Суд: Житомирський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: осіб, звільнених з публічної служби
Дата: 20 жовтня 2026 р.
Справа: №240/26536/25
Суддя: Горовенко Анна Василівна
ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2026 року м. Житомир
справа № 240/26536/25
категорія 112010201
Житомирський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Горовенко А.В.,
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Лятошинського Бориса, 5, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, -
встановив:
ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, у якому просить:
- визнати протиправним рішення Міністерства оборони України від 28.02.2025 №17/д, оформлене протоколом від 28.02.2025 №17/д, щодо повернення документів ОСОБА_1 на доопрацювання з метою надання документів (рішення суду), яким встановлено факт перебування на утриманні загиблого відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", що дають право на отримання одноразової грошової допомоги;
- зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю чоловіка - ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що звернулась до Міністерства оборони України із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю її цивільного чоловіка - ОСОБА_3 .
Однак комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, прийняла рішення, оформлене протоколом від 28.02.2025 №17/д, відповідно до пункту 8 якого дійшла висновку про повернення на доопрацювання документів, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги з метою надання заявником документів, які відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» підтверджують, що заявниця перебувала на утриманні загиблого (копії документів, виданих Пенсійним фондом України, які підтверджують право на призначення пенсії в разі втрати годувальника або факт призначення пенсії за загиблого, судового рішення про встановлення факту перебування на його утриманні на дату загибелі), що дають право на отримання одноразової грошової допомоги.
Зазначає, що спірним питанням у межах розгляду цієї справи є те, чи належить позивач до кола осіб, які відповідно до статті 16-1 Закону №2011-XII мають право на отримання одноразової грошової допомоги.
Наголошує, що факт спільного проживання позивача із померлим військовослужбовцем ОСОБА_3 однією сім`єю з 01.01.2004 по день його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлений за правилами Цивільного процесуального кодексу України згідно з рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 11.04.2024 у справі №293/2100/23.
Позивач вказує, що судовим рішенням від 11.04.2024 у справі №293/2100/23 підтверджується факт того, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спільно проживали, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, тобто вони фактично були подружжям, що дає право позивачці на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до частини першої статті 16-1 Закону №2011-XII.
Саме тому, вважає протиправним п.8 рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленого протоколом №17/д від 28.02.2025, про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги в зв`язку із загибеллю ОСОБА_3 , просить його скасувати та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року №168 .
Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року провадження у справі відкрито. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Згідно з ухвалою суду від 10.12.2025 клопотання представника позивача про витребування доказів в адміністративній справі №240/26536/25 задоволено: витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_2 необхідні докази.
Відповідач у строк, встановлений ч.1ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зазначений в ухвалі про відкриття провадження у справі надіслав до суду відзив на позовну заяву (за вх.№89225/25).
У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що у витягу з протоколу зазначено, що на дату смерті військовослужбовця, 03.11.2023, чинна редакція статті 16-1 Закону України №2011-ХІІ не включала до переліку осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, жінок, що проживали з військовослужбовцем у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу. Крім того, у складі поданих матеріалів відсутнє належне підтвердження перебування позивачки на утриманні загиблого військовослужбовця, як це передбачено Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» для визнання її утриманцем.
Саме тому, на думку відповідача, позивач не підпадає під визначене законом коло суб`єктів, які могли претендувати на ОГД, а тому вимоги щодо виплати допомоги не мають правових підстав.
Крім цього вказує, що позивач посилається на постанову Верховного Суду від 10.05.2024 у справі №440/6725/23, однак така стосувалася визнання права на одноразову грошову допомогу дитини, народженої після загибелі військовослужбовця, та не є релевантною для правової оцінки у справі ОСОБА_1 з огляду на відмінність у суб`єктах, нормах матеріального права, які діяли в різні періоди, а також з урахуванням обмеженої зворотної дії в часі Закону №3515-IX.
