Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №730/1055/26 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 730/1055/26Головуючий у 1 інстанції Ріхтер В. В.

Провадження № 33/4823/817/26

Категорія - ч. 2 ст. 130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2026 рокумісто Чернігів

Чернігівський апеляційний суд під головуванням судді Киричка С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Борзнянського районного суду Чернігівської області від 24 серпня 2026 року,-

В С Т А Н О В И В :

Цією постановою:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, із середньо- технічною освітою, не одружений, уродженець та мешканець АДРЕСА_1 , військовослужбовець ЗСУ,

притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 124, ч. 2 ст. 130 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення, відповідно до ст. 36 КУпАП, у виді штрафу у розмірі 34 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки з оплатним вилученням транспортного засобу Opel Vectra, 2004 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 .

Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у сумі 665,60 грн.

Як встановив суд, 31 травня 2026 року, близько 18 год. 20 хв. на трасі М 02 Кіпті-Глухів-Бачівськ 96 км, ОСОБА_1 під час керування автомобілем Опель, д.н.з. НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не дотримувався безпечного інтервалу, у результаті чого втратив керування транспортним засобом та здійснив з`їзд у кювет та перекинувся. Унаслідок ДТП автомобіль отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив вимоги п. 1.5, п. 2.3.б, п. 12.1, п. 13.1 Правил дорожнього руху.

Також, 31 травня 2026 року, близько 18 год. 20 хв. на трасі М 02 Кіпті-Глухів-Бачівськ 96 км, ОСОБА_1 керував автомобілем Опель, д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився у Ніжинській ЦМЛ та підтверджується результатом токсикологічного дослідження № 1012 від 05.06.2026 року, результат тесту позитивний - 3,10 проміле, чим порушив п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху. Правопорушення вчинено повторно протягом року.

Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову місцевого суду скасувати як незаконну, необґрунтовану та закрити провадження по справі. Акцентує увагу на тому, що під час розгляду справи в місцевому суді були порушені його права, оскільки розгляд справи, всупереч вимог ст. 268 КУпАП, було здійснено без його участі, що позбавило останнього можливості надати свої пояснення з приводу даних обставин події. Зазначає, що після ДТП він не розумів, що від нього вимагають працівники поліції, та як найшвидше бажав отримати медичну допомогу, а тому підписав відповідні документи. Також, акцентує увагу на тому, що він є військовослужбовцем, який безпосередньо бере участь у заходах із забезпечення оборони України, а призначене стягнення позбавить його можливості виконувати свої службові обов`язки, що в умовах воєнного стану має особливе значення.

Окрім цього, просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду із зазначенням поважності причин його пропуску.

В судове засідання апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з`явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, заяв про відкладення розгляду справи не подавав.

Відповідно до вимог ч.6 ст.294 КУпАП участь особи, яка подала скаргу, чи інших осіб, які беруть участь у провадженні справи про адміністративне правопорушення, в розгляді справи судом апеляційної інстанції, не є обов`язковою. Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, аналіз якої свідчить про те, що відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не може автоматично вважатися порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Перевіривши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

У відповідності до ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена, зокрема, особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її захисником, протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Згідно ст.289 КУпАП в разі пропуску строку на апеляційне оскарження з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

З метою забезпечення принципу доступу громадян до правосуддя, з огляду на поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд вважає за можливе поновити апелянту строк на звернення до суду.

Відповідно ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Дані вимоги Закону місцевим судом дотримано у повному обсязі.

Адміністративна відповідальність за ст. 124 КУпАП настає у разі порушення учасниками дорожнього руху Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Відповідно до ст.14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

За змістом п. 2.3 (б) Правил дорожнього руху, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, судом першої інстанції встановлені вірно.

Ці обставини підтверджуються дослідженими в судовому засіданні суду першої інстанції доказами, зокрема: відомостями, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №712008 від 06.07.2026 року, який є документом, що офіційно засвідчує факт вчинення неправомірних дій ОСОБА_1 , і є одним з джерел доказів, в якому викладено обставини вчинення даної ДТП (а.с.2); схемою місця ДТП, доданою до протоколу про адміністративне правопорушення, із описом відповідних пошкоджень транспортного засобу (а.с.7) та іншими зібраними по справі доказами.

