Рішення від 19 жовтня 2026 р. у справі №749/972/26 — Сновський районний суд Чернігівської області

Справа № 749/972/26

Номер провадження 2/749/629/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

20 жовтня 2026 року Сновський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Чигвінцева М.С.

за участю секретаря Михалевич М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Сновськ в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу цивільну справу №749/972/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Споживчий центр» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з останнього заборгованість за Кредитним договором №27.12.2023-100001521 від 27.12.2023 у розмірі 6930,00 грн. та понесені судові витрати.

Позовна заява мотивована тим, що 27.12.2023 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №27.12.2023-100001521, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу в кредит кошти в сумі 3500,00 грн., строком на 42 дні, дата повернення кредиту 06.02.2024. Позичальнику встановлено первинний період користування кредитом 14 днів з дня його надання, протягом якого застосовується процентна ставка «Економ» у розмірі 2% за один день користування кредитом, та черговий період - наступні 28 днів строку кредитування, протягом якого застосовується процентна ставка «Стандарт» у розмірі 2,5% за один день користування кредитом. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Договором також передбачено неустойку у розмірі 87,50 грн. за кожен день невиконання/неналежного виконання зобов`язання та проценти відповідно до ст.625 ЦК України у розмірі 912,5% річних, які позивачем до стягнення не заявлені. ТОВ «Споживчий центр» виконало прийняті на себе зобов`язання, надавши відповідачу кредитні кошти, втім, останнім не були виконані прийняті на себе зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів, унаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 6930,00 грн., яка складається з 3500,00 грн. - тіла кредиту та 3430,00 грн. - процентів за користування кредитом.

Ухвалою Сновського районного суду Чернігівської області від 03 серпня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

У судове засідання представник позивача не з`явився, при подачі позову просив розглядати справу без його участі, проти винесення судом заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, зокрема судом було розміщено (оприлюднено) на вебпорталі Судової влади України оголошення про виклик у судове засідання по справі № 749/972/26 відповідача ОСОБА_1 .

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Враховуючи наявність умов, передбачених ст. 280 ЦПК України, 20 жовтня 2026 року судом постановлено ухвалу про здійснення заочного розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи те, що відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомляв, жодних заяв від нього не надходило, та у строк встановлений судом відповідач відзив на позов не подав, будь-яких інших клопотань та заяв від відповідача подано до суду не було, відтак у відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить наступного висновку.

Завданнями цивільного судочинства (ст.2 ЦПК України) є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Здійснюючи правосуддя (ч.1 ст. 5 ЦПК України), суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з принципом диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Приписами статей 12, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 27.12.2023 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №27.12.2023-100001521, шляхом підписання відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором (алфавітно-цифровою послідовністю E889, надісланою у смс-повідомленні на фінансовий номер телефону відповідача 0636220645) Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), Заявки на отримання кредиту та Відповіді про прийняття пропозиції (акцепту), які є невід`ємними частинами цього договору.

Відповідно до умов кредитного Договору, частиною якого є Пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), електронний кредитний договір укладається Кредитодавцем та Позичальником у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» та складається з наступних документів, що містять всі його істотні умови: Пропозиція про укладення кредитного договору (оферти), Заявка на отримання кредиту, яка формується Кредитодавцем після ідентифікації Позичальника, Відповідь Позичальника про прийняття пропозиції (акцепт).

Ідентифікація та верифікація позичальника здійснена шляхом отримання ідентифікаційних даних через Систему BankID Національного банку України, абонентом якої ТОВ «Споживчий центр» є з 26 жовтня 2020 року. Порядок використання Системи BankID Національного банку встановлено Постановою Правління Національного банку України №32 від 17.03.2020, а електронна ідентифікація особи здійснюється у розумінні ст. 1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» як процедура використання ідентифікаційних даних особи, які однозначно визначають фізичну особу.

Так, з Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) та Заявки на отримання кредиту, вбачається, що сума кредиту становить 3500,00 грн., строк, на який надається кредит - 42 дні з кінцевим терміном повернення кредиту до 06.02.2024 року. Первинний період користування кредитом становить 14 днів з дня його надання, протягом якого застосовується процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна у розмірі 2% за один день користування кредитом. Черговий період користування кредитом - кожні наступні 14 днів з дня закінчення первинного періоду, протягом якого застосовується процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна у розмірі 2,5% за один день користування кредитом. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Договором також передбачено неустойку у розмірі 87,50 грн. за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання та проценти відповідно до ст.625 ЦК України у розмірі 912,5% річних від простроченої суми, які позивачем до стягнення в межах даного спору не заявлені.

Відповідно до умов Договору (п.4.1 Пропозиції) кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5355-28ХХ-ХХХХ-4277.

