Додаткове рішення від 20 жовтня 2026 р. у справі №489/571/26 — Миколаївський апеляційний суд

Справа № 489/571/26

Провадження № 22-з/812/125/26

Провадження № 22-з/812/128/26

Провадження № 22-з/812/129/26

Д О Д А Т К О В А П О С Т А Н О В А

Іменем України

21 жовтня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, заяви ОСОБА_1 , подану її представником Тимошиним Володимиром Володимировичем та ОСОБА_3 , подану її представником Хорошевим Вадимом Васильовичем про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Інгульського районного суду м. Миколаєва від 10 липня 2026 року зазначений позов задоволено частково.

Визнано недостовірною інформацією та такою, що принижує честь та гідність, порушує ділову репутацію ОСОБА_3 інформацію, поширену відповідачем ОСОБА_1 у власному профілі на інтернет-платформі « Facebook » та у власному Telegram-каналі «ІНФОРМАЦІЯ_4» (за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 такого змісту:

« Депутат алла ОСОБА_3 истерически:-йааааа не пьяяянаааяяя! У меня коххххвееее в стакане!-и норовила запустить в меня стаканом. Ее поведение достоверно опровергало ее завывания о «полной трезвости» ее организма.Не смогла, отбежала подальше, достала телефон и начала меня фотографировать с криком: - Как не стыдно Вам нас снимать!!!Мне?!Стыдно?!

Вы охренели вообще?!Пусть все видят, как вы, твари, расползались как тараканы, пожрав- побухав, садили жопы в свои бронированные джипы и мчались.

Как вы бухаете в рабочее время в рабочий день. Брешете. Плюете на все. Конченные твари, потерявшие человеческий облик!

Только первые трое вышли быстро, они тоже есть на видео- видимо, поняв куда попали или не захотев участвовать в борделе и беспределе.

Я была одна, черти прятали свои гнусные рыла, бежали прочь (ОСОБА_3 билась в истерике)».

Зобов`язано ОСОБА_1 у строк не пізніше п`яти днів з дня набрання законної сили рішенням суду спростувати недостовірну інформацію, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_3 , у той саме спосіб, як вона була розповсюджена, а саме: у писемному (печатному) вигляді та одночасно у вигляді відео-звернення, де зазначити вступну та резолютивну частину рішення суду у цій справі, не допускаючи при цьому власних коментарів, із забезпеченням вільного доступу до спростування без вимоги внесення паролів та/або кодів тощо, під заголовком «Спростування недостовірної інформації, опублікованої ОСОБА_1 , стосовно громадянки ОСОБА_3 » у тих саме засобах масової інформації, де була поширена така недостовірна інформація: у власному профілі на інтернет-платформі « Facebook » та у власному Telegram-каналі «ІНФОРМАЦІЯ_4» (за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 15 000 грн, витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 10 000 грн судовий збір у розмірі 1 830,40 грн.

В задоволенні іншої частини вимог - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 , діючи через свого представника Тимошина В.В. , подала апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 06 жовтня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником Тимошиним Володимиром Володимировичем , задоволено частково.

Рішення Інгульського районного суду м. Миколаєва від 10 липня 2026 року в частині задоволених вимог про визнання недостовірної інформації та способу спростування змінено.

Визнано недостовірною інформацією та такою, що принижує честь та гідність, порушує ділову репутацію ОСОБА_3 інформацію, поширену відповідачем ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 у власному профілі на інтернет-платформі «Facebook» та у власному Telegram-каналі «ІНФОРМАЦІЯ_4» (за посиланням

ІНФОРМАЦІЯ_5) такого змісту: «Депутат ОСОБА_3 орала истерически: -йааааа не пьяяянаааяяя! У меня коххххвееее в стакане!». «Ее поведение достоверно опровергало ее завывания о «полной трезвости» ее организма», « (ОСОБА_3 билась в истерике)».

