Рішення від 19 жовтня 2026 р. у справі №140/12175/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 рокуЛуцькСправа № 140/12175/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Лозовського О.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «СовТранс Компані» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ:

Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі – Відділення Фонду, позивач) звернулося з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СовТранс Компані» (далі – ТОВ «СовТрансКомпані», відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій в сумі 8916,93 грн, в тому числі: 83527,65 грн адміністративно-господарських санкцій та 6389,28 грн пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч вимогам частини першої статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 №875-ХІІ (далі – Закон №875-ХІІ) відповідачем у 2025 році не забезпечено норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в кількості 1 особи. Сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю становить 83527,65 грн, яка відповідачем в добровільному порядку не була сплачена. За несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій відповідачу нарахована пеня в сумі 6 389,28 грн, яку позивач просить стягнути з ТОВ «СовТранс Компані» разом із сумою адміністративно-господарських санкцій в примусовому порядку.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 17.09.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а. с.15).

Відповідач у відзиві від 13.10.2026 заперечує проти задоволення позовних вимог Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, вважаючи їх безпідставними та необґрунтованими. Зазначає, що ТОВ «СовТрансКомпані» створене 18.02.2025, однак господарську діяльність розпочало лише з травня 2025 року. Згідно з поданою податковою звітністю середньооблікова кількість штатних працівників за травень-грудень 2025 року становила від 2 до 18 осіб. Відповідно до пункту 3.2.6 Інструкції №286 середньооблікова чисельність штатних працівників за 2025 рік, за розрахунком відповідача, становила 7,17 особи, тобто після округлення - 7 осіб. Відтак відповідач вважає, що у ТОВ «СовТрансКомпані» не виник обов`язок щодо виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, оскільки середньооблікова чисельність працівників становила менше 8 осіб. Крім того, відповідач вказує, що позивачем неправильно визначено середньооблікову чисельність штатних працівників у кількості 11 осіб, оскільки такий показник отримано шляхом ділення загальної кількості працівників за травень–грудень 2025 року на 8 місяців замість 12. При цьому, на думку відповідача, навіть за такого способу обчислення середньооблікова кількість працівників з інвалідністю становила б одну особу, що свідчить про виконання встановленого нормативу. Також відповідач наголошує, що протягом 2025 року товариством фактично працевлаштовано двох осіб з інвалідністю за основним місцем роботи, а саме з 01.09.2025 - особу з інвалідністю II групи та з 21.11.2025 - особу з інвалідністю III групи, що підтверджується відповідними наказами про прийняття на роботу, документами про встановлення інвалідності та податковою звітністю. Також, відповідач стверджує, що позивачем не доведено наявності передбачених законом підстав для формування уточненого розрахунку, зокрема не підтверджено факту зміни показників у Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування до 31.03.2026 та їх впливу на суму нарахованих санкцій. З огляду на викладене відповідач вважає, що правові підстави для застосування до ТОВ «СовТрансКомпані» адміністративно-господарських санкцій та пені відсутні, у зв`язку з чим просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Згідно із частиною шостою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини.

Суд встановив, що ТОВ «СовТрансКомпані» зареєстрована 18.02.2025 як юридична особа, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».

Як видно з витягу з централізованого банку даних з проблем інвалідності (ЦБІ), наданого Пенсійним фондом України Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за 2025 рік (а.с. 6), середньооблікова кількість штатних працівників ТОВ «СовТрансКомпані» у 2025 році становить 11 працівників, а осіб з інвалідністю у вказаний період - 0.

Відповідно до розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2025 рік (а. с. 4), норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю для ТОВ «СовТрансКомпані» становить 1 особа.

За недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю позивачем нараховано відповідачу адміністративно-господарські санкції у сумі 83 527,65 грн та пені в сумі 6 389,28 грн. Розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій надіслано відповідачу в електронному вигляді (а. с. 5).

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд керується такими нормативно-правовими актами.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні, що гарантують їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, визначає Закон №875-ХІІ.

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З наведених норм слідує, що на роботодавців покладено обов`язки із забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування, які полягають у виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць; у створенні для них умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; у забезпеченні інших соціально-економічних гарантій, передбачених чинним законодавством; у наданні державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю.

