Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №751/9229/26 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 751/9229/26Головуючий у 1 інстанції Маслюк Н. В.

Провадження № 33/4823/853/26

Категорія - ч.5 ст.126, ч. 1 ст. 130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2026 рокумісто Чернігів

Чернігівський апеляційний суд в складі головуючого судді Сиволапа Д.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні, з участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 21 вересня 2026 року,

ВСТАНОВИВ:

Цією постановою:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 ,

притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130, ст. 36 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 40800 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на п`ять років, без оплатного вилучення транспортного засобу.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 665,60 грн. судового збору.

Місцевим судом встановлено, що 26 серпня 2026 року о 18 год. 19 хв. по вул. Любецька, 163 у м. Чернігові ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ 210704» нз НОМЕР_1 , при цьому не маючи права керування транспортним засобом. Правопорушення вчинено повторно протягом року, оскільки 29.04.2026 постановою серії ЕНА №7106335 ОСОБА_1 притягувався до відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху.

Також 26 серпня 2026 року о 18 год. 19 хв. по вул. Любецька, 163 у м. Чернігові ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ 210704» нз НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп`яніння: виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку, у медичному закладі, відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху.

Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову місцевого суду та провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю належних та достатніх доказів складу адміністративного правопорушення та/або відсутністю підстав для кваліфікації дій за ч. 5 ст. 126 КУпАП. Також, просить надати належну оцінку законності та допустимості доказів за ч. 1 ст. 130 КУпАП та врахувати його статус учасника бойових дій та вирішити питання щодо судових витрат і судового збору відповідно до вимог чинного законодавства України. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що сам факт того, що посвідчення водія не було повторно отримано, не може автоматично означати, що будь-яке наступне правопорушення протягом невизначеного періоду часу буде вважатися повторним протягом року. Зазначає, що у цій справі існують істотні питання, які суд першої інстанції належним чином не вирішив, а саме: чому правопорушення від 26.08.2026 вважається повторним протягом року, якщо попереднє правопорушення датоване 29.04.2024; які саме конкретні дії становили «поведінку, що не відповідає обстановці»; чи дійсно на відеозаписі зафіксовано виражене тремтіння пальців рук; чи зафіксовано на відео неприродну блідість обличчя; чи була належним чином дотримана процедура пропозиції та направлення на медичний огляд; чи відповідають відеозаписи змісту протоколів, рапорту та направлення. Посилається на те, що якщо висновок про повторність протягом року є помилковим, відповідно підлягає перегляду і застосований судом вид та розмір адміністративного стягнення.

У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративних правопорушень не визнав. Зазначив, що в 2022 році за постановою суду його позбавлено права керування транспортними засобами строком на один рік. Посвідчення водія у нього вилучено та зберігається в «МРЕО». Після закінчення даного строку він намагався відновити посвідчення водія, однак двічі не склав теоретичний іспит. В подальшому в зв`язку з проходженням військової служби не зміг довести процедуру відновлення права керування транспортними засобами до кінця та повернути собі відповідне посвідчення.

26 серпня 2026 року він керував автомобілем «ВАЗ», що перебуває у його володінні та користуванні та був зупинений поліцейськими на АЗС з причини того що у нього не горів знак «стоп-сигналу». При спілкуванні з поліцейськими, останні виявили, що у нього не має посвідчення водія та склали матеріал за ч.2 ст. 126 КУпАП. Також останні безпідставно звинуватили його у тому, що він має ознаки наркотичного сп`яніння та зажадали проти відповідний огляд у медичному закладні. Оскільки він поспішав, а дії поліцейських вважав безпідставними то від відповідного огляду відмовився. Заперечує вживання наркотичних засобів та керування автомобілем під їх дією.

Заслухавши доводи апелянта, який підтримав заявлені ним вимоги, дослідивши матеріали справи та апеляційної скарги, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Пунктом 2.1 «а» Правил дорожнього руху встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно ч.9 ст.15 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353-XII, право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії.

