Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №521/20384/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1729/26

Номер справи місцевого суду: 521/20384/25

Головуючий у першій інстанції Роїк Д.Я.

Доповідач Лозко Ю. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2026 року м. Одеса

Суддя Одеського апеляційного суду Лозко Ю.П.,

за участю секретаря судового засідання Шахової О.В.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1

на постанову судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 07 липня 2026 року

встановив:

Постановою судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 07 липня 2026 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Вирішено питання щодо судового збору.

Судом встановлено, що 01 листопада 2025 року о 22 год 10 хв у м. Одеса,

вул. Магістральна, ОСОБА_1 керував ТЗ з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме зіниці очей слабо реагують на світло, тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі водій відмовився у встановленому законом порядку.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 07 липня 2026 року та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

За доводами апеляційної скарги у постанові суду помилково зазначено про те, що він не з`явився в судове засідання, призначене на 13 липня 2026 року, оскільки 07 липня 2026 року, що відповідає дійсній даті розгляду справи, він з`явився до приміщення суду та подав заяву про розгляд справи без його участі. У справі відсутній акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, за допомогою відеозапису не зафіксовано передачі автомобіля уповноваженій особі. Крім цього, йому не видавався тимчасовий дозвіл на керування транспортним засобом, що є грубим порушенням процедури оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення. Посилаючись на відеозапис зазначає, що він вісім разів чітко зазначив, що не відмовляється від проходження огляду, а лише просив зачекати прибуття адвоката або забезпечити супровід близької людини під час поїздки до медичного закладу, що не є відмовою від огляду, а свідчить про готовність виконання обов`язку, передбаченого п.2.5 ПДР за умови дотримання його законних прав. Зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення ознаки не підтверджуються відеозаписом. Дійсною причиною складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення вважає суб`єктивну оцінку правоохоронців, яку вони надалі його поведінці на місці події. Поліцейський підтвердив йому, що у разі відмови від проходження огляду упродовж наступного дня він зможе самостійно проти огляд у закладі охорони здоров`я, що не узгоджується з вимогами закону. Наступного дня після складання протоколу про адміністративне правопорушення він самостійно звернувся до лабораторії «Смартлаб», яка за результатами дослідження його біологічного середовища надала висновок №1000093332032 від 02 листопада 2025 року про те, що у його організмі не виявлено наркотичних речовин.

В апеляційній скарзі апелянт порушує питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що справу розглянуто без його участі, копію оскаржуваної постанови він отримав в електронний кабінет 24 липня 2026 року.

Вперше судове засідання у цій справі було призначено на 21 вересня 2026 о 14:00 год.

10 вересня 2026 року засобами електронного зв`язку захисник Грищенко М.В. подав клопотання про розгляд справи за його участі в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

Постановою Одеського апеляційного суду від 16 вересня 2026 року зазначене вище клопотання ОСОБА_1 задоволено, визначено участь ОСОБА_1 в судовому засіданні, призначеному на 21 вересня 2026 о 14:00 год та у всіх наступних судових засіданнях, в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів. Копію цієї постанови суду апелянт отримав у електронний кабінет, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа.

17 вересня 2026 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про відкладення розгляду справи, яку судом задоволено, справу відкладено на 19 жовтня 2026 року о 14:00 год.

Будучи належним чином повідомленим про наступне судове засідання (19 жовтня 2026 року о 14:00 год), шляхом отримання повістки-повідомлення в електронний кабінет, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа, в судове засідання в режимі відеоконференції ОСОБА_1 не з`явився.

Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

Зважаючи на положення статті 268 КУпАП, які не містять імперативної заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, апеляційний суд, врахувавши фактичні обставини справи, вважає за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 .

Перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Щодо клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд зазначає про таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Строк на апеляційне оскарження, пропущений із поважних причин, може бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи.

При вирішенні питання про можливість поновлення пропущеного процесуального строку, суд має зважати на причини, які слугували перешкодами у реалізації особою права на апеляційне оскарження.

Поважними причинами слід вважати лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, яка подала апеляційну скаргу, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.

Вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд повинен у сукупності оцінити всі обставини справи, навести мотиви щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та зазначити, з яких підстав подане скаржником клопотання може бути задоволене.

Лише наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Відповідно до ч. 1 ст. 285 КУпАП постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.

Так, 07 липня 2026 року судом прийнято оскаржуване судове рішення, тому у відповідності до ст. 294 КУпАП перебіг строку на апеляційне оскарження цієї постанови суду розпочався з 08 липня 2026 року і закінчився 17 липня 2026 року. Апеляційна скарга подана 24 липня 2026 року.

