Рішення від 20 жовтня 2026 р. у справі №360/750/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 рокуСправа № 360/750/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Юркова Е.О. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

13.04.2026 до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 раніше виплачених сум грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення, у тому числі надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразових додаткових видів грошового забезпечення (грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань)), виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 за період з 02.09.2020 по 28.01.2026.

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 раніше виплачених сум грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення, у тому числі надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразових додаткових видів грошового забезпечення (грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань)), виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024, 01.01.2025, 01.01.2026 на відповідний тарифний коефіцієнт, встановлений для посади ОСОБА_1 , згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб» за період з 02.09.2020 по 28.01.2026.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що о під час проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 з 02.09.2020 по 28.01.2026 його грошове забезпечення обчислювалося із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018, що призвело до заниження щомісячних та одноразових виплат. Вважає, що посадовий оклад та оклад за військовим званням мали визначатися виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня відповідного календарного року, а запроваджена постановою Кабінету Міністрів України №481 розрахункова величина 1762 грн суперечить актам вищої юридичної сили. У зв`язку із цим просить визнати дії відповідача протиправними та зобов`язати здійснити перерахунок і виплату грошового забезпечення з урахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.08.2026 року прийнято до свого провадження адміністративну справу №360/750/26 та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач 10.08.2026 року надав до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позову. Зазначив, що грошове забезпечення позивача нараховувалося відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №704, наказу Міністерства оборони України №260 та в межах бюджетних асигнувань. Вважає правомірним застосування розрахункової величини 1762 грн, а з 20.05.2023 посилається на її безпосереднє закріплення постановою Кабінету Міністрів України №481. Наголошує, що військова частина не уповноважена самостійно змінювати розрахункову величину для визначення окладів. Підстав для перерахунку щомісячних та одноразових виплат не вбачає.

17.08.2026 року від позивача на адресу суду надійшли додаткові пояснення в яких наведено доводи, аналогічні доводам позову.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 268 від 15.09.2020 лейтенанта ОСОБА_1 вважати таким, що з 02 вересня 2020 року справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №29 від 28.01.2026 майора ОСОБА_1 з 28 січня 2026 року виключено зі списків особового складу частини і усіх видів забезпечення.

23.02.2026 позивача звернувся до відповідача з запитом щодо здійснення перерахунку та виплати різниці між перерахованим та виплаченим розміром грошового забезпечення з 20.09.2020 по 28.01.2026 та надання довідки про нарахування та виплати грошового забезпечення за даний період.

Відповідь військової частини на день подання позову відсутня.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закон № 2011-XII) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Частиною 1 статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі – Постанова № 704) установлено грошове забезпечення, зокрема, осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту.

Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 4 Постанови №704 у первісній редакції було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

На момент набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №704 пункт 4 був викладений у редакції згідно з пунктом 6постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103, а саме: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".

Пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України №103 втратив чинність, у зв`язку із набранням законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі №826/6453/18.

Тобто, з 29.01.2020 року, враховуючи дату ухвалення цього судового рішення, була відновлена дія пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 у первісній редакції, котра запроваджувала у якості однієї із величин алгоритму розрахунку показника окладу за посадою - мінімальний розмір заробітної плати.

У той же час, 01.01.2017 року набрав чинності Закон України від 06.12.2016 року №1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

За змістом пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VІІІ, мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року.

Таким чином, за загальним правилом дії норм права у часі, у зв`язку з набранням чинності Законом України від 06.12.2016 року №1774-VIII, яким установлено розрахункову величину для визначення посадових окладів, заробітної плати працівників та інших виплат і заборонено застосовувати мінімальну заробітну плату після набрання чинності цим Законом, щодо обчислення виплат у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають.

Під час розв`язання колізії між нормами п.3розділу II Закону України від 06.12.2016 року №1774-VIII та п.4 постанови Кабінету Міністрів України №704 у редакції до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України №103 (після скасування таких змін у судовому порядку) перевагу належить віддати положенням закону як акту права вищої юридичної сили.

Оскільки норма пункту 3 розділу II Закону України від 06.12.2016 року №1774-VIII не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за приписи пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704, то відсутні правові підстави для обчислення розміру окладу за посадою позивача та окладу за військовим званням із використанням величини мінімальної заробітної плати, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.

Подібні правові висновки щодо розв`язання колізії норм права (п.3 розділу II Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII та п.4 постанови Кабінету Міністрів України №704), зроблені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 11.12.2019 року у справі №240/4946/18.

Тобто, з 29.01.2020 року була відновлена дія пункту 4 постанови КМУ №704 у первісній редакції, котра визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01 січня 2018.

Таким чином, з 29.01.2020 року - з дня набрання чинності судовим рішенням у справі №826/6453/18 виникають підстави для розрахунку грошового забезпечення, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою №704 у відповідності до вимог статті 9 Закону №2011-ХІІ.

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 року № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704», яка набрала чинності 20.05.2023 року, було скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103, та внесено зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704, відповідно до яких установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року у справі № 320/29450/24 визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 року рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року у справі №320/29450/24 залишено без змін.

