Рішення від 20 жовтня 2026 р. у справі №420/22828/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 рокуСправа № 420/22828/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Свергун І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в м. Дніпрі адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду з Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Військової частини НОМЕР_1 (далі - позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач) в якому позивач просить стягнути з ОСОБА_1 збитки, завдані державі в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 , в сумі 9192,34 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач проходив військову службу по мобілізації на особливий період у ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ).

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.11.2025 № 1681-ОС «Про особовий склад» зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення солдата ОСОБА_1 , з 25.11.2025.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.11.2025 №1693-ОС «Про особовий склад» внесені зміни до наказу від 25.11.2025 № 1681-ОС частині зарахування до списків особового складу, на всі види забезпечення призначення солдата ОСОБА_1 .

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.05.2026 №781-ОС солдата ОСОБА_1 знято зі всіх видів забезпечення з 19.05.2026.

До моменту призупинення військової служби виплати всіх видів забезпечення відповідачу було нараховано та виплачено грошове забезпечення за повний місяць травень 2026 року в розмірі 21920,19 грн, яке він отримав на картковий рахунок.

Таким чином, переплата грошового забезпечення відповідачу становить 31 дн. – 19 дн. = 13 днів, тому сума заборгованості перед ІНФОРМАЦІЯ_1 (військовою частиною НОМЕР_1 ) становить 9192,34 грн.

Причинами переплати відповідачу грошового забезпечення є особиста недобросовісність останнього та вчинення ним кримінального правопорушення.

Таким чином, відповідач набув та зберіг майно, а саме грошові кошти в сумі 9192,34 грн без достатньої правової підстави, оскільки самовільно залишив місце служби під час дії воєнного стану та фактично не виконував військового обов`язку з 19.05.2026 до 31.05.2026, що стало підставою для звернення військовою частиною НОМЕР_1 до суду з цим позовом.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2026 року справу передано на розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Справа надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду 28 серпня 2026 року та автоматизованою системою документообігу суду передана для розгляду судді Свергун І.О.

Ухвалою суду від 02 вересня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано у позивача докази та запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву.

03 вересня 2026 року від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких зазначено, що особова справа на солдата ОСОБА_1 не формувалась і не велась, оскільки відповідно до пунктів 1, 2 розділу ІІ Інструкції з організації обліку особового складу Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2017 № 468, персональний облік за особовими справами здійснюється щодо осіб офіцерського складу та військовослужбовців, які проходять службу за контрактом, а облік військовослужбовців рядового складу, призваних за мобілізацією, ведеться за послужними картками. Також позивач повідомив, що на адресу відповідача 19.06.2026 направлявся лист з вимогою про добровільне повернення коштів, який повернуто відправнику за закінченням встановленого терміну зберігання.

Копія ухвали про відкриття провадження у справі направлялася відповідачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення за адресою: АДРЕСА_1 , проте була повернута на адресу суду без вручення.

Також відповідач повідомлявся судом про розгляд справи шляхом розміщення оголошення від 03.09.2026 на офіційному вебсайті судової влади України з огляду на зареєстроване місце проживання відповідача на тимчасово окупованій території України.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, будь-яких заяв чи клопотань до суду не подав. Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд встановив такі обставини.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (по особовому складу) від 25.11.2025 № 1681-ОС солдата ОСОБА_1 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення з 25.11.2025.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 27.11.2025 № 1693-ОС внесено зміни до наказу від 25.11.2025 № 1681-ОС у частині призначення та призначено відповідача інспектором прикордонної служби 3 категорії – кулеметником третьої групи інспекторів прикордонної служби третього відділення інспекторів прикордонної служби п`ятої прикордонної застави (з місцем дислокації АДРЕСА_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по особовому складу) від 23.05.2026 № 781-ОС солдата ОСОБА_1 , який самовільно залишив місце несення служби та відсутній у місці дислокації підрозділу з 19 травня 2026 року, знято з усіх видів забезпечення; виплату грошового, здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення наказано не здійснювати з 19 травня 2026 року до дня повернення до виконання військового обов`язку. Підставою для видання наказу зазначено рапорт заступника начальника п`ятої прикордонної застави від 23.05.2026 № Р-24908-26.

Доказів оскарження зазначеного наказу матеріали справи не містять.

Згідно з розрахунковим листом за травень 2026 року відповідачу нараховано грошове забезпечення за травень 2026 року в повному обсязі: посадовий оклад – 3080,00 грн, оклад за військовим званням – 530,00 грн, надбавка за особливості проходження служби (60%) – 2166,00 грн, премія (535%) – 16478,00 грн. Зазначені кошти перераховані на картковий рахунок відповідача в АТ «Приватбанк» у складі суми 22613,63 грн (з урахуванням винагороди за бойове чергування за квітень 2026 року).

Згідно з розрахунковим листом за червень 2026 року позивачем здійснено перерахунок грошового забезпечення за травень 2026 року за 13 днів (з 19.05.2026 по 31.05.2026): посадовий оклад – мінус 1291,61 грн, оклад за військовим званням – мінус 222,26 грн, надбавка за особливості проходження служби – мінус 908,32 грн, премія – мінус 6910,13 грн, а всього мінус 9332,32 грн; з урахуванням сторнування військового збору (139,98 грн) сума переплати становить 9192,34 грн.

19.06.2026 позивач направив відповідачу за адресою: АДРЕСА_1 , лист від 19.06.2026 № 09.2/9369-26-Вих «Про повернення переплати грошового забезпечення» з вимогою у двотижневий строк повернути 9192,34 грн. Згідно з даними відстеження поштового відправлення № R067205149039 після невдалої спроби вручення 22.06.2026 відправлення повернуто відправнику за закінченням встановленого терміну зберігання та вручено позивачу 09.07.2026.

Доказів повернення відповідачем зазначених коштів матеріали справи не містять.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо юрисдикції спору суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 818/1688/16, згідно з яким спори за позовом суб`єкта владних повноважень до особи, яка перебуває або перебувала на публічній службі, пов`язані з реалізацією її правового статусу, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, навіть якщо позов подано після звільнення особи зі служби. Спір щодо повернення грошового забезпечення, виплаченого військовослужбовцю у зв`язку з проходженням військової служби, пов`язаний з проходженням публічної служби, а тому належить до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до частин першої – третьої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі – Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби. До складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.

Згідно з частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Такі розміри визначені постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України визначає Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року № 558, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 23 липня 2018 року за № 854/32306 (далі – Інструкція № 558).

Відповідно до пункту 13 розділу І Інструкції № 558 грошове забезпечення не виплачується:

за час надання військовослужбовцю відпустки, за період якої законодавством не передбачено збереження грошового забезпечення;

за час перебування військовослужбовця під цілодобовим домашнім арештом або під вартою;

військовослужбовцям, які самовільно залишили органи Держприкордонслужби або місця служби. Таким військовослужбовцям виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення органу Держприкордонслужби (місця служби) та поновлюється з дня повернення. Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом начальника (командира) органу Держприкордонслужби.

Отже, з 19 травня 2026 року, тобто з дня самовільного залишення місця служби, у відповідача було відсутнє право на отримання грошового забезпечення до дня повернення до виконання обов`язків військової служби. Зазначена обставина зафіксована наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 23.05.2026 № 781-ОС, який є чинним. Доказів повернення відповідача до виконання обов`язків військової служби у період з 19.05.2026 по 31.05.2026 матеріали справи не містять.

Суд зауважує, що висновок про відсутність у відповідача права на грошове забезпечення за спірний період ґрунтується на факті його відсутності на службі, встановленому наказом командира, і не є висновком щодо наявності чи відсутності в його діях складу кримінального правопорушення.

