Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №489/8716/24 — Миколаївський апеляційний суд

20.10.26

22-ц/812/1378/26

Провадження № 22-ц/812/1378/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 жовтня 2026 року м. Миколаїв

справа № 489/8716/24

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого Коломієць В.В.

суддів Тищук Н.О., Ямкової О.О.,

із секретарем судового засідання Біляєвою В.М.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником – адвокатом Захар`євою Яною Василівною, на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва, ухвалене 21 квітня 2026 року під головуванням судді Карташевої Т.А., повне судове рішення складено цього ж дня,

У С Т А Н О В И В:

У листопаді 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» ( далі - ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позивач зазначав, що 15 грудня 2023 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №24854-12/2023, а 16 грудня 2023 року кредитний договір № 26800-12/2023, право вимоги за якими відповідно до укладеного договору факторингу між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «Аванс Кредит» від 29 квітня 2024 року №29042024 - перейшло до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».

17 грудня 2023 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 14165-12/2023, право вимоги за яким відповідно до укладеного договору факторингу між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «Стар Файненс Груп» від 29 квітня 2024 року №29042024-1 - перейшло до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».

15 грудня 2023 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 був укладений договір позики №4165432, право вимоги за яким відповідно до укладеного договору факторингу між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» від 14 червня 2021 року № 14/06/21 - перейшло до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».

19 червня 2019 року між ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №10000649330, право вимоги за яким відповідно до укладеного договору факторингу між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «ІНВЕСТ ФІНАНС» від 11 травня 2021 року № 11052021 - перейшло до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».

Відповідач умови кредитних договорів не виконував, у зв`язку з чим:

- за кредитним договором №24854-12/2023 від 15 грудня 2023 року утворилась заборгованість у розмірі 36000 грн 00 коп., що складається з: 9000 грн 00 коп. – заборгованість по основному боргу, 27000 грн 00 коп. – заборгованість за відсотками;

- за кредитним договором № 26800-12/2023 від 16 грудня 2023 року утворилась заборгованість у розмірі 26400 грн 00 коп., що складається з: 6600 грн 00 коп. – заборгованість по основному боргу, 19800 грн 00 коп. – заборгованість за відсотками;

- за кредитним договором № 14165-12/2023 від 17 грудня 2023 року утворилась заборгованість у розмірі 21875 грн 00 коп., що складається з: 5000 грн 00 коп. – заборгованість по основному боргу, 16875 грн 00 коп. – заборгованість за відсотками;

- за договором позики №4165432 від 15 грудня 2023 року утворилась заборгованість у розмірі 24900 грн 00 коп., що складається з: 6000 грн 00 коп. – заборгованість по основному боргу, 18900 грн 00 коп. – заборгованість за відсотками;

- за кредитним договором № 10000649330 від 19 червня 2019 року утворилась заборгованість у розмірі 7085 грн 00 коп., що складається з: 3000 грн 00 коп. – заборгованість по основному боргу, 4085 грн 00 коп. – заборгованість за відсотками.

Всього заборгованість за вказаними договорами складає в загальному розмірі 116 260 грн 00 коп., яку позивач просив стягнути з відповідача.