Видача кредитних коштів відповідачу підтверджується квитанцією системи LiqPay про перерахування коштів від 27.12.2023 (ID операції 2408712127), відповідно до якої 27.12.2023 о 12:48 год. здійснено виплату на суму 3500,00 грн. на платіжний інструмент Mastercard 535528*77, з призначенням платежу «Видача за договором №27.12.2023-100001521». Вказана операція здійснена еквайром АТ КБ «ПриватБанк» на підставі Договору №4507 від 01.11.2020 про надання послуг в системі LiqPay, укладеного між АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Споживчий центр», яким регулюються відносини сторін щодо надання банком послуг з перерахування коштів за розпорядженням клієнта на банківські картки платників, у тому числі за методом оплати «Масові виплати». Отже, ТОВ «Споживчий центр» виконало прийняті на себе зобов`язання, надавши відповідачу кредитні кошти у розмірі, зазначеному вище.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних). Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку та підписаний його стороною (сторонами) з використанням електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису у випадках, встановлених законом.

За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною і вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 цього Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до правової позиції Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеній у постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, електронним підписом одноразовим ідентифікатором є комбінація цифр і літер, яку заявник отримує у вигляді смс-коду, надісланого на телефон, при цьому оформлення замовлення під логіном і паролем формує електронний документ, яким підтверджується укладення договору. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.10.2020 у справі №127/33824/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 10.06.2021 у справі №234/7159/20, від 12.08.2022 у справі №234/7297/20, від 09.02.2023 у справі №640/7029/19.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач, використовуючи електронний підпис одноразовим ідентифікатором E889, отриманим на власний фінансовий номер телефону НОМЕР_1 , послідовно підписав усі складові частини кредитного договору - Пропозицію (оферту), Заявку та Відповідь про прийняття пропозиції (акцепт), а також пройшов ідентифікацію через Систему BankID Національного банку України, що виключає можливість укладення договору іншою особою без доступу до відповідних засобів ідентифікації відповідача. Дійсність договору відповідачем у встановленому законом порядку не спростована.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, суд вважає, що кредитодавець свої зобов`язання перед відповідачем виконав в повному обсязі, а відповідач отримав грошові кошти у порядку та на умовах, що визначені укладеним між сторонами кредитним договором, згідно якого сторонами було погоджено всі його істотні умови, характерні для такого виду договорів.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не виконав прийняті на себе зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів, унаслідок чого за кредитним договором утворилась заборгованість, що згідно наданого позивачем розрахунку станом на 10.07.2026 становить 6930,00 грн., з яких: 3500,00 грн. - основний борг, 3430,00 грн. - заборгованість за процентами.

Перевіряючи правильність нарахування процентів за кредитним договором, суд встановив наступне.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, нарахування процентів здійснювалось щоденно за період з 27.12.2023 по 06.02.2024, тобто виключно в межах погодженого сторонами строку кредитування (42 дні), після спливу якого (з 07.02.2024) нарахування процентів позивачем не здійснювалось. За перші 14 днів користування кредитом (з 27.12.2023 по 09.01.2024 включно) проценти нараховані за ставкою «Економ» у розмірі 2% на день, що становить 70,00 грн. за кожен день (3500,00 грн. х 2%), а всього за 14 днів – 980,00 грн. (14 х 70,00 грн.). За наступні 28 днів користування кредитом (з 10.01.2024 по 06.02.2024 включно) проценти нараховані за ставкою «Стандарт» у розмірі 2,5% на день, що становить 87,50 грн. за кожен день (3500,00 грн. х 2,5%), а всього за 28 днів – 2450,00 грн. (28 х 87,50 грн.). Загальна сума нарахованих процентів за весь строк кредитування (14 + 28 = 42 дні) становить 980,00 грн. + 2450,00 грн. = 3430,00 грн., що відповідає сумі процентів, заявленій позивачем до стягнення, та підтверджується наданим розрахунком заборгованості.

Перевіряючи відповідність застосованої позивачем процентної ставки вимогам законодавства про споживче кредитування, суд враховує наступне.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» у договорі про споживчий кредит зазначаються, зокрема, денна процентна ставка та її розрахунок. Згідно з ч. 4 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» денна процентна ставка розраховується за формулою: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t х100%, де ЗВСК – загальні витрати за споживчим кредитом, ЗРК - загальний розмір кредиту, t - строк кредитування у днях.

Здійснивши розрахунок за наведеною формулою, суд встановив, що денна процентна ставка за спірним договором становить: (3430,00 грн. / 3500,00 грн.) / 42 дні х 100% = 2,33%, що відповідає значенню, зазначеному позивачем у Заявці до кредитного договору.

Частиною 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції Закону України №3498-IX від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг») встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 відсотка.

Разом з тим, пунктом 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» (доповнено Законом України №3498-IX від 22.11.2023, який набрав чинності 24.12.2023) встановлено перехідний період, відповідно до якого тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності зазначеним Законом, максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів (з 24.12.2023 по 22.04.2024 включно) - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5%.