Суд також враховує, що позивач обґрунтовує позов, зокрема, посиланням на завдання державі збитків. Водночас Закон України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03 жовтня 2019 року № 160-IX визначає підстави та порядок притягнення військовослужбовців до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану під час виконання ними обов`язків військової служби, за наслідками службового розслідування. У цій справі позивач не притягав відповідача до матеріальної відповідальності в порядку, визначеному зазначеним Законом, а предметом позову за своєю суттю є повернення отриманого відповідачем грошового забезпечення за період, за який він не мав права на його отримання. Оскільки спеціальним законодавством порядок повернення надміру виплаченого військовослужбовцю грошового забезпечення не врегульовано, до спірних правовідносин підлягають застосуванню загальні положення Цивільного кодексу України про набуття майна без достатньої правової підстави. Правильна правова кваліфікація спірних правовідносин є обов`язком суду і не залежить від того, на які норми права послався позивач (принцип jura novit curia).

Відповідно до частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц зазначила, що у статті 1215 ЦК України законодавцем передбачено два винятки із правила про неповернення зазначених виплат: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати.

Верховний Суд у постанові від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц також виснував, що грошові кошти, виплачені набувачу, не підлягають поверненню лише за одночасної наявності трьох умов: добровільності виплати, відсутності рахункової помилки та добросовісності набувача; у разі відсутності хоча б однієї з цих умов кошти підлягають поверненню.

Судом установлено, що грошове забезпечення за травень 2026 року нараховано та виплачено відповідачу в повному обсязі, тобто й за період з 19.05.2026 по 31.05.2026, оскільки відповідно до встановленого порядку грошове забезпечення виплачується за поточний місяць до його закінчення, а на момент виплати підстави для її призупинення ще не виникли. Водночас з 19.05.2026 відповідач самовільно залишив місце служби, у зв`язку з чим відповідно до пункту 13 розділу І Інструкції № 558 правова підстава для отримання ним грошового забезпечення за період з 19.05.2026 по 31.05.2026 відпала. Отже, кошти у сумі 9192,34 грн є такими, що набуті відповідачем за рахунок позивача без достатньої правової підстави в розумінні частини першої статті 1212 ЦК України.

Щодо застосування пункту 1 частини першої статті 1215 ЦК України суд зазначає, що добросовісність набувача передбачає, що особа не знала і не могла знати про відсутність у неї права на отримання відповідних коштів. Відповідач, самовільно залишивши місце служби, не міг не усвідомлювати, що він не виконує обов`язків військової служби, а отже не має права на грошове забезпечення за відповідний період, яке є винагородою саме за проходження служби. Утримуючи у себе виплачене наперед грошове забезпечення за період самовільного залишення місця служби та не повернувши його на вимогу позивача, відповідач діяв недобросовісно. За таких обставин виняток, встановлений пунктом 1 частини першої статті 1215 ЦК України, до спірних правовідносин не застосовується.

Перевіривши розрахунок позивача, суд встановив, що він відповідає даним розрахункових листів: сума грошового забезпечення за травень 2026 року (22254,00 грн), пропорційна 13 календарним дням з 19.05.2026 по 31.05.2026 із 31 календарного дня місяця, становить 9332,32 грн (22254,00 грн : 31 х 13), а за вирахуванням військового збору (139,98 грн), утриманого з цієї суми, – 9192,34 грн. Отже, позивач обґрунтовано заявив до стягнення саме суму, фактично отриману відповідачем за спірний період.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, доводів позивача не спростував, доказів повернення коштів або повернення до виконання обов`язків служби у спірний період не надав.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи встановлені обставини та наведені норми права, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно набутих коштів у розмірі 9192,34 грн.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Позивач у цій справі звернувся до суду як суб`єкт владних повноважень, а судових витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, ним не понесено. Отже, підстави для стягнення з відповідача сплаченого позивачем судового збору в розмірі 3328,00 грн відсутні.

Керуючись статтями 2, 6, 9, 72– 77, 90, 139, 241– 246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов Військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) до ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ) про стягнення коштів.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) безпідставно набуті кошти (грошове забезпечення за період з 19.05.2026 по 31.05.2026) у розмірі 9192,34 грн (дев`ять тисяч сто дев`яносто дві грн 34 коп.) за такими реквізитами: отримувач – військова частина НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , банк отримувача – ДКСУ м. Київ, МФО 820172, р/р НОМЕР_5 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.О. Свергун