Відповідач вважає, що дії комісії Міністерства оборони України щодо повернення документів були правомірними, ґрунтувалися на чинному законодавстві та не порушували права позивачки, а тому просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
18 грудня 2025 року від представника позивача, через систему "Електронний суд", надійшла відповідь на відзив (за вх. №89676/25), у якій просить задовольнити позовну заяву в повному обсязі.
Зокрема зазначає, що позивачка проживала з ОСОБА_3 до моменту його смерті однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, вони вели спільне господарство, а тому вважає, що підхід Міністерства оборони України щодо повернення позивачці документів на доопрацювання є необґрунтованим.
Також вважає, що змінами у Законі України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII додатково легалізовано право цивільних дружин на отримання одноразової грошової допомоги.
05 січня 2026 року від ІНФОРМАЦІЯ_3 на електронну пошту суду надійшла заява (за вх. №564/26) про долучення до матеріалів справи витребуваних судом доказів.
18 лютого 2026 року від ІНФОРМАЦІЯ_4 , через систему "Електронний суд", надійшла заява (за вх. №11351/26) про долучення до матеріалів справи витребуваних судом доказів, яка за своїм змістом та додатками є аналогічною поданій ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Ухвалою суду від 27 квітня 2026 року у задоволені клопотання Міністерства оборони України про зупинення провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії відмовлено.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положеньст.258 КАС України.
Згідно з ч. 5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, зазначає наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 з 04.03.2023 проходив військову службу у лавах Збройних Сил України.
Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть №1428/2023 від 04.11.2023, виданого Комунальним закладом Львівської обласної ради "Львівське обласне бюро судово-медичної експертизи", ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у стаціонарі ВМКЦ Західного регіону.
Згідно з рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 11.04.2024 №293/2100/23, встановлено факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу в період з 01.01.2004 по 03.11.2023.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом №3512, виданого приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Житомирської області - Драч Н.В., спадкоємцем зазначеного у свідоцтві майна ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Спадщина, на яку видано свідоцтво складається з:
- виплат належного військовослужбовцю ОСОБА_3 грошового забезпечення та додаткової винагороди, не одержаних за життя, згідно з повідомленням військової частини НОМЕР_1 від 23 серпня 2024 року №317, зокрема:
- грошового забезпечення, передбаченого пунктом 1 розділу ХХХ наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, за листопад 2023 року, в розмірі 21618,00 грн;
- додаткової винагороди на період дії воєнного стану, передбаченої пунктом 10 розділу ХХХІV наказу Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260, за період з 01 листопада по 30 листопада 2023 року в розмірі 100000,00 грн;
- матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік, передбаченої пунктом 1 розділу ХХІV наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, в розмірі місячного грошового забезпечення, на яке військовослужбовець набув право у листопаді 2023 року, що складає 21618,00 грн;
- компенсації за невикористану щорічну відпустку, передбачену пунктом 22 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ, за 2023 рік в розмірі 12970,80 грн.
Згідно з витягом з протоколу №17/д засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 28.02.2025, повернено на доопрацювання документи ОСОБА_1 .
У витягу з протоколу, зокрема, вказано, що відповідно до наданих документів, заявниця не відноситься до одного з подружжя. Також зазначено, що за поданими документами неможливо встановити, чи є заявниця непрацездатною (особою з інвалідністю) і чи перебувала на утриманні загиблого.
За висновком Комісії документи ОСОБА_1 вирішено повернути на доопрацювання з метою надання документів, які відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", підтверджують, що вона перебувала на утриманні загиблого (копії документів, виданих Пенсійним фондом України, які підтверджують право на призначення пенсії в разі втрати годувальника або факт призначення пенсії за загиблого, судового рішення про встановлення факту перебування на його утриманні на дату загибелі), що дають право на отримання одноразової грошової допомоги.
Листом від 26.03.2025 №9/1502 ІНФОРМАЦІЯ_7 направив позивачці копію витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №17/д від 28.02.2025 про повернення на доопрацювання документів для призначення одноразової грошової допомоги.
Позивач не погоджуючись із вищезазначеним рішенням відповідача, звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закону №2232-XII) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Відповідно до частини другої статті 41 Закону №2232-XII виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України від 20.12.1991 №2011-XII.
Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується зокрема у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.
28 лютого 2022 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з другим пунктом Постанови №168 сім`ям загиблих осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, крім громадян російської федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.
Абзацами 2 - 4 пункту 2 Постанови №168 передбачено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.
У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.
Якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, зазначеному в абзаці першому цього пункту, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.
На виконання вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно із пунктом 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Пунктом 1.4. розділу I наказу Міністерства оборони України №45 від 25 січня 2023 року «Про затвердження Порядку і умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану» (далі - Порядок №45, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що особи, які мають право на отримання ОГД, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі (смерті) особи, зазначеної у пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», що вказана у свідоцтві про смерть. Право осіб на отримання ОГД визначається станом на дату загибелі (смерті) військовослужбовця.
Таким чином, право на отримання одноразової грошової допомоги є похідним від юридичного факту загибелі (смерті) військовослужбовця та виникає саме з моменту настання цієї події, що передбачено як положеннями Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», так і підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема Постановою № 168 та порядками №975 та №45, що випливає із системного зв`язку статей 16, 16-1, 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та конкретизовано пунктом 2 Постанови №168 і пунктом 3 Порядку №975.
При цьому визначення моменту виникнення такого права має вирішальне значення, оскільки саме з ним законодавець пов`язує встановлення кола осіб, уповноважених на його реалізацію. Такий підхід обумовлений природою спірної соціальної виплати як одноразової, цільової та такої, що підлягає розподілу між визначеним колом осіб у рівних частках, а відтак потребує чіткого та визначеного у часі встановлення суб`єктного складу її отримувачів.
Отже, саме станом на дату смерті військовослужбовця, яка є моментом виникнення права на відповідну виплату, підлягає визначенню коло осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16-1 Закону №2011-XII. Зазначене забезпечує принцип правової визначеності, стабільності бюджетних зобов`язань держави та унеможливлює зміну (збільшення або зменшення) суб`єктного складу отримувачів після настання юридичного факту, з яким закон пов`язує виникнення відповідного права.
З огляду на це подальші зміни законодавства, зокрема розширення переліку осіб, які можуть бути віднесені до членів сім`ї військовослужбовця, не мають зворотної дії у часі та не можуть впливати на визначення суб`єктного складу осіб, які набули право на отримання одноразової грошової допомоги, якщо таке право виникло до набрання чинності відповідними змінами. Звернення особи із відповідною заявою є способом реалізації вже набутого права, а не юридичним фактом, з яким закон пов`язує момент його виникнення.
Відповідні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05.08.2026 у справі №560/5986/25 (провадження №К/990/29198/26) щодо виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги.
Також, аналогічний підхід викладений у висновках Верховного Суду у постановах від 12.05.2026 у справі №280/1098/25, від 19.05.2026 у справі №600/1860/25-а та від 28.07.2026 у справі №240/4561/25 згідно з яким коло осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, визначається за законодавством, чинним на дату загибелі військовослужбовця, а подальше звернення із заявою є лише способом реалізації вже набутого права.
Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Зазначене також узгоджується зі статтею 58 Конституції України та усталеною практикою Конституційного Суду України (зокрема, у рішеннях від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012), відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи; до події, факту або правовідносин застосовується той закон чи інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Оскільки Закон № 3515-IX не містить положень про його зворотну дію, він не може змінювати коло осіб, які мали право на одноразову грошову допомогу станом на дату смерті військовослужбовця.
Враховуючи викладене, вирішення питання щодо належності особи до кола отримувачів повинно здійснюватися виключно виходячи з правового регулювання, чинного на момент виникнення права, тобто на дату смерті військовослужбовця.
На дату загибелі ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) коло осіб - отримувачів одноразової грошової допомоги чітко визначалося статтею 16-1 Закону №2011-ХІІ у редакції Закону № 2489-ІХ від 29.07.2022.
