Рішення від 20 жовтня 2026 р. у справі №140/10448/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 рокуЛуцькСправа № 140/10448/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

судді Стецика Н.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також – ОСОБА_1 позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі також - відповідач), в якому просить:

визнати бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати в повному розмірі ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 08.08.2022 по 01.10.2022 включно, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, протиправною;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 08.08.2022 по 01.10.2022 індексацію-різницю грошового забезпечення щомісячно відповідно до приписів абз. 4-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації-різниці грошового забезпечення за період з 08.08.2022 року по 01.10.2022 по день фактичної виплати відповідних сум, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в період з 08.08.2022 по 01.10.2022 ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . На звернення його представника із заявою від 06.07.2026 №240/07 щодо виплати індексації грошового забезпечення відповідач листом від 16.07.2026 №3945 повідомив про відсутність підстав для її нарахування та виплати.

Позивач вважає таку бездіяльність протиправною, зазначаючи, що березень 2018 року є базовим місяцем у зв`язку з набранням чинності постановою КМУ від 30.08.2017 №704, а невиплата індексації-різниці порушує гарантоване Конституцією та законами України право на належне грошове забезпечення.

Також позивач просить виплатити компенсацію втрати частини доходів за затримку виплати.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 10.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

24.08.2026 від Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову повністю. Заперечення відповідача обґрунтовані тим, що позивача зараховано до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 лише з 08.08.2022 (після підвищення тарифних ставок/посадових окладів у березні 2018 року). Позивач у цій військовій частині в березні 2018 року службу не проходив, а отже, право на отримання індексації-різниці відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 за період з 08.08.2022 по 01.10.2022 у нього не виникло, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду від 04.04.2024 у справі №160/2481/23.

Щодо вимоги про компенсацію втрати частини доходів відповідач зазначив, що вона є передчасною, оскільки суми індексації не нараховувалися і не виплачувалися, а компенсації підлягає лише фактично нарахований, але не виплачений у строк дохід.

Інших заяв по суті спору від сторін не надходило.

Сторони скористались своїм правом на подання до суду заяв по суті справи, в яких письмово виклали свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, а тому суд вважає можливим розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 з 08.08.2022 по 01.10.2022 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 08.08.2022 №206 позивача з 08.08.2022 зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення як військовослужбовця, призваного під час мобілізації (а.с.16 зворот).

Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 01.10.2022 №260 позивача з 01.10.2022 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення та направлено для подальшого проходження військової служби до іншої військової частини (а.с.17).

Представник позивача звернулася до Військової частини НОМЕР_1 із заявою від 06.07.2026 №240/07 про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 08.08.2022 по 01.10.2022 із застосуванням абзаців 4–6 пункту 5 Порядку №1078 (а.с.14).

Листом від 16.07.2026 №3945 Військова частина НОМЕР_1 відмовила у задоволенні вказаної заяви, посилаючись на відсутність правових підстав (а.с.15).

Судом також встановлено, що в період з 21.04.2017 по 05.10.2018 ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_3 . Наказом командира Військової частини НОМЕР_3 від 05.10.2018 №200 старший солдат строкової служби ОСОБА_1 був звільнений з військової служби та виключений зі списку особового складу даної військової частини (а.с.19зворот-20).

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення за період з 08.08.2022 по 01.10.2022 відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку по суті спірних правовідносин, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей врегульовані Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII).

Відповідно до частини 1 статті 9 цього Закону визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною третьою статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові засади проведення індексації грошових доходів населення визначено Законом України від 03.07.1991 № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі — Закон № 1282-XII) та Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі — Порядок № 1078).

Відповідно до статті 1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно з положеннями статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Абзацом 3 частини 1 статті 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 №2017-III визначено, що Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, що, згідно зі ст. 19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок №1078).

Згідно із пункту 11 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01 січня 2016 року).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Згідно з пунктом 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

У пункті 4 Порядку №1078 визначено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Пунктом 5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 1078 (в редакції, яка діє з 15 березня 2018 року) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Тобто, він є базовим для обчислення індексу споживчих цін.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці 1 цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

При цьому, у разі підвищення посадових окладів у місяці, в якому право на індексацію ще не виникло, такий місяць є базовим.

Згідно з постановою №704, яка набрала чинності 01.03.2018, затверджено нові збільшені схеми тарифних розрядів та ставок за посадами та тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців.

З огляду на зазначене, березень 2018 року, в якому відбулось підвищення посадового окладу військовослужбовців та, відповідно, і інших складових грошового забезпечення, є базовим для обчислення індексу споживчих цін, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з наступного місяця, тобто з квітня 2018 року.

Тим часом, відповідно до абзаців 4, 5 пункту 5 Порядку №1078, у разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23.03.2023 у справі №400/3826/21 (з урахуванням ухвали від 30.03.2023 про виправлення описки), від 29.03.2023 у справі №380/5493/21, від 06.04.2023 у справі №420/11424/21, від 12.04.2023 у справі №420/6982/21 з подібними правовідносинами, з урахуванням того факту, що 01.03.2018 набрала чинності Постанова №704, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078 березень 2018 року став місяцем підвищення доходу військовослужбовців, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 військовослужбовець має право на отримання суми індексації - різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

У цих справах Верховний Суд внаслідок системного і цільового способу тлумачення абзаців 3, 4 Порядку №1078 дійшов висновку, що у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу військовослужбовця відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання індексації - різниці, а якщо так, то у якій сумі.

Щодо кола обставин, які належить з`ясувати для правильного застосування абзаців третього шостого пункту 5 Порядку № 1078, Верховний Суд зазначив, що для їхнього застосування суд повинен встановити:

розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року (А);

суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);

чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення у лютому 2018 року.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу п`ятого пункт 5 Порядку № 1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 Порядку № 1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації різниці до чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів) або до дати звільнення зі служби.

Як уже зазначалося, у такому випадку відповідно до абзацу четвертого пункту 5 Порядку №1078 сума індексації різниці у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Виходячи з обставин цієї справи суд відзначає, що ОСОБА_1 вступив на військову службу до Військової частини НОМЕР_1 лише 08.08.2022, тобто пізніше березня 2018 року - місяця підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає військовослужбовець.

Відтак посадовий оклад позивача, який був призначений на посаду з 08.08.2022, у межах спірного періоду внаслідок законодавчих змін не підвищувався та визначався Постановою №704, яка вже діяла на момент призначення останнього на посаду.

Отже, за висновком суду, у позивача в спірному випадку, не виникло права для нарахування й виплати йому індексації-різниці відповідно до приписів абзацу 4, 6 пункту 5 Порядку №1078.

Вказаний висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 04.04.2024 у справі 160/2481/23.

Суд відхиляє доводи представника позивача щодо того, що позивач у березні 2018 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_3 та отримував грошове забезпечення, у зв`язку з чим за ним має зберігатися право на виплату індексації-різниці.

Як свідчать матеріали справи. 05.10.2018 ОСОБА_1 було звільнено з військової служби у Військовій частині НОМЕР_3 .

Згодом, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 08.08.2022 №206, позивача з 08.08.2022 було зараховано до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 як військовослужбовця, призваного під час мобілізації.

Суд наголошує, що призов та прийняття позивача на військову службу до військової частини НОМЕР_1 у серпні 2022 року є новим зарахуванням на військову службу за мобілізацією та виникненням нових публічно-правових (службових) відносин, а не продовженням служби, що припинилася у 2018 році.

Оскільки розрахунок суми підвищення доходу та можливої індексації-різниці згідно з абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 здійснюється у прив`язці до факту підвищення посадового окладу у місяці такого підвищення (березень 2018 року), правові підстави для покладення на Військову частину НОМЕР_1 обов`язку щодо виплати індексації-різниці відсутні.

За таких обставин позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування/невиплати індексації-різниці та зобов`язання вчинити відповідні дії є необґрунтованими та задоволенню не підлягають

Щодо вимоги про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Правові засади здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати визначені Законом України від 19.10.2000 №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі також - Закон №2050-III) та Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі також - Порядок №159).

За приписами положень як Закону №2050-III, так і Порядку №159, основними умовами для виплати компенсації є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів; факт виплати нарахованих доходів із затримкою.

Оскільки судом відмовлено у задоволенні основних вимог про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення, факт нарахування та невиплати спірного доходу відсутній, а отже, відсутні й законні підстави для нарахування компенсації втрати частини доходів на підставі Закону №2050-III та Порядку №159.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, захисту в адміністративному суді підлягають лише порушені права та інтереси особи у сфері публічно-правових відносин.

При цьому порушення прав має бути реальним, стосуватись індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що в зв`язку з прийняттям суб`єктом владних повноважень рішення, вчиненню ним дій чи допущенням бездіяльності порушуються права позивача. Захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

В розрізі встановлених обставин справи, суд приходить до висновку про те, що відповідач не порушено право позивача на виплату індексації-різниці.

З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні у зв`язку з відмовою у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано судом 21 жовтня 2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ).

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).

Суддя Н. В. Стецик