Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №470/679/26 — Миколаївський апеляційний суд

21.10.26

22-ц/812/2286/26

Справа № 470/679/26 Головуючий у 1-й інстанції Луста С. А.

Провадження № 22ц/812/2286/26 Доповідачка в апеляційній інстанції Ямкова О. О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

21 жовтня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючої-судді: Ямкової О. О.,

суддів: Коломієць В. В., Крамаренко Т. В.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу

за апеляційною скаргою

Акціонерного товариства «Акцент Банк» (далі АТ «А-Банк»),

на заочне рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 9 вересня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Лусти С. А. у селищі Березнегувате Миколаївської області зі складанням повного рішення, у справі

за позовом

АТ «А-Банк» до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2026 року АТ «А-Банк» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення 27 874 грн 27 коп. заборгованості за кредитним договором у вигляді боргу за тілом кредиту, відсотками за користування кредитом та пенею.

В обґрунтування позову банк зазначив, що 24 січня 2016 року ОСОБА_1 , з метою отримання банківських послуг та оформлення платіжної картки, підписана анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк», на підставі якої на його ім`я як позичальника відкрито рахунок та надана кредитна картка з встановленням кредитного ліміту за його банківським рахунком.

Між тим, в порушення умов договору кредитування з використанням кредитної карти, позичальником у визначені строки не погашена сума основного кредиту та відсотки за користування кредитом, а тому банк має право вимагати від відповідача повернення усієї кредитної заборгованості та пені за невиконання зобов`язань.

Відзиву на позовну заяву не надано.

Заочним рішенням Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 9 вересня 2026 року у задоволенні позову АТ «А - Банк» відмовлено.

При ухваленні рішення суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для стягнення заборгованості за кредитом, процентами та пенею за порушення строку виконання зобов`язання, через неузгодження з позичальником розміру процентної ставки та повернення ним грошових коштів у розмірі більшому, ніж ним було отримано.

В апеляційній скарзі АТ «А-Банк» посилався на те, що заочне рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, внаслідок чого просив про його скасування та ухвалення нового про задоволення позову.

На обґрунтування вимог скарги зазначив, що підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» відповідач підтвердив під підпис факт ознайомлення з ними та зобов`язався в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них викладеними на сайті банку.

Також боржник активно користувався кредитом, а тому ознайомився з умовами та правилами та погодився з ними, оскільки укладений договір, є договором оферти, та акцепт такої пропозиції повинен бути повним та безумовним.

Крім того, інформація про умови кредитування викладена в паспорті споживчого кредиту, за наведеного вважав, що своїм підписом позичальник погодився з отриманням кредиту на зазначених банком умовах.

Посилався на відповідну судову практику та просив про розгляд справи за відсутності його представника.

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Ухвалами Миколаївського апеляційного суду від 21 вересня та 8 жовтня 2026 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які приймають участь у судовому засіданні, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 24 січня 2021 року відповідачем ОСОБА_1 підписана анкета - заява про приєднання до надання АТ «А-Банк» банківських послуг без зазначення конкретного виду банківської послуги, як то кредит, депозит, відкриття рахунку, а також визначення розміру кредитного ліміту (а.с.19).

Того ж дня банком на ім`я відповідача відкрито рахунок, за яким встановлено кредитний ліміт, спочатку за бажанням клієнта, в розмірі 5 000 грн, але з подальшою зміною його розміру за ініціативою банка до 12 200 грн станом на 31 січня 2017 року, та видані за цим рахунком платіжні картки з кінцевим строком їх використання до грудня 2031 року (а.с.27-28).

Тарифи, Умови та правила надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», зокрема в частині кредитування, відповідачем ОСОБА_1 не підписані та розміщені на сайті банку із покладенням на позичальника зобов`язання слідкувати за їх зміною (а.с. 19, 30-42, 43-44).

Інші документи щодо обраного кредитного продукту, кредитного ліміту, узгодженого розміру процентів за користування кредитними коштами тощо, між сторонами не укладено та позичальником не підписано.

Відповідно до частини 1 і 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Отже, якщо між сторонами існують зобов`язальні правовідносини, які виникли із кредитного договору приєднання, то вони регулюються главою 71 ЦК України та загальними нормами Цивільного кодексу щодо зобов`язань.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, і повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, то банк має обов`язок підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме такі умови, які ним надані, і не інші.

Тому положеннями статей 633, 634 ЦК України презюмується, що другий контрагент (споживач послуг банку) може приєднатися лише до тих умов, з якими він ознайомлений.

Таким чином договір кредитування, що укладався між сторонами, повинен був складатися із узгоджених та підписаних ними: анкети-заяви позичальника щодо приєднання до умов та правил, тарифів стосовно наданого кредиту, а також умов і правил надання банківських послуг.

Разом з тим, позичальником ОСОБА_1 підписана тільки анкета-заява про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг у АТ «А–Банк», у якій відсутнє погодження позичальника з банком усіх складових договору про надання банківських послуг, а саме розмір процентів тощо. Самі Умови та правила надання банківських послуг та тарифи банку позичальником теж не підписані (а.с.19, 30-42, 43-44), а надана лише згода на те, що він зобов`язується знайомитися зі змінами до «Умов та правил надання банківських послуг», які викладені на банківському сайті (а.с.19).

