Постанова від 15 жовтня 2026 р. у справі №488/5208/25 — Миколаївський апеляційний суд

ЄУНСС488/5208/25

Провадження № 33/812/398/26

Головуючий суддя у першій інстанції Коротков Т. В.

Суддя-доповідач Гарський О.В.

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2026 року

м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі:

Головуючий суддя Гарський О.В.

Секретар судового засідання: Гулий С.В.

Особа у відношенні якої складено

протокол про адміністративне правопорушення:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, має середню освіту, працює водієм, одружений, проживає за адресою АДРЕСА_1 , раніше не судимий.

Норма Кодексу України про адміністративне правопорушення: ст. 124 КУпАП.

Учасники судового провадження:

Представник особи, у відношенні якої складено протокол – адвокат Зеленська А.П.

Потерпілий – ОСОБА_2

Представник потерпілого – адвокат Дідняк І.А.

Ф А К Т И

1.Короткий зміст вимог апеляційної скарги і судового рішення судді.

Представник потерпілого – адвокат Дідняк І.А. подала апеляційну скаргу на постанову Корабельного районного суду м. Миколаєва від 21.08.2026 року, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

У апеляційній скарзі адвокат зазначає, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим, прийнятим з неповним та однобічним дослідженням обставин справи, а також з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Неповнота та однобічність проявились у тому, що суддя взяв до уваги лише версію одного учасника дорожнього руху, водія ОСОБА_1 . Окрім того, клопотання задовольнялись лише сторони захисту ( ОСОБА_1 ), клопотання потерпілого і його адвоката ігнорувались.

Представник потерпілого також зазначає про суперечливість висновку експерта № 486-34-26 і порушення прав потерпілого на допит експерта у суді.

Окремим доводом представник потерпілого висунула порушення процесуальних норм щодо оцінки доказів та невідповідність висновків суду фактичним обставинам: ігнорування первинних доказів та пояснень потерпілого; неоцінені суперечності у схемі ДТП; порушення принципу рівності сторін і змагальності, що мало свій вираз у врахуванні суперечливого висновку експертизи суддею та відмові у задоволені клопотання потерпілого про допит експерта.

Все це призвело до винесення незаконної постанови про закриття провадження у справі, яку представник потерпілого просить скасувати та ухвалити нову постанову, якою визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.

2. Обставини, які стали підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення.

З матеріалів справи вбачаються наступні обставини.

ОСОБА_1 19 листопада 2025 року о 10:00 годині керуючи автомобілем «Volkswagen LT», р.н. НОМЕР_1 здійснив зіткнення з транспортним засобом «Mitsubishi Lancer» р.н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який здійснював розворот, внаслідок чого транспортний засіб «Mitsubishi Lancer» здійснив зіткнення з припаркованим автомобілем «Ford Transit» р.н. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_3 . Транспортні засоби отримали механічні ушкодження.

За результатами вказаної події, поліція оцінивши фактичні обставини склала протокол про адміністративне правопорушення на водія ОСОБА_1 , який на їх думку порушив пункти 2.3 «б», 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху.

3.Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу. Явка учасників. Узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження.

Представник потерпілого, адвокат Дідняк І.А. в судовому засіданні підтримала доводи апеляційної скарги і просила її задовольнити, скасувати постанову судді першої інстанції та ухвали нову постанову, якою визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.

Потерпілий ОСОБА_2 підтримав доводи свого захисника, просив апеляційну скаргу задовольнити.

Захисник – адвокат Зеленська А.П. діючи в інтересах ОСОБА_1 , просила суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги представника потерпілого. Вважала постанову Корабельного районного суду м. Миколаєва законною і обґрунтованою.

Потерпілий ОСОБА_3 був присутній під час судового засідання 21.09.2026 року у суді апеляційної інстанції. В подальшому до суду не з`являвся. Про дати і час судових засідань був сповіщений належним чином. Про причини неявки суд не сповістив.

4.Предмет апеляційного розгляду.

