Рішення від 19 жовтня 2026 р. у справі №756/6754/26 — Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 756/6754/26

Провадження № 2/740/2196/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2026 року місто Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючої судді Роздайбіди О.В.,

при секретарі Дьоміній Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ніжин в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (надалі - ТОВ ФК «Кредит-Капітал») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

22 квітня 2026 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 103362,64 грн, витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн та судового збору у розмірі 2662,40 грн.

Позов обґрунтовано тим, що 25.04.2024 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір про споживчий кредит № 5634745, згідно з умовами якого відповідачка отримала 17000,00 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором.

ТОВ «Мілоан» умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачці кредит на потрібну їй суму.

Відповідачка зі свого боку не виконала умов кредитного договору, у результаті чого утворилася заборгованість у розмірі 103362,64 грн, з яких: 17000,00 грн - заборгованість за кредитом; 79796,64 грн - заборгованість за відсотками; 5600,00 грн - заборгованість за штрафом; 966,00 грн - заборгованість за комісією за видачу кредиту.

24.09.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відповідно до чинного законодавства України було укладено договір відступлення прав вимоги № 110-МЛ. Відповідно до умов даного договору відбулося відступлення права вимоги і за кредитним договором № 5634745 від 25.04.2024, що укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 ..

Таким чином, позивач набув статут нового кредитора та отримало право грошової вимоги до відповідачки.

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 08 червня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження; судове засідання призначено на 10 годину 15 хвилин 15 липня 2026 року, яке в подальшому неодноразово відкладалося, востаннє - на 11 годину 20 хвилин 20 жовтня 2026 року.

Ухвалою суду від 28 серпня 2026 року витребувано письмові докази з АТ КБ «ПриватБанк».

Від АТ КБ «ПриватБанк» надійшла запитувана судом інформація.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. Однак, у позовній заяві просив провести розгляд даної справи за відсутності представника, не заперечував проти винесення заочного рішення.

19 червня 2026 року відповідачка подала до суду відзив, в якому просила перевірити правильність і законність розрахунку заборгованості поданого позивачем, наявність належних первинних документів, які підтверджують заявлену до стягнення суму, належність та допустимість доказів переходу права вимоги до позивача, надати оцінку правомірності нарахування процентів, комісій та штрафних санкцій. Зазначила, що позивач просить стягнути суму, яка більш ніж у шість разів перевищує суму основного зобов`язання, зазначеного у позовній заяві. Наданий розрахунок заборгованості не містить детального розрахунку процентів по днях, не дає можливості перевірити порядок їх нарахування та встановити, яким чином сума процентів склала 79796,64 грн. Додала, що їй не надходили письмові повідомлення про відступлення права вимоги від первісного кредитора до ТОВ ФК «Кредит-Капітал». Зазначила, що на момент виникнення спірних правовідносин перебувала у складному матеріальному становищі. На її утриманні перебувають двоє неповнолітніх дітей.

У зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши наявні у справі докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд прийшов до наступних висновків.

Судом установлено, що 25.04.2024 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 5634745, згідно з умовами якого відповідачка отримала 17000,00 грн, строком на 360 днів; із процентною ставкою 255,50 відсотків річних на фактичну заборгованість протягом першого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів та 511,00 відсотків річних протягом решти строку кредитування; із комісією за надання кредиту у розмірі 966,00 грн, яка нараховується за ставкою 5,75% від суми кредиту одноразово (п. 1.2-1.5.3 Договору).

У разі прострочення Позичальником зобов`язань з повернення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або комісії та/або інших платежів згідно з умовами договору та графіку платежів, Позичальник зобов`язаний сплатити на користь Кредитодавця штраф у розмірі 700 гривень за кожний випадок порушення зобов`язання зі сплати платежів у визначені графіком платежів дати платежів, якщо порушення відповідної дати платежу триває більш ніж 6 днів (п. 4.1 Договору).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.

Згідно із ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

ТОВ «Мілоан» умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачці кредит, що підтверджується платіжним дорученням № 129301448 від 25.04.2024 на суму 17000,00 грн.

Укладаючи Кредитний договір Відповідачка та ТОВ «Мілоан» вчинили дії визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідачка підписала кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором - 366945, який відповідачці було направлено на її номер телефону - НОМЕР_1 .

З огляду на викладене, кредитний договір підписаний відповідачкою за допомогою одноразового ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс - повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між ТОВ «Мілоан» та Відповідачкою не був би укладений.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20); від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243ск20); від 2 листопада 2021 року у справі № 243/6552/20.

Після чого укладений кредитний договір було розміщено в особистому кабінеті Відповідача, якому в свою чергу були перераховані кошти, відповідно до умов п.2.1 Кредитного договору шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти Позичальника, що підтверджується платіжним дорученням на користь Відповідачки від ТОВ «Мілоан».

Підтвердженням добровільного укладення ОСОБА_1 даного договору підтверджує Анкета-заява на кредит № 5634745 позичальника від 25.04.2024, що заповнена відповідачкою.

24.09.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відповідно до чинного законодавства України було укладено договір відступлення прав вимоги № 110-МЛ.

Згідно Витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 110-МЛ від 24.09.2024 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 2990097 від 10.06.2020 в сумі 54096,64 грн, з яких: залишок по тілу кредиту - 17000,00 грн; залишок по відсотках - 30530,64 грн; залишок по комісії - 966,00 грн; залишок по неустойці - 5600,00 грн.

Позивачем проведено роботу щодо ситуації з погашення наявної заборгованості відповідачкою та виконання кредитних зобов`язань, а саме: 02.03.2026 ТОВ ФК «Кредит-Капітал» на адресу ОСОБА_1 була надіслана претензія, в якій відповідачку повідомлено про відступлення права вимоги за кредитним договором № 5634745 та запропоновано здійснити погашення заборгованості у розмірі 103362,64 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до ч. 3 ст. 207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно із ЗУ «Про електронну комерцію» на правовідносини стосовно кредитного договору № 5634745 від 25.04.2024 поширюється дія цього закону.

Частина 3 ст. 11 до ЗУ «Про електронну комерцію» визначає, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 до ЗУ «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію» передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з п. 9.1. кредитного договору № 5634745 від 25.04.2024, сторони домовились про те, що цей кредитний договір (індивідуальна частина) є самостійним кредитним договором, що містить істотні умови, укладений у порядку, спосіб а формі, що відповідає вимогам законодавства. Визнання недійним, неукладеним, нікчемним будь-якого додатку, документу, що є частиною цього договору або окремих умов цього договору не має наслідком недійсність, нікчемність або неукладеність цього кредитного договору (індивідуальна частина) в цілому і сторони підтверджують, що уклали б цей кредитний договір індивідуальна частина) і без включення до нього умов, що визнані недійними, нікчемними, неукладеними.

Згідно ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Таким чином, первісний кредитор ТОВ «Мілоан» передав ТОВ «ФК «Кредит- Капітал» відповідно до Договору відступлення прав вимоги № 110-МЛ від 24.09.2024 разом з матеріалами кредитної справи і Довідку про ідентифікацію, яка підтверджує, що відповідачка, з якою укладено кредитний договір № 5634745 від 25.04.2024, ідентифікована. Акцепт договору Відповідачкою вчинено з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

За положеннями ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки та відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 334/3056/15 зроблено висновок, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

У даній справі судом встановлено, що первісний кредитор виконав свої зобов`язання та надав відповідачу кредитні кошти. Натомість, відповідачка не виконала своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом.

Позивач набув право вимоги до відповідачки за договором факторингу.

Так, згідно з розрахунком ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», заборгованість відповідачки за кредитним договором за період з 25.09.2024 по 20.04.2025 становить 103362,64 грн, з яких: 17000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 79796,64 грн - заборгованість за відсотками; 966,00 грн - заборгованість за комісією; 5600,00 грн - заборгованість за неустойкою.

Водночас, суд не погоджується з розміром нарахованих позивачем процентів за користування кредитом з огляду на таке.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» у редакції, яка набрала чинності 24 грудня 2023 року згідно із Законом № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Перехідні положення законопроєкту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроєкту.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія п. 5 розділу І цього Закону (яким, зокрема, доповнено п. 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Договір про споживчий кредит № 5634745 укладений 25.04.2024, тобто, після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому положення п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» не поширюється на вказаний кредитний договір.

Разом з тим, зі змісту положень частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» убачається, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Частиною четвертою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t х 100%, де ДПС - денна процентна ставка; ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК - загальний розмір кредиту; t - строк кредитування у днях.

Пунктом 1-2 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» визначено поняття «денна процентна ставка» як загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.

Тобто, денна процентна ставка є розрахунковою величиною за спеціальною формулою, що базується на показниках загальних витрат за споживчим кредитом, його загальним розміром та строком кредитування, максимальний розмір якої визначений вказаним вище Законом.

Судом установлено, що відповідно до пункту 1.2 кредитного договору № 5634745 від 25.04.2024 сума кредиту становить 17000,00 грн, а згідно з пунктом 1.3 договору строк кредитування складає 360 днів.

