Рішення від 20 жовтня 2026 р. у справі №240/20033/25 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року м. Житомир справа № 240/20033/25

категорія 106030200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Липи В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_3 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

I. Стислий виклад позовних вимог та заперечень сторін

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Дубка Сергія Миколайовича, із позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просила:

1) визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у незастосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (у редакції, чинній з 29 січня 2020 року) при обчисленні ОСОБА_1 в період з 29 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме невизначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 вказаної постанови;

2) зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та доплатити ОСОБА_1 за період з 29 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, обчисливши їх із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 у редакції, чинній з 29 січня 2020 року, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (встановленого Законом України від 14 листопада 2019 року № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01.01.2020 у сумі 2102,00 грн), на відповідні тарифні коефіцієнти, без зміни при проведенні такого перерахунку попередньо встановлених відсоткових розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначила, що проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_3 , яка у спірний період з 01.07.2018 по 31.12.2020 перебувала на фінансовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_1 . З 29 січня 2020 року, внаслідок набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18, якою визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, відновила дію первинна редакція пункту 4 постанови № 704. Відповідно до цієї норми розрахунковою величиною для визначення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установлений законом на 1 січня календарного року. Незважаючи на законодавче збільшення прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня 2020 року до 2102,00 грн згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», обчислення та виплата грошового забезпечення здійснювалися із застосуванням заниженого розміру прожиткового мінімуму 1762,00 грн, встановленого на 01.01.2018. Таку бездіяльність позивач вважає протиправною та такою, що порушує гарантоване державою право на належне матеріальне забезпечення під час проходження військової служби.

Військова частина НОМЕР_1 подала відзив на позовну заяву, у якому заперечила проти позову. Відповідач вказав, що позивач проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_3 , яка мала окремий статус та не була підпорядкована військовій частині НОМЕР_1 . Зарахування військової частини НОМЕР_3 на фінансове забезпечення до військової частини НОМЕР_1 у період з 01.07.2018 по 31.12.2020 здійснювалося на підставі Правил організації фінансового забезпечення військових частин, затверджених наказом Міністерства оборони України від 22.05.2017 № 280, та зводилося виключно до безготівкового розрахунково-касового обслуговування (перерахування сум коштів на карткові рахунки військовослужбовців на підставі первинних документів і наказів військової частини НОМЕР_3 ). Військова частина НОМЕР_1 не наділена повноваженнями встановлювати, нараховувати чи змінювати розміри посадових окладів військовослужбовцям іншої частини, оскільки видання наказів щодо грошового забезпечення належало до виключної компетенції командира військової частини НОМЕР_3 за місцем проходження служби. Крім того, військова частина НОМЕР_1 не є правонаступником ліквідованої військової частини НОМЕР_3 , первинних бухгалтерських документів не створювала та не зберігає. Посилаючись на правові висновки Верховного Суду щодо визначення суб`єкта владних повноважень та наслідків пред`явлення позову до неналежного відповідача (зокрема, постанови Верховного Суду України від 13.06.2017 у справі № 21-1393а17, Верховного Суду від 06.08.2019 у справі № 9901/814/18, від 04.03.2021 у справі № 855/14/21 та від 21.12.2018 у справі № 803/1252/17), відповідач 1 просив відмовити в задоволенні позову повністю.

Військова частина НОМЕР_2 у заяві на виконання ухвал суду повідомила, що на підставі спільної директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 24.11.2024 № Д-321/109/*** військову частину НОМЕР_3 було розформовано, а військову частину НОМЕР_2 визначено її правонаступником. Разом з цим зазначила, що при ліквідації військової частини НОМЕР_3 первинні фінансові документи тривалого зберігання (75 років) були передані ліквідаційною комісією до Галузевого державного архіву Міністерства оборони України, у зв`язку з чим у розпорядженні військової частини НОМЕР_2 бухгалтерські документи в/ч НОМЕР_3 за 2020 рік відсутні.

Ухвалою суду від 19 серпня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалами суду від 19 серпня 2025 року, 05 січня 2026 року та 26 січня 2026 року судом вживалися заходи щодо витребування доказів стосовно проходження служби та нарахування грошового забезпечення позивачу.

Ухвалою суду від 10 червня 2026 року, з урахуванням встановлених обставин щодо місця проходження служби позивачем у військовій частині НОМЕР_3 та її розформування із визначенням правонаступником військової частини НОМЕР_2 , суд залучив до участі у справі як других відповідачів (співвідповідачів) - Військову частину НОМЕР_3 та її правонаступника Військову частину НОМЕР_2 .

II. Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд установив такі фактичні обставини.

ОСОБА_1 проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_3 у період з 27 січня 2018 року по 12 травня 2025 року, що підтверджується довідкою військової частини та копіями матеріалів особової справи.

З 01 липня 2018 року по 31 грудня 2020 року військова частина НОМЕР_3 була зарахована на фінансове забезпечення до військової частини НОМЕР_1 відповідно до вимог наказу Міністерства оборони України від 22.05.2017 № 280 «Про організацію фінансового забезпечення військових частин, установ та організацій Збройних Сил України».

У спірний період з 29 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року позивачу нараховувалося та виплачувалося щомісячне грошове забезпечення, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2018 року в сумі 1762,00 грн, без урахування нормативу прожиткового мінімуму, встановленого статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 1 січня 2020 року у розмірі 2102,00 грн.

У серпні 2025 року представник позивача звернувся до військової частини НОМЕР_1 з адвокатським запитом щодо надання детальних відомостей про нарахування грошового забезпечення та проведення перерахунку окладів із розрахунку прожиткового мінімуму 2102,00 грн, проте належний перерахунок проведено не було.

Спільною директивою Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 24.11.2024 № Д-321/109/*** військову частину НОМЕР_3 розформовано, а правонаступником її майнових прав та обов`язків визначено військову частину НОМЕР_2 (ідентифікаційний код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).

III. Джерела права, судова практика та оцінка аргументів учасників справи

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із таких норм права та усталених правових позицій Верховного Суду.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII).

Згідно зі статтею 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704) затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів та схему тарифних коефіцієнтів за військовим званням.

Пунктом 4 Постанови № 704 у первинній редакції було передбачено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103) пункт 4 Постанови № 704 було викладено в новій редакції, за якою розміри посадових окладів та окладів за званням визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Проте постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 пункт 6 Постанови № 103 визнано протиправним та скасовано.

Таким чином, з 29 січня 2020 року відновила свою дію попередня редакція пункту 4 Постанови № 704, яка визначає розрахунковою величиною розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установлений законом на 1 січня відповідного календарного року.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду сформував сталу та послідовну судову практику щодо обов`язку застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, до спірних правовідносин, починаючи з 29 січня 2020 року. Зокрема, у постановах від 02 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21, від 31 серпня 2022 року у справі № 120/8603/21-а, від 12 вересня 2022 року у справі № 500/1813/21, від 19 жовтня 2022 року у справі № 400/6214/21, від 16 листопада 2022 року у справі № 120/648/22-а, від 04 січня 2023 року у справі № 640/17686/21, від 10 січня 2023 року у справі № 440/1185/21, від 28 лютого 2023 року у справі № 380/18850/21 та від 15 березня 2023 року у справі № 420/6572/22 Верховний Суд дійшов однозначних правових висновків:

1) з 29 січня 2020 року - дати набрання чинності судовим рішенням у справі № 826/6453/18 - підлягає застосуванню пункт 4 Постанови № 704 у редакції, чинній до внесення змін Постановою № 103, тобто з розрахунковою величиною у вигляді прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року;

2) встановлене пунктом 3 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII обмеження щодо невикористання мінімальної заробітної плати не перешкоджає застосуванню прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки саме прожитковий мінімум виступає базовим державним соціальним стандартом;

3) зміна розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб законом про Державний бюджет України на відповідний рік зумовлює прямий обов`язок щодо перерахунку розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а також обчислених із них додаткових видів грошового забезпечення.

З огляду на статтю 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб на 1 січня 2020 року становив 2102,00 грн. Отже, у період з 29 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року включно посадовий оклад та оклад за військовим званням позивача підлягали обов`язковому обчисленню із застосуванням розрахункової величини 2102,00 грн.

Надаючи мотивовану оцінку доводам учасників справи щодо належного відповідача у спірних правовідносинах, суд виходить із такого.

Суд погоджується з аргументами Військової частини НОМЕР_1 стосовно того, що вона є неналежним відповідачем за пред`явленими позовними вимогами. Як встановлено матеріалами справи, позивач проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_3 , яка мала окремий статус та код ЄДРПОУ НОМЕР_5 . Відповідно до пункту 8 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260, грошове забезпечення виплачується на підставі наказів командира (начальника) за місцем проходження служби. Згідно з Правилами організації фінансового забезпечення військових частин, затвердженими наказом МОУ від 22.05.2017 № 280, військова частина НОМЕР_1 , до якої військова частина НОМЕР_3 була тимчасово зарахована на фінансове забезпечення, здійснювала лише безготівкові розрахунково-касові виплати за поданими відомостями. Командування військової частини НОМЕР_1 не видавало наказів по стройовій частині щодо позивача та не наділене правом самостійно змінювати встановлені посадові оклади службовцям іншої частини.