Предметом апеляційного перегляду є перевірка законності та обґрунтованості висновків судді Корабельного районного суду м. Миколаєва від 21.08.2026 року, щодо відсутності складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП в діях ОСОБА_1 .

Для вирішення вказаного питання, апеляційний суд має вирішити:

1)Чи був порушений принцип Правовладдя під час судового розгляду в частині його складових: об`єктивність і неупередженість суду, змагальність сторін, рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом?

2)Чи правильно суддя оцінив докази які були надані поліцією та зібрані суддею під час розгляду справи для твердження про те, що ОСОБА_1 не винуватий у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди?

П Р А В О

5.Які норми та правові стандарти застосовуються.

У даному випадку підлягають застосуванню:

Правила дорожнього руху, які затверджені Постановою КМУ від 10.10.2001 року № 1306 (із змінами і доповненнями станом на 19.11.2025 року), а саме п.п. 1.10, 2.3 «б», 9.2-9.4, 10.1, 10.4, 12.3, 12.4-12.7, 12.9 «б», 16.13.

ст. 1 КУпАП /Завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення/

ст. 38 КУпАП /Строки накладення адміністративного стягнення/

ст. 124 КУпАП /Порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна/

ст. 245 КУпАП /Завдання провадження в справах про адміністративні правопорушення/

ст. 251 КУпАП /Докази/

ст. 252 КУпАП /Оцінка доказів/

ст. 280 КУпАП /Обставини, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи по адміністративне правопорушення/

ст. ст. 3, 12 Закону України «Про судову експертизу» від 25.02.1994 року.

«Інструкція про призначення і проведення судових експертиз та експертних досліджень», яка затверджена Наказом МЮ України 08.10.1998 року № 53/5.

«Науково-методичні рекомендації з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень», які затверджено Наказом МЮ України від 08.10.1998 року № 53/5.

Окремо суд буде застосовувати міжнародні правові стандарти справедливого судового розгляду, презумпцію невинуватості, яка фундаментально захищає людину від необмеженої влади держави та Правовладдя, як інститут правного духу або як зазначає «Black's Law Dictionary» (англ. Юридичний словник Блека) – «Абсолютне панування загального закону над кожним громадянином, незалежно від його влади».

6.Застосування права до фактів.

Апеляційний суд зазначає, що рішення судді першої інстанції хоча побудовано на декількох доказах, таких як пояснення учасників - водіїв ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ; на схемі дорожньо-транспортної пригоди; первинних поясненнях водіїв, які відібрали поліцейські, разом з тим, головним і вирішальним доказом став висновок судової транспортного-трасологічної та автотехнічної експертизи по дослідженню обставин і механізму ДТП № 486-34-26 від 05.06.2026 року, яке проведено Миколаївським відділенням Одеського Науково-дослідного інституту судових експертиз.

Суддя першої інстанції, сприйнявши таку експертизу, як вирішальну, насправді не дав належну оцінку ні методу проведення експертизи, ні принципам оцінки вихідних даних, ні компетенції експерта, яку він мав для реалізації своїх повноважень на проведення експертизи і за межі яких він не мав права виходити.

Апеляційним судом встановлено, що у вказаній справі відсутнє відео, яке б фіксувало сам момент ДТП. Свідками є виключно самі учасники пригоди: водії ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . При цьому водій ОСОБА_3 не бачив безпосередньо самої пригоди, а вийшов з автомобіля одразу після ДТП. Тобто події, що розгортались безпосередньо перед зіткненням транспортних засобів він не бачив.

Таким чином, існує два свідка – учасники пригоди, які викладають дві протилежні версії подій: водій транспортного засобу «Volkswagen LT», р.н. НОМЕР_1 – ОСОБА_1 , який допустив зіткнення; та водій транспортного засобу «Mitsubishi Lancer» р.н. НОМЕР_2 – ОСОБА_2 , який рухався попереду автомобіля «Volkswagen LT» і який здійснював або не здійснював (за іншою версією) маневр поворот ліворуч.

