Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №522/6894/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1964/26

Номер справи місцевого суду: 522/6894/26

Головуючий у першій інстанції Гаєва Л. В.

Доповідач Коломієць Н. О.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2026 м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ - Коломієць Н.О.

за участю секретаря Добряк Н.І.,

захисника Федака М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника Федака Максима Леонідовича в інтересах ОСОБА_1 на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 15.09.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Суд встановив, що ОСОБА_1 , 14.04.2026 о 8 годині 21 хвилин керувала транспортним засобом – Hyundai Santa Fe, д/н НОМЕР_1 , у м. Одесі, по вулиці Пантелеймонівській, із ознаками наркотичного сп`яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відмовилась, чим порушила вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В апеляційній скарзі захисник Федак М.Л. в інтересах ОСОБА_1 просить постанову суду скасувати, провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності події та складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Мотивуючи апеляційні вимоги зазначає, що матеріали справи не містять жодного доказу того, що ОСОБА_1 керувала транспортним засобом та була зупинена працівниками поліції саме за порушення ПДР, до протоколу долучено відеозапис який не містить інформації про те, що ОСОБА_1 керувала автомобілем, який на момент початку відеозапису перебував у нерухомому стані. ОСОБА_1 не була зупинена під час керування авто працівниками поліції, що автоматично виключає відповідальність за керування в стані сп`яніння.

Факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення поза розумним сумнівом не доведено, наявний в матеріалах справи відеозапис з нагрудної камери поліцейського є неповним, на ньому не зафіксовано факту вжиття поліцейським дій щодо виявлення у особи ознак сп`яніння на місці складання протоколу, а саме перевірки зіниць очей і реагування їх на світло, перевірки тремтіння пальців рук і т.д. З відео вбачається навпаки, що поведінка особи відповідала обстановці, вона чітко давала відповіді на питання, при цьому будь-які ознаки сп`яніння були відсутні. До матеріалів справи працівниками поліції долучено акт огляду на стан сп`яніння, однак другий примірник такого акту, як цього вимагає профільна Інструкція працівники поліції не вручали.

Водночас, в цей же день ОСОБА_1 самостійно пройшла огляд у медичному закладі за результатами якого у неї не виявлено в організмі наркотичних речовин, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги.

Крім того, судом не надано жодних доказів того, що протокол складено посадовою особою та що ця посадова особа кимось була уповноважена на такі дії.

3 матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що спочатку на ОСОБА_1 поліцейськими було складено постанову про адміністративне правопорушення за порушення правил паркування, а в подальшому складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП, що свідчить про упередженість дій поліції, зокрема поліцейської Мозгової В., яка відома своєю негативною манерою роботи щодо маніпуляції водіїв зі складання протоколів за ст. 130 КУпАП.

Суд упереджено підійшов до розгляду справи, оскільки викликав в суд працівника поліції і взяв до уваги виключно її показання, натомість зі змісту положень Порядку № 1103 вбачається, що працівники поліції не можуть бути допитані в суді як свідки щодо обставин оформлення матеріалів, оскільки такі показання за відсутності інших вагомих доказів не можуть прийматися до уваги судом, зважаючи на зацікавленість працівників поліції.

Позиції сторін

Під час апеляційного перегляду захисник Федак М.Л. підтримав апеляційну скаргу з наведених в ній підстав.

ОСОБА_1 в судове засідання апеляційного суду не з`явилася - про день, час та місце апеляційного розгляду повідомлена належним чином, про причини своєї неявки суд повідомила, клопотань про відкладення апеляційного розгляду або про здійснення дистанційного судового провадження не подавала.

Захисник Федак М.Л. підтвердив, що ОСОБА_1 обізнана про день, час та місце апеляційного розгляду та доручила йому здійснення її захисту на стадії апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 294 КУпАП неявка ОСОБА_1 не перешкоджає апеляційному розгляду.

Мотиви суду

Відповідно до частини 6 статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з ст. 245 КУпАП, провадження по справам про адміністративні правопорушення повинно бути засновано на своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванню обставин справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Оцінка доказів, у відповідності до ст.252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Постанова суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам.

Як убачається з матеріалів справи та судового рішення, при розгляді даної справи суд першої інстанції достатньо повно, об`єктивно та всебічно дослідив наявні у ній докази та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у провадженні доказах.

Зокрема підпунктом «а» пункту 2.9 Правил дорожнього руху визначено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з п. 2. 5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно із частиною першою статті 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб – накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Разом із тим статтею 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

В апеляційній скарзі захисник стверджує про відсутність доказів факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, що не породжувало в неї обов`язку проходити на вимогу поліцейського медичний огляд на стан наркотичного сп`яніння.

