрактом між тими самими сторонами рішення Київської митниці про коригування митної вартості визнано протиправним та скасовано.

21. Застосування судом практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

У справі «Рисовський проти України» (рішення від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04, пункти 70–71) ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування» (good governance). Державні органи повинні діяти своєчасно, в належний і якомога послідовніший спосіб. На них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок приватних осіб. Суб`єкт владних повноважень не може перекладати на декларанта наслідки спрацювання внутрішніх індикаторів АСУР чи відсутності в органу інформації, якщо декларант виконав усі встановлені законом обов`язки.

Крім того, у рішеннях у справах «Суомінен проти Фінляндії» (від 01 липня 2003 року, заява № 37801/97) та «Руїз Торіха проти Іспанії» (від 09 грудня 1994 року, заява № 18390/91) Суд зазначив, що рішення органу влади повинно демонструвати обґрунтованість його висновків і належне реагування на доводи сторони.

22. За наведених обставин суд дійшов висновку, що декларант надав усі належні первинні документи, які з достатньою повнотою підтверджували ціну ввезеного товару та всі витрати на його доставку до митного кордону України за основним методом. Оскаржуване рішення відповідача прийнято за відсутності передбачених законом підстав, є необґрунтованим і не відповідає критеріям законності, закріпленим у частині 2 статті 2 КАС України, а тому позовні вимоги ТОВ «САРД ПЛЮС» підлягають задоволенню в повному обсязі шляхом визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA100320/2025/000126/2 від 15 жовтня 2025 року.

ІV. Розподіл судових витрат

23. Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання цього позову сплачено судовий збір у розмірі 19 376 (дев`ятнадцять тисяч триста сімдесят шість) грн 67 коп. згідно з платіжною інструкцією № 257 від 18 листопада 2025 року (АТ «ПУМБ»). Оскільки позов підлягає повному задоволенню, вказана сума судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці.

24. Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає, що в позовній заяві позивач зазначив попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн та наголосив, що детальні докази (акт наданих послуг, розрахунок витраченого часу тощо) будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення у справі відповідно до частини 7 статті 139 КАС України. Оскільки на дату ухвалення цього рішення відповідні докази до суду не надходили, питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу підлягає вирішенню після подання позивачем належних доказів у порядку, передбаченому статтею 252 КАС України.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 257, 262, 295 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «САРД ПЛЮС» (код ЄДРПОУ: 45457850; адреса: 10002, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Шевченка, буд. 14) до Київської митниці (код ЄДРПОУ: 43997555; адреса: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 8А) про визнання протиправним та скасування рішення -задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів № UA100320/2025/000126/2 від 15 жовтня 2025 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «САРД ПЛЮС» за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 19 376 (дев`ятнадцять тисяч триста сімдесят шість) гривень 67 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Липа

21.10.26