Суд: Вищий антикорупційний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі
Дата: 20 жовтня 2026 р.
Справа: №991/12056/25
Суддя: Саландяк О. Я.
Справа № 991/12056/25
Провадження № 1-кп/991/154/25
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
В И Р О К
Іменем України
21 жовтня 2026 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 ,
обвинуваченого в режимі відеоконференції з
приміщення Закарпатського апеляційного суду ОСОБА_4 ,
захисників в режимі відеоконференції з власниких технічних засобів та з приміщення
Закарпатського апеляційного суду - адвокатів ОСОБА_5 та ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні залу суду в місті Києві обвинувальний акт та угоду про визнання винуватості від 31 липня 2026 року у кримінальному провадженні № 52019000000001067, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28 листопада 2019 року за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ужгород Закарпатської області, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , з вищою освітою, одруженого, адвоката, відповідно до свідоцтва № 021/941 виданого 10 лютого 2014 року Радою адвокатів Закарпатської області, пенсіонера, який має інвалідність II групи, пов`язану з проходженням військової служби, ветерана війни - учасника бойових дій, не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України,
ВСТАНОВИВ:
Історія провадження
На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52019000000001067 від 28 листопада 2019 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України.
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 02 січня 2026 року на підставі вищеназваного обвинувального акта призначено судовий розгляд.
Під час судового розгляду прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 31 липня 2026 року уклав угоду з обвинуваченим ОСОБА_4 про визнання винуватості.
У зв`язку з цим Суд, на виконання вимог ч. 3 ст. 474 КПК України, невідкладно зупинив проведення процесуальних дій і перейшов до розгляду угоди.
Формулювання обвинувачення та статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, які передбачають кримінальні правопорушення, у вчиненні яких обвинувачується особа
ОСОБА_4 , в період часу з 13 листопада 2019 року до 20 грудня 2019 року, перебуваючи в м. Ужгород Закарпатської обл., шляхом умовляння та переконання схилив ОСОБА_7 до надання неправомірної вигоди в сумі 5500 доларів США особі, яка відповідно до п. 2 примітки до ст. 368 КК України є службовою особою, яка займає відповідальне становище, - голові Перечинського районного суду Закарпатської області ОСОБА_8 , за вчинення ним в інтересах ОСОБА_7 дій з використанням наданої йому влади та службового становища - прийняття судового рішення на його користь.
В свою чергу ОСОБА_7 , будучи підбуреним та введеним в оману ОСОБА_4 , 20 грудня 2019 року надав останньому частину неправомірної вигоди в сумі 1500 доларів США, що згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на 20 грудня 2019 року становить 35 061,15 грн., однак діяння не було доведено до кінця у зв?язку з тим, що ОСОБА_4 не мав наміру передавати неправомірну вигоду судді, тобто з причин, що не залежали від волі ОСОБА_7 .
Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у закінченому замаху на вчинення підбурення, шляхом умовляння та переконання, особи до надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище за вчинення в інтересах того, хто надає таку вигоду дій з використанням наданої їй влади та службового становища, і його дії кваліфіковані за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України.
Відомості про укладену між прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 угоду про визнання винуватості.
Угода про визнання винуватості укладена 31 липня 2026 року між прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 за участю його захисника - адвоката ОСОБА_5 . При укладенні угоди прокурор врахував:
- ступінь та характер сприяння обвинуваченого ОСОБА_4 у проведенні кримінального провадження щодо нього, а саме беззаперечне визнання своєї винуватості в інкримінованому кримінальному правопорушенні та надання правдивих викривальних показань щодо себе, які підтверджуються іншими доказами;
- характер і тяжкість обвинувачення, зокрема належність кримінального правопорушення до тяжкого злочину, який ним вчинено як підбурювачем до вчинення злочину іншою особою;
- наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидшого судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень, яке забезпечить повне, своєчасне та невідворотне покарання ОСОБА_4 за вчинення кримінального правопорушення, а також значну економію ресурсу, який держава витратила би на подальший судовий розгляд кримінального провадження, оскільки практичний досвід по розгляду такої категорії справ свідчить про високу імовірність затягування такого судового розгляду на роки і реальну можливість закриття кримінального провадження з підстав закінчення строків давності;
- наявність суспільного інтересу в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень. Зокрема, укладаючи цю угоду обвинувачення в першу чергу переслідує мету комплексного виявлення, припинення та попередження кримінальних правопорушень, а не лише формального притягнення до відповідальності окремих осіб незалежно від характеру і тяжкості вчиненого ними діяння. Крім того, співпраця обвинуваченого ОСОБА_4 зі стороною обвинувачення та призначення йому невідворотного, гарантованого, прогнозованого покарання за умовами цієї угоди дозволить також запобігти вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, з огляду на суспільний резонанс кримінального правопорушення.
