Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №489/7730/26 — Миколаївський апеляційний суд

Суд: Миколаївський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Заява про забезпечення (скасування забезпечення) позову або доказів

Дата: 20 жовтня 2026 р.

Справа: №489/7730/26

Суддя: Царюк Л. М.

21.10.26

22-ц/812/2237/26

Провадження № 22-ц/812/2237/26 Суддя першої інстанції Рум`янцева Н. О.

Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

20 жовтня 2026 року м. Миколаїв Справа № 489/7730/26

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого – Царюк Л.М.,

суддів – Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,

при секретарі судового засідання – Соловйову М.А. ,

за участі позивача – ОСОБА_1 ,

його представниці – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діяла його представниця – ОСОБА_2 , на ухвалу Інгульського районного суду м. Миколаєва від 31 серпня 2026 року, повне судове рішення складено 31 серпня 2026 року, постановлену під головуванням судді Рум`янцевої Н.О., в залі судового засідання в м. Миколаїв, за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служби у справах дітей адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та встановлення способу спілкування з дитиною,

В С Т А Н О В И В:

28 серпня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом ОСОБА_3 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служби у справах дітей адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та встановлення способу спілкування з дитиною.

28 серпня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову.

Заява мотивована тим, що позивач понад місяць, через дії відповідачки, позбавлений можливості будь-якого спілкування з донькою ОСОБА_4 .

Крім того, відповідачка приховує фактичне місце проживання доньки, що порушує право позивача на інформацію про місце проживання його дитини, а також значно ускладнює розгляд справи у суді, оскільки саме Служба у справах дітей адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради має надавати висновок щодо вирішення спірного питання, зокрема, встановлення графіку спілкування батька з дитиною, виходячи з якнайкращих інтересів дитини.

З моменту виникнення спору відповідачка систематично та безпідставно перешкоджає спілкуванню позивача з донькою, фактично повністю усунувши позивача від участі у житті дитини.

З урахуванням віку дитини (4 роки), тривала відсутність спілкування з батьком об`єктивно призводить до поступової втрати емоційного зв`язку, що суперечить найкращим інтересам дитини.

Невжиття заходів забезпечення позову фактично призводить до втрати батьківсько-дитячого зв`язку, що в подальшому істотно ускладнить або зробить неможливим ефективне виконання майбутнього рішення суду.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд зобов`язати ОСОБА_3 забезпечувати регулярне спілкування ОСОБА_1 з донькою сторін ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом відео зв`язку (viber, telegram, whatsApp, signal або інші доступні засоби) за наступним графіком: понеділок, середа з 19.00 год. до 20.00 год, неділя з 11.00 год. до 12.00 год. Зобов`язати ОСОБА_3 забезпечити можливість особистих зустрічей ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раз на два тижні у вихідні дні (субота, неділя) з 11.00 год. суботи до 19.00 год. неділі з ночівлею у батька без присутності матері. Зобов`язати ОСОБА_3 письмово повідомити ОСОБА_1 про фактичне місце проживання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Інгульського районного суду м. Миколаєва від 31 серпня 2026 року в задоволенні заяви відмовлено.

Ухвала суду мотивована тим, що за змістом позовної заяви вбачається, що предметом позовних вимог є усунення перешкод у спілкуванні позивача з дитиною, визначення способу участі батька у вихованні та встановлення графіку зустрічей.

У конкретній справі за змістом заяви про забезпечення позову вбачається, що позивачем ініціюється питання забезпечення позову шляхом встановлення графіку спілкування батька з дитиною, що по суті частково дублює позовні вимоги, тобто обраний позивачем вид забезпечення позову є тотожним позовним вимогам.

Також суд зазначив, що стороною позивача у цій справі не доведено достатніми доказами те, що невжиття заходів забезпечення позову за запропонованим позивачем способом може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом якого він звернувся до суду.

Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 , в інтересах якого діяла його представниця – ОСОБА_2 , подав апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою задовольнити заяву про забезпечення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не враховано обставин зазначених в заві про забезпечення позову, зв`язку між предметом спору та заходом забезпечення позову, про який просить позивач, не надано оцінки перепонам з боку відповідачки щодо спілкування батька і доньки, що призведе до зміни предмету позову в частині графіку спілкування через втрату зв`язку між батьком та донькою за час розгляду справи, а також робить неможливим виконання заявлених вимог через неможливість залучення відповідної служби у справах дітей для виготовлення висновку у справі за предметом позову.

З урахуванням віку дитини, тривала відсутність спілкування з батьком об`єктивно призводить до поступової втрати емоційного зв`язку, що суперечить найкращим інтересам дитини.

Невжиття заходів забезпечення позову фактично призводить до втрати батьківсько-дитячого зв`язку, що в подальшому істотно ускладнить або зробить неможливим ефективне виконання майбутнього рішення суду. При цьому заходи мають виключно тимчасовий характер, спрямовані на збереження існуючого зв`язку між батьком і дитиною та не вирішують спір по суті.

На день розгляду справи відзиву на апеляційну скаргу від інших учасників справи не надходило.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з частинами 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.

Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У справі, яка переглядається апеляційним судом, вирішувалося питання

про забезпечення позову, про що ОСОБА_1 подав заяву разом із позовом, зокрема, шляхом визначення тимчасового графіку його спілкування з дочкою.

Відповідно до частини 2 статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до положень статті 150 ЦПК України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави;

2) забороною вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;

6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частиною 3 статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до частини 5 статті 153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

На вказаному наголошено у постанові Верховного Суду від 01 грудня 2025 року у справі № 752/3128/25.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 сформульовано висновок про те, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття

цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Окрім цього, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову (у вигляді заборони третім особам вчиняти певні дії щодо предмета спору тощо) права відповідача або вказаних осіб, а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та чи спроможний позивач захистити їх в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема, тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Спірні правовідносини стосуються визначення порядку участі батька у вихованні дитини шляхом встановлення графіку спілкування.

Відповідно до частини 3 статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частинами 1 та 2 статті 3 Конвенції про права дитини закріплено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Апеляційний суд, переглядаючи справу, зауважує на тому, що будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини та враховує наступне.

Стаття 9 Конвенції про права дитини зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 12 Закону України "Про охорону дитинства" виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини.

На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України "Про охорону дитинства").

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це, в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з правовими висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц та Верховним Судом у постановах: від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 17 січня 2024 року у справі № 735/308/21.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За обставинами справи встановлено, що сторони перебували у шлюбі, від якого у них народилася дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Інгульського районного суду м. Миколаєва шлюб між сторонами розірвано. За домовленістю сторін дитина залишилися проживати з матір`ю та проживає окремо від батька. Батьки в досудовому порядку не дійшли згоди щодо способів участі батька у спілкуванні з дитиною. Мати дитини переїхала з дитиною до іншого населеного пункту та перешкоджає батьку у спілкуванні з дочкою, тому у серпні 2026 року батько дитини ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та встановлення способу спілкування з дитиною.

У позові просив суд зобов`язати ОСОБА_3 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з дочкою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та її вихованні. Визначити спосіб участі батька у вихованні доньки шляхом систематичного спільного, а саме проведення часу у м. Миколаєві протягом одного календарного тижня з ночівлею та необмеженого спілкування засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьками та донькою, окрім нічних годин з 21:00 до 07:00 год, протягом наступних двох календарних тижнів; зобов`язання ОСОБА_3 повідомляти позивача про місце проживання та засобів зв`язку дитини ОСОБА_4 .

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. При цьому, мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричиненню значної шкоди позивачу.

На вказаному наголошено у постанові Верховного Суду від 21 липня 2025 року у справі № 466/11625/24.

Суд зазначеного не врахував та безпідставно відмовив позивачу у заходах забезпечення позову.

При цьому апеляційний суд акцентує увагу на наступному.

Питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що розлучення батьків для дітей – це завжди тяжке психологічне навантаження, а дорослі, займаючись лише своїми проблемами, забувають про кардинальні зміни в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти відносини або домовитися, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства. Саме на такому підході до вирішення питань у сімейних відносинах неодноразово наголошував Верховний Суд у своїх судових рішеннях.

Батько, який на час вирішення справи про встановлення способу спілкування з дитиною проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини. Зустрічі батька з дитиною є співмірним заходом забезпечення позову з огляду на те, що цей спір виник із сімейних правовідносин. У таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини особисто з її батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей з батьком.

При визначенні основних інтересів дитини в кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови:

по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною;

по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним. Зустрічі батька з дитиною будуть сприяти відновленню та налагодженню емоційних стосунків батька з її малолітньою дитиною і ця обставина відповідатиме найкращим інтересам дитини.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом зобов`язання не чинити перешкод у спілкуванні та побаченнях з дитиною підлягає частковому задоволенню з урахуванням вимог його позову.

Апеляційний суд дійшов висновку про доцільність забезпечення позову шляхом зобов`язання відповідачки забезпечувати спілкування ОСОБА_1 з малолітньою донькою ОСОБА_5 шляхом відеозв`язку (viber, telegram, whatsApp, signal або інші доступні засоби) за наступним графіком: понеділок, середа з 19.00 год до 20.00 год, неділя з 11.00 год до 12.00 год; забезпечити можливість особистих зустрічей ОСОБА_1 з малолітньою донькою ОСОБА_5 кожного першого та третього тижня з 11.00 год суботи до 19.00 год неділі за місцем проживання батька без присутності матері.

На переконання колегії апеляційного суду забезпечення позову у цій справі є пропорційним та відповідає меті застосування заходів забезпечення і свідчить про дотримання апеляційним судом справедливого балансу інтересів сторін спору.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом у постанові від 06 лютого 2025 року у справі № 824/120/24.

Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційний суд вважає, що висновки суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали, тому остання підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення заяви ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діяла його представниця – ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Ухвалу Інгульського районного суду м. Миколаєва від 31 серпня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Заяву ОСОБА_1 , про забезпечення позову задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_3 :

- забезпечувати спілкування ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом відеозв`язку (viber, telegram, whatsApp, signal або інші доступні засоби) за наступним графіком: понеділок, середа з 19.00 год до 20.00 год, неділя з 11.00 год до 12.00 год;

- забезпечити можливість особистих зустрічей ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожного першого та третього тижня з 11.00 год суботи до 19.00 год неділі за місцем проживання батька без присутності матері.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Л.М. Царюк

Судді: Т.М. Базовкіна

Ж.М. Яворська

Повне судове рішення складено 21 жовтня 2026 року.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua