Рішення від 20 жовтня 2026 р. у справі №160/21356/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 рокуСправа № 160/21356/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бондар М.В. розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі – ВЧ НОМЕР_1 НГУ, відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 26.04.2016 до 20.09.2017 з урахуванням дня фактичної виплати 30.06.2026;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 26.04.2016 до 20.09.2017 з урахуванням дня фактичної виплати 30.06.2026.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 НГУ. Наказом від 20.09.2017 позивача виключено зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення. Проте, при звільненні позивачу протиправно не було виплачено належне йому грошове забезпечення, у зв`язку з чим позивач був змушений звернутися за захистом свої прав до суду. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.05.2022 у справі №160/3813/22 відповідача зобов`язано нарахувати та виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 26.04.2016 до 20.09.2017. На виконання зазначеного рішення відповідачем здійснено виплату індексації грошового забезпечення за період з 26.04.2016 до 20.09.2017 – 30.06.2026. Проте, відповідачем в порушення статті 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» не було здійснено нарахування та виплату компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 27.07.2026 прийнято до провадження адміністративну справу та відкрито спрощене позовне провадження без виклику учасників справи в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

10.08.2026 відповідач надав до суду відзив на позов, в якому проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що ВЧ НОМЕР_1 НГУ з метою виконання вказаного рішення Дніпропетровського суду здійснено перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення за період з 26.04.2016 до 20.09.2017 в сумі 2 698,62 грн. У подальшому позивач 17.11.2025 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.05.2022 у справі №160/3813/22. 26.11.2025 ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контрою за виконанням рішення у справі №160/3813/22 та ухвалою від 02.02.2026 зобов`язано ВЧ НОМЕР_1 НГУ подати протягом 60 днів з дня отримання цієї ухвали звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.05.2022 у справі № 160/3813/22 в частині здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 26.04.2016 до 20.09.2017 в повному обсязі із застосуванням січня 2008 року як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця). 29.06.2026 ВЧ НОМЕР_1 НГУ здійснено нарахування та виплату позивачу коштів в сумі 47 513,77 грн. На переконання відповідача, позивач зловживає своїми процесуальними правами, оскільки одночасно звернувся до суду з позовом про компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 26.04.2016 до 20.09.2017 з урахуванням дня фактичної виплати 30.06.2026 (справа №160/21356/26) та щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні виплаченого на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.05.2022 року по справі №160/3813/22 за період з 21.09.2017 до 30.06.2026, виходячи з середньомісячного грошового забезпечення за останні два календарні місяці служби, що передують місяцю звільнення з військової служби відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 №100 (справа №160/21354/26). Відповідач також наголошує, що необхідною умовою для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їхньої виплати є звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату відповідної компенсації, за наслідками розгляду якої власник чи уповноважений ним орган (особа) може або задовольнити таку заяву та виплатити відповідну компенсацію, або відмовити у її виплаті. Тому, тільки в разі відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію особа набуває право на звернення до суду з позовом про зобов`язання у судовому порядку виплатити відповідну компенсацію. Позивач не звертався до відповідача із заявою про нарахування та виплату йому компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, зокрема, в зв`язку з перерахунком та виплатою індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 26.04.2016 до 20.09.2017 в повному обсязі із застосуванням січня 2008 як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), які були виплачені на виконання судового рішення.

Дослідивши матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 до 20.09.2017 проходив службу у ВЧ НОМЕР_1 НГУ.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.05.2022 у справі №160/3813/22 позовну заяву ОСОБА_1 задоволено:

- визнано протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 НГУ щодо неврахування січня 2008 року як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базовий місяць) при нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 період з 26.04.2016 до 20.09.2017;

- зобов`язано ВЧ НОМЕР_1 НГУ здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 26.04.2016 до 20.09.2017 в повному обсязі із застосуванням січня 2008 як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця).

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.05.2022 у справі №160/3813/22 набрало законної сили 14.06.2022.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.11.2025 у справі №160/3813/22 прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контрою за виконанням рішення у справі №160/3813/22.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.02.2026 у справі №160/3813/22 заяву представника ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення задоволено; зобов`язано ВЧ НОМЕР_1 НГУ подати протягом 60 днів з дня отримання цієї ухвали звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.05.2022 у справі № 160/3813/22 в частині здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 26.04.2016 до 20.09.2017 в повному обсязі із застосуванням січня 2008 року як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця); зобов`язано ВЧ НОМЕР_1 НГУ надати інформацію про керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення; реєстраційний номер облікової картки платника податку/серію і номер паспорта такої особи, а також інформацію про місце її проживання (перебування).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.05.2026 у справі №160/3813/22 прийнято звіт ВЧ НОМЕР_1 НГУ про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.05.2022 у справі № 160/3813/22; встановлено ВЧ НОМЕР_1 НГУ новий строк для подання звіту про виконання рішення суду у справі №160/3813/23 в частині надання розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 26.04.2016 до 20.09.2017 із застосуванням січня 2008 як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), який становить два місяці, з дати отримання копії цієї ухвали.