Частина 5 ст.126 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, а саме: керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом; керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами; керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 755860 від 26 серпня 2026 року водій ОСОБА_1 26.08.2026 о 18 год. 19 хв. у м. Чернігові по вул. Любецька, 163 керував транспортним засобом «ВАЗ 210704» нз НОМЕР_1 , при цьому не маючи права керування транспортним засобом. Правопорушення вчинено повторно протягом року, оскільки 29.04.2026 постановою серії ЕНА №7106335 ОСОБА_1 притягувався до відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.5 ст.126 КУпАП (а.с.2).

Даний прокол складений уповноваженою особою, його форма та зміст відповідають вимогам ст. 256 КУпАП.

Отже, даний протокол є документом, що фактично містить твердження компетентного державного органу про вчинення особою адміністративного правопорушення та одночасно є одним з джерел доказів, у силу положень ст. 251 КУпАП.

Також винуватість ОСОБА_1 підтверджується:

- довідкою старшого інспектора відділу адміністративної практики УПП в Чернігівській області Літош Д. від 27.08.2026, відповідно до якої ОСОБА_1 на підставі постанови Новозаводського районного суду м. Чернігова від 13.10.2022 позбавлений права керування транспортними засобами строком на один рік. Станом на 27.08.2026 своє право не поновив( а.с.4).

- копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7106335 від 29.04.2026, якою до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП (а.с.3);

- довідкою ст. інспектора відділу ВАП УПП в Чернігівській області, згідно якої ОСОБА_1 отримував посвідчення водія НОМЕР_2 від 15.10.2002 ( а.с.1).

Із переглянутого апеляційним судом відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що автомобіль «ВАЗ 210704» нз НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 був зупинений нарядом патрульної поліції. Під час спілкування з водієм та перевірки документів було з`ясовано, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, не маючи права керування даним транспортним засобом після того як був позбавлений такого права та в подальшому його не відновив. Також було встановлено, що останній протягом року вже притягувався до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 126 КУпАП.

Наведені докази є належними, достовірними та достатніми, у своїй сукупності свідчать про те, що ОСОБА_1 своїми діями вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Доводи апелянта про відсутність у його діях ознак повторності, є непереконливими, так як згідно з диспозицією ч.5 ст.126 КУпАП відповідальність настає саме за повторне вчинення протягом року правопорушень, передбачених частинами 2-4 ст. 126 КУпАП.

Крім того, п.3 Розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджених наказом МВС України від 07.11.2017 № 1395, визначено, що повторність правопорушення - повторне вчинення протягом року адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена відповідними статями КУпАП та визначається за фактами винесених постанов у справах про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили (крім правопорушень, відповідальність за які передбачена ч.3 ст.130 КУпАП).

Як вбачається з матеріалів справи постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 7106335 від 29.04.2026 до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400 грн. за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП. Матеріали справи не містять даних про те, що зазначена постанова є скасованою або відповідне стягнення є погашеним.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що порушення Правил дорожнього руху ОСОБА_1 носять систематичний характер.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для кваліфікації дій особи як повторного правопорушення протягом року є безпідставними, оскільки ґрунтуються на помилковому зазначенні судом в оскаржуваній постанови року вчинення попереднього правопорушення (2024 замість 2026 ).

Судом першої інстанції було допущено описку в даті попереднього правопорушення, яку в подальшому виправлено відповідною постановою від 05.10.2026 про виправлення описки. Отже, зазначена неточність не свідчить про неправильність правової кваліфікації дій особи, а доводи апелянта в цій частині не спростовують висновків суду щодо наявності підстав для кваліфікації правопорушення, вчиненого 26 серпня 2026 року, як повторного протягом року.

Відтак доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно змінив кваліфікацію дій ОСОБА_1 та вийшов за межі своїх повноважень, ґрунтуються на неправильному розумінні змісту оскаржуваної постанови та матеріалів справи, а тому є необґрунтованими.

Щодо тверджень ОСОБА_1 про те, що після спливу одного року з моменту позбавлення його права керування транспортними засобами, він нібито вже не є таким, що позбавлений такого права, місцевий суд вірно звернув увагу на те, що після позбавлення права керування посвідчення водія автоматично не повертається, а відповідне право відновлюється лише після обов`язкового проходження позачергового медичного огляду та складання в сервісному центрі МВС теоретичного і практичного іспитів.