Згідно з частинами першою, другою, третьою статті 19 Закону №875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

У межах зазначеного нормативу здійснюється також працевлаштування осіб з інвалідністю внаслідок психічного розладу відповідно до Закону України "Про психіатричну допомогу".

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним

З огляду на середньооблікову кількість штатних працівників ТзОВ ««СовТрансКомпані» у 2025 році (11 працівників) згідно з наявним в матеріалах справи витягом з централізованого банку даних з проблем інвалідності (а. с. 4) за вимогами статті 19 Закону №875-ХІІ для відповідача норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю становить одне робоче місце.

При вирішенні спору суд також бере до уваги те, що питання, пов`язані з обліком штатних працівників, регулюються Інструкцією зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 №286, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.11.2005 за №1442/11722 (далі - Інструкція №286), дія якої згідно із пунктом 1.1 поширюється на всі юридичні особи, їх філії, представництва та інші відокремлені підрозділи, а також на фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю.

Пунктом 2.1 Інструкції №286 визначено, що в облікову кількість штатних працівників включаються усі наймані працівники, які уклали письмово трудовий договір (контракт) і виконували постійну, тимчасову або сезонну роботу один день і більше, а також власники підприємства, якщо, крім доходу, вони отримували заробітну плату на цьому підприємстві.

Відповідно до пункту 3.2 та підпунктів 3.2.1, 3.2.2 Інструкції № 286 середньооблікова кількість штатних працівників розраховується на підставі щоденних даних про облікову кількість штатних працівників, які повинні уточнюватись відповідно до наказів про прийом, переведення працівника на іншу роботу та припинення трудового договору. Облікова кількість штатних працівників за кожен день має відповідати даним табельного обліку використання робочого часу працівників, на підставі якого визначається кількість працівників, які з`явились або не з`явились на роботу. Середньооблікова кількість штатних працівників за місяць обчислюється шляхом підсумовування кількості штатних працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця, тобто з 1 по 30 або 31 число (для лютого - по 28 або 29), включаючи вихідні, святкові та неробочі дні, і ділення одержаної суми на число календарних днів звітного місяця. Кількість штатних працівників облікового складу за вихідний, святковий і неробочий день приймається на рівні облікової кількості працівників за попередній робочий день. У випадку двох або більше вихідних чи святкових і неробочих днів підряд кількість штатних працівників облікового складу за кожний з цих днів приймається на рівні кількості працівників облікового складу за робочий день, що їм передував. При обчисленні середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу враховуються всі категорії працівників облікового складу, зазначені у пунктах 2.4, 2.5 цієї Інструкції, крім працівників, які перебувають у відпустках у зв`язку з вагітністю та пологами або для догляду за дитиною до досягнення нею віку, передбаченого чинним законодавством або колективним договором підприємства, включаючи тих, які усиновили новонароджену дитину безпосередньо з пологового будинку (підпункти 2.5.8 - 2.5.9 Інструкції). Облік цих категорій працівників ведеться окремо.

Згідно з підпунктом 3.2.5 Інструкції №286 середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4, ... 12.

Відповідно до пункту 3.2.6 Інструкції № 286 підприємство, що працювало неповний рік (сезонний характер виробництва або створення після січня, за винятком тих підприємств, які вимушено зупиняли виробництво з ініціативи адміністрації), середньооблікову кількість штатних працівників за рік визначає також шляхом підсумовування зазначеної кількості працівників за всі місяці роботи підприємства і ділення одержаної суми на 12.

У відзиві відповідачем надано податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за період з травня по грудень 2025 року, відповідно до яких у травні 2025 року в ТзОВ «СовТрансКомпані» працювало 2 особи, у червні 2025 року – 3 особи, у липні 2025 року – 6 осіб, у серпні 2025 року – 11 осіб, у вересні 2025 року – 14 осіб, у жовтні 2025 року – 14 осіб, у листопаді 2025 року – 18 осіб та у грудні 2025 року – 18 осіб.