Судом встановлено, що остаточний розрахунок з позивачем проведено 30.06.2026.

Так, 30.06.2026 на банківський рахунок ОСОБА_1 відповідачем зараховано грошові кошти у сумі 47 513,77 грн на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.05.2022 у справі №160/3813/22 та ухвали щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду щодо виплати грошового забезпечення за період з 26.04.2016 до 20.09.2017, що підтверджується долученою до позовної заяви копією банківського рахунку позивача у АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Позивач вважає, що відповідачем в порушення статті 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» не виплачено на користь позивача компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає таке.

Правове регулювання порядку нарахування та виплати громадянам компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати врегульовано Законом України від 19.10.2000 №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон №2050-ІІІ).

Згідно зі статтею 2 Закону № 2050-ІІІ компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам.

Під доходами у розумінні цього Закону, зокрема, розуміються заробітна плата (грошове забезпечення) та суми індексації грошових доходів громадян.

Відповідно до статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць на індекс інфляції в період невиплати доходу.

Верховний Суд неодноразово досліджував питання правової природи компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та умов її здійснення - зокрема, у постановах від 31.01.2020 у справі №803/203/17, від 14.05.2020 у справі №816/379/16, від 30.09.2020 у справі №280/676/19, від 15.10.2020 у справі №240/11882/19, від 29.04.2021 у справі №240/6583/20, від 05.07.2022 у справі №420/7633/20, від 29.03.2023 у справі №120/9475/21-а, від 12.09.2024 у справах №400/5837/23, №240/18489/23, від 10.10.2024 у справі №280/5397/19, від 18.12.2024 у справі №755/15005/23.

Так, у постановах від 14.05.2020 у справі № 816/379/16, від 30.09.2020 у справі №280/676/19, від 15.10.2020 у справі № 240/11882/19 Верховний Суд сформулював висновок, що зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні статей 1- 3 Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені. Використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання «нарахований, але не виплачений грошовий дохід» означає, що для обчислення компенсації достатньо наявності невиплаченого доходу, який може бути або нарахований, або визначений на підставі судового рішення.

Аналогічну позицію висловлено у постановах Верховного Суду України від 11.07.2017 №21-2003а16, від 22.06.2018 у справі №810/1092/17 та від 13.01.2020 у справі №803/203/17.

У постановах від 14.05.2019 у справі №804/2994/18, від 23.12.2020 у справі №640/7975/15-а, від 05.07.2022 у справі № 420/7633/20 Верховний Суд виходив з того, що право на отримання компенсації виникає з моменту фактичного порушення строку виплати доходу - а отже, компенсація підлягає нарахуванню за весь період невиплати.

Цей підхід викладено й Верховним Судом у постанові від 24.01.2025 у справі №380/1607/24, в якій зазначено, що право на компенсацію пов`язується з настанням такого юридичного факту, як невиплата грошового доходу у встановлені строки, а не з несвоєчасним виконанням судового рішення.

Суд зазначає, що право на компенсацію не залежить від факту попереднього нарахування доходу.

Як було зазначено вище, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.05.2022 у справі №160/3813/22, яке набрало законної сили, серед іншого зобов`язано ВЧ НОМЕР_1 НГУ здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 26.04.2016 до 20.09.2017 в повному обсязі із застосуванням січня 2008 як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця).

Заборгованість у повному обсязі за вказаним судовим рішенням відповідач виплатив ОСОБА_1 лише 30.06.2026.

Таким чином, суд доходить висновку, що невиплата грошового забезпечення тривала з 26.04.2016, і саме з цієї дати у позивача виникло право на компенсацію втрати частини доходів.

За наведених обставин суд зазначає, що право позивача на отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням установлених строків їх виплати виникає з факту порушення строків виплати належного позивачу доходу, а не з дати набрання законної сили судовим рішенням, яким підтверджено право на отримання такого доходу.