ОСОБА_1 не приймав участь в судовому засіданні 07 липня 2026 року в якому судом прийнято оскаржувану постанову. За допомогою підсистеми «Електронний суд», судом встановлено, що копію оскаржуваної постанови апелянт отримав 24 липня 2026 року та цього ж дня звернувся з апеляційною скаргою.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що апелянту потрібно поновити строк на апеляційне оскарження, у зв`язку з чим клопотання про поновлення строку підлягає задоволенню.

Щодо суті апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Ознаками об`єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення є: по-перше, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; по-друге, передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів; по-третє відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Ознаками об`єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення є: по-перше, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; по-друге, передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів; по-третє відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Апеляційний суд зважає на усталену практику ЄСПЛ, який зазначив, що: "будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобіля мита їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі" (Рішення Європейського суду з правлю дини по справі "О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства" ("O'Halloran and Francis v. the United Kingdom") від 29 червня 2007 року).

Згідно з п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України N 1306 від 10.10.2001 року, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я (ч. 4ст. 266 КУпАП).

Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 266 КУпАП).

Проведення огляду на стан сп`яніння в закладах охорони здоров`я і оформлення його результатів, регламентовано Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року N 1452/735 (далі - Інструкція).

Ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість (п. 4 розділу I Інструкції).

Ознаками алкогольного сп`яніння є запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці (п. 3 розділу I Інструкції).

У разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я (п. 12 Розділу II Інструкції).

Наведені вище вимоги національного законодавства правоохоронцями дотримані.

Поняття доказів та джерела їх отримання, визначені ст. 251 КУпАП, зокрема, до таких джерел законодавець відносить протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, відеозапис, інші документи.

Приймаючи постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд в основу свого рішення, серед іншого, поклав відомості, зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення, направленні водія на огляд, відеозаписах, долучених правоохоронцями до матеріалів справи.

Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №500702, складеного відносно ОСОБА_1 , правоохоронцями зафіксовано, що: «01 листопада 2025 року о 22:10 в м. Одеса, вул. Магістральна, керував транспортним засобом з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме зіниці очей слабо реагують на світло, тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі водій відмовився у встановленому законом порядку, чим порушив п.2.5 ПДР».

З відеозапису, долученого до матеріалів справи убачається, що правоохоронці зупинили транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 через не дотримання ним вимог ПДР, а саме порушення вимог законодавства щодо використання номерних знаків, оскільки номерний знак автомобіля під його керуванням не освітлювався. Встановивши особу водія, а також наявність у нього відповідних документів, правоохоронці винесли відносно ОСОБА_1 постанову про накладання адміністративного стягнення за ч.1 ст. 121-3 КУпАП. Під час спілкування з водієм правоохоронці виявили у нього такі ознаки наркотичного сп`яніння, як: тремтіння пальців рук, зіниці очей, що не реагують на світло та поведінка, яка не відповідає обстановці у зв`язку з чим запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у закладі охорони здоров`я. ОСОБА_1 заперечував наявність у нього ознак наркотичного сп`яніння та зазначив про те, що він не довіряє поліцейським та переживає за свою особисту безпеку через їх можливі дії з приводу доставлення його до ТЦК та СП у зв`язку з чим просив надати йому можливість зателефонувати адвокату і таку можливість йому було забезпечено. Через побоювання проїхати до медичного закладу разом із правоохоронцями, ОСОБА_1 зазначив про готовність пройти такий огляд самостійно без правоохоронців, поліцейський йому повідомив, що він має таку можливість у разі проходження такого огляду наступного дня у ліікаря-нарколога після чого йому необхідно буде привезти висновок за результатами огляду до поліції, однак ОСОБА_1 наполягав на необхідності надання йому додаткового часу для того, щоб обміркувати прийняття такого рішення, а також дослідити підстави за яких водія може бути направлено на огляд. Таку поведінку водія поліцейський розцінив, як спосіб ухилення від проходження огляду та повідомив водія, що відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП. Після складання протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 запитав чи може він пройти огляд у лабораторії на прикладі «Смартлаб», на що поліцейський відповів, що такий огляд проводиться виключно у спеціалізованому закладі охорони здоров`я за адресою: м. Одеса, вул. Воробйова, 9. Також наголосив, що він не знаходиться у стані сп`яніння та побоюється за своє життя, тому відмовляється від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. Крім цього, правоохоронець повідомив про заборону ОСОБА_1 у подальшому керувати транспортним засобом.