Загально відомі правила і норми які встановлюють певні умови для проведення експертиз. Наприклад Закон України «Про судову експертизу» від 25.02.1994 року (із змінами і доповненнями станом на сьогодення), встановлює у ст. 3, що судово-експертна діяльність здійснюється на принципах законності, незалежності, об`єктивності і повноти дослідження.

Незалежно від виду судочинства та підстави проведення експертизи судовий експерт зобов`язаний (серед іншого): провести повне дослідження і дати обґрунтований та об`єктивний письмовий висновок /ст. 12 Закону/.

Тепер щодо вимог до проведення експертизи. «Інструкція про призначення і проведення судових експертиз та експертних досліджень», яка затверджена Наказом МЮ України 08.10.1998 року № 53/5 безпосередньо встановлює права, обов`язки і категоричні заборони для експерта під час експертної діяльності.

Так, на експерта покладаються такі обов`язки (серед іншого): повідомити в письмовій формі органу (особі), який призначив експертизу, про неможливість її проведення та повернути надані матеріали справи та інші документи, якщо поставлене питання виходить за межі компетенції експерта або якщо надані йому матеріали недостатні для вирішення поставленого питання, а витребувані додаткові матеріали не були надані /п. 2.2 Інструкції/.

Експерту забороняється (серед іншого): самостійно збирати матеріали, що підлягають дослідженню, а також самостійно вибирати вихідні дані для проведення експертизи, якщо вони відображені в наданих йому матеріалах неоднозначно; вирішувати питання, що виходять за межі кваліфікації судового експерта за відповідною експертною спеціальністю, у тому числі з питань права /п.2.3 Інструкції/.

У «Науково-методичних рекомендаціях з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень», які затверджено тим самим Наказом МЮ України від 08.10.1998 року № 53/5, в розділі ІІ Інженерно-технічні експертизи, в частині Автотехнічної експертизи зазначається наступне: Основними завданнями атотехнічної експертизи є (серед іншого): «Установлення механізму ДТП та її елементів: швидкості руху (за наявності слідів гальмування та за пошкодженнями), гальмового та зупинного шляхів, траєкторії руху, відстані, пройденої ТЗ за певні проміжки часу, та інших просторово-динамічних характеристик пригоди»; «Швидкість руху транспортних засобів, виходячи з їх пошкоджень, може визначатися за допомогою програмних комплексів з дослідження механізму ДТП, що рекомендовані для впровадження в експертну практику» /п. 1.1.2/; «Момент виникнення небезпеки для руху, як правило, має зазначатися у документі про призначення експертизи (залучення експерта). Якщо у документі про призначення експертизи (залучення експерта) момент виникнення небезпеки не зазначений, то експерт, виходячи з аналізу дорожньої обстановки, може визначити його за даними, що містяться в матеріалах справи»; «Коли експерт вважає, що небезпека для руху виникла не в той момент, який зазначено в документі про призначення експертизи (залучення експерта), у висновку він має вказати мотиви незгоди з позицією органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), і дати відповідні варіанти розв`язання поставленого питання» /п. 1.1.3/.

Вказані науково-методичні рекомендації також встановлюють пропозиції для осіб, що призначають експертні дослідження. Наприклад серед інших відомостей необхідно обов?язково вказувати: тип покриття дороги (асфальт, ґрунтова тощо), його стан (сухе, мокре, ожеледиця тощо), ширину проїзної частини, наявність і величину ухилів, наявність дорожніх знаків і розміток у районі ДТП, технічний стан ТЗ та його завантаженість; видимість і оглядовість дороги з місця водія, а в умовах обмеженої видимості - ще й видимість перешкоди; розташування ТЗ по ширині дороги, швидкість його руху (швидкість руху вказується, якщо немає сліду гальмування); момент виникнення небезпеки для руху та інш. /п. 1.3/.