ОСОБА_4 повністю та беззаперечно визнав свою винуватість у межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, та зобов`язується беззастережно визнати свою винуватість у судовому провадженні.
ОСОБА_4 вчинив злочин без співучасті, та зобов`язався перерахувати загалом 170 000 (сто сімдесят тисяч) гривень на підтримку Збройних сил України за вказаним в угоді рахунком.
Крмінальним правопорушенням збитків або матеріальнї шкоди не завдано.
Строни вказали про:
- наявність обставин, які згідно із ст. 66 КК України пом`якшують покарання ОСОБА_4 а саме: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, а також статус учасника бойових дій, отримане під час проходження військової служби поранення, яке зумовило погіршення стану здоров`я, та встановлена інвалідність, пов`язана з проходженням військової служби;
- відсутність обставин, які б згідно із ст. 67 КК України обтяжували покарання ОСОБА_4 .
В угоді наведено формулювання обвинувачення та правова кваліфікація дій ОСОБА_4 із зазначенням статті закону України про кримінальну відповідальність,що є тотожними до наведених в обвинувальному акті. Дії обвинуваченого ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України - закінчений замах на вчинення підбурення, шляхом умовляння та переконання, особи до надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище за вчинення в інтересах того, хто надає таку вигоду дій з використанням наданої їй влади та службового становища. ОСОБА_4 повністю та беззастережно визнає свою винуватість у вчиненні цього кримінального правопорушення в обсязі висунутого йому обвинувачення.
Сторони дійшли згоди щодо призначення ОСОБА_4 покарання за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років, без конфіскації майна.
Сторонами узгоджено звільнення ОСОБА_4 на підставі ч. 2 ст. 75 КК України від відбування основного покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з випробуванням.
Ураховуючи викладене, сторони за погодженням пропонують суду визначити тривалість іспитового строку у 2 роки та відповідно до положень ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки:
1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Серед іншого, в угоді про визнання винуватості ОСОБА_4 зазначені наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, та наслідки невиконання угоди, визначені у ст. 476 КПК України.
Угода містить підписи обвинуваченого ОСОБА_4 , його захисника ОСОБА_5 , прокурора ОСОБА_3 , та погоджена заступником Генерального прокурора - керівником САП ОСОБА_9 .
Позиції учасників судового провадження.
Прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 в судовому засіданні просив затвердити подану угоду з підстав та на умовах викладених в ній.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисники - адвокати ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підтримали укладену угоду та просили її затвердити.
З пояснень ОСОБА_4 вбачається, що він просить затвердити угоду на умовах які у ній викладені. Ним не заперечувались фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті та визнання вини, правова кваліфікація інкримінованих йому дій та критичне відношення до вчиненого. Однак як на загальний наслідок отриманих ним травм, послався на погіршення пам`яті, надмірну дратівливість, покликаючись на те, що за дотриманням його прав при укладенні угоди у кримінальному провадженні слідкувала його захисниця ОСОБА_5 , якій він довіряє.
Мотиви, з яких Суд виходив при вирішенні питання про відповідність угоди вимогам законодавства при ухваленні вироку, а також положення законодавства, якими він керувався.
При вирішенні питання щодо можливості затвердження угоди суд має встановити, що укладена сторонами угода відповідає вимогам законодавства і відсутні підстави для відмови в її затвердженні.
Дослідивши зміст угоди про визнання винуватості, заслухавши думку прокурора, обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисників - адвокатів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Суд дійшов таких висновків.
Щодо відповідності умов угоди вимогам КПК України та КК України
Як встановлено Судом, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України, тобто у закінченому замаху на вчинення підбурення, шляхом умовляння та переконання, особи до надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище за вчинення в інтересах того, хто надає таку вигоду дій з використанням наданої їй влади та службового становища.
Санкція ч. 3 ст. 369 КК України (в редакції чинній на момент вчинення кримінального правопорушення, яка є незмінною в частині санкції на момент розгляду) передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років з конфіскацією майна або без такої.
Зазначене кримінальне правопорушення згідно з приписами ст. 12 КК України належить до тяжкого злочину. Відповідно до примітки до ст. 45 КК України цей злочин вважається корупційним кримінальним правопорушенням.
Відповідно до ч. 2 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого. Угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо корупційних кримінальних проступків, нетяжких або тяжких корупційних злочинів, а також кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією, у разі відсутності ознак вчинення цих кримінальних правопорушень у співучасті, що підтверджується матеріалами кримінального провадження, і за умови повного відшкодування підозрюваним або обвинуваченим завданого збитку або заподіяної шкоди (якщо таких збитків або шкоди було завдано) ( п. 2-1 ч. 4 ст. 469 КПК України).
Відповідно до абз. 6 ч.4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Матеріали кримінального провадження свідчать про відсутність вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 тяжкого корупційного злочину у співучасті. Більш того, зі змісту обвинувального акта та формулювання обвинувачення, наведеного в угоді, внаслідок протиправних дій ОСОБА_4 шкоди, яка б підлягала відшкодуванню у розумінні п. 2-1 ч. 4 ст. 469 КПК України, завдано не було. Потерпілий у кримінальному провадженні відсутній, провадження щодо уповноваженої особи юридичної особине здійснюється.
Отже, Судом встановлено, що укладена угода про визнання винуватості не суперечить вимогам ст. 469 КПК України.
При укладенні угоди дотримано також вимогу п. 5 ч. 2 ст. 470 КПК України яка зобов`язує у кримінальному провадженні щодо тяжкого злочину, досудове розслідування якого здійснюється детективами Національного антикорупційного бюро України або яке було направлено до суду прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, погоджувати угоду із заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (особою, яка виконує його обов`язки) або його першим заступником чи заступником. Угода, що є предметом розгляду, погоджена заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_9 .
Вимоги до змісту угоди про визнання винуватості закріплені у ст. 472 КПК України. Так, в угоді про визнання винуватості зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, обов`язки підозрюваного чи обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (якщо відповідні домовленості мали місце), умови часткового звільнення підозрюваного, обвинуваченого від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення, узгоджене покарання та згода підозрюваного, обвинуваченого на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, умови застосування спеціальної конфіскації, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди.
Суд встановив, що подана на розгляд угода відповідає формальним і змістовним вимогам, оскільки містить усі необхідні реквізити та обставини. Вона містить формулювання обвинувачення, правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність. Сформульоване в угоді обвинувачення відображає істотні фактичні обставини, які є тотожними викладу обставин в обвинувальному акті, і підтверджені в судовому засіданні обвинуваченим.
Суд уже дослідив частину матерів кримінального провадження і не встановив підстав вважати, що правова кваліфікація діяння обвинуваченого ОСОБА_4 є помилковою. Кримінально-правова оцінка суспільно-небезпечних дій обвинуваченого ОСОБА_4 , викладена в угоді, в цілому відповідає ознакам, встановленим у нормах закону про кримінальну відповідальність.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 не заперечив підтвердив обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується та які викладені в угоді та обвинувальному акті. Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисники - адвокати ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у судовому засіданні погодилися з кваліфікацією дій, зазначеною в обвинувальному акті і угоді.
З урахуванням наведеного, Судом не встановлено обставин, які б свідчили про неправильну правову кваліфікацію дій ОСОБА_4 .
Крім цього, укладена угода містить істотні для даного кримінального провадження обставини. У її змісті зазначені обставини, які враховані прокурором при вирішенні питання про укладення такої угоди, а саме: ступінь та характер сприяння обвинуваченого ОСОБА_4 у кримінальному провадженні щодо нього та інших осіб; характер і тяжкість обвинувачення; наявність суспільного інтересу в забезпечннні швидкого судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень та запобіганні вчиненню нових кримінальних правопорушень як обвинуваченим, так й іншими особами.
Також, укладена угода містить положення про повне та беззастережне визнання ОСОБА_4 своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України. Наведене свідчить про те, що обвинувачений ОСОБА_4 у повному обсязі визнав фактичні обставини та їх правову оцінку, а його позиція не містить жодних застережень чи заперечень щодо суті обвинувачення. Не спростував такого обвинувачений ОСОБА_4 і в судовому засіданні.
Серед іншого, угода про визнання винуватості містить узгоджене сторонами покарання та згоду обвинуваченого ОСОБА_4 на його призначення, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, а також наслідки невиконання угоди, визначені у ст. 476 КПК України.
На підставі викладеного, Суд встановив, що укладена угода містить відомості про обставини, визначені ст. 472 КПК України.
Згідно з п. 9 ч. 2 ст. 52 КПК України у разі укладення угоди про визнання винуватості участь захисника є обов`язковою та забезпечується з моменту ініціювання угоди. Суд встановив, що угода між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_4 складена та підписана 31 липня 2026 у присутності його захисника - адвоката ОСОБА_5 , про що свідчить її підпис. ОСОБА_5 здійснювала захист обвинуваченого з часу надходження обинувального акту до суду і до часу розгляду угоди, що достеменно свідчить про дотримання вказаного положення закону.
На підставі викладеного, Суд дійшов висновку про те, що укладена прокурором угода про визнання винуватості з обвинуваченим ОСОБА_4 не суперечить чинному законодавству.
Щодо відповідності умов угоди інтересам суспільства.
