Рішення від 20 жовтня 2026 р. у справі №240/23524/25 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року м. Житомир справа № 240/23524/25

категорія 113080000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Липи В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

І. Зміст позовних вимог та рух справи

ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Ткачука Володимира Васильовича звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просить:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене довідкою військово-лікарської комісії № 2025-0911-1015-1354-0 від 11 вересня 2025 року;

2. Зобов`язати військово-лікарську комісію при ІНФОРМАЦІЯ_1 провести повторний медичний огляд ОСОБА_1 з урахуванням усіх наявних медичних документів та у відповідності до вимог Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року № 402.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що у вересні 2025 року проходив медичний огляд військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_2 . За результатами огляду лікар-травматолог встановив діагноз: «Первинний дефартроз двох колінних суглобів ІІ ст. в стадії загострення. Наслідки перелому кісток лівої гомілки» та у Картці обстеження і медичного огляду дійшов висновку про тимчасову непридатність позивача до військової служби на підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб строком на один місяць для проведення лікування та реабілітації. Проте голова комісії Михайленко А.М. одноосібно, без проведення консиліуму та без повторного огляду, перекреслила висновок лікаря-спеціаліста і самовільно вписала статтю 78-б графи ІІ Розкладу хвороб. Крім того, позивач вказує на непроведення огляду лікарем-дерматовенерологом, а також на ігнорування приписів лікаря-хірурга та результатів ендоскопічного дослідження щодо необхідності консультації проктолога і проведення планового оперативного лікування з приводу геморою ІІІ ступеня. Невдовзі після проходження огляду, 18 вересня 2025 року, у позивача стався гіпертонічний криз, ускладнений транзиторною ішемічною атакою, що зумовило його екстрену госпіталізацію та тривале стаціонарне лікування. Позивач вважає оскаржуване рішення протиправним, прийнятим із грубим порушенням встановленої процедури та таким, що не відображає його дійсного стану здоров`я.

Ухвалою судді від 13 жовтня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за правилами статей 257–262 КАС України. Цією ж ухвалою відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

14 жовтня 2025 року через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи у відкритому судовому засіданні з викликом сторін. Ухвалою суду від 16 жовтня 2025 року у задоволенні вказаного клопотання відмовлено на підставі пункту 2 частини шостої статті 262 КАС України, оскільки характер спірних правовідносин та предмет доказування у даній справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін.

Відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження. Проте у встановлений судом строк відзив на позовну заяву відповідач не подав, будь-яких заяв, клопотань щодо поважності причин неподання відзиву чи продовження строку для його подання до суду не надходило.

Згідно з частиною шостою статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. За приписами частини другої статті 77 КАС України обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб`єкта владних повноважень. Враховуючи викладене, суд розглядає справу на підставі наявних у ній доказів.

ІІ. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд установив такі фактичні обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є військовозобов`язаним та перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 .

11 вересня 2025 року позивач проходив медичний огляд військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_2 , результати якого зафіксовані в Картці обстеження та медичного огляду (Додаток 13 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402).

Під час медичного огляду лікарем-травматологом ОСОБА_2 у графі результатів обстеження було встановлено діагноз: «Первинний дефартроз двох колінних суглобів ІІ ст. Загострення. Зрощений перелом лівої гомілки з вкороченням 1,5 см» та внесено експертний висновок: на підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб позивач є «тимчасово непридатним» до військової служби. Зазначений діагноз та висновок про тимчасову непридатність повністю корелюють зі змістом Акта дослідження стану здоров`я від 11.09.2025 (Додаток 10 до Положення № 402), складеного закладом охорони здоров`я – КНП «Олевська центральна лікарня» Олевської міської ради та завіреного генеральним директором зазначеного закладу.

Як видно з оригіналу аркуша Картки обстеження та медичного огляду, висновок лікаря-травматолога був перекреслений, і поряд рукописним способом здійснено запис: «ст. 78-б» графи ІІ Розкладу хвороб. Вказане виправлення виконане одноосібно головою комісії Михайленко А.М. без повторного огляду позивача фахівцем-травматологом, без призначення консиліуму лікарів та без направлення позивача на додаткове стаціонарне обстеження.

Крім того, 29 серпня 2025 року під час первинного хірургічного огляду лікарем ОСОБА_3 позивачу встановлено супутній діагноз: «Геморой без ускладнень, неуточнений» та призначено: «Консультація проктолога для уточнення діагнозу та лікування». Згідно з медичним висновком за результатами ригідної сигмоїдоскопії (лікар ОСОБА_4 ) у позивача діагностовано «Геморой третього ступеня» та рекомендовано планове оперативне лікування. Відповідно до консультаційного висновку спеціаліста від 03 жовтня 2025 року у позивача наявний комбінований геморой ІІІ ступеня, діастаз прямих м`язів живота після герніотомії. Проте ВЛК на консультацію до лікаря-проктолога та для визначення необхідності оперативного втручання чи реабілітації позивача не направила.

У Картці обстеження та медичного огляду також відсутні будь-які відомості щодо огляду позивача лікарем-дерматовенерологом, що свідчить про непроведення огляду вказаним обов`язковим спеціалістом.

За наслідками огляду військово-лікарська комісія при другому відділі ІНФОРМАЦІЯ_2 склала Довідку № 2025-0911-1015-1354-0 від 11 вересня 2025 року, якою встановила діагноз: «Гіпертонічна хвороба ІІ стадія, 3 ступінь, ризик 3. Гіпертрофія ЛШ. СН І ст. Геморой ІІІ ступеня. Діастаз прямих м`язів живота, стан після оперативного лікування в травні 2024 року з приводу пупкової кили. Первинний дефартроз двох колінних суглобів ІІ ст. Зрощений перелом лівої гомілки» та прийняла постанову: на підставі статей 39-б, 43-б, 55-б, 78-б графи ІІ Розкладу хвороб визнати ОСОБА_1 придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони.

Згідно з випискою № 3276 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого КНП «Олевська центральна лікарня» вже 18 вересня 2025 року (через сім днів після медичного огляду ВЛК) позивач бригадою екстреної медичної допомоги був доставлений до стаціонару у зв`язку з раптовою втратою свідомості та госпіталізований до терапевтичного відділення з діагнозом: «Гіпертонічна хвороба ІІ ст., ст. 3, ризик 4. Гіпертонічний криз від 18.09.2025 з транзиторною ішемічною атакою. СН І ст., ф.к. І ст.», де перебував на лікуванні до 30 вересня 2025 року.

Незгода позивача із прийнятою постановою ВЛК та порушенням встановленої процедури медичного огляду стала підставою для звернення до суду з цим позовом.

ІІІ. Джерела права, судова практика та правова оцінка суду

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується такими мотивами.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України.

Відповідно до частини десятої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та статті 70 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби допризовників, призовників, військовозобов`язаних та військовослужбовців, встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень і травм з військовою службою.

Організація та порядок проведення військово-лікарської експертизи регулюються Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402 (далі – Положення № 402).

Пунктом 1.1 глави 1 розділу І Положення № 402 визначено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів.

Відповідно до пункту 2.1 глави 2 розділу І Положення № 402 штатними та позаштатними військово-лікарськими комісіями приймаються постанови, які оформлюються, зокрема, довідкою військово-лікарської комісії.

Згідно з пунктом 3.2 глави 3 розділу ІІ Положення № 402 кожний військовозобов`язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, офтальмологом, оториноларингологом, стоматологом, дерматовенерологом, а за медичними показаннями – і лікарями інших спеціальностей. Ступінь придатності військовозобов`язаних до військової служби за станом здоров`я кожним лікарем визначається індивідуально. Висновки лікарів заносяться до Картки обстеження та медичного огляду.

Пунктом 3.10 глави 3 розділу ІІ Положення № 402 передбачено, що у воєнний час та під час мобілізації, на особливий період відстрочка від призову за станом здоров`я надається військовозобов`язаному на строк від 1 до 6 місяців залежно від захворювання та прогнозованої тривалості лікування.

Відповідно до пункту 3.11 глави 3 розділу ІІ Положення № 402 у разі коли лікарям ВЛК важко остаточно визначити стан здоров`я військовозобов`язаного, він направляється на додаткове амбулаторне або стаціонарне обстеження у заклад охорони здоров`я з подальшим оглядом ВЛК.

Згідно з пунктом 20.1 глави 20 розділу ІІ Положення № 402 постанови ВЛК приймаються колегіально, більшістю голосів. Присутність на засіданні ВЛК голови комісії та її членів є обов`язковою.

Вирішуючи питання меж судового контролю рішень військово-лікарських комісій, суд враховує сталі правові висновки Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 27 серпня 2026 року у справі № 160/6661/24 сформовано правову позицію, згідно з якою перевірка правильності прийнятого ВЛК рішення виключно за медичними показниками не входить до компетенції адміністративного суду. Питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу та оцінка ступеня придатності особи до військової служби є дискреційними повноваженнями медичних фахівців ВЛК. Разом з тим, суд уповноважений здійснювати повноцінний судовий контроль щодо дотримання процедури проведення медичного огляду та прийняття оскаржуваного рішення відповідно до критеріїв, визначених частиною другою статті 2 КАС України. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12 червня 2020 року у справі № 810/5009/18, від 12 лютого 2021 року у справі № 820/5570/16 та від 10 лютого 2022 року у справі № 160/7153/20.

Таким чином, адміністративний суд не підміняє лікарську комісію у визначенні клінічного діагнозу, проте зобов`язаний перевірити, чи діяв суб`єкт владних повноважень на підставі та у спосіб, що передбачені законом, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та за належною процедурою.

Оцінюючи доводи позовної заяви щодо процедурних порушень, суд надає оцінку правовій позиції Верховного Суду, наведеній позивачем у позові, – постанові Касаційного адміністративного суду від 23 квітня 2020 року у справі № 813/1790/18.

У справі № 813/1790/18 Верховний Суд зазначив: «Ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення». Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття».

Суд повністю погоджується із застосовністю цієї правової позиції до спірних правовідносин. Встановлені обставини свідчать, що допущені військово-лікарською комісією порушення не мають характеру дрібних формальних недоліків, а становлять істотні процедурні дефекти, за відсутності яких підсумкове рішення комісії безумовно було б іншим.

По-перше, згідно з постановою Верховного Суду від 11 лютого 2021 року у справі № 820/5570/16, рішення про придатність до військової служби та необхідність направлення військовозобов`язаного на додаткове обстеження приймається військово-лікарською комісією виключно колегіально. Одноосібна зміна висновків лікаря-спеціаліста головою ВЛК чинить свавільне втручання у фахову компетенцію профільного спеціаліста.

У досліджуваному випадку лікар-травматолог зафіксував загострення дефартрозу колінних суглобів та наслідки перелому кісток лівої гомілки, визначивши тимчасову непридатність на підставі статті 81 Розкладу хвороб. Голова комісії Михайленко А.М., не володіючи спеціальними знаннями у галузі ортопедії і травматології та без додаткового обстеження, власноруч перекреслила висновок фахівця, змінивши статтю на 78-б. Такі одноосібні дії прямо порушують принцип колегіальності (пункт 20.1 Положення № 402) та вимогу індивідуального визначення ступеня придатності профільним лікарем (пункт 3.2 Положення № 402).

По-друге, пунктом 3.11 Положення № 402 імперативно встановлено: якщо лікарям ВЛК важко остаточно визначити стан здоров`я або коли між членами комісії виникають клінічні розбіжності щодо оцінки функціональних розладів, військовозобов`язаний обов`язково направляється на додаткове амбулаторне або стаціонарне обстеження у заклад охорони здоров`я. Натомість голова комісії знехтувала цим обов`язком і прийняла рішення одноосібно.

По-третє, медичний огляд позивача проведено не в повному обсязі. Пункт 3.2 глави 3 розділу ІІ Положення № 402 містить вичерпний перелік спеціалістів, огляд якими є обов`язковим для кожного військовозобов`язаного. Огляд позивача лікарем-дерматовенерологом не проводився взагалі. Крім того, наявні в матеріалах справи записи лікаря-хірурга та дані ригідної сигмоїдоскопії свідчили про необхідність невідкладної консультації проктолога та планового хірургічного лікування геморою ІІІ ступеня. Ігнорування цих показань та непроведення консультацій відповідними спеціалістами є грубим порушенням вимог повноти та всебічності медичного обстеження.

По-четверте, обґрунтованість сумнівів щодо повноти медичного огляду підтверджується екстреною госпіталізацією позивача 18 вересня 2025 року (через сім днів після видачі оскаржуваної довідки ВЛК) з діагнозом гіпертонічного кризу з транзиторною ішемічною атакою, що вимагало тривалого стаціонарного лікування в умовах терапевтичного стаціонару.

Суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, яка згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується судами як джерело права.

У рішенні у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04, пункти 70–71) Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування» (good governance). Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання суспільного інтересу, державні органи зобов`язані діяти вчасно, належним чином і якомога послідовніше. На органи влади покладається обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилюють прозорість та ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і забезпечують юридичну визначеність. Тягар помилки органу державної влади має нести сама держава, а не перекладати його на приватну особу.

У рішенні у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04, пункт 58) ЄСПЛ наголосив, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши чіткі та зрозумілі мотиви, а свавільне нехтування аргументами особи є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень не виконав вимог частини другої статті 77 КАС України та не надав суду жодних доказів на спростування доводів позову чи підтвердження законності процедури прийняття оскаржуваного рішення.

За таких обставин рішення військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформлене довідкою № 2025-0911-1015-1354-0 від 11 вересня 2025 року, прийняте не на підставі закону, необґрунтовано, без урахування усіх істотних обставин і з порушенням встановленої процедури, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Визначаючи належний спосіб захисту порушеного права позивача за частиною другою статті 245 КАС України, суд зазначає таке.

Оскільки суд не наділений компетенцією самостійно встановлювати ступінь придатності особи до військової служби замість лікарської комісії, ефективним способом відновлення порушеного права є зобов`язання військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 провести повторний медичний огляд ОСОБА_1 з урахуванням усіх наявних медичних документів та відповідно до вимог Положення № 402. Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 13 червня 2018 року у справі № 806/526/16.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Позивач сплатив судовий збір у розмірі 968,96 грн згідно з квитанцією № F1L9-2S75-MLBE від 08 жовтня 2025 року. Оскільки позов задоволено повністю, зазначена сума підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 9, 72–77, 90, 139, 241–246, 255, 257–262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене довідкою військово-лікарської комісії № 2025-0911-1015-1354-0 від 11 вересня 2025 року, щодо ОСОБА_1 .

Зобов`язати військово-лікарську комісію при ІНФОРМАЦІЯ_1 провести повторний медичний огляд ОСОБА_1 з урахуванням усіх наявних медичних документів та у відповідності до вимог Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року № 402.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 968,96 грн (дев`ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Липа

21.10.26