Представник відповідача адвокат Захар`єва Я.В. заперечувала проти задоволення позову, вказуючи, що позивач не надав належних та допустимих доказів видачі кредитних коштів та наявності заборгованості у заявленому розмірі. Також позивачем неправомірно нараховані проценти після визначеного строку кредитування. Нарахована позивачем сума відсотків є явно неспівмірною з сумою основного боргу, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг, порушує принципи добросовісності та розумності. сума процентів не є співрозмірною сумі кредиту. Крім того, позивачем не доведено перехід права вимоги від первісних кредиторів до нього, оскільки не надано доказів оплати за укладеними позивачем із первісними кредиторами договорами факторингу.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 21 квітня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість: за договором про надання фінансового кредиту № 24854-12/2023 в сумі 36 000 грн, з них: 9 000 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 27 000 грн – сума боргу за відсотками; за договором про надання фінансового кредиту № 26800-12/2023 в сумі 26 400 грн, з них: 6 600 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 19 800 грн – сума боргу за відсотками; за договором про надання фінансового кредиту № 14165-12/2023 в сумі 21 985 грн, з них: 5 000 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 16 985 грн – сума боргу за відсотками; за договором позики № 4165432 в сумі 24 900 грн, з них: 6 000 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 18 900 грн – сума боргу за відсотками; за договором № 10000649330 про надання споживчого кредиту в сумі 3 990 грн, з них: 3 000 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 990 грн – сума боргу за відсотками, а всього у загальному розмірі 113 165,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір в сумі 2 947,39 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи рішення суд виходив з того, що відповідач порушив взяті на себе зобов`язання за кредитними договорами, у зв`язку з чим утворилася заборгованість за наданими кредитами, що підлягає стягненню. Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення процентів за кредитним договором № 10000649330 на суму 3095 грн 00 коп. суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними доказами продовження (пролонгацію) строку кредиту. За такого суд дійшов висновку, що проценти за користування кредитом за вказаним договором повинні бути нараховані за тридцять днів та становити 990 грн.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Захар`єва А.В., посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвалюючи рішення суд першої інстанції не звернув увагу на те, що позивач не надав належних та допустимих доказів, які б відповідали положенням статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ст. 13 Закону України «Про електронну комерцію», на підтвердження того, що позивачем здійснено переказ кредитних коштів на рахунок відповідача. Посилаючись на положення п. 1.6 кредитних договорів та умови їх укладення, суд фактично ототожнив зазначення у договорі реквізитів платіжної картки із належним доказом фактичного перерахування кредитних коштів. При цьому не врахував, що самі по собі положення договору та анкети клієнта не підтверджують факту здійснення банківської операції, зарахування коштів на рахунок відповідача та їх фактичного отримання останнім. Крім того, наявність у договорі лише часткового номера платіжної картки не дає можливості достовірно встановити належність такого рахунку саме відповідачу та перевірити факт надходження коштів. Висновок суду про те, що відповідач не заявляв клопотання щодо перевірки належності банківського рахунку та не спростував факт перерахування коштів, свідчить про неправомірне перекладення обов`язку доказування на сторону відповідача. Крім того адвокат Захар`єва Я.В. посилалась на неправильне застосування ст. 625, 1048 ЦК України, ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Стверджує, що позивачем нараховано відсотки за договором позики №4165432 від 15.12.2023 р. після спливу строку кредитування, нарахована позивачем сума відсотків за кредитними договорами є явно неспівмірною з сумою основного боргу, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг, порушує принципи добросовісності та розумності. Крім того, позивачем не доведено перехід права вимоги від первісних кредиторів до нього, оскільки не надано доказів оплати за укладеними позивачем із первісними кредиторами договорами факторингу. Витяги з реєстру боржників не підписані ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП», ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», ТОВ «Інвест Фінанс». Договір позики №4165432 укладено через два роки після укладення Договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 р. Також звертає увагу, що відповідач був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, та є учасником бойових дій та згідно ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» проценти за користування кредитом відповідачу не мали нараховуватися. Також апелянт вказувала, що рішення суду є невмотивованим та необґрунтованим, так як висновок суду про погодження із відповідачем розміру процентів не підтверджується матеріалами справи.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» зазначило, що позивач не має змоги надати суду виписку з особового рахунку, оскільки, згідно ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність», інформація про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта є банківською таємницею. Водночас відповідач, як власник карткового рахунку, на який було перераховано кредитні кошти, може власноруч отримати виписки по рахунку для підтвердження або спростування факту перерахування/ отримання кредитних коштів. Також, відповідач має право подати до суду власний розрахунок або, згідно ч. 1 ст. 106 ЦПК України, висновок експерта, складений на його замовлення, якщо не згоден з розрахунками заборгованості, наданими позивачем. Звертає увагу, що ним було надано до суду всі наявні документи за кредитними договорами, які були передані первісними кредиторами в рамках укладених договорів факторингу. Перерахування коштів на платіжні карти відповідача за укладеними договорами було безпосередньо здійснено оператором онлайн-послуг платіжної інфраструктури, який не здійснює операцій з готівковими грошима, а перекази коштів здійснюються виключно у безготівковій формі, видаткові касові ордери на суму переказу не складаються. Також умовами угод з банками-екваєрами, від яких фактично надходять на картки клієнтів кошти до переказу, передбачено надходження від Компанії загальних сум поповнення карток за визначений період, а не сум окремих транзакцій, в зв`язку з цим виділення транзакції як окремого платежу із зазначенням призначення у банківській виписці не є можливим. Позивачем було надано всі наявні документи за кредитними договорами, що були передані первісними кредиторами. Жодних заперечень з приводу того, що відповідач не погодився з Правилами надання коштів, відповідачем при укладенні кредитного договору висловлено не було. Договори факторингу між первісними кредиторами та позивачем укладено у відповідності до вимог чинного законодавства України, яке діяло на момент укладання цих договорів, та ніяким чином не порушує права та законні інтереси відповідача. Враховуючи те, що Реєстр боржників містить інформацію щодо великої кількості боржників, що є банківською таємницею, розкриття якої має здійснюватися у визначеному законом порядку, позивачем надано (Витяг) з Реєстру боржників, що містить лише дані відповідача, інші відомості були приховані за допомогою технічних засобів з метою захисту від неправомірного розповсюдження персональних даних інших осіб. Відповідач не надав первісним кредиторам жодних доказів на підтвердження того факту, що у нього є право на пільги відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а тому нарахування відсотків за користування кредитними коштами відповідно до умов вищевказаних договорів є правомірним.