Частина 2 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, вчинене повторно протягом року.

Відповідно до вимог пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ за № 1306 від 10.10.2001 року, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Згідно п.6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а також лікарем закладу охорони здоров`я.

Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №712023 від 06.07.2026 року, ОСОБА_1 31 травня 2026 року, близько 18 год. 20 хв. на трасі М 02 Кіпті-Глухів-Бачівськ 96 км, керував автомобілем Опель, д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився у Ніжинській ЦМЛ та підтверджується результатом токсикологічного дослідження № 1012 від 05.06.2026 року, результат тесту позитивний - 3,10 проміле, чим порушив п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху. Правопорушення вчинено повторно протягом року.

Викладені у даному протоколі відомості ОСОБА_1 власноручно підтвердив своїм підписом (а.с.14).

Обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення підтверджуються результатом токсикологічного дослідження №1012 від 12.06.2026 року (а.с.15), відповідно до якого в крові ОСОБА_1 виявлено етанол в концентрації (за методикою ГРХ) – 3,10 ‰.

Відповідно до ст. 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, апеляційним судом було досліджено відеозапис працівників поліції (а.с.25).

Разом з тим, відеозапис події не фіксує самого факту ДТП, оскільки розпочинається з моменту спілкування поліцейських з водієм в приміщенні відділку поліції, де ОСОБА_1 не заперечував факт керування транспортним засобом, вчинення ДТП та погодився із результатом токсикологічного дослідження, яким підтверджено факт перебування його в стані алкогольного сп`яніння.

Доводи, що ОСОБА_1 як найшвидше бажав отримати медичну допомогу та підписав одразу після ДТП відповідні документи, які були йому надані працівниками поліції, цілком безпідставні, оскільки, зокрема, його письмові пояснення та протоколи про адміністративне правопорушення були складені через значний проміжок часу, а саме – 06.07.2026 року. При цьому, працівники поліції повторно з`ясовували обставини подій і жодних заперечень водій не зазначав, він перебував у спокійному стані, розумів обставини які відбуваються та свою згоду з відомостями викладеними в протоколах про адміністративні правопорушення власноручно підтвердив своїм підписом.

В ході апеляційного розгляду справи було встановлено, що зазначені докази є належними і допустимими, оскільки отримані у відповідності до вимог чинного законодавства, зафіксовані у належній процесуальній формі і узгоджуються між собою.

Слід зазначити і те, що протоколи про адміністративне правопорушення складені у присутності ОСОБА_1 і зауважень та заперечень не містять.

Жодних об`єктивних даних, які б вказували на упередженість працівників поліції, та ставили б під сумнів наявність підстав для складання адмінпротоколів, під час апеляційного розгляду не встановлено і апелянтом таких суду не надано.

Апеляційний суд звертає увагу, що протоколи про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженими державою особами. Проте, ОСОБА_1 не скористався процесуальною можливістю та не звертався зі скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, якими були складені відповідні процесуальні документи у цій справі. Також, ОСОБА_1 не надано відомостей про те, що він звертався до суду в порядку КАС України щодо оскарження дій або бездіяльності відповідних посадових осіб працівників поліції. Цих відомостей не надано суду і під час апеляційного перегляду.

Тобто, матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_1 зі сторони працівників поліції було необ`єктивне ставлення. Ніяких доказів про порушення законодавства працівниками поліції, незаконності складення протоколів про адміністративне правопорушення, останнім апеляційному суду не надано.

Інших доводів, за яких можливо було б дійти висновку про незаконність складання відносно ОСОБА_1 протоколів та відсутність підстав для притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ст. 124, ч. 2 ст. 130 КУпАП, в апеляційній скарзі не наведено і під час апеляційного перегляду обставин, за яких дана справа підлягала б закриттю, про що просить апелянт в апеляційній скарзі, не встановлено.

