Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №487/713/26 — Миколаївський апеляційний суд

21.10.26

22-ц/812/2255/26

Провадження № 22-ц/812/2255/26

П О С Т А Н О В А

іменем України

20 жовтня 2026 року м. Миколаїв

справа № 487/713/26

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Тищук Н.О.,

суддів: Крамаренко Т.В., Муругова В.В.,

із секретарем – Біляєвою В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"

на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва, постановлену 26м серпня 2026 року суддею Нікітіним Д.Г. у приміщенні цього ж суду, (дата складання повного тексту не зазначена), у цивільній справі за позовом

Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

у с т а н о в и в:

1.Описова частина

Короткий зміст вимог позовної заяви

У січні 2026 року АТ КБ «Приватбанк» звернулося до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

Позивач зазначав, що 03.02.2022 року між сторонами був укладений кредитний договір. Внаслідок невиконання ОСОБА_1 умов кредитування станом на 14.01.2026 року утворилася заборгованість у розмірі 31 882,15 грн, з яких: 29 511, 31 грн за тілом кредиту та 2 370,84 грн за процентами.

12.06.206 року АТ КБ «Приватбанк» подало заяву про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору.

При цьому позивач посилався на погашення ОСОБА_1 заборгованості у повному обсязі.

Одночасно просив повернути судовий збір, що був сплачений при подані позову.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 26 серпня 2026 року заяву задоволено частково, провадження у справі закрито, однак АТ КБ «Приватбанк» відмовлено у поверненні з державного бюджету суми сплаченого судового збору.

Ухвала мотивована тим, що відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Крім того, відповідно до частини третьої статті 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі АТ КБ «Приватбанк», посилаючись на незаконність, необґрунтованість ухвали суду першої інстанції, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило ухвалу суду скасувати в частині відмови у задоволенні клопотання про повернення судового збору та ухвалите нове судове рішення, яким клопотання задовольнити та повернути з державного бюджету України 2 662, 40 грн судового збору.

Узагальнені доводи апеляційної скарги

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно постановив ухвалу про закриття провадження у зв`язку з відмовою позивача від позову, тоді як заяви про відмову від позову банк не подавав, а лише просив закрити провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України.

Узагальнені доводи інших учасників

Відповідач ОСОБА_1 правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

2.Мотивувальна частина

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлені судом першої інстанції обставини справи

Судом встановлено, що 12.06.206 року АТ КБ «Приватбанк» подало заяву про закриття провадження у справі та повернення з державного бюджету України судового збору.

Підставою для закриття провадження зазначено пункт 2 частини першої статті 255 ЦПК України – відсутність предмета спору у зв`язку з погашенням ОСОБА_1 заборгованості після відкриття провадження у справі.

Позиція апеляційного суду

Відповідно до частини першої статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо:

1) справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства;

2) відсутній предмет спору;

3) набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами;

4) позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом;

5) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом;

6) суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 186 цього Кодексу;

7) настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва;

8) після відкриття провадження у справі між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до третейського суду, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Статтею 142 ЦПК України врегульовано розподіл витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду.

Із тексту оскаржуваної ухвали суду першої інстанції вбачається, що позивач звернувся до суду з заявою про закриття провадження у справі у зв`язку із відсутністю предмета спору. У вказаній заяві він повідомив суд про те, що відповідачем ОСОБА_1 повністю сплачено банку заборгованість за кредитним договором, яка була предметом позову.

Оскільки у справі відсутня заява позивача про відмову від позову, то очевидно, що застосування першого речення частини третьої статті 142 ЦПК України виключається.

Буквальний аналіз другого речення частини третьої статті 142 ЦПК України показує, що у випадках, коли позивач не підтримує своїх вимог унаслідок їх задоволення відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним витрат з відповідача.

У справі, що переглядається, встановлено, що:

- позивач подав заяву про закриття провадження у справі у зв`язку із відсутністю предмета спору;

- це відбулося внаслідок погашення відповідачем заборгованості, яка була предметом позову;

- спірні кошти були сплачені після пред`явлення позову.

Системний спосіб тлумачення норм частини третьої статті 142 ЦПК України звертає увагу на те, що стаття 142 ЦПК України містить назву "Розподіл витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду". При цьому, закриття провадження у справі згідно з частиною першою статті 255 ЦПК України здійснюється не лише внаслідок відмови позивача від позову, а й внаслідок відсутності предмету спору. Тому норми частини третьої статті 142 ЦПК України мають застосовуватись у разі закриття провадження у справі не лише через відмову позивача від позову, а й через відсутність предмету спору. Суд зауважує, що зазначення у нормі права, викладеній у другому реченні частини третьої статті 142 ЦПК України, вказівки на те, що для стягнення судових витрат з відповідача умовою є задоволення позовних вимог саме відповідачем, має юридичне значення.

Таким чином, задоволення після пред`явлення позову позовних вимог відповідачем фактично є свідченням того, що відповідач: 1) погодився з тим, що позов пред`явлено до належного відповідача, 2) визнає позовні вимоги. Іншими словами, задоволення позовних вимог відповідачем суд може вважати свідченням того, що пред`явлення позову цим позивачем до цього відповідача відбулося внаслідок неправомірного діяння відповідача, що і виступає підґрунтям необхідності покладення на такого відповідача судових витрат із розгляду справи.

Отже, колегія суддів тлумачить норми частини третьої статті 142 ЦПК України таким чином, що за загальним правилом першого речення частини третьої статті 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову, понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, оскільки така відмова може бути здійснена позивачем з різних підстав, в тому числі внаслідок заявлення необґрунтованого позову. Проте, якщо позивач не підтримує свої позовні вимоги унаслідок їх задоволення відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

При цьому не має значення, було провадження закрито за клопотанням позивача, відповідача, чи з ініціативи суду.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у своїй постанові від 05 березня 2026 року у cправі № 917/1161/25.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції, дійшовши правильного висновку про відмову у задоволенні клопотання АТ КБ «Приват Банк» про відшкодування понесених ним судових витрат за рахунок державного бюджету України, припустився помилки у мотивах такої відмови, пославшись на відмову позивача від позову.

Підставою для відмови АТ КБ «Приватбанк» у задоволенні клопотання про повернення судових витрат за рахунок державного бюджету України є задоволення заяви про закриття провадження у справі, однак з тих підстав, що предмет спору перестав існувати внаслідок погашення відповідачем заборгованості (задоволення позовних вимог АТ КБ «Приватбанк») під час розгляду справи по суті.

З огляду на викладене вище колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції в оскаржуваній частині підлягає зміні з викладенням її мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

Однак, апеляційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» задоволенню не підлягає, оскільки, як зазначено вище, підстави для відшкодування судових витрат банку за рахунок державного бюджету України відсутні.

Клопотання про стягнення судових витрат з відповідача ОСОБА_1 АТ КБ «Приватбанк» не заявляло тому це питання судом не вирішувалося.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням викладеного апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга АТ КБ «Приватбанк» не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвалу суду першої інстанції підлягає зміні з викладенням її мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

Щодо судових витрат

Згідно із підпунктами "б", "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, крім іншого, з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції.

Відповідно до вимог частин 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки ухвала суду першої інстанції оскаржена позивачем лише в частині судових витрат, апеляційна скарга судовим з бором не оплачувалась, тому підстави для вирішення питання про його відшкодування відсутні.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення.

Ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 26 серпня 2026 року в оскаржуваній частині змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дня ухвалення, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий Н.О.Тищук

Судді: Т.В.Крамаренко

В.В.Муругов

--------------------------------

Повний текст постанови виготовлено 21 жовтня 2026 року