Після позбавлення права керування транспортними засобами ОСОБА_1 теоретичного та практичного іспиту з ПДР не склав, а отже відповідне право керування не відновив.

Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами в стані наркотичного сп`яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Відповідно до п.2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно п.6 розділу І та п.6 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 № 1452/735, огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а також у закладі охорони здоров`я.

Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 755855, водій ОСОБА_1 , 26 серпня 2026 року о 18 год 19 хв у м. Чернігові по вул. Любецька, 163 керував транспортним засобом «ВАЗ 210704» нз НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп`яніння: виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку, у медичному закладі, відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.14).

Даний прокол складений уповноваженою особою, його форма та зміст відповідають вимогам ст. 256 КУпАП.

Отже, даний протокол є документом, що фактично містить твердження компетентного державного органу про вчинення особою адміністративного правопорушення та одночасно є одним з джерел доказів, у силу положень ст. 251 КУпАП.

З переглянутого апеляційним судом відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що працівниками поліції був зупинений автомобіль під керуванням ОСОБА_1 . Під час перевірки документів та спілкування з водієм, виникли підозри про перебування останнього у стані наркотичного сп`яніння. Запідозривши ОСОБА_1 у перебуванні в стані наркотичного сп`яніння через наявність у нього відповідних ознак у вигляді вираженого тремтіння пальців рук, неприродної блідості та поведінці, що не відповідала обстановці, поліцейські запропонували йому пройти відповідний огляд у закладі охорони здоров`я. На що водій відповів, що немає для цього часу. При цьому, працівник поліції роз`яснив наслідки відмови від проходження огляду на стан сп`яніння та його права і обов`язки. Після цього поліцейський склав адміністративний протокол відносно ОСОБА_1 за ст.130 КУпАП, який потім оголосив останньому.

Апеляційним судом не встановлено порушень порядку проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння, визначеного Інструкцією. Також, відсутні обставини, які б доводили упередженість або будь-яку зацікавленість працівників поліції у результатах розгляду справи або притягненні особи до адміністративної відповідальності.

До того ж, будь-яких зауважень чи заперечень щодо порядку проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння та оформлення протоколу щодо нього, ОСОБА_1 не зазначав, із заявами про неправильність дій чи порушення його прав під час складання протоколу до компетентних органів не звертався і матеріали справи таких не містять.

Посилання ОСОБА_1 на те, що у поліцейських не було підстав вимагати від нього пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, посилаючись на відсутність ознак наркотичного сп`яніння, є безпідставними.

Так, відповідно до вимог 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п.1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Статтею 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно ст. 12 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» особа, відносно якої до закладів охорони здоров`я, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, протидії їх незаконному обігу Національної поліції надійшла інформація від установ, підприємств, організацій, засобів масової інформації або окремих громадян про те, що вона незаконно вживає наркотичні засоби або психотропні речовини чи перебуває у стані наркотичного сп`яніння, підлягає медичному огляду.

Факт незаконного вживання наркотичних засобів або психотропних речовин встановлюється на підставі показань свідків, наявності ознак наркотичного сп`яніння, результатів медичного огляду, а також тестів на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини в організмі особи.

Встановлення наявності стану наркотичного сп`яніння внаслідок незаконного вживання наркотичних засобів або психотропних речовин є компетенцією лише лікаря, на якого покладено обов`язки щодо проведення медичного огляду (обстеження).

Згідно з п. 4 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 та зареєстрованої Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858 «ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є:

- наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота);

- звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло;

- сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови;

- почервоніння обличчя або неприродна блідість».

Пунктом 12 Розділу ІІ вказаної Інструкції визначено, що «у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я».

Таким чином, огляд водія на стан наркотичного сп`яніння за наявності відповідних обґрунтованих підозр можливий лише лікарем-наркологом у найближчому уповноваженому закладі охорони здоров`я за направленням поліцейського.

При цьому, поліцейський фактично виявляє ознаки стану наркотичного сп`яніння у водія транспортного засобу у залежності від власного їх розуміння. Наявність ознак наркотичного сп`яніння самі по собі не означають, що особа перебуває в стані наркотичного сп`яніння.