Установивши та зафіксувавши, що водій транспортного засобу з ознаками наркотичного сп`яніння відмовився від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у спеціалізованому закладі охорони здоров`я, поліцейськими підставно складено відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Посилання апелянта на результати лабораторних досліджень №1000093332032 від 02 листопада 2025 року, проведених ТОВ «Смартлаб», як на підставу для задоволення вимог апеляційної скарги, апеляційний суд відхиляє, оскільки ця установа не є спеціалізованим закладом охорони здоров`я, який затверджено відповідним актом суб`єкта владних повноважень та надано право проведення огляду на стан сп`яніння.

Наведене вище, унеможливлює врахування та прийняття вказаного лабораторного дослідження, як доказу на підтвердження доводів апелянта.

Про неможливість проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у будь-якій лабораторії, наприклад «Смартлаб», ОСОБА_1 був повідомлений поліцейським на місці події, що підтверджується відеозаписом.

З відеозапису убачається, що у цій справі, рішення відмовитися від проходження огляду було волевиявленням саме ОСОБА_1 , який на власний розсуд, на вимогу поліцейського відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у закладі охорони здоров`я. При цьому, поліцейськими забезпечено та надано достатньо часу ОСОБА_1 з метою прийняття відповідного рішення, без будь-якого тиску на нього зі сторони правоохоронців.

Помилкова вказівка поліцейського про можливість самостійного проходження ОСОБА_1 огляду на стан наркотичного сп`яніння у спеціалізованому закладі охорони здоров`я не має правового значення у цьому конкретному випадку, оскільки остаточне рішення щодо відмови від проходження огляду, у добровільній формі було прийнято водієм, який був достеменно обізнаний та усвідомлював можливі негативні правові наслідки правового (юридичного) характеру у вигляді притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Мотиви, якими керувався ОСОБА_1 відмовляючись від виконання обов`язку, передбаченого п.2.5 ПДР також не мають правового значення, оскільки законодавство не встановлює будь-яких винятків, які б надавали водієві транспортного засобу правову (юридичну) підстави не виконувати таку вимогу поліцейського.

Аргументи апелянта про відсутність у нього ознак наркотичного сп`яніння, апеляційний суд відхиляє, оскільки поліцейський лише фіксує ознаки, які на його переконання можуть свідчити про можливе (ймовірне) перебування особи у стані певного сп`яніння, у той час, як єдиним джерелом доказів, яке може спростувати існування таких сумнівів поліцейських є висновок лікаря спеціалізованого закладу охорони здоров`я, якого матеріали справи не містять.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не видавався тимчасовий дозвіл на керування транспортним засобом, апеляційний суд відхиляє, оскільки такий документ видається лише у разі тимчасово вилучення посвідчення водія (див. ст. 265-1 КУпАП). Однак, як убачається з пункту 15 протоколу про адміністративне правопорушення у ОСОБА_1 документи, зокрема посвідчення водія, тимчасово не вилучалося.

Вичерпний перелік підстав, а також порядок тимчасового затримання транспортних засобів працівниками уповноважених підрозділів Національної поліції, регламентовані

ст. 265-2 КУпАП, у якій не зазначено про можливість вчинення правоохоронцями відповідних дій у разі складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП, тому доводи апеляційної скарги про не складення поліцейськими відповідного акта огляду та тимчасово затриманого транспортного засобу ґрунтуються на хибному тлумаченні норм права.

Посилання апелянта на помилкове зазначення у мотивувальній частині оскаржуваної постанови про те, що він не з`явився в судове засідання 13 липня 2026 року є опискою, яку виправлено судом, шляхом винесення постанови від 27 липня 2026 року.

Отже апеляційним переглядом встановлено, що суддею відповідно до

ст. 252 КУпАП, оцінені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Порушень судом першої інстанції норм КУпАП під час з`ясування обставин по справі апеляційним судом не встановлено.

За таких обставин, підстав для закриття провадження справи не встановлено, і висновок судді про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП є вірним.

Підсумовуючи наведене вище апеляційний суд вважає, що відсутні передбачені законом підстави для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження по справі за п. 1 ст. 247 КУпАП, з мотивів наведених у скарзі.

Керуючись ст. 294 КУпАП

постановив:

Клопотання ОСОБА_1 задовольнити та поновити строк на апеляційну оскарження постанови судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 07 липня 2026 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 07 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.П. Лозко