При цьому суд враховує, що ТзОВ «СовТрансКомпані» створено 18.02.2025, однак господарську діяльність товариство розпочало лише з травня 2025 року. У період з моменту створення товариства до початку здійснення господарської діяльності заробітна плата директору, який одночасно є засновником товариства, не нараховувалася та не виплачувалася, інших найманих працівників товариство не мало. Отже, з урахуванням положень підпункту 3.2.6 пункту 3.2 Інструкції №286, середньооблікова чисельність штатних працівників ТзОВ «СовТрансКомпані» за 2025 рік становила 7 осіб, оскільки (2 + 3 + 6 + 11 + 14 + 14 + 18 + 18) / 12 = 7,17, що при округленні до цілого числа становить 7 осіб. Таким чином, враховуючи, що середньооблікова чисельність штатних працівників відповідача за 2025 рік становила 7 осіб, тобто менше восьми осіб, у ТзОВ «СовТрансКомпані» був відсутній обов`язок щодо виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, а відтак відсутні підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій та нарахування пені.

Суд бере до уваги, що ТзОВ «СовТрансКомпані», незважаючи на відсутність відповідного обов`язку, протягом 2025 року здійснювало працевлаштування осіб з інвалідністю. Зокрема, наказом від 29.08.2025 №19 з 01.09.2025 на роботу прийнято ОСОБА_1 , якому встановлено II групу інвалідності, а наказом від 20.11.2025 №27 з 21.11.2025 прийнято ОСОБА_2 , якому встановлено III групу інвалідності. Зазначені особи були працевлаштовані за основним місцем роботи, що підтверджується наказами про прийняття на роботу, відомостями про нарахування заробітної плати та єдиного внеску, податковою звітністю товариства, а також відповідними документами про встановлення інвалідності.

При цьому відповідно до поданої товариством звітності у вересні та жовтні 2025 року середньооблікова кількість працівників з інвалідністю становила одну особу, а у листопаді та грудні 2025 року – дві особи.

Доказів безпідставної відмови особам з інвалідністю, які самостійно зверталися до відповідача з метою працевлаштування, чи які направлялись з центру зайнятості, матеріали справи не містять.

З 07.07.2022 діє наказ Міністерства економіки України від 12.04.2022 №827-22 “Про затвердження форми звітності №3-ПН “Інформація про попит на робочу силу (вакансії)” та Порядку її подання (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.05.2022 за №565/37901).

Пунктом 1.5 розділу І цього Порядку встановлено вимоги до подання звітності форми №3-ПН: вона заповнюється та подається роботодавцем до філії міжрегіонального/ регіонального центру зайнятості (або до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості - до дати припинення їхньої діяльності) незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Отже, звітність за формою №3-ПН “Інформація про попит на робочу силу (вакансії)” є формою інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю і, водночас, запитом про направлення таких осіб на підприємство для працевлаштування.

У постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 26.06.2018 у справі №806/1368/17 зроблено правовий висновок, відповідно до якого своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії, підприємство фактично вживає залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Крім того, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11.08.2021 у справі №260/557/19, відповідно до яких підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало особу з інвалідністю з причин незалежних від нього: відсутність осіб з інвалідністю, їх відмова від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню осіб з інвалідністю.

Відтак, відповідач виконав обов`язок по здійсненню заходів зі створення робочого місця для осіб з інвалідністю: створив робоче місце для осіб з інвалідністю, інформував центр зайнятості про наявність вакансії на підприємстві для осіб з інвалідністю.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що ТзОВ «СовТрансКомпані» вживала належних та своєчасних заходів, спрямованих на працевлаштування осіб з інвалідністю, зокрема шляхом звернення до центру зайнятості з метою сприяння у підборі відповідних кандидатів на вакантні посади. Зазначені дії свідчать про добросовісне виконання відповідачем залежних від нього заходів щодо забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю. При цьому середньооблікова чисельність штатних працівників відповідача за 2025 рік становила менше 8 осіб, що виключає обов`язок виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Відтак підстави для застосування до ТзОВ «СовТрансКомпані» адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць у 2025 році відповідно до Закону №875-ХІІ відсутні, у зв`язку з чим у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «СовТрансКомпані» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя О.А. Лозовський