В судове засідання до суду апеляційної інстанції сторони не з`явились, про дату, місце і час розгляду справи належним чином повідомлені. Представник ОСОБА_1 – адвокат Захар`єва Я.В. в апеляційній скарзі та представник позивача – ОСОБА_2 у відзиві на апеляційну скаргу просили розглядати справу без їх участі.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 4 ст. 631 ЦК України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ч.1 ст.1048 кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу, що припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Стаття 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що 15 грудня 2023 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту №24854-12/2023, відповідно до умов якого товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 9000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором.

Відповідно до п.1.2 договору кредит надається строком на 120 днів. Дата погашення кредиту 12 квітня 2024 року.

Пунктом 1.4.1 договору передбачено, що процента ставка становить 2,50% в день та застосовується у межах строку кредитування, вказаного в п.1.2 цього договору.

16 грудня 2023 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 26800-12/2023, відповідно до умов якого товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 6600 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором.

Відповідно до п.1.2 договору кредит надається строком на 120 днів. Дата погашення кредиту 13 квітня 2024 року.

Пунктом 1.4.1 договору передбачено, що процента ставка становить 2,50% в день та застосовується у межах строку кредитування, вказаного в п.1.2 цього договору.

29 квітня 2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №29042024, відповідно до якого ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до боржників, вказаними в Реєстрі боржників.

Згідно з актом прийому-передачі Реєстру боржників від 29 квітня 2024 року, за Договором факторингу №29042024 від 29 квітня 2024 року ТОВ «Аванс Кредит» передав, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» прийняв реєстр боржників до договору факторингу №29042024 від 29 квітня 2024 року.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників від 29 квітня 2024 року до договору факторингу №29042024 від 29 квітня 2024 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №24854-12/2023 у загальному розмірі 36000 грн., з яких: 9000 грн. заборгованість за основною сумою боргу та 27000 грн. заборгованість за відсотками; за кредитним договором № 26800-12/2023 у загальному розмірі 26400 грн., з яких: 6600 грн. заборгованість за основною сумою боргу та 19800 грн. заборгованість за відсотками.

17 грудня 2023 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту №14165-12/2023, відповідно до умов якого товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 5000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п.1.2 договору кредит надається строком на 360 днів. Дата погашення кредиту 10 грудня 2024 року.

Пунктом 1.4.1 договору передбачено, що процента ставка становить 2,50% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.2 цього договору.

29 квітня 2024 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №29042024-1, відповідно до якого ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до боржників, вказаними в Реєстрі боржників.