За змістом пункту 1.5.2 договору, проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду нараховуються за ставкою 255,50% річних на фактичну заборгованість за кредитом. Відповідно до пункту 1.5.3 договору, починаючи з другого розрахункового періоду і протягом решти строку кредитування, проценти за користування кредитом нараховуються за стандартною процентною ставкою 511,00 % річних від фактичного залишку кредиту. При цьому загальна сума процентів за користування кредитом за весь строк кредитування, згідно з умовами договору, визначена у розмірі 65616,60 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості позивачем визначено до стягнення проценти за користування кредитними коштами у загальному розмірі 79796,64 грн.

Таким чином, з урахуванням вимог ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», проценти за користування кредитом підлягають нарахуванню, виходячи з максимально допустимої денної процентної ставки 1 %, незалежно від умов договору, які в цій частині суперечать імперативним нормам закону.

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним (частина п`ята статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»).

Тому, суд не бере до уваги розрахунок відсотків, наданий позивачем, оскільки він ґрунтується на нікчемних умовах договору, та здійснює власний перерахунок в межах максимальної ставки 1% на день.

Розрахунок процентної заборгованості, поданий позивачем, не може бути визнаний належним і допустимим доказом, оскільки прямо порушує вимоги ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування». За таких обставин зазначений розрахунок позивача не може бути покладений в основу судового рішення.

Таким чином, кредитор мав право нараховувати відповідачці відсотки за користування кредитом: - за період з 26 квітня 2024 року до 25 травня 2024 року у розмірі 0,70% в день; - за період з 26 травня 2024 року до 20 квітня 2025 року в розмірі 1% в день.

Враховуючи вказані обставини, з відповідачки підлягають до стягнення проценти за користування кредитними коштами за весь строк кредитування в загальному розмірі 59670,00 грн, з яких:

3570,00 грн проценти за період з 26 квітня 2024 року до 25 травня 2024 року включно (30 днів), які нараховані за перший розрахунковий період, визначений у договорі, у розмірі 0,70% в день (255,50% річних);

56100,00 грн проценти за період з 26 травня 2024 року до 20 квітня 2025 року (330 днів), які нараховані відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» у розмірі 1% в день.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідачки штрафу, суд зазначає наступне.

Так, згідно з розділом 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, пунктом 2 частини 3 розділу II «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України № 2120-IX передбачено, що цей Закон застосовується до відносин за прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, що виникли у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2024, затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався і триває по даний час.

Враховуючи те, що заборгованість за штрафом у відповідачки за кредитним договором від 25.04.2024 виникла у період дії в Україні воєнного стану, суд вважає, що вказана заборгованість у розмірі 5600,00 грн стягненню не підлягає, а тому, в цій частині позову слід відмовити.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню у розмірі 77636,00 грн, з яких: 17000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 59670,00 грн - заборгованість за відсотками; 966,00 грн - заборгованість за комісією за надання кредиту.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4. ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатських робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20.09.2018 р. суд зазначає, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження надання правничої допомоги представником позивача надано договір про надання правової допомоги від 01 липня 2025 року, укладений між позивачем та адвокатським об`єднанням «Апологет», акт №Д/19736 наданих послуг від 09.03.2026, відповідно до якого виконавцем надано клієнту, а клієнтом прийнято послуги згідно з договором про надання правової допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року на суму 8000,00 грн, детальний опис наданих послуг до акту № Д/19736 від 09.03.2026 за договором про надання правової допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд враховує ті обставини, що дана справа не відноситься до категорії складних справ і складання позовів та клопотань у своїй більшості є подібними, оскільки не потребують проведення додаткових розрахунків. Окрім того, участь адвоката у судових засіданнях не реалізована, оскільки представник позивача безпосередньої участі у судових засіданнях не брав, зазначивши у заяві про розгляд справи у його відсутність, тому заявлена сума у 8000,00 грн є значно завищеною.

Отже, суд вважає за необхідне, виходячи з засад розумності, беручи до уваги співмірність розміру витрат на виконання професійної правничої допомоги з ціною позову та обсягом фактично виконаних робіт, а також пропорційності стягнення судових витрат, стягнути з відповідачки на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн в дохід держави (із застосуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору при поданні до суду процесуальних документів в електронній формі), який відповідно до ст. 141 ЦПК підлягає стягненню з відповідачки, на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог, а саме в сумі 2662,40х75,11%=1999,72 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 512, 514, 526, 530, 610, 612, 625, 629, 1050, 1054, 1077 ЦК України, ст.ст. 1-18, 76- 81, 89, 141, 274-279, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит - Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 5634745 від 25.04.2024 у розмірі 77636 (сімдесят сім тисяч шістсот тридцять шість) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 1999 (одна тисяча дев`ятсот дев`яносто дев`ять) гривень 72 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит - Капітал» адреса: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корп. 28, код ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Суддя О. В. Роздайбіда