Тобто навіть поверхневий аналіз нормативних актів у порівняні з висновком експертизи та постанови суду про призначення такого дослідження дає можливість переконатись, що існують обґрунтовані сумніви у дотриманні експертом принципів об`єктивності та обґрунтованості під час своєї професійної діяльності. Суддя ж мав можливість надати більше вихідних даних, а у випадку їх відсутності або чітко про це зазначити у постанові або при відсутності необхідних даних оцінити факт доцільності призначення такої експертизи.

На думку суду апеляційної інстанції висновок експерта є дуже вразливим з точки зору правильності проведеного дослідження, дотримання балансу справедливої оцінки вихідних даних, порушення власної компетенції в частині перебирання на себе функцій суду, а також складання висновку без надання альтернативного імовірного висновку при існуючих двох конфігураціях події пригоди.

Суддя ж не дотримався положень Інструкції та Науково-методичних рекомендацій під час призначення експертизи і не надав достатню та необхідну кількість вихідних даних, які є принципово необхідними.

У даній справі питання швидкості руху і як наслідок моменту виникнення небезпеки відомий виключно зі слів двох сторін. Навіть у поясненнях і показах водіїв не має точних відомостей про швидкість руху. Таку інформацію, після клопотання експерта від 20.02.2026 року, суду, надають самі сторони. Зокрема адвокат Зеленська А.П. надала судді відомості, що швидкість руху автомобіля «Volkswagen LT», р.н. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 складає 50 км. Однак такі відомості є занадто суб`єктивними і не мають жодних об`єктивних похідних даних. Так само як і швидкість руху водія автомобіля «Mitsubishi Lancer» р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_2 , взагалі не визначена у кількісному значені, а відображається у відповіді адвоката Дідняк І.А. як: мінімальна, оскільки транспортний засіб здійснював маневр.

Відомо також зі схеми ДТП, що гальмівний шлях на дорозі був відсутній.

Транспортно-трасологічна експертиза може за слідами та пошкодженнями встановлювати механізм контакту, місце зіткнення й взаємне положення автомобілів у момент контакту. Водночас швидкість, гальмівний шлях і момент виникнення небезпеки є ключовими для питань: 1)Чи мав конкретний водій технічну можливість уникнути зіткнення? та 2)Чи відповідали його дії ПДР?

Повертаючись до висновків експертизи необхідно зазначити, що ключові доводи, твердження і її аргументи є абсолютно оціночними та маніпулятивними. Експерт вдається до софізмів та роздумів, які замилюють факти і обставини, як другорядні та іноді зовсім не значні.

Так наприклад, на стор. 14 Експертизи, в питані оцінки швидкості, експерт спочатку вдається до опису смислового змісту запитань, потім описує, що входить до його компетенції і далі робить висновок що повинен окрім технічного аспекту дослідження визначити, як саме повинен був діяти учасник дорожнього руху в тій чи іншій дорожньо-транспортній ситуації і що це регламентується в цілому вимогами ПДР. Далі експерт описує як визначається найбільш достовірна швидкість руху (за довжиною і характером слідів шин, залишених на місці ДТП). Однак як відомо, таких слідів у даній справі не має. В зв`язку з чим експерт бере за основу надані вихідні дані швидкості зі слів заінтересованих учасників.

Експерт будує свій висновок виключно на імовірних вихідних даних. Однак, замість оцінки таких імовірностей на користь обох водіїв, він вдається до очевидно суб`єктивного підходу і визначає такі імовірності виключно у відношенні одного водія – ОСОБА_2 , беручи за основу, як правдиві відомості від водія ОСОБА_1 .

Так, з експертизи вбачається на стр. 15, що експерт робить висновок: «У загальному випадку, водію автомобіля «Mitsubishi Lancer» р.н. НОМЕР_2 , маючи намір виконати розворот, у своїх діях необхідно було керуватися вимогами п. п. 9.2-9.4, 10.1, 10.4, 16.13 ПДР….».