Разом з тим, постановою Верховного Суду від 16 липня 2026 року у справі № 320/29450/24 рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі скасовано повністю, ухвалено нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Верховний Суд у постанові від 16.07.2026 у справі №320/29450/24 зазначив, що відповідно до частини четвертої статті 9 Закону України №2011-XII встановлення розмірів грошового забезпечення військовослужбовців делеговано Кабінету Міністрів України, до повноважень якого належить, зокрема, визначення базової величини для розрахунку посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями. Суд зауважив, що пункт 3 розділу ІІ Закону №1774-VIII не встановлює конкретного базового критерію для розрахунку посадового окладу, а профільними законодавчими актами така розрахункова величина також не визначена, у зв`язку із чим відсутні підстави вважати, що Кабінет Міністрів України, встановивши її у фіксованому розмірі 1762 грн, діяв поза межами наданих йому повноважень. При цьому Верховний Суд послався на правову позицію, викладену у постанові від 24.06.2025 у справі №420/5584/24, а також на висновки Великої Палати Верховного Суду у справах №640/33771/20 та №520/2098/19 щодо належності питань визначення грошового забезпечення військовослужбовців до дискреційних повноважень Уряду. Водночас Суд визнав помилковим застосування судами попередніх інстанцій висновків у справах №826/6453/18, №826/3858/18 та №440/6017/21, оскільки правовідносини у зазначених справах стосувалися переважно пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та є відмінними від правовідносин щодо визначення грошового забезпечення діючих військовослужбовців. Крім того, Верховний Суд зазначив, що пункт 2 постанови КМУ №481 після набрання нею чинності вичерпав свою дію, оскільки внесена ним зміна стала складовою пункту 4 постанови КМУ №704, а тому обраний позивачем спосіб захисту визнано неправильним та неефективним. Також Суд звернув увагу, що судами попередніх інстанцій не було встановлено фактичних обставин, які б підтверджували реальне звуження змісту та обсягу прав позивача внаслідок прийняття постанови КМУ №481.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частини першої статті 325 КАС України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року у справі № 320/29450/24 (якою залишено без змін рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року) визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481 (далі - Постанова № 481) в частині встановлення фіксованої розрахункової величини 1762 грн для обчислення посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями.

Зазначена постанова апеляційного суду набрала законної сили 18 червня 2025 року і з цього моменту була обов`язковою до виконання суб`єктами владних повноважень, включаючи відповідача, оскільки під час відкриття та розгляду касаційного провадження Верховний Суд не зупиняв виконання та дію рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 у справі №320/29450/24 відповідно до частини першої статті 375 КАС України.

Отже, у відповідача, як суб`єкта владних повноважень, упродовж усього зазначеного періоду існував обов`язок здійснювати нарахування грошового забезпечення позивача з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а не фіксованої величини 1762 грн.

Постанова Верховного Суду від 16 липня 2026 року у справі № 320/29450/24, якою рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано, а в позові відмовлено, відповідно до її резолютивної частини набирає законної сили з дати її ухвалення, тобто з 16 липня 2026 року, є остаточною та оскарженню не підлягає (повний текст постанови виготовлено 17 липня 2026 року).

Оцінюючи дію цього судового рішення в часі, суд виходить із того, що воно набрало законної сили саме з дня його ухвалення. Відтак правові наслідки цього рішення виникають з 16.07.2026.

Відповідно до частини четвертої статті 242 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства - ефективному захисту прав, свобод та інтересів осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Одним із фундаментальних елементів цього завдання є принцип правової визначеності та принцип обов`язковості судового рішення, що діяло на певний момент, - особа не повинна нести негативних наслідків того, що судове рішення, яким захищено її право і яке підлягало виконанню, в подальшому скасовано вищою інстанцією, якщо це скасування прямо не передбачає зворотної дії в часі щодо вже виниклих та реалізованих (або таких, що підлягали реалізації) прав.

За таких обставин суд доходить висновку про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення перерахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 02.09.2020 по 19.05.2023 та з 18.06.2025 по 28.01.2026 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України на 1 січня відповідного року, а також для зобов`язання відповідача здійснити такий перерахунок з урахуванням вже виплачених сум.

Оскільки посадовий оклад та оклад за військовим (спеціальним) званням є розрахунковою величиною для решти складових грошового забезпечення (щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення), перерахунок цих окладів супроводжує перерахунок усіх похідних від них виплат. За таких обставин дії відповідача щодо обчислення і виплати грошового забезпечення позивача без урахування належного розміру прожиткового мінімуму є протиправними, а відповідач зобов`язаний здійснити відповідний перерахунок та виплату.

Згідно частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Судом встановлено, що позивач, звільнений від сплати судового збору, у зв`язку з чим розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. ст.9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 за період з 02.09.2020 по 19.05.2023 та з 18.06.2025 по 28.01.2026 посадового окладу й окладу за військовим званням без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 за період з 02.09.2020 по 19.05.2023 та з 18.06.2025 по 28.01.2026 посадового окладу й окладу за військовим званням, обчислених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб», а також належних позивачу за цей період щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, розмір яких визначається залежно від посадового окладу та окладу за військовим званням, з урахуванням раніше виплачених сум.

В задоволені іншої частини вимог відмовити

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Е.О. Юрков