Посилання ОСОБА_1 на порушення його прав через розгляд справи у відсутності останнього, не знайшло свого об`єктивного підтвердження, так як статтею 268 КУпАП визначений вичерпний перелік категорій справ про адміністративні правопорушення, розгляд яких передбачає обов`язкову участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, проте, статті 124, 130 КУпАП до цього переліку не входять.

Більш того, право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , бути присутнім під час розгляду справи в суді було поновлене апеляційним судом, останнього було повідомлено належним чином про час та місце розгляду справи, але він в судове засідання не з`явився з невідомих суду причин.

Відтак, доводи апелянта про відсутність у його діях складу правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 2 ст. 130 КУпАП є необґрунтованими і не заслуговують на увагу. Таку позицію останнього слід розцінювати, як намагання уникнути ним установленої законом відповідальності за скоєне.

Отже, місцевий суд у повному обсязі з`ясував обставини справи, дослідив всі докази, що мають місце в матеріалах справи, надав їм належну оцінку, та дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 2 ст. 130 КУпАП, оскільки він, знов ж таки, повторно протягом року, керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння та не впорався із керуванням з`їхав у кювет та перекинувся, з чим також погоджується і апеляційний суд.

Стягнення ОСОБА_1 призначено у відповідності з вимогами ст.33 КУпАП, з урахуванням вимог ст. 36 КУпАП, у розмірі, визначеному санкцією ч.2 ст. 130 КУпАП, яка є найбільш суворою, з врахуванням характеру вчиненого правопорушення, його особи, ступеня вини, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як ОСОБА_1 , так і іншими особами.

Щодо доводів апеляційної скарги останнього про можливість застосування до нього адміністративного стягнення у виді штрафу, але без позбавлення права керування транспортними засобами, то апеляційний суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до положень ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Статтею 33 КУпАП передбачено, що при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Санкція ч. 2 ст. 130 КУпАП передбачає безальтернативне адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки

При цьому, накладене на ОСОБА_1 стягнення у виді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів є невід`ємною частиною стягнення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП.

Керування транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням. Водій у стані сп`яніння є загрозою для життя та здоров`я інших учасників дорожнього руху: водіїв, пішоходів, велосипедистів, а також і для самого себе та власності третіх осіб.

В зв`язку з цим, санкція даної норми закону з кожним роком постійно суттєво посилюється і на даний час є безальтернативною та суворою, яка не передбачає право суду не застосовувати його.

Призначення додаткового стягнення у виді оплатного вилучення транспортного засобу відноситься до дискреційних повноважень судді, прямо передбачене вимогами закону та є обґрунтованим в даному випадку.

Наявність обставин, про які безпосередньо акцентує увагу ОСОБА_1 , у поданій апеляційній скарзі, не можуть однозначно слугувати підставою для незастосування додаткового стягнення з огляду на те, що він раніше неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, на шлях виправлення не став, та продовжував систематично вчиняти аналогічні адміністративні правопорушення, що значно підвищує рівень суспільної небезпеки, а також враховуючи ту обставину, що транспортний засіб належить останньому, а не іншій особі.

На думку апеляційного суду, накладене на ОСОБА_1 стягнення за своєю суворістю відповідає характеру вчинених правопорушень та його особі, а тому є необхідним і достатнім для визначеної ст. 23 КУпАП мети виховного впливу та запобіганню вчинення нових правопорушень.

Враховуючи, що при розгляді справи судом першої інстанції не допущено порушень вимог ст. 280 КУпАП, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у вчинених правопорушеннях, кваліфікацію дій та необґрунтованість накладеного стягнення, підстав для скасування, або зміни постанови суду не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд –

П О С Т А Н О В И В :

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Борзнянського районного суду Чернігівської області від 24 серпня 2026 року.

Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – залишити без задоволення, а постанову Борзнянського районного суду Чернігівської області від 24 серпня 2026 року щодо ОСОБА_1 за ст. 124, ч. 2 ст. 130 КУпАП – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддяС. А. Киричок