Зобов`язано ОСОБА_1 у строк не пізніше п`яти днів з дня набрання законної сили рішенням суду спростувати недостовірну інформацію, шляхом оприлюднення на її особистій сторінці у соціальних мережах у власному профілі на інтернет-платформі «Facebook» та у власному Telegram-каналі « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 повного тексту судового рішення, не допускаючи при цьому власних коментарів, із забезпеченням вільного доступу до спростування без вимоги внесення паролів та/або кодів тощо, під заголовком «Спростування недостовірної інформації, опублікованої ОСОБА_1 , стосовно громадянки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 ».

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

В апеляційній скарзі відповідачка просила стягнути з ОСОБА_3 судові витрати, понесені нею у вигляді судового збору та витрати на правничу допомогу, які обґрунтовувала тим, що у суді першої інстанції понесла витрати у розмірі 20000 грн в якості оплати за надання правничої допомоги, а за попереднім (орієнтовним) розрахунком сума судових витрат, які вона понесла і очікує понести у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції становить 20000 грн.

12 жовтня 2026 року ОСОБА_1 , діючи через свого представника Тимошина В.В. , подала до Миколаївського апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового рішення у справі, щодо стягнення судових витрат, понесених нею у вигляді судового збору та витрат на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Мотивуючи заяву вказувала, що у постанові Миколаївського апеляційного суду від 06 жовтня 2026 року не вирішено питання про розподіл судових витрат, у зв`язку зі зміною судового рішення.

В матеріалах справи наявні наступні докази щодо понесених судових витрат.

Щодо правничої допомоги (в суді першої інстанції) - договір про надання правничої допомоги № 26/0209-01 від 09.02.2026 року, довідка №001 від 11 лютого 2026 року, довідка №002 від 11 лютого 2026 року, платіжна інструкція від 12 лютого 2026 року.

ОСОБА_1 сплатила за надання правничої допомоги в суді першої інстанції 20 000 грн.

Щодо правничої допомоги (в суді апеляційної інстанції) - договір про надання правничої допомоги № 26/0209-01 від 09.02.2026 року, додаткова угода до цього договору від 13.07.2026 року, довідка №003 від 22 липня 2026 року, платіжна інструкція від 23 липня 2026 року

ОСОБА_1 сплатила за надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції 20 000 грн, в тому числі: 5 000 грн авансу за два судові засідання, з розрахунку по 2500 грн за кожне.

Водночас, під час апеляційного розгляду відбулось лише одне судове засідання, за такого загальний розмір понесених витрат на правничу допомогу, у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції склав 17 500грн.

Щодо судового збору - квитанція про сплату судового збору від 2026-08-04 12:42:15, на суму 1599,00 грн; квитанція про сплату судового збору від 2026-08-10 11:39:38, на суму 597,50 грн. Загальний розмір понесених витрат на сплату судового збору в суді апеляційної інстанції склав 2196,50 грн.

Вказувала, що враховуючи що рішенням суду першої інстанції вирішено, крім іншого, питання щодо розподілу судових витрат, шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 10 000 грн та судовий збір у розмірі 1 830,40 грн, а постановою суду апеляційної інстанції зазначене рішення змінено, у відповідності до приписів ст.ст. 133, 141, 270, 382 ЦПК України, є підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції та прийняття рішення щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_3 - адвокат Хорошев В.В., заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, зазначав, що вимоги щодо стягнення судових витрат є похідними та не підлягають задоволенню.

Крім того, вказував, що у поданій до суду апеляційної інстанції відповідачкою довідці №003 про витрати до договору №26/0209-01 про надання правничої допомоги представником відповідачки зазначаються окремо процеси «опрацювання оскаржуваного рішення» та «підготовка апеляційної скарги», що за своєю суттю є одним і тим саме видом послуг; довідкою №003 передбачаються «підготовка пояснень та заперечень щодо змісту відзиву» на апеляційну скаргу, проте параграфом 2 глави 1 розділу V ЦПК України такі процесуальні заяви та процесуальні дії взагалі не передбачаються, так само вартість гонорару за участь в судовому засіданні апеляційної інстанції дорівнює гонорару участі представника у всіх судових засіданнях суду першої інстанції с дослідженням доказів (довідка №002 про витрати до договору №26/0209-01 про надання правничої допомоги), що є завідомо неспівмірним.