Далі експерт провів імовірній судження, що невідомо як діяв водій автомобіля «Mitsubishi Lancer» р.н. НОМЕР_2 , коли здійснював маневр поворот ліворуч, чи включав покажчик повороту чи зайняв заздалегідь крайнє ліве положення на автодорозі для здійснення маневру. Однак за допомогою масштабної схеми і відомих технічних характеристик автомобіля «Mitsubishi Lancer» експерт визначив, що автомобіль ОСОБА_2 не знаходився у крайнє лівому положенні на дорозі.

При такій конструкції, було б справедливим також зазначити, що якщо версія водія ОСОБА_2 вірна і він виконав всі вимоги ПДР, відповідно водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «Volkswagen LT», р.н. НОМЕР_1 повинен був дотриматись вимог п.п. 2.3 «б», 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху, які як відомо зазначають, що «п. 2.3.Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов?язаний (серед іншого): б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»; «12.1. Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним»; «12.3. У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об?єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди».

Однак все одно, експерт бере за основу виключно позицію водія ОСОБА_1 і робить імовірні висновки про винність у дорожньо-транспортній події водія ОСОБА_2 .

Окремо викликає здивування визначення експертом самостійно моменту виникнення небезпеки та швидкості реакції водія ОСОБА_1 . Такі ілюзорні дані не є антецедентом, а скоріш селективним сприйняттям дійсності. Використовуючи софістичні вставки у вигляді: «Виходячи з формулювання і смислового змісту питань, експерт вважає можливим визначити наступне….» або «У автотехнічній експертизі, при наявності певного обсягу даних, тобто в залежності від конкретних обставин події та даних, якими володіє експерт і при наявності яких можливо було визначити швидкість ТЗ відповідно з діючими експертними методиками, пріоритетним є величина швидкості, отримана розрахунком на підставі і з урахуванням максимально можливої кількості об`єктивно відомих даних», чи «Можливість реалізації будь-яких дій, зокрема дій передбачених вимогами правил дорожнього руху і спрямованих насамперед на забезпечення безпеки руху, передбачає з одного боку можливість своєчасного виявлення такого роду дій, з іншого – можливість – тимчасову та фізичну – реалізувати дії, спрямовані на запобігання наслідкам, до яких могли призвести дії іншого учасника руху», експерт вдається до виключно суб`єктивних тверджень про подію ДТП, не маючи ключових вихідних даних для правильного і законного висновку про дорожньо-транспортну подію.

Висновки експерта не є аподиктичними, тобто судженням або твердженням переконливими (необхідними). Сам висновок побудований за принципом вибірковості сприйняття ретроспективного знання. Даючи ймовірні відповіді на питання, в конструкції: «За умов приведених в постанові…», експерт залишає поза увагою дії водія ОСОБА_1 . Хоча загальні Правила дорожнього руху, при первинній оцінці події очевидно свідчать на користь водія ОСОБА_2 . Знову ж таки для справедливої оцінки подій, було б правильним надати ймовірно оцінку діям обох водіїв в конструкції: «За умов приведених в постанові…» у двох варіантах: за версією водія ОСОБА_1 і за версією водія ОСОБА_2 .

У будь-якому випадку, експерт не має права самостійно вирішувати, чия версія подій і обставин правдива. У такому випадку, експерт виходить за межі власних повноважень, оскільки обирає фактично єдину правильну модель поведінки на дорозі за умов наданих одним зацікавленим водієм.

Визначення усереднього часу реакції водія, іноді можливо, але тільки у такому випадку коли є базові точки де саме водій побачив небезпеку. Якщо таких відомостей не має, будь-які математичні розрахунки втрачають сенс, бо початкове рівняння не має своїх сталих величин.

Слідчий експеримент у даній справі не проводився, для хоча б мінімального визначення швидкості, положення учасників перед ДТП, встановлення відомостей про оглядовість у кожного водія та визначення принаймні імовірного моменту виникнення небезпеки.

За відсутності зазначених вище об`єктивних даних, експерт не має права самостійно заповнювати прогалини припущеннями або вибором показань однієї сторони, надаючи їй переваги перед іншою стороною.