Всупереч цьому твердженню, відеозаписом з нагрудних камер поліцейських зафіксовано, що ОСОБА_1 припаркувала автомобіль в місці, де зупинка заборонена, тому до автомобіля підійшла поліцейська ОСОБА_2 , представилась та повідомила ОСОБА_1 , яка сиділа за кермом, що ведеться відеофіксація, авто стоїть прямо під знаком 3.34 (зупинка заборонена), що перешкоджає руху іншим учасникам дорожнього руху, запропонувала надати посвідчення водія та оголосила про розгляд справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122 КУпАП. Водночас, водій ОСОБА_1 почала поводитись неадекватно, сваритись із поліцейською, зачинила двері авто перед поліцейською, намагалась їхати. В ході суперечки поліцейська оголосила зміст правопорушення та права водія, а також запитала чи протягом останнього місяця водій ОСОБА_1 вживала наркотичні засоби або лікарські препарати та чи згодна пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я, оскільки поведінка водія не відповідає обстановці і наявна неприродня блідість обличчя, що може свідчити про вживання відповідних наркотичних препаратів або лікарських засобів, заборонених для водія. В подальшому ще один поліцейський візуально оглянув ОСОБА_1 та зазначив про наявність ознак наркотичного сп`яніння. При цьому водію ОСОБА_1 роз`яснено процедуру проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, однак вона декілька разів відмовилась від проходження такого огляду, потім нібито погодилась і коли поліцейські запросили її проїхати з ними до лікарні, знову категорично відмовилась. Після чого поліцейська ознайомила водія із постановою за ст. 122 КУпАП та надала їй копію, а також оголосила протокол про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП, роз`яснила ст. 63 Конституції України та права, передбачені ст. 268 КУпАП, запропонувала надати пояснення, вручила копію протоколу під підпис. Також ОСОБА_1 було повідомлено про відсторонення від керування транспортним засобом.

Свідок ОСОБА_2 , будучи попередженою про кримінальну відповідальність за ст. 384, 385 КК України пояснила суду першої інстанції, що 14.04.2026 року о 8 годині 21 хвилин вона, як інспектор патрульної поліції виконувала свої обов`язки, та побачила автомобіль Hyundai Santa Fe, д/н НОМЕР_1 , який був припаркований на вулиці Пантелеймонівській, у м. Одесі, із порушенням ПДР України, за кермом автомобіля знаходилась водій ОСОБА_1 , у зазначеному транспортному засобі, крім водія ОСОБА_1 , інших осіб не перебувало. Під час спілкування із водієм ОСОБА_1 у неї були виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, або вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а саме блідність шкіри обличчя, та вона відмовилась перевірити зіниці очей на світло, та почала рух автомобіля із місця зупинки, але її було заборонено рухатись за кермом цього автомобіля. Потім водієві ОСОБА_1 було неодноразово запропоновано пройти медичний огляд із метою виявлення стану наркотичного, чи іншого сп`яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, але водій ОСОБА_1 від проходження освідування відмовилась.

Показання свідка повністю узгоджується з відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, тому всупереч доводам апелянта ці показання не є єдиним та вирішальним доказом у справі і є допустимими для встановлення фактичних обставин справи.

При цьому, посилання в апеляційній скарзі на зухвалу поведінку поліцейської не відповідає дійсності та спростовується відеозаписом з нагрудної камери, відповідно до якого ОСОБА_2 поводилась чемно, роз`яснила ОСОБА_1 суть правопорушення, передбаченого ст. 122 КУпАП, а згодом й передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, права особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, передбачені КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення, натомість поведінка ОСОБА_1 від самого початку розмови була агресивною. На законне зауваження поліцейської про порушення ПДР щодо заборони зупинки транспортних засобів, ОСОБА_1 почала зухвало себе поводити, зачиняла вікно, дверцята та починала рух на авто, незважаючи на те, що близько від передньої лівої дверці авто перебувала поліцейська. При розмові з ОСОБА_2 . ОСОБА_1 то агресувала, то сміялась, постійно перебивала поліцейську, то виходила з авто, то ховалась в ньому, висловлювала суперечливу позицію щодо проходження медичного огляду, від якого врешті відмовилась.

Посилання захисника на те, що ОСОБА_2 не уповноважена складати протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП є безпідставними, оскільки ОСОБА_2 є поліцейською 2 взводу 1 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області і за своєю посадою в силу п. 1 ч. 1 ст. 255 КУпАП уповноважена на складання протоколів про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З відеофіксації розмови ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , вбачається, що ОСОБА_2 пред`явила ОСОБА_1 своє службове посвідчення, тому посилання на те, що повноваження поліцейської не підтверджені, спростовуються матеріалами справи.