Жодним нормативних документом не передбачено обов`язкового проведення працівниками поліції попереднього медичного (домедичного) обстеження водія на предмет виявлення у нього певних ознак наркотичного сп`яніння, та не закріплено відповідну процедуру, зокрема й щодо перевірки реакції зіниць на світло за допомогою ліхтарика чи іншого пристрою.

Натомість ознаки такого сп`яніння виявляються поліцейськими безпосередньо в процесі спілкування з водієм та перевірки наданих ним документів.

З відеозапису вбачається, що саме в ході досить тривалого спілкування з водієм поліцейські вказали на наявність у неї певних ознак, які можуть виступати ознаками наркотичного сп`яніння, як то: тремтіння рук, неприродна блідість обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці та виходячи з комплексу цих ознак, пояснень самого водія та даних по його притягнення до відповідальності за аналогічні правопорушення дійшли висновку про наявність достатніх підстав для проведення огляду в закладі охорони здоров`я.

Однак від проходження такого огляду ОСОБА_1 , пославшись на брак часу відмовився, навіть незважаючи на роз`яснення йому поліцейськими наслідків такої відмови.

Посилання апелянта на те, що відеозапис є належним доказом у справі, не спростовує висновків суду та не свідчить про неповноту судового розгляду. Водночас доводи про те, що суд належним чином не з`ясував, чи зафіксовано на відеозаписі ознаки наркотичного сп`яніння, є безпідставними, оскільки відеозапис підлягає оцінці не ізольовано, а в сукупності з іншими матеріалами справи.

Сам по собі факт наявності відеозапису не означає, що він беззаперечно підтверджує або спростовує наявність у особи ознак наркотичного сп`яніння. Його доказове значення визначається з урахуванням змісту зафіксованих обставин, їх узгодженості з іншими доказами та загальної сукупності матеріалів справи.

Як слідує, з відеозапису хронологія подій була зафіксована з використанням спеціальних технічних засобів за часом безперервно, і при його огляді у суду не виникає сумнівів у достовірності зафіксованої на відеозаписі інформації, а тому відеозапис є належним та допустимим доказом.

Вказаний відеозапис є лише одним із доказів на підтвердження даних, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення. Крім того, на відеозаписі чітко зафіксовано відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння ОСОБА_1 і підстави піддавати сумніву зміст даного відеозапису відсутні.

Інші твердження апелянта висновків суду першої інстанції про вчинення ним адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.126, ч.1 ст.130 КУпАП, не спростовують, та не є підставою для скасування судового рішення.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Керування транспортним засобом особою, яка не має права на керування транспортним засобом, вчинене повторно після накладення адміністративного стягнення, віднесене до грубих порушень правил безпеки руху, які вчинені навмисно і свідчать про підвищену суспільну шкідливість у зв`язку з чим і передбачена сувора відповідальність в порівнянні з іншими правопорушеннями.

Відтак, доводи апелянта про відсутність у його діях складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч.1 ст.130 КУпАП, не заслуговують на увагу. Таку позицію ОСОБА_1 слід розцінювати, як намагання ним уникнути встановленої законом відповідальності за скоєне.

Отже, викладені обставини вказують на те, що місцевий суд повно і всебічно дослідив матеріали справи, дав правильну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він, повторно протягом року керував транспортним засобом, не маючи права керування транспортними засобами, чим порушив п.2.1 «а» ПДР; а також, керуючи транспортним засобом, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, з чим погоджується й апеляційний суд.

Стягнення ОСОБА_1 призначено у відповідності з вимогами ст.33 КУпАП, з урахуванням ст.36 КУпАП, у розмірі, визначеному санкцією ч.5 ст.126 КУпАП, яка є більш суворою.

Відповідно до п.13 ч.1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав. Натомість, предметом розгляду даної справи є питання про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, отже вказана справа не є справою, яка пов`язана з порушенням прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а тому підстави для звільнення останнього від сплати судового збору, як про це зазначає апелянт, відсутні.

За таких обставин, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для її зміни чи скасування.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 21 вересня 2026 року щодо нього - без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

СуддяД. С. Сиволап