Згідно з актом прийому-передачі реєстру боржників від 29 квітня 2024 року, за Договором факторингу №29042024-1, від 29 квітня 2024 року ТОВ «Стар Файненс Груп» передав, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» прийняв реєстр боржників до договору факторингу №29042024-1 від 29 квітня 2024 року.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників від 29 квітня 2024 року до договору факторингу №29042024-1 від 29 квітня 2024 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №14165-12/2023 у загальному розмірі 21875 грн., з яких: 5000 грн. заборгованість за основною сумою боргу та 16875 грн. заборгованість за відсотками.

15 грудня 2023 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 був укладений договір позики №4165432, відповідно до умов якого позикодавець зобов`язався передати у власність позичальнику грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язався повернути позикодавцеві таку суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити проценти від суми позики (п.1 договору).

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2., 2.3 вказаного договору кредит надається строком на 30 днів, до 14 січня 2024 року, за користування яким позичальник сплачує позикодавцю 3 % у день. Тип процентної ставки фіксований. Розмір процентів за понадстрокове користування позикою (її частино) складають 3,50% у день. Згідно з п. 4 Договору проценти за Договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики, виходячи із строку фактичного користування позикою та до повного погашення заборгованості за договором, проте не довше 90 календарних днів зі спливу первісного строку користування позикою, визначеною договором/додатковими угодами.

14 червня 2021 року між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» укладено договір факторингу №14/06/21, а 16 травня 2024 року додаткову угоду № 24, 28 липня 2021 року додаткову угоду № 2, 30 травня 2024 року додаткову угоду № 28 до договору факторингу №14/06/21 від 14 червня 2021 року згідно яких ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до боржників, вказаними в Реєстрі боржників.

Згідно з актом приймання-передачі реєстру боржників № 24 від 16 травня 2024 року, за Договором факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» передав, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» прийняв реєстр боржників до Договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників №24 від 16 травня 2024 року до договору факторингу №14/06/21 від 14 червня 2021 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 у загальному розмірі 24900 грн., з яких: 6000 грн. - заборгованість за основною сумою боргу та 24900 грн. - заборгованість за відсотками.

19 червня 2019 року між ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №10000649330, відповідно до умов якого товариство надає позичальнику кредит в розмірі 3000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним відповідно до умов цього Договору та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Відповідно до п.1.3 строк надання кредиту 30 календарних днів.

Процентна ставка 1.1% від суми кредиту за кожен день користування кредитом.

11 травня 2021 року між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС» укладено договір факторингу №11052021, згідно якого ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до боржників, вказаними в Реєстрі боржників.

Згідно з актом прийому-передачі реєстру боржників від 11 травня 2021 року, за Договором факторингу №11052021 від 11 травня 2021 року ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС» передав, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» прийняв реєстр боржників за договором факторингу №11052021 від 11 травня 2021 року.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників від 11 травня 2021 року до договору факторингу №11052021 від 11 травня 2021 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 у загальному розмірі 7085 грн., з яких: 3000 грн. заборгованість за основною сумою боргу, 4085 грн 00 коп. заборгованість за відсотками

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із доведеності ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» факту укладання відповідачем кредитних договорів та порушення ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань за кредитними договорами, у зв`язку з чим утворилася заборгованість згідно розрахунків позивача за наданими кредитами, що підлягає стягненню.

Проте колегія суддів не повністю погоджується з таким висновком суду з огляду на нижчевикладене.

За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

При цьому, колегія суддів зауважує, що відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

В обґрунтування заявлених вимог про стягнення заборгованості із ОСОБА_1 за договором №10000649330 про надання споживчого кредиту від 19 червня 2019 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» надало суду копії: договору №10000649330 про надання споживчого кредиту від 19 червня 2019 року та додаткової угоди від 06 травня 2021 року до вказаного договору, договору факторингу №11052021від 11 травня 2021, Акт прийому-передачі Реєстру боржників за договором факторингу №11052021 від 11 травня 2021 року, витяг з реєстру боржників від 11 травня 2021 року до договору факторингу №11052021 від 11 травня 2021 року, а також розрахунок заборгованості за укладеним кредитним договором.