Наприклад логічно вірним було б, при суперечливих показах водіїв в частині руху на автодорозі, місця знаходження в момент ДТП та включення покажчику повороту водієм ОСОБА_2 , для експерта, зазначити, що йому потрібні вихідні дані обох варіантів і в подальшому йому потрібно дослідити кожний сценарій розвитку подій окремо. Якщо не має точних відомостей про швидкість руху та відсутній гальмівний шлях, експерт не повинен був давати категоричного висновку про можливість ДТП, а клопотати про додаткові матеріали. У випадку їх відсутності досліджувати межі того, що дозволяють встановити пошкодження: контакт, напрям, кут, висоту, однак уникати тверджень про порушення водіями (водієм) правил дорожнього руху. Що ж стосується моменту виникнення небезпеки, то ця категорія взагалі впливає на зміст автотехнічного розрахунку і як наслідок приводить до певних остаточних логічних висновків. Відсутність інформації про зазначену категорію створює неможливість будь-яких розрахунків і остаточних висновків.

Тобто, за наявності взаємовиключних пояснень учасників ДТП експерт не мав повноважень самостійно обирати одну з версій події. Відсутність встановлених даних про передаварійне розташування транспортних засобів, швидкість їх руху, сліди гальмування та момент виникнення небезпеки виключає можливість категоричного висновку щодо технічної можливості уникнення ДТП і причинного зв`язку між діями конкретного водія та зіткненням. Категоричний висновок вправі робити тільки суд, з урахуванням наявних доказів.

Апеляційний суд зазначає, що насправді суд першої інстанції повинен був на підставі ст. 280 КУпАП самостійно з`ясувати, чи мало місце порушення ПДР з боку водія ОСОБА_1 та чи винна конкретна особа у порушенні Правил дорожнього руху.

Експертний висновок насправді не доводить вину або невинуватості особи сам по собі. Він є лише одним з доказів, який оцінюються у сукупності з іншими доказами у провадженні. Суддя повинен був це врахувати та надати аналіз такому доказу з урахуванням нормативних актів та методики проведення експертиз. Окрім того, суддя повинен був надати належні вихідні дані (щодо швидкості, моменту виникнення небезпеки). Якщо ж таких даних не має, то можливо не має і підстав для проведення експертизи.

Оскільки експертиза вже була проведена і вона очевидно не на користь однієї зі сторін, було б справедливим надати стороні що вже знаходиться у невигідному становище право компенсувати свої слабкі правові позиції. Представник потерпілого просила допитати експерта у суді. Здавалось, що може бути простіше та менш обтяжливе ніж звичайний виклик до суду особи, яка зробила певні експертні дослідження. Це лише звичайне право на «paritas armorum». Натомість суддя першої інстанції не задовольнив таке клопотання та виніс постанову.

Equality of arms (лат. «рівність зброї») – є фундаментальним принципом права, який покликаний захищати рівність сторін і рівність процесуальних можливостей. У цьому контексті слід зазначити, що жодна зі сторін не повинна опинятися в суттєво гіршому становищі порівняно з опонентом. І хоча рівність сторін не означає абсолютної тотожності дій, але вона вимагає від суддів забезпечити реальний баланс інтересів.

Відповідно, відповідаючи на перше питання постанови апеляційний суд вважає, що суддею у першій інстанції був порушений принцип Правовладдя в частині змагальності сторін і забезпечення рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Апеляційний суд компенсував таке порушення, задовольнивши клопотання представника потерпілого про допит експерта.

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_4 підтвердив висновки експертизи яку він проводив у вказаній справі. Допит експерта ОСОБА_4 на думку суду не спростував існуючих сумнівів по відношенню до змісту експертизи. Підтверджуючи власні висновки, експерт категорично заперечував, що не описав два варіанти розвитку подій. На його переконання пояснення водія ОСОБА_2 не мають свого підтвердження за обставинами справи, а тому він врахував пояснення ОСОБА_1 .