Під час апеляційного перегляду захисник Федак М.Л. не заперечував факту, що ОСОБА_1 приїхала на своєму авто за кермом до вказаного у протоколі місця та припаркувалась на проїзній частині, однак стверджує, що поліцейські не бачили самого факту керування нею транспортним засобом, підійшли, коли автомобіль перебував в нерухомому стані, тому доказів щодо керування транспортним засобом ними не здобуто.

Однак такий підхід є суто формальним, оскільки хоча поліцейські могли не бачити безпосереднього моменту руху автомобіля, всі супутні обставини беззаперечно доводять, що ОСОБА_1 не просто сиділа в машині, а здійснювала керування нею, прибувши за кермом до певного місця та припаркувавши авто в забороненому місці, чого не заперечувала й сама ОСОБА_1 під час винесення постанови про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122 КУпАП та складання протоколу про адміністративні правопорушення за ч. 1 ст.130 КУпАП.

Також ані захисник, ані сама ОСОБА_1 не заперечували того факту, що ОСОБА_1 відмовилась на вимогу поліцейської пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі. Захисник повідомив, що ОСОБА_1 приїхала на роботу, чекала клієнта, тому не мала часу їхати на медичний огляд. Натомість в цей же день увечорі вона самостійно пройшла відповідний огляд у лікарні і ознак сп`яніння в неї виявлено не було.

Апеляційний суд зважає на те, що водій зобов`язаний виконувати обов`язки, визначені Законом України «Про дорожній рух» і Правилами дорожнього руху, зокрема передбачений указаним Законом обов`язок виконувати розпорядження поліцейського, яке він дає на підставі цих Правил чи інших нормативних актів. Одним із таких розпоряджень поліцейського є вимога пройти саме медичний огляд з метою встановлення стану наркотичного сп`яніння

Під час розгляду справи апеляційним судом захисник не спростовував того факту, що мала місце чітка вимога працівника поліції стосовно проходження водієм ОСОБА_1 огляду на стан наркотичного сп`яніння та відмова водія ОСОБА_1 пройти відповідний огляд.

При цьому доводи захисту про те, що увечері цього ж дня ОСОБА_1 добровільно самостійно пройшла огляд в медичному закладі на стан наркотичного сп`яніння і відповідних ознак в неї виявлено не було, не спростовують факту вчинення нею адміністративного правопорушення, що полягає у відмові осіб, які керують транспортними засобами, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння.

Правопорушення, яке полягає в керуванні транспортними засобами особами у стані сп`яніння, відмінне від правопорушення, яке полягає у відмові осіб, які керують транспортними засобами, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння. Отже, предмет доказування у справі про адміністративне правопорушення відрізняється залежно від того, за вчинення якого саме порушення складено протокол про адміністративне правопорушення.

В даному випадку лише факту відмови водія на вимогу поліцейського пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння достатньо для притягнення її до адміністративної відповідальності за порушення п. 2.5. ПДР.

Крім того суд слушно послався на те. що відповідно до ч.4 ст.266 КУпАП огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського.

Проте ОСОБА_1 самостійно пройшла відповідний огляд 14.04.2026 о 22:20 год, тому суд обґрунтовано критично поставився до медичного висновку №000749 від 14.04.2026 , визнавши його недопустимим доказом.

Доводи захисника про те, що об`єктивно у ОСОБА_1 були візуально відсутні ознаки наркотичного сп`яніння та поліцейські не вживали заходів щодо виявлення у неї ознак сп`яніння на місці складання протоколу, а саме перевірки зіниць очей і реагування їх на світло, перевірки тремтіння пальців рук і т.д. не відповідають дійсності, оскільки з відео запису вбачається, що поліцейський намагався провести первісний експрес-тест на предмет тремтіння рук, перевірки зіниць очей тощо, однак ОСОБА_1 перешкоджала цьому, тому поліцейський лише перевірив та виявив тремтіння рук, візуально побачив розширення зіниць очей, при цьому ОСОБА_1 поводилась незвичайно, то виходила з авто, то ховалась в авто, розмовляла з поліцейською через маленький отвір у вікні, що й зумовило у поліцейських підозру у вживанні наркотичних засобів або заборонених для водія речовин.

Той факт, що поліцейські не вручили ОСОБА_1 другий примірник направлення на медичний огляд на стан сп`яніння, в якому застережено про відмову ОСОБА_1 від проходження відповідного огляду не вплинуло на правильність висновків суду, крім того ОСОБА_1 не заперечувала факту своєї відмови.

На підставі вищенаведеного, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо та у сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та такими, що спростовуються зібраними у справі доказами, отже підстави для закриття провадження за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, відсутні.

При накладенні адміністративного стягнення суд обґрунтовано наклав на ОСОБА_1 стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

Таким чином, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 294, 295 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу захисника Федака Максима Леонідовича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 15.09.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя

Одеського апеляційного суду Н.О. Коломієць