Разом з тим вказані документи не є належними та допустимим доказами надання ОСОБА_1 кредитних коштів за вказаним договором.

ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не надало ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції жодних документів, якими б підтверджувалося перерахування коштів ОСОБА_1 на виконання умов кредитного договору первісним кредитором.

Отже, з урахуванням того, що на підтвердження позовних вимог за договором №10000649330 про надання споживчого кредиту від 19 червня 2019 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не надало жодних доказів виконання первісним кредитором - ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» - своїх обов`язків за кредитним договором, тоді як відповідач факт отримання кредиту категорично не визнає, а витяг з реєстру боржників до договору факторингу та розрахунок заборгованості, складений позивачем, який суд першої інстанції помилково вважав належними доказами перерахування відповідачу кредитних коштів, такими не є, оскільки не підтверджують здійснення сторонами фінансових операцій, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявність у відповідача обов`язку сплатити заборгованість за цим договором.

З огляду на викладене, оскільки суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про доведеність позову в цій частині та наявність підстав для його задоволення, то відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України судове рішення в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні цих вимог.

З огляду на викладене доводи апеляційної скарги в частині відсутності доказів перерахування коштів за договором №10000649330 про надання споживчого кредиту від 19 червня 2019 року є обґрунтованими.

Разом з тим, твердження апелянта про відсутність первинної документації, яка б підтверджувала перерахування та отримання коштів за кредитними договорами №24854-12/2023 від 15 грудня 2023 року, № 26800-12/2023 року від 16 грудня 2023 року, №14165-12/2023 від 17 грудня 2023 року, № 4165432 від 15 грудня 2023 року спростовуються матеріалами справи.

Так, ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 15 вересня 2026 року, за клопотанням представника позивача витребувано у АТ «Універсал Банк» інформацію про рух коштів (виписку) по банківській картці № НОМЕР_1 за період з 15.12.2023 року по 12.04.2024 року та інформацію про те, чи випускалась така картка на ім`я ОСОБА_1 та витребувано у АТ «Акцент-Банк» інформацію про рух коштів (виписку) по банківській картці № НОМЕР_2 за період з 15.12.2023 року по 10.12.2024 року та інформацію про те, чи випускалась така картка на ім`я ОСОБА_1

На виконання вимог ухвали АТ «Універсал Банк» надало відповідь, зі змісту якої слідує, що банківська карта № НОМЕР_3 видана на ім`я ОСОБА_1 . Також надано виписку за період з 15.12.2023 року по 12.04.2024 року по вказаній банківській картці, якою підтверджено зарахування 15 грудня 2021 року переказу на суму 6000 грн за кредитним договором № 4165432.

На виконання вимог ухвали АТ «Акцент-Банк» надало відповідь, зі змісту якої слідує, що банківська карта № НОМЕР_4 видана на ім`я ОСОБА_1 . Також надано виписку за період з 15.12.2023 року по 10.12.2024 року по вказаній банківській картці, якою підтверджено зарахування 15 грудня 2023 року за договором про надання фінансового кредиту № 24854-12/2023 року переказу на суму 900 грн.,16 грудня 2021 року переказу на суму 6600 грн за договором про надання фінансового кредиту № 26800-12/2023, зарахування 17 грудня 2023 року переказу на суму 5000 грн. за договором про надання фінансового кредиту № 14165-12/2023.

Отже доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення ОСОБА_1 заборгованості за кредитними договорами №24854-12/2023 від 15 грудня 2023 року, № 26800-12/2023 року від 16 грудня 2023 року, №14165-12/2023 від 17 грудня 2023 року, № 4165432 від 15 грудня 2023 року

Не можуть бути прийняті до уваги твердження апелянта про те, що, умови кредитного договору щодо розміру відсотків є несправедливими у розумінні ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», порушують принцип розумності та добросовісності, що є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг фінансової установи та що умови кредитного договору щодо розміру відсотків є несправедливими у розумінні ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", порушують принцип розумності та добросовісності, що є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг фінансової установи.

Так, статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Стаття 215 ЦК України виокремлює два випадка недійсності правочинів: оспорюваний та нікчемний правочин.

Так, відповідно до наведеної норми права підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною п`ятою статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" визначено, що якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Аналізуючи вказані норми права, можна дійти висновку про те, що для визнання несправедливими певних умов правочину зі споживачем, він повинен звернутися до суду з відповідними позовними вимогами, наприклад, про кабальні (завідомо невигідні, несправедливі) умови договору тощо. Наведеними вище правовими нормами не встановлено можливість суду вважати такі умови нікчемними.

Статтею 13 ЦПК України встановлено принцип диспозитивності цивільного судочинства, а саме, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Отже, суд не має права давати оцінку справедливості тим чи іншим умовам кредитного договору та змінювати на цій підставі розмір нарахованих процентів без заявлення відповідних позовних вимог стороною договору, інакше порушується загальна засада цивільного законодавства - принцип свободи договору, передбачений пунктом 3 частини першої статті 3, статтею 627 ЦК України.

Так, у постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25) Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважав за необхідне відступити від висновків, як сформульовані у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23 (провадження 61-92св24), та зокрема зазначив, що оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит суд без відповідної позовної вимоги споживача застосувати не може. Тобто у разі, якщо споживач не пред`явив відповідних позовних вимог про оспорення умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит, то суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом.

За такого, оскільки відповідачкою зустрічних позовних вимог щодо оспорювання встановленого кредитним договором розміру процентів не було заявлено, то доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.

Разом із тим, колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги щодо відсутності підстав для стягнення процентів за договором №4165432 від 15 грудня 2023 року поза межами тридцятиденного строку кредитування з огляду на таке.

Так, матеріалами справи встановлено, що умовами договору позики №4165432 від 15 грудня 2023 року (пункти 2.2, 2.3) визначено строк кредитування - 30 (тридцять) днів зі сплатою 3.00% за кожний день користування ним.

В обґрунтування можливості стягнення процентів після закінчення 30-денного строку позивач посилався на умови п. 4 Договору.

У пункті 4 Договору сторони домовились про те, що проценти за договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики, виходячи із строку фактичного користування позикою та до повного погашення заборгованості за договором, проте не довше 90 календарних днів зі спливу первісного строку користування позикою, визначеною договором/додатковими угодами.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що вказаним пунктом не встановлено новий строк кредитування, не містить він і вказівки про те, що вказані проценти є передбаченими ст. 625 ЦК України відповідальністю за порушення грошового зобов`язання.

У постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25) Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду виснував, що суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень. Оскільки при застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору.

Отже, проценти за користування кредитом за договором №4165432 від 15 грудня 2023 року нараховані первісним кредитором ТОВ « 1 Безпечне агентство необхідних кредитів» поза межами узгодженого сторонами строку кредитування.

З огляду на викладене з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за Договором за договором позики № 4165432 в сумі 8700 грн, з них: 6 000 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 2700 грн – сума боргу за відсотками.

Колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу, посилання апеляційної скарги на те, що позивачем не надано доказів здійснення фактором оплати за відступлені права вимоги, оскільки умови договорів факторингу від 29 квітня 2024 року №29042024, від 29 квітня 2024 року №29042024-1, від 14 червня 2021 року №14/06/21, від 11 травня 2021 року № 11052021 (п. 1.2) не пов`язують момент набуття права у кредитора з моментом здійснення розрахунку, не містять такої обов`язкової умови і норми ЦК України.

Викладене узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові від 27 березня 2025 року у справі № 953/14788/20.

Враховуючи наведене колегія суддів приходить висновку, що надані позивачем договори факторингу та Акти прийому-передачі Реєстру боржників є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.

Колегія суддів відхиляє також доводи скарги про те, що у витягах з реєстрів боржників до договорів факторингу відсутні підписи попереднього кредитора - ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП», ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», ТОВ «ФК «Інвест Фінанс», адже такі є лише витягами з документа, оригінал якого знаходиться у позивача. Відповідач в суді першої інстанції не заявляв обґрунтованих сумнів щодо цього доказу, а також про витребування його оригіналу. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи містяться належним чином засвідчені копії актів прийому-передачі реєстру боржників, з підписанням яких сторони договору факторингу обумовили перехід права вимоги за цими договорами до позивача.

Не заслуговують на увагу і доводи апелянта, що договір позики №4165432 укладено через два роки після укладення Договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 року, оскільки предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Договором факторингу №14/06/21 від 14 червня 2021 року передбачено момент набуття ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги - з моменту підписання відповідного Акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників. ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права вимоги до боржника ОСОБА_1 з моменту підписання 16 травня 2024 року відповідного Акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №14/06/21 від 14 червня 2021 року. За такого, позивач, як кредитор у зобов`язанні, має право на задоволення вимог до боржника ОСОБА_1 .

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта про те, що відповідач як учасник бойових дій та діючий військовослужбовець згідно з положеннями Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" звільнений від сплати відсотків за користування позикою.

Відповідно до п.15 ст. 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Зазначені гарантії поширюються на виключне коло осіб. У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей", який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

На підтвердження обставин поширення на відповідача положень Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" представником відповідача-адвокатом Захар`євою Я.В.- додано до апеляційної скарги посвідчення учасника бойових дій, довідку про проходження військової служби. При цьому статусу військовослужбовця відповідач набув 28 квітня 2024 року. Проценти по кредитним договорам нараховані до вказаного періоду.

Таким чином, матеріали справи не містять відповідних документів як доказів звільнення ОСОБА_1 від нарахування процентів за користування кредитом в розумінні ч. 15 ст. 14 Закону України "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей" за період до набуття ним статусу військовослужбовця. Посвідчення учасника бойових дій є документом, що підтверджує наявність у нього статусу учасника бойових дій та права на пільги відповідно до положень Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Твердження апелянта на те, що дія Закону розповсюджується на відповідача з моменту встановлення особливого періоду не відповідають вимогам закону, оскільки укладення договору та нарахування процентів по ньому припадає на період, коли відповідач не набув статусу військовослужбовця. Зазначене узгоджується із правовими висновками, які містяться у постанові Верховного Суду від 04 вересня 2024 року у справі № 426/4264/19 (провадження № 61-7310св24). Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає неприйнятними доводи апеляційної скарги в частині поширення на відповідача пільг, визначених ч. 15 ст. 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

За таких обставин, оскільки суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, що призвело до помилкового визначення загального розміру заборгованості, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 та заборгованості за договором позики №4165432, то відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України судове рішення в цій частині підлягає зміні.

Частиною 13 ст. 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

За такого, згідно приписів ч. 1 ст. 141 ЦПК України щодо пропорційності покладення на сторони судових витрат до задоволених позовних вимог, рішення суду в частині стягнення з відповідача судових витрат також підлягає зміні шляхом стягнення 2 424,20 грн. судового збору.

Крім того відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 705 грн 25 коп. судового збору, сплаченого за апеляційну скаргу.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником – адвокатом Захар`євою Яною Василівною – задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 21 квітня 2026 року в частині стягнутої з ОСОБА_1 заборгованості за договором №10000649330 про надання споживчого кредиту – скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 21 квітня 2026 року в частині стягнутої з ОСОБА_1 заборгованості за договором позики №4165432, загального розміру кредитної заборгованості та судового збору – змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість: за договором позики № 4165432 в сумі 8700 грн, з них: 6 000 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 2700 грн – сума боргу за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість у загальному розмірі 93 085,00 грн. (дев`яносто три тисячі вісімдесят п`ять гривень).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір в сумі 2 424,20 грн. (дві тисячі чотириста двадцять чотири гривні двадцять копійок).

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 705 грн 25 коп. (сімсот п`ять гривень двадцять п`ять копійок) відшкодування судового збору за апеляційну скаргу.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий В.В. Коломієць

Судді: Н.О. Тищук

О.О. Ямкова

Повне судове рішення складено 21 жовтня 2026 року.