Так, за приписами вказаної статті, у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
Законодавець у редакції норми, чинній на момент смерті військовослужбовця, встановив вичерпний перелік осіб, які мають право на отримання спірної виплати, чітко визначивши конкретні категорії отримувачів, а саме: батьків, одного з подружжя, дітей та утриманців. Отже, право на отримання одноразової грошової допомоги мають виключно ті особи, які прямо визначені законом, або ті, які відповідають спеціальному статусу утриманця та підтверджують його у встановленому порядку.
Стаття 21 Сімейного Кодексу України визначає, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.
Згідно зі статтею 36 Сімейного кодексу України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.
Отже, виключно шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків у подружжі.
Проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом) законною підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно. Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім`єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов`язків.
Представником позивача долучено до матеріалів справи рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 11.04.2024 у справі №293/2100/23, відповідно до якого встановлено факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу в період з 01.01.2004 по 03.11.2023.
Суд зауважує, що сам по собі встановлений у судовому порядку факт спільного проживання без реєстрації шлюбу має преюдиційне значення виключно щодо підтвердження відповідних фактичних обставин (спільного побуту, ведення господарства, наявності взаємних прав та обов`язків), може підтверджувати належність позивачки до категорії членів сім`ї у розумінні сімейного законодавства, однак не змінює визначеного спеціальним законом кола отримувачів такої допомоги.
Станом на дату смерті військовослужбовця (03.11.2023) стаття 16-1 Закону №2011-XII не відносила осіб, які проживали із загиблим однією сім`єю без реєстрації шлюбу, до самостійного кола отримувачів одноразової грошової допомоги, у позивачки не було достатньої правової основи для виникнення легітимного очікування на отримання цієї виплати саме з такої підстави.
Варто зазначити, що положення статті 16-1 Закону №2011-XII у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, мають імперативний характер та визначають вичерпний перелік осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, у зв`язку з чим розширення такого переліку шляхом тлумачення чи застосування норм інших галузей права, зокрема Сімейного кодексу України, є недопустимим.
Суд не ставить під сумнів добросовісність звернення позивачки та значення встановленого судовим рішенням факту її проживання із загиблим військовослужбовцем однією сім`єю. Водночас справедливість у справах цієї категорії полягає у передбачуваному й однаковому застосуванні спеціального закону до всіх осіб, які претендують на отримання одноразової грошової допомоги.
Поняття "подружжя" в українському законодавстві нерозривно пов`язане з інститутом шлюбу, який, згідно зі статтею 21 Сімейного кодексу України, є сімейним союзом жінки та чоловіка, зареєстрованим у державному органі реєстрації актів цивільного стану.
Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_2 на дату загибелі військовослужбовця - ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), не мала статусу "дружини" у юридичному розумінні цього терміну, а отже, не могла претендувати на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої п.2 Постанови №168.
Зі змісту оскаржуваного рішення відповідача слідує, що за результатами розгляду документів позивачки їх було повернуто на доопрацювання з метою надання підтверджень її перебування на утриманні загиблого військовослужбовця, що у разі доведення може свідчити про належність позивачки до однієї з категорій осіб, визначених статтею 16-1 Закону №2011-XII.
"Утриманець" - це єдина категорія, на яку позивач теоретично могла б розраховувати. Однак, сам Закон №2011-XII для визначення цього поняття відсилає до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ.
Стаття 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ встановлює, що члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Позивач не надала суду доказів перебування на утриманні загиблого ОСОБА_3 .
За таких обставин, суд дійшов висновку, що Міністерство оборони України діяло в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на викладене, у суду відсутні підстави для визнання протиправним та скасування рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом від 28.02.2025 №17/д, про повернення документів ОСОБА_1 на доопрацювання з метою надання документів (рішення суду), яким встановлено факт перебування на утриманні загиблого відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", що дають право на отримання одноразової грошової допомоги.
Частиною 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.5 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Міністерства оборони України (просп. Повітряних Сил, 6, м. Київ, 03049, код ЄДРПОУ 00034022) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено в повному обсязі 21 жовтня 2026 року.
Суддя А.В. Горовенко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua