Вирок від 19 жовтня 2026 р. у справі №591/13212/25 — Зарічний районний суд м. Сум

Суд: Зарічний районний суд м. Сум

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Домашнє насильство

Дата: 19 жовтня 2026 р.

Справа: №591/13212/25

Суддя: Ковтун О. М.

Справа № 591/13212/25

Провадження № 1-кп/591/844/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2026 року м. Суми

Зарічний районний суд м. Суми у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , потерпілої ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 , представника потерпілої ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025200480002704 від 20 жовтня 2025 року, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Верхня Сироватка Сумського району Сумської області, українця, громадянина України, не одруженого, не працюючого, що зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України,

В С Т А Н О В И В

ОСОБА_6 , перебуваючи у сімейних відносинах зі своєю матір`ю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з якою спільно проживав за адресою: АДРЕСА_1 , умисно, систематично вчиняв щодо неї психологічне насильство, а саме:

12 вересня 2025 року близько 00 год. 00 хв. за місцем спільного проживання ОСОБА_6 висловлювався на адресу матері нецензурною лайкою, кричав, погрожував та принижував її, чим заподіяв їй психологічні страждання. Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 25 вересня 2025 року його визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 340 грн;

16 вересня 2025 року близько 12 год. 20 хв. за тією самою адресою ОСОБА_6 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, продовжив вчинення домашнього насильства, яке цього разу мало психологічний та фізичний характер: він систематично знущався з матері, кидав у неї речі, висловлювався нецензурною лайкою, погрожував вбити, виганяв із квартири, штовхав, кричав, завдавав стусанів та ударів, чим спричинив потерпілій фізичний біль і психологічні страждання. Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 30 вересня 2025 року його визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, та накладено штраф у сумі 340 грн;

13 жовтня 2025 року близько 18 год. 14 хв. за тією самою адресою ОСОБА_6 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, кричав на матір, погрожував їй та висловлювався нецензурною лайкою, чим заподіяв шкоду її психологічному здоров`ю. Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 4 листопада 2025 року його визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 173-2 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді 50 годин громадських робіт.

Після попередніх випадків домашнього насильства, ОСОБА_6 належних висновків не зробив і 19 жовтня 2025 року близько 10 год. 30 хв. за місцем проживання знову вчинив щодо матері психологічне насильство, яке виразилося у криках, нецензурній лайці, словесних образах та приниженні.

Унаслідок систематичної агресивної поведінки обвинуваченого у потерпілої сформувався стан психоемоційної напруги, що супроводжується підвищеною тривожністю, знервованістю, емоційною лабільністю, страхом за власну безпеку, побоюванням та очікуванням конфліктів із сином. Потерпіла не почувається у спокої та безпеці, була вимушена залишити власне житло, що порушило її нормальну життєдіяльність, погіршило психологічне функціонування та знизило загальну якість життя.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_6 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, не визнав і суду пояснив, що у 2025 році в нього справді виникали сварки із матір`ю ОСОБА_5 через те, що він вважав, ніби мати «захламила квартиру». Під час сварок він психологічного насильства не вчиняв, не лаявся, нецензурно не висловлювався, матір не принижував; навпаки, на його думку, мати сама на нього кричала. Мати неодноразово викликала поліцію. Чи притягувався він до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства щодо матері - не пам`ятає.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_5 пояснила, що обвинувачений її син, з яким у неї склалися конфліктні стосунки. За її словами, син протягом багатьох років кричить на неї, ображає, погрожує, виганяє з квартири та застосовує до неї фізичну силу. Через побоювання повторення насильства з 12 вересня 2025 року вона фактично не проживає у квартирі. Потерпіла показала, що 19 жовтня 2025 року прийшла до квартири забрати свої речі. Обвинувачений, який, за її сприйняттям, перебував у стані сп`яніння, вдарив її, висловлювався на її адресу нецензурною лайкою та вигнав із помешкання. Після цього вона звернулася із заявою до поліції. Щодо призначення обвинуваченому покарання потерпіла поклалася на розсуд суду.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснила, що проживає у квартирі, суміжній із квартирою ОСОБА_9 . За її показаннями, протягом понад шести місяців вона неодноразово чула із зазначеного помешкання крики про допомогу, нецензурну лайку, образи, звуки биття посуду, падіння меблів та удари у стіну. Свідок зазначила, що конфлікти відбувалися всередині квартири, де, за її відомостями, проживали потерпіла та обвинувачений. Почувши крики про допомогу, вона неодноразово виходила зі своєї квартири, робила обвинуваченому зауваження та попереджала про намір викликати поліцію. Вона бачила потерпілу після одного з конфліктів, коли та вибігла з квартири босоніж, у нічній сорочці. При цьому свідок помітила кров на голові потерпілої та синці на її руках. Зі слів свідка, потерпіла зверталася з приводу тілесних ушкоджень по медичну допомогу та до поліції. Свідок повідомила, що з вересня 2025 року потерпіла проживає у своєї сестри, лише періодично відвідуючи квартиру. Потерпілу свідок охарактеризувала як спокійну та врівноважену особу, а поведінку обвинуваченого стосовно матері - як неадекватну, з огляду на систематичні образи та нецензурну лайку на її адресу.

Винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, крім показань потерпілої та свідка підтверджується сукупністю досліджених судом доказів: постановами Зарічного районного суду м. Суми від 25 вересня 2025 року, 30 вересня 2025 року та 04 листопада 2025 року про притягнення ОСОБА_6 до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства; заявою потерпілої від 19 жовтня 2025 року; аудіозаписом звернення на лінію «102» від 19 жовтня 2025 року та протоколом його огляду; висновком судово-психологічної експертизи №924 від 29 жовтня 2025 року.

Згідно з висновком експерта №924 від 29 жовтня 2025 року ОСОБА_5 перебуває у стані психоемоційної напруги, який супроводжується підвищеною тривожністю, знервованістю, емоційною лабільністю, страхом за власну безпеку, очікуванням конфліктів із сином, порушенням нормальної життєдіяльності та погіршенням якості життя. Виявлений стан перебуває у причинному зв`язку з агресивною поведінкою її сина.

Невизнання вини та незгода з показаннями потерпілої самі по собі не свідчать про неправдивість показань обвинуваченого. Його доводи суд оцінює у сукупності з іншими дослідженими доказами.

Обвинувачений визнає сам факт систематичних конфліктів із потерпілою, тобто не заперечує наявність сварок з матір`ю, а лише заперечує форму своєї поведінки під час них. Водночас версія обвинуваченого про те, що ініціатором конфліктів і застосування психологічного насильства була потерпіла, спростовується сукупністю доказів: потерпіла у своїй заяві до поліції та в поясненнях суду послідовно вказує на протилежне; свідок ОСОБА_8 , незалежна від сторін сусідка, протягом тривалого часу особисто чула з помешкання Старинських крики про допомогу, нецензурну лайку на адресу жінки похилого віку, звуки биття посуду та падіння меблів, була свідком того, як потерпіла вибігала з квартири у нічній сорочці, боса, із тілесними ушкодженнями, і особисто робила обвинуваченому зауваження, погрожуючи викликати поліцію. Показання свідка є послідовними, детальними, узгодженими між собою та не містять суперечностей; мотивів обмовити обвинуваченого в неї не встановлено.

Посилання обвинуваченого на те, що він не пам`ятає обставин притягнення до адміністративної відповідальності, не спростовує змісту досліджених постанов суду.

Посилання обвинуваченого на «захламленість квартири», як причину конфліктів не є пов`язаним із правомірністю його поведінки: побутовий спір щодо порядку в помешканні жодним чином не виправдовує нецензурної лайки, погроз, приниження та фізичного впливу щодо матері, а навпаки - свідчить про свідоме використання обвинуваченим побутового приводу для тиску на потерпілу, який навряд чи сприймався б ним як привід, якби його дії не мали умисного характеру залякування та протидії волевиявленню потерпілої.

Звернення потерпілої на лінію «102» 19 жовтня 2025 року зафіксовано аудіозаписом, який відповідно до статей 97, 99, 100 КПК України досліджено у судовому засіданні, у зверненні потерпіла під час та одразу після конфлікту повідомляє про вчинення щодо неї насильства сином, що є самостійним джерелом доказів, зробленим у момент події, тобто таким, що виключає вигадування фактів згодом.