У постанові від 04.09.2025 у справі № 420/16557/24 Верховний Суд, зокрема, зазначив, що відповідно до Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати нараховується за весь період невиплати доходу, включно з днем фактичної виплати.

З огляду на викладене суд констатує, що позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строку виплати грошового забезпечення за період з 26.04.2016 (моменту порушення строку виплати грошового забезпечення) до 30.06.2026 (дата фактичної виплати заборгованості грошового забезпечення у повному обсязі на виконання рішення суду у справі №160/3813/22).

Підсумовуючи наведене, суд доходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог щодо зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати - з 26.04.2016 по день її фактичної виплати (30.06.2026).

Такі правові висновки у подібних правовідносинах підтримані Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.07.2026 у справі №420/17627/24.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 29.06.2026 у справі №160/10168/25 також зазначив, що право позивача на отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати виникає у особи з моменту фактичного порушення строку виплати грошового забезпечення, а не після здійснення виплати грошового забезпечення на виконання рішення суду.

Щодо аргументів відповідача про необхідність подання окремої заяви для нарахування й виплати особі компенсації втрати частини доходів, суд зазначає таке.

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.04.2024 у справі №560/8194/20 зауважив, що Порядок №159, положення якого фактично відтворюють положення Закону №2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсації.

Отже, умовами для виплати суми компенсації у справі, що розглядається, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів - пенсії та нарахування доходів (у тому числі, за рішенням суду). А виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості.

При цьому норми Закону № 2050-ІІІ і Порядку №159 не покладають на особу, якій несвоєчасно виплатили компенсацію втрати частини доходів, обов`язку додатково звертатися до відповідного органу за виплатою такої компенсації.

Аналіз норм статей 1, 2, 4 Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 свідчить, що ними фактично встановлено (визначено) обов`язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання (у цьому випадку - органу Пенсійного фонду України) у разі порушення встановлених строків виплати доходу (в тому числі пенсії) громадянам провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості з перерахованої пенсії.

Крім того, відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону №2050-ІІІ не обов`язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством.

Зазначену норму варто тлумачити у її системному зв`язку з нормами статей 2-4 Закону №2050-ІІІ, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись у місяці, в якому проведено виплату заборгованості. Відповідно невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом № 2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням.

Вчинення ж відповідачем активної дії, що проявляється, зокрема, у наданні листа-відповіді на звернення особи щодо виплати належних їй сум компенсації, слід розглядати лише як додаткову форму повідомлення про відмову.

Таким чином, обов`язок щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів виникає у відповідача безпосередньо в силу вимог Закону №2050-ІІІ та Порядку №159 одночасно з виплатою заборгованості за відповідним доходом і не ставиться у залежність від подання особою окремої заяви. Невиконання відповідачем цього обов`язку свідчить про протиправну бездіяльність, а тому доводи відповідача щодо необхідності попереднього звернення позивача із заявою про нарахування та виплату компенсації є необґрунтованими та відхиляються судом.

Суд критично оцінює аргументи відповідача щодо зловживання позивачем своїми процесуальними правами, які обґрунтовуються фактом одночасного звернення позивача до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (справа №160/21356/26) та з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (справа №160/21354/26).

Суд зазначає, що позивач має право на судовий захист кожної окремої складової своїх майнових прав.

Предмет позову у справі №160/21356/26 (компенсація втрати частини доходів) та предмет позову у справі №160/21354/26 (стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку) є самостійними правовими підставами для відновлення майнових прав особи.

Звернення до суду з декількома позовами, які стосуються різних видів виплат, є реалізацією права на судовий захист, а не зловживанням процесуальними правами у розумінні процесуального закону, оскільки дії позивача спрямовані на відновлення його порушених прав.

З огляду на викладене, з метою ефективного захисту порушених прав позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_2 компенсації втрати частини грошових доходів за період з 26.04.2016 до 30.06.2026 у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 26.04.2016 до 20.09.2017, виплаченої 30.06.2026 на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.05.2022 у справі №160/3813/22.

Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до приписів частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі частини 1 статті 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір», а у матеріалах справи відсутні докази понесення ним інших судових витрат, розподіл судових витрат не проводиться.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (адреса: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів за період з 26.04.2016 до 30.06.2026 у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 26.04.2016 до 20.09.2017, виплаченої 30.06.2026 на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.05.2022 у справі №160/3813/22.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів за період з 26.04.2016 до 30.06.2026 у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 26.04.2016 до 20.09.2017, виплаченої 30.06.2026 на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.05.2022 у справі №160/3813/22.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Бондар