Втім, вважаючи, що такі умови між банком та позичальником узгоджені, банком до матеріалів справи наданий витяг з Умов та правил надання банківських послуг, без зазначення дати їх затвердження та періоду чинності редакції, а також витяг з Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ «Акцент – Банк», на яких відсутній підпис позичальника про ознайомлення з ними, та їх погодження (а.с.30-42, 43-44).

Крім того, надавши витяги з вищенаведених Умов та правил, а також тарифів, позивачем у судовому порядку не доведено, що ці умови та правила, а також тарифи існували на час підписання позичальником анкети-заяви та банком проведено розрахунок виключно у відповідності до їх положень, а на час підписання позичальником анкети-заяви ці Умови та правила не були змінені.

За такого та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки вони достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Така позиція висловлена Великою Палатою ВС у постанові від 3 липня 2019 року у справі №342/180/17 та обґрунтовано застосована судом першої інстанції до правовідносин, що виникли між учасниками даної цивільної справи, яка знаходиться на перегляді у суді апеляційної інстанції.

В той же час, на підставі цих умов та правил, які не підписані позичальником та за відсутності в заяві-анкеті, що підписана ним 24 січня 2016 року, визначеного сторонами розміру процентної ставки за користування кредитом, без погодження умов нарахування пені за порушення зобов`язання (а. с. 19), банком до позовної заяви надано розрахунок боргу за період з 25 січня 2016 року по 29 липня 2026 року, де у період з 1 лютого 2016 року по 30 квітня 2018 року нараховані проценти за користування позичальником встановленим кредитним лімітом за ставкою 46,8% річних за поточними процентами та в розмірі 93,6% за простроченими, а у період з 30 вересня 2025 року по 29 липня 2026 року з нарахуванням процентів за ставкою 40,8% річних за поточними процентами та 81,6% за простроченими (а.с.8-17).

Тому, враховуючи наведені обставини, колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про неузгодження банком з позичальником процентної ставки за користування кредитом та пені за порушення зобов`язання, як підстави для відмови у стягненні боргу за процентами та пенею, а також нарахування пені у розмірі 3 282 грн 72 коп., яка у вищевказаному розрахунку відображена як штраф, що нарахований в період чинності положень пунктів 15 та 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, за якими позичальники звільняються під сплати штрафних санкцій, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань.

В той же час як з висновками про відсутність підстав для стягнення заборгованості за тілом кредиту, що позивачем нарахована у розмірі 12 158 грн 68 коп., сума яких позичальником ОСОБА_1 не оспорена, колегія суддів погодитись не може, так як кредитні кошти видані банком відповідачу на підставі підписаної заяви-анкети шляхом перерахування на відкриту на його ім`я платіжну кредитну карту у межах кредитного ліміту.

Тобто сума позичальником отримана, але не повернута за наданим банком розрахунком та спору з приводу її нарахування між сторонами укладеного договору немає, внаслідок чого у суду були відсутні підстави для перерахування проведеного нарахування кредитором.

За такого суд першої інстанції, під час ухвалення обґрунтованого рішення в частині відмови у стягненні боргу за процентами та пенею, дійшов помилкового висновку в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення боргу за тілом кредиту, з огляду на відсутність заперечень позичальника щодо обсягу та порядку нарахованого банком тіла кредиту.

Отже, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови у стягненні боргу за тілом кредиту на підставі пунктів 3 і 4 частини 1 статті 376 ЦПК України із постановленням в цій частині нового про задоволення цих позовних вимог шляхом стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ «А-Банк» заборгованості за тілом кредиту у розмірі 12 158 грн 68 коп.

В іншій частині рішення суду про відмову у задоволенні вимог про стягнення процентів та пені слід залишити без змін, а апеляційну скаргу в цій частині без задоволення.

Враховуючи часткове скасування рішення суду з постановленням нового про часткове задоволення позову, з огляду на положення статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача також слід стягнути 1 162 грн 46 коп. судового збору за розгляд справи у місцевому суді та 1 743 грн 69 коп. судового збору, сплаченого ним за подачу апеляційної скарги.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент Банк» - задовольнити частково.

Заочне рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 9 вересня 2026 року в частині відмови у стягненні боргу за тілом кредиту скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за тілом кредиту – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент Банк» на підставі анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку від 24 січня 2016 року заборгованість за тілом кредиту в розмірі 12 158 грн 68 коп., а також 1 162 грн 46 коп. сплаченого судового збору.

В іншій частині рішення суду про відмову у задоволенні вимог про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом та пенею залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» 1 743 грн 69 коп. судового збору, сплаченого за розгляд справи в апеляційній інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку, починаючи з цього дня та протягом тридцяти днів до Верховного Суду, у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуюча О. О. Ямкова

Судді В. В. Коломієць

Т. В. Крамаренко