Верховний Суд у постанові від 21 грудня 2018 року у справі № 803/1252/17 зазначив, що належність відповідача визначається насамперед нормами матеріального права, і пред`явлення позову до неналежного відповідача, за відсутності згоди на його заміну або незалучення належного відповідача, є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову до цієї особи.

Ураховуючи, що нарахування окладів належало до компетенції командування військової частини НОМЕР_3 , позовні вимоги до Військової частини НОМЕР_1 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Водночас судом встановлено, що спільним рішенням військового командування (директивою МОУ та Головнокомандувача ЗСУ від 24.11.2024 № Д-321/109/***) військову частину НОМЕР_3 розформовано, а її правонаступником визначено Військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), яку ухвалою суду від 10 червня 2026 року було залучено до участі у справі як другого відповідача.

Відповідно до статті 52 КАС України у разі вибуття або припинення сторони у спірних правовідносинах суд допускає заміну сторони її правонаступником. За змістом публічного правонаступництва припинення органу чи установи не тягне припинення публічно-правових зобов`язань держави перед громадянами - обов`язки перерозподіляються та покладаються на визначеного правонаступника.

Суд відхиляє твердження Військової частини НОМЕР_2 про неможливість виконання обов`язку щодо перерахунку через передачу первинних фінансових документів ліквідованої в/ч НОМЕР_3 до Галузевого державного архіву Міністерства оборони України. Реалізація гарантованого державою права на належне грошове забезпечення не може ставитися в залежність від внутрішньовідомчих процедур архівування або розформування органів військового управління. Саме на правонаступника ліквідованого суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок вжити передбачених законом заходів щодо отримання архівних відомостей для виконання обов`язку перед військовослужбовцем.

Зазначений висновок повною мірою кореспондує практиці Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

У рішенні у справі «Кечко проти України» (Kechko v. Ukraine, заява № 63134/00, пункт 23) ЄСПЛ наголосив, що держава не може посилатися на відсутність коштів або організаційні складнощі як на підставу невиконання своїх зобов`язань, прямо гарантованих законодавством. Зменшення або невиплата встановлених законом складових матеріального забезпечення за наявності чіткого правового регулювання порушує право особи на мирне володіння своїм майном у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення у справі «Суханов та Ільченко проти України», заяви №№ 68385/10 та 23278/11, пункти 31, 35, 52).

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ураховуючи, що порушення прав позивача полягало у бездіяльності командування ліквідованої військової частини НОМЕР_3 щодо неперерахунку грошового забезпечення, а її правонаступником є залучена до участі у справі військова частина НОМЕР_2 , суд, з метою повного та ефективного захисту прав позивача за частиною другою статті 9 та статтею 245 КАС України, вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_3 (правонаступником якої є військова частина НОМЕР_2 ) та покласти обов`язок щодо здійснення перерахунку та виплати належних сум грошового забезпечення позивачу на військову частину НОМЕР_2 , відмовивши у задоволенні позовних вимог до військової частини НОМЕР_1 .

Щодо здійснення перерахунку суд зазначає, що проведенню підлягає перерахунок грошового забезпечення (включаючи щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію, розміри яких були встановлені за відповідною посадою) та одноразових виплат (грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік) із застосуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2020 (2102,00 грн), з виплатою різниці між перерахованими та фактично виплаченими сумами.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнена від сплати судового збору як особа, яка звертається за захистом прав, пов`язаних зі стягненням грошового забезпечення та виплат, що випливають з публічної служби. Відтак розподіл судового збору за статтею 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 9, 19, 72, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_6 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_7 ), Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), Військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_3 , правонаступником якої є Військова частина НОМЕР_2 , щодо незастосування пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (у редакції, чинній з 29 січня 2020 року) при обчисленні ОСОБА_1 в період з 29 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року у розмірі 2102,00 грн.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 , як правонаступника Військової частини НОМЕР_3 , провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_6 ) за період з 29 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року включно належні суми грошового забезпечення (зокрема посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії), а також грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, обчисливши їх із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року (2102,00 грн), на відповідні тарифні коефіцієнти, без зміни раніше встановлених відсоткових розмірів надбавок, доплат та премії, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Липа

21.10.26