Відповідно до ст. 94 КПК України кожен доказ підлягає оцінці з точки зору належності, допустимості, достовірності, а вся сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємного зв`язку. Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні в судовому засіданні всіх обставин провадження, суд приходить до висновку: показання потерпілої є належними, допустимими та достовірними; вони є послідовними щодо тривалого характеру насильства, страху перед обвинуваченим, вимушеного залишення житла та повторюваності образ, погроз і фізичного впливу; не містять суперечностей, які б мали суттєве значення. Її показання узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_8 , матеріалами неодноразового притягнення обвинуваченого до адміністративної відповідальності, аудіозаписом звернення до поліції та висновком експерта-психолога. Показання обвинуваченого, навпаки, суперечать усій сукупності доказів, спростовуються ними та оцінюються судом критично як зумовлені прагненням уникнути відповідальності, у зв`язку з чим суд виключає їх із сукупності доказів на підставі ч. 2 ст. 94 КПК України як недостовірні.

За встановлених обставин суд вважає, що вина ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 126-1 КК України доведена поза розумним сумнівом, оскільки він умисно систематично вчиняв психологічне насильство щодо особи, з якою він перебуває у сімейних відносинах, що призвело до психологічних страждань, емоційної залежності та погіршення якості життя потерпілої.

Вирішуючи питання про вид і розмір покарання, суд відповідно до ст. 50 та 65 КК України враховує характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого, дані про особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також необхідність і достатність покарання для його виправлення та запобігання новим кримінальним правопорушенням.

Судом встановлено, що: ОСОБА_6 раніше не судимий, до адміністративної відповідальності (крім зазначеної) не притягувався; матеріальної шкоди кримінальним правопорушенням не завдано, цивільний позов не заявлено; на обліках у лікувальних закладах не перебуває, за місцем проживання характеризується задовільно. Водночас він неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за домашнє насильство щодо тієї самої потерпілої та після попередніх випадків домашнього насильства продовжив протиправну поведінку, свідчить про його стійку недооцінку суворості попередніх стягнень та про недостатність адміністративного впливу для припинення протиправної поведінки. Насильство вчинялося щодо потерпілої у її власному житлі, в умовах, коли потерпіла не мала можливості належно захистити себе, а обвинувачений, як і потерпіла, користувався правом користування цим помешканням, тобто використовував сімейні відносини та спільне проживання як засіб тиску на потерпілу.

Обставин, які відповідно до статті 66 КК України пом`якшують покарання, судом не встановлено.

Обставиною, яка відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 67 КК України обтяжує покарання, суд визнає вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку (потерпілій на момент вчинення діянь було 73 роки).

З урахуванням наведеного, характеру та тривалості насильства, його наслідків для потерпілої, але водночас відсутності судимості, задовільної характеристики за місцем проживання, та того, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, суд доходить висновку про необхідність призначення ОСОБА_6 покарання у виді пробаційного нагляду строком на два роки. Таке покарання відповідає принципам справедливості, співмірності та індивідуалізації і є необхідним та достатнім для виправлення засудженого й попередження нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до ч2 ст. 59-1 КК України на засудженого підлягають покладенню обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти цей орган про зміну місця проживання, роботи або навчання та не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Цивільний позов не заявлено. Процесуальні витрати відсутні.

Долю речового доказу визначити відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. 368, 370, 373, 374, 376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду строком на 2 (два) роки.

На підставі ч. 2 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_6 обов`язки:

періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Строк покарання у виді пробаційного нагляду обчислювати з дня постановки засудженого на облік уповноваженим органом з питань пробації.

Виконання покарання покласти на уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання засудженого.

Речовий доказ - оптичний диск CD-R з аудіозаписом звернення на лінію «102» від 19 жовтня 2025 року - зберігати у матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду через Зарічний районний суд м. Суми шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - у той самий строк з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після його ухвалення.

Суддя ОСОБА_1

Оригінал: reyestr.court.gov.ua