Верховний Суд у постанові ВС від 19.05.2021 року у справі №206/1293/19 дійшов висновку, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Даний висновок Верховного Суду відповідає положенню ч.9 ст.141 ЦПК України .

Також вказав, що попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які позивачка очікує понести у зв`язку з розглядом апеляційної скарги - 9 000 грн.

22 вересня 2026 року ОСОБА_3 , діючи через свого представника Хорошева В.В. подала клопотання про долучення доказів понесених судових витрат та їх стягнення з відповідачки та просила стягнути з ОСОБА_1 на користь позивачки витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, в сумі 9000 грн, та долучити до матеріалів справи копію Договору №63 про надання правової допомоги від 12 січня 2026 року, копію Платіжної інструкції №1.848949804.1 від 17.09.2026 про сплату 9000 грн.

13 жовтня 2026 року на адресу Миколаївського апеляційного суду ОСОБА_3 , діючи через свого представника Хорошева В.В. подала заяву про розподіл судових витрат понесених у зв`язку із розглядом справи, в якій просила ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивачки ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, в сумі 9000 грн. Відмовити у задоволенні заяви (клопотання) представника ОСОБА_1 адвоката Тимошина В.В. про перерозподіл судових витрат.

Так вказувала, що постановою Миколаївського апеляційного суду від 06 жовтня 2026 року рішення суду першої інстанції змінено так, що не змінено суму стягнення моральної шкоди, не змінено обсяг зобов`язань відповідача в частині спростування недостовірної інформації, а лише змінено формулювання об`єму самої недостовірної інформації, що не слугує підставою для перерозподілу судових витрат.

В той же час, постановою суду апеляційної інстанції в іншій частині рішення Інгульського районного суду м. Миколаєва від 10 липня 2026 року залишено без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником Тимошиним В.В. без задоволення, що є підставою для стягнення судових витрат саме з відповідачки ОСОБА_1 .

В обґрунтування відсутності підстав для перерозподілу судових витрат посилалася на аргументи викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи заяв, колегія суддів приходить до такого висновку.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Таким чином, у випадку, якщо суд при ухваленні судового рішення по суті спору з певних причин не вирішив питання про судові витрати, або відкладення вирішення цього питання було ініційовано стороною у справі, таке питання підлягає вирішенню шляхом ухвалення судом додаткового судового рішення в порядку статті 270 ЦПК України.

Вказаний висновок викладено у постанові (додатковій) Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 447/3950/21 (провадження № 61-11490св23).

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи (частина третя статті 270 в редакції Закону № 4508-IX від 18 червня 2025 року, що набрала чинності 16 липня 2025 року).

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: - надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Згідно частин 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 137 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 137 ЦПК України).

Частина 4 статті 137 ЦПК України визначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 137 ЦПК України).

Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За матеріалами справи вбачається, що інтереси відповідача ОСОБА_1 під час розгляду цивільної справи в суді першої та апеляційної інстанцій представляв адвокат Тимошин В.В., який діяв на підставі ордеру від 12 лютого 2026 року серія ВЕ № 1185002 (т.1 а.с.130, т.2 а.с.5 зворот).

На підтвердження витрат на правову допомогу представником ОСОБА_1 у суді першої інстанції у матеріалах справи наявні: договір про надання правової (правничої) допомоги від 08 квітня 2024 року; довідка №001 про витрати до договору №26/0209-01 про надання правничої допомоги від 11 лютого 2026 року; довідка №002 про витрати до договору №26/0209-01 про надання правничої допомоги від 11 лютого 2026 року, платіжна інструкція №@2PL.1.528440477 від 12 лютого 20206 року на суму 20000 грн.

Відповідно до умов договору № 26/0209-01 про надання правничої допомоги від 09 лютого 2026 року та довідок №001 та №002 від 11 лютого 2026 року представником відповідачки Тимошиним В.В. виконано наступні послуги: опрацювання позову, додатків до нього та наданих замовником документів що стосуються предмету договору- вартість 5000грн; підготовка та подання відзиву на позов до суду - вартість 5000 грн; опрацювання відповіді на відзив та додатків, підготовка та подання заперечень до суду (авансування)- вартість 5000грн; участь у судових засіданнях (авансування за два судові засідання) - вартість 5000 грн.

Згідно платіжної інструкції №@2PL.1.528440477 від 12 лютого 2026 року ОСОБА_1 на рахунок Адвокатського об`єднання «Тимошин та Партнери» за надання правової допомоги згідно договору №26/0209-01 від 09 лютого 2026 року перераховано 20000 грн.

На підтвердження витрат на правову допомогу представником ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції надано Додаткову угоду до договору №26/0209-01 про надання правничої допомоги від 13 липня 2026 року пункт 5.5 розділу 5 «Вартість послуг з представництва інтересів Замовника» викладено в новій редакції: - опрацювання рішення суду першої інстанції - 3000 грн; підготовка та подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції - 7000 грн; опрацювання відзиву на апеляційну скаргу, підготовка пояснень та заперечень щодо його - 5000 грн; участь у судових засіданнях 2 500 грн за кожне судове засідання в суді апеляційної інстанції ( т.2 а.с.7).

Відповідно до довідки №003 від 22 липня 2026 року витрати по договору №26/0209-01 про надання правової допомоги від 22 липня 2026 року склали 20000 грн ( т.2 а.с.6).

Згідно платіжної інструкції №@2PL.2.769929327 від 23 липня 2026 року ОСОБА_1 на рахунок Адвокатського об`єднання «Тимошин та Партнери» за надання правової допомоги згідно договору №26/0209-01 від 09 лютого 2026 року перераховано 20000 грн ( т.2 а.с.8).

У заяві про ухвалення додаткового рішення представник позивачки ОСОБА_3 - адвокат Хорошев В.В., заперечуючи проти задоволення заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, посилався на ті ж самі обставини, які викладено у відзиві на апеляційну скаргу.

На підтвердження витрат на правову допомогу представником ОСОБА_3 у суді апеляційної інстанції у матеріалах справи наявні: договір №63 про надання правової допомоги від 12 січня 2026 року відповідно до п.5.5 розділу 5 якого сторони погодили суму 9000 грн, яка сплачується за складання заяв (скарга, відзив, заяви, клопотання) та участь у судових засіданнях під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, та сплачується за домовленістю між сторонами частинами під час надання правової допомоги.

Згідно платіжної інструкції №1.848949804 від 17 вересня 2026 року ОСОБА_3 сплачено 9000 грн на рахунок ФОП Хорошев В.В. оплату послуг згідно договору №63 про надання правової допомоги від 12 січня 2026 року за участь в апеляційній інстанції

Колегія суддів зазначає, що склад витрат, пов`язаних із оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд повинен оцінювати витрати, які мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Суд, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зобов`язаний врахувати подані стороною у строк, визначений частиною 8 статті 141 ЦПК України, докази, надати їм належну оцінку і лише після цього прийняти відповідне судове рішення з даного питання.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/WestAlliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04,§ 268)).

Визначаючи обсяг юридичної та технічної роботи за результатами розгляду відповідного клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу), суд ураховує, чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (постанови Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 911/3386/17 та від 11 грудня 2018 року у справі № 910/2170/18).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У постановах від 19 лютого 2022 року у справі № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, суд може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям.

Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

Чинне цивільне-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Оцінивши подані документи представником відповідачки ОСОБА_1 адвокатом Тимошиним В.В. до суду першої інстанції, колегія суддів враховує, що зазначені у довідках №001 та №002 від 11 лютого 2026 року позиції «опрацювання позову, додатків до нього та наданих замовником документів що стосуються предмету договору», «підготовка та подання відзиву на позов до суду », «опрацювання відповіді на відзив та додатків, підготовка та подання заперечень до суду (авансування)» за своїм змістом є складовими підготовки подання відзиву на позовну заяву, а не самостійними видами правничої допомоги.

Виходячи з вищенаведеного та критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, складності справи, обсягу виконаної адвокатом роботи, пояснень та значимості таких дій у справі, пропорційності витрат до предмету спору та обсягу фактично наданих послуг і результатів розгляду справи, колегія суддів приходить до висновку, що заявлена сума 20000 грн є завищеною.

Зазначені у додатковій угоді до договору №26/0209/01 про надання правової допомоги від 13 липня 2026 року та довідці №003 від 22 липня 2026 року позиції «опрацювання рішення Інгульського районного суду м. Миколаєва від 10.07.2026 року», «підготовка та подання апеляційної скарги на це рішення» за своїм змістом є складовими підготовки апеляційної скарги, а не самостійними видами правничої допомоги. Позиція «опрацювання відзиву на апеляційну скаргу, підготовка пояснень та заперечень щодо його змісту» належними доказами вчинення представником відповідача таких дій не доведена.

Приймаючи до уваги фактичний обсяг виконаної роботи, характер наданих послуг, зміст апеляційної скарги, який містить переважно виклад вже заявленої у суді першої інстанції позиції відповідача, та свідчить, що затрати часу на підготовку апеляційної скарги є незначними, розгляд справи у суді апеляційної інстанції з участю представника відповідача, заперечення позивача щодо співмірності витрат, і результатів розгляду апеляційної скарги, врахуванням складності і часу надання таких послуг колегія суддів вважає, що заявлена сума 17500 грн є завищеною.

Зважаючи на наведене обґрунтованим, розумним та співмірним розміром витрат на професійну правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанцій - по 5000 грн за кожну інстанцію, які підлягають стягненню з ОСОБА_3 на користь відповідачки.

Разом з тим, часткове задоволення апеляційної скарги та зміна рішення в частині вимог про визнання недостовірної інформації та способу спростування не є підставою для перерозподілу судових витрат щодо сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 5.5. Договору №63 про надання правничої допомоги від 12 січня 2026 року, укладеного між ОСОБА_3 та адвокатом Хорошевим В.В. сторони визначили розмір та порядок сплати гонорару: 9000 грн сплачується за складання заяв (скарги, відзиву, заяв клопотання) та участі у судовому засіданні під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, та сплачується за домовленістю між сторонами частинами під час надання правової допомоги.

Як вбачається із матеріалів справи представником позивача ОСОБА_3 адвокатом Хорошевим В.В. надано до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, заяву про долучення доказів понесених судових витрат та їх стягнення від відповідачки також адвокат був присутній у судовому засіданні. Тобто фактичне виконання адвокатом наведених робіт у суді апеляційної інстанції підтверджується.

Від відповідачки ОСОБА_1 та її представника заперечень щодо розміру зазначених позивачкою витрат за розгляд справи судом апеляційної інстанції не надходило.

З огляду на конкретні обставини цієї справи, колегія суддів визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачкою у суді апеляційної інстанції, зважаючи на складність справи та обсяг необхідних послуг, наданих адвокатом, часу, витраченому адвокатом на надання відповідних послуг, результати розгляду апеляційної скарги, а також критеріям дійсності, обґрунтованості, розумності і співмірності, вважає, що наявні підстави для задоволення заяви ОСОБА_3 про компенсацію витрат на послуги адвоката у розмірі 5000 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення заяви ОСОБА_3 , поданої її представником Хорошевим В.В. та заяви ОСОБА_1 , поданої її представником Тимошиним В.В. про ухвалення додаткового рішення.

Керуючись статтями 134,137,141, 270, 381, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Заяву ОСОБА_3 , подану її представником Хорошевим Вадимом Васильовичем та заяву ОСОБА_1 , подану її представником Тимошиним Володимиром Володимировичем про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 компенсацію витрат на послуги адвоката у суді апеляційної інстанції у розмірі 5000 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 компенсацію витрат на послуги адвоката у суді першої інстанції у розмірі 5000 грн, у суді апеляційної інстанції у розмірі 5000 грн.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуючий Ж.М. Яворська

Судді Т.М. Базовкіна

Л.М.Царюк

Повний текст додаткової постанови складено 21 жовтня 2026 року.