Оскільки спірний кредитний договір укладено 27.12.2023, тобто в межах перших 120 днів дії встановленого пунктом 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» перехідного періоду, до спірних правовідносин підлягає застосуванню максимальна денна процентна ставка у розмірі 2,5%, а не 1%, встановлений частиною 5 статті 8 цього Закону на постійній основі.

Оскільки застосована позивачем денна процентна ставка (2,33%), так само як і номінальні процентні ставки за договором (2% та 2,5% на день), не перевищують максимального розміру денної процентної ставки (2,5%), встановленого законодавством, чинним на момент укладення договору, суд дійшов висновку, що встановлена договором процентна ставка відповідає вимогам ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» з урахуванням п. 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, а підстав для зменшення нарахованих процентів або визнання відповідних умов договору нікчемними судом не встановлено.

Суд також зазначає, що позивачем в межах даного спору не заявлено вимог про стягнення передбаченої договором комісії за надання кредиту та неустойки (пені/штрафу), а також процентів річних за ст. 625 ЦК України, у зв`язку з чим питання щодо їх правомірності, у тому числі щодо застосування ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України щодо звільнення позичальника від сплати неустойки у період дії воєнного стану, предметом розгляду у цій справі не є.

Таким чином, аналізуючи надані суду докази, вирішуючи справу в межах заявлених вимог, суд приходить до висновку про наявність підстав для повного задоволення позовних вимог, а саме: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3500,00 грн. заборгованості за тілом кредиту та 3430,00 грн. заборгованості за процентами, що разом складає 6930,00 грн.

Відповідно до пункту 6 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати. За змістом ст. 141 ЦПК судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно наданого позивачем платіжного документа позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн. Судом перевірено правильність визначення розміру судового збору: відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2026 року встановлено у розмірі 3328,00 грн., а мінімальний розмір ставки судового збору за подання позовної заяви майнового характеру, поданої юридичною особою, становить один розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки 1,5 відсотка ціни позову (6930,00 грн. х 1,5% = 103,95 грн.) є меншим за встановлений мінімум. З урахуванням положень ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», якою передбачено застосування коефіцієнта 0,8 для пониження ставки судового збору у разі подання процесуальних документів в електронній формі, розмір судового збору складає: 3328,00 грн. х 0,8 = 2662,40 грн., що відповідає розміру, фактично сплаченому позивачем.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення витрати, пов`язані з надсиланням відповідачу копії позовної заяви з додатками засобами поштового зв`язку, у розмірі 116,58 грн. Відповідно до ч. 7 ст. 43, ч. 8 ст. 177 ЦПК України обов`язок з надсилання іншим учасникам справи копій документів, поданих до суду в електронній формі, покладається на позивача, а понесені у зв`язку з цим витрати є судовими витратами в розумінні п. 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, оскільки пов`язані із вчиненням процесуальних дій, необхідних для розгляду справи. Зазначені витрати підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами направлення позовної заяви відповідачу.

Оскільки позовні вимоги задоволені судом у повному обсязі, зазначені судові витрати у загальному розмірі 2778,98 грн. (2662,40 грн. + 116,58 грн.) підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в повному обсязі.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне. Позивач в позовній заяві повідомив, що докази понесення судових витрат на професійну правничу допомогу у відповідності до ч. 8 ст. 141 та ч. 1 ст. 246 ЦПК України будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення. Оскільки станом на момент ухвалення цього рішення відповідні докази до суду не надійшли, питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу підлягає вирішенню судом додатково після їх подання, шляхом ухвалення додаткового рішення в порядку, передбаченому ст. 270 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 133, 141, 258, 259, 265, 270, 273, 280, 354 ЦПК України, ст.ст. 205, 207, 509, 526, 610, 626, 638, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ 37356833, п/р НОМЕР_3 в АТ «СЕНС БАНК», МФО 305299) заборгованість за Кредитним договором №27.12.2023-100001521 від 27.12.2023 у розмірі 6930 (шість тисяч дев`ятсот тридцять) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ 37356833, п/р НОМЕР_3 в АТ «СЕНС БАНК», МФО 305299) судові витрати у розмірі 2778 (дві тисячі сімсот сімдесят вісім) грн. 98 коп., з яких: 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. - судовий збір, 116 (сто шістнадцять) грн 58 коп. - витрати, пов`язані з надсиланням копії позовної заяви.

Роз`яснити позивачу право подати докази на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу протягом п`яти днів з дня ухвалення цього рішення, питання про розподіл яких у разі їх подання буде вирішено додатковим рішенням суду в порядку ст. 270 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його складення шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду відповідно до ст. 355 ЦПК України або через Сновський районний суд Чернігівської області відповідно до п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України.

Суддя М.С. Чигвінцев