Суд відмічає, що експерт під час допиту не вбачав будь-яких невідповідностей у висновку експертизи. Однак насправді такі невідповідності є надзвичайно очевидними. Відсутність нейтральності під час створення висновку, яскраво проявилась у аналізі вихідних даних виключно в інтересах водія ОСОБА_1 . Як зазначено вище, версія водія ОСОБА_2 залишена поза увагою і інформативність показів даного потерпілого поставлена в експертизі під сумнів.

У будь-якому випадку, експертиза має такі суттєві протиріччя, обґрунтована такими казуїстичними доводами, має ярко виражену упереджену форму викладки аргументів і не містить перевірюваного науково-технічного обґрунтування вихідних даних, покладених в його основу, що у сукупності дає право суду на висновок про її однобічний і певним чином упереджений характер; такі обґрунтування не є абсолютними, оскільки процедура не була бездоганною; і це прямо впливає на не допустимість даного доказу для цілей правосуддя.

Суд першої інстанції, поклавши в основу постанови виключно цей висновок та не перевіривши його у сукупності з іншими доказами, не виконав вимог статей 251, 252 і 280 КУпАП щодо повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин. Отже, висновок про відсутність складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 - є невмотивованим та необґрунтованим.

Узагальнені висновки і доводи апеляційного суду.

Постанова судді Корабельного районного суду м. Миколаєва від 21.08.2026 року, щодо відсутності складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП в діях ОСОБА_1 при викладених вище обставинах підлягає скасуванню. Відповідаючи на друге питання викладене у постанові, суд зазначає, що суддя не вірно оцінив наявні докази, які були надані поліцією. Окрім того, суддя надав пріоритет одного доказу – експертизи, перед іншими – протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди і поясненням водіїв.

Апеляційний суд вважає, що поліцейські які першими прибули на місце ДТП надали досить стриману але логічну вірну оцінку діям водіїв з урахуванням вимоги Правил дорожнього руху.

Фактичні обставини і наявні докази досліджені у суді, свідчать про те, що водій ОСОБА_1 19 листопада 2025 року о 10:00 годині керуючи автомобілем «Volkswagen LT», р.н. НОМЕР_1 в порушення пункту 2.3 «б», п.п. 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не обрав безпечної швидкості аж до зупинки транспортного засобу для об`їзду перешкоди та здійснив зіткнення з транспортним засобом «Mitsubishi Lancer» р.н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який здійснював розворот, внаслідок чого транспортний засіб «Mitsubishi Lancer» здійснив зіткнення з припаркованим автомобілем «Ford Transit» р.н. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_3 . Транспортні засоби отримали механічні ушкодження.

Апеляційний суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП, за кваліфікуючими ознаками: порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Доказами вини ОСОБА_1 є Протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди з фототаблицею, схема ДТП, пояснення учасників – водіїв ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Хоча вказані докази є мінімально інформативними, однак їх достатньо для висновку, про факт вчинення правопорушення саме водієм ОСОБА_1 . Вихідні дані відомі суду наступні.

З показів водія ОСОБА_1 вбачається, що 19.11.2025 року приблизно о 10.00 годині він рухався на автомобілі «Volkswagen LT», р.н. НОМЕР_1 від вулиці Металургів в напрямку вулиці Янтарна. На перехресті біля будинку № 79 він побачив автомобіль «Mitsubishi» р.н. НОМЕР_2 . Він стояв на повороті вул. Ольшанців з права. Він рухався по головній дорозі. Несподівано «Mitsubishi» різко виїхав на розворот перед водієм ОСОБА_1 . Відбулось зіткнення, автомобіль «Mitsubishi» відкинуло на зустрічну полосу і він здійснив зіткнення з автомобілем «Ford Transit» р.н. НОМЕР_3 , що був припаркований у місці для паркування.

Потерпілий – водій ОСОБА_2 одразу після ДТП пояснив, що він рухався за кермом авто «Mitsubishi Lancer» р.н. НОМЕР_2 у м. Миколаїв по проспекту Богоявленському та перехрестя вул. Ольшанців. Увімкнув сигнал повороту ліворуч та почав рухатись далі, пропустивши авто у зустрічному напрямку руху. В цей час отримав удар в задню частину автомобіля від автомобіля «Volkswagen LT», р.н. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 після цього автомобіль «Mitsubishi» занесло і він зіткнувся з автомобілем «Ford Transit» р.н. НОМЕР_3 , який був у нерухомумо стані.

Водій ОСОБА_3 показав, що 19.11.2025 року, приблизно о 09.45 хвилин, він під`їхав на автомобілі «Ford Transit» р.н. НОМЕР_3 за адресою вул. Ольшанців, 77 і зупинився на стоянці біля Вітовського районного суду Миколаївської області де чекав зустрічі. Приблизно о 10.20 він відчув поштовх машини. Коли вийшов з автомобіля то побачив що його автомобіль вдарив автомобіль «Mitsubishi Lancer» р.н. НОМЕР_2 заднім правим крилом.

Також поліцейські склали схему дорожньо-транспортної пригоди.

Як можливо зрозуміти, наявні вихідні дані досить обмежені інформативно, а тому у суду є тільки ті об`єктивні відомості, які надані двома водіями. Безумовно така інформація є умовно об`єктивною, однак якщо не вдаватись у юридичні софізми то ситуацію належить вирішити за доказами наявними і очевидними.

Водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем «Volkswagen LT» рухаючись у населеному пункті, в місці з достатньою інтенсивністю руху транспортних засобів, під час вибору безпечної швидкості руху не врахував дорожню обстановку та не вибрав належну дистанцію із попутним транспортним засобом, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем «Mitsubishi Lancer», який рухався попереду.

Супутні обставини події доводять, що жодних перешкод у русі у водія ОСОБА_1 не було. Оглядовість дозволяла безпечно керувати власним транспортним засобом. Його автомобіль був у справному стані. Увазі водія ніщо не перешкоджало. Тобто такі відомості дозволяють стверджувати, що водій ОСОБА_1 зобов`язаний був як особа, що керує транспортним засобом позаду іншого автомобіля зробити все можливе для безпечного руху по автодорозі.

Доводи ОСОБА_1 про несподіваність дій водія ОСОБА_2 попереду його автомобіля неможливо не доказати не перевірити, оскільки записів з будь-яких відеокамер не має. Ця версія і справді може заслуговувати на увагу, однак для її дослідження і розвитку як правової позиції потрібні щонайменше опосередковані докази існування фактів саме у такій конфігурації. За відсутності доказів тверджень водія ОСОБА_1 , суд обґрунтовує свій висновок як на доказах що описані вище і зібрані поліцією так і за наслідками у вигляді дорожньо-транспортної пригоди і ушкодженнями на транспортних засобах. Їх локалізація, місце на транспортному засобі (у «Mitsubishi Lancer» ліва задня частина, бокова задня частина, права задня частина; у «Volkswagen LT» передня права частина), форми деформації частин автомобілів – є доказом безпосередніх дій водіїв в момент ДТП.

Враховуючи викладені обставини, апеляційний суд вважає, що є всі підстави для визнання винним ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.

Разом з тим, враховуючи, що подія ДТП мала місце 19.11.2025 року, станом на день винесення постанови апеляційним судом закінчились строки накладення адміністративного стягнення, встановлення ст. 38 КУпАП.

Відповідно справа підлягає закриттю на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, оскільки закінчились на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строки, передбачені ст. 38 КУпАП.

7. Висновки суду.

Апеляційну скаргу на постанову Корабельного районного суду м. Миколаєва від 21.08.2026 року про закриття адміністративного провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП – задовольнити частково.

Постанову Корабельного районного суду м. Миколаєва від 21.08.2026 року про закриття адміністративного провадження у відношенні ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення – скасувати.

Закрити провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, в зв?язку закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя О. В. Гарський