За змістом п. 3, 4 ч. 1 ст. 470 КПК України при укладенні угоди про визнання винуватості прокурор враховує, в тому числі наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидшого судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень та наявність суспільного інтересу в запобіганні, виявленні та припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень, у тому числі особливо тяжких корупційних злочинів.
Відповідно до п. 2 ч. 7 ст. 474 КПК України суд відмовляє у затвердженні угоди у разі невідповідності її умов інтересам суспільства.
Отже, під час вирішення питання про затвердження угоди Суд зобов`язаний перевірити не лише дотримання сторонами вимог закону при її укладенні, а й пересвідчитися у тому, що умови угоди та сам по собі факт її укладення відповідають інтересам суспільства.
Під суспільним інтересом у кримінальному процесі розуміють певні вигоди для всього суспільства, без задоволення яких неможливо забезпечити його всебічний, стабільний та демократичний розвиток. Вони визнані державою, забезпечені правом, а їх задоволення є гарантією існування і розвитку суспільства в цілому. Суспільний інтерес - це те, що спонукає діяти так, а не інакше заради блага всього суспільства і для окремої людини в цьому суспільстві.
У кримінальному провадженні суспільний інтерес загалом виражений в його завданнях, визначених ст. 2 КПК України, та полягає у захисті особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпеченні швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Водночас у випадку ухвалення судом рішення на підставі угоди про визнання винуватості, умовами укладення якої є добровільність та беззастережне визнання особою своєї винуватості, необхідність у дослідженні доказів, а також допиті свідків сторін провадження відсутня. Адже обвинуваченим не заперечуються ні фактичні обставини вчинення ним кримінального правопорушення, ні їх юридична оцінка.
Відповідно до змісту угоди суспільний інтерес в її укладенні сторони вбачали, зокрема у (1) забезпеченні швидкого судового розгляду, 2) повному, своєчасному та невідворотному призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 ; 3) комплексному виявленні, припиненні та попередженні кримінальних правопорушень; 4) запобіганні вчиненню нових кримінальних правопорушень, як обвинуваченим так і іншими особами. Суд визнає ці критерії такими, що відповідають інтересам суспільства. Адже передусім йдеться про ефективність правосуддя у цій сфері та протидії корупції. Закінчений замах на підбурювання до надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище, як правило, характеризується складністю доказування змісту домовленостей, спрямованості умислу та факту схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення. За таких обставин завершення кримінального провадження шляхом повного змагального судового розгляду може бути тривалим і потребувати дослідження значного обсягу доказів. Укладення угоди про визнання винуватості дозволяє сторонам забезпечити досягнення процесуального результату у вигляді визнання вини обвинуваченим, призначення узгодженого покарання та реалізації передбачених законом кримінально-правових наслідків, що відповідає публічному інтересу та сприяє ефективному здійсненню кримінального провадження.
Держава зацікавлена у раціональному використанні ресурсів судової системи. Завершення складних антикорупційних проваджень через угоди дозволяє спрямувати ресурси на інші справи, не жертвуючи при цьому якістю правосуддя, якщо угода є обґрунтованою та справедливою.
Окремо варто підкреслити превентивний і сигналізуючий ефект. Укладення угоди з чіткими негативними наслідками для обвинуваченого демонструє невідворотність відповідальності навіть у складних для доказування категоріях справ, а також має стримуючий ефект для обвинуваченого та інших осіб в подальшому.
У випадку постановлення судом рішення на підставі угоди про визнання винуватості, умовами укладання якої є добровільність та беззастережне визнання особою своєї винуватості, необхідність у дослідженні доказів, у тому числі допиті свідків, відсутня. Обвинувачений ОСОБА_4 не заперечує ні фактичних обставин кримінального правопорушення, ні їх юридичну оцінку. З юридичною оцінкою діянь також погодились його захисники і суд.
Укладення і затвердження угоди при дотриманні встановлених законом умов має наслідком скорочення часу судового розгляду справи, економію державних ресурсів і особистих ресурсів учасників провадження, зменшення навантаження на прокуратуру, адвокатуру та суди, в яких вивільнюється час і ресурс на виконання своїх завдань і функцій.
Затвердження угоди забезпечує притягнення обвинуваченого до відповідальності за вчинення кримінального правопорушення та його виправлення. На переконання Суду, тяжкість інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_4 злочину, особа винного, його ставлення до вчиненого кримінального правопорушення та сприяння розслідуванню та судового розгляду вказують на його бажання виправитись. Крім того, це сприятиме (1) формуванню в обвинуваченого та інших членів суспільства анти кримінальної правосвідомості та (2) усвідомленню невідворотності покарання за вчинені правопорушення. Обвинувачений ОСОБА_4 та інші особи (на його прикладі) мають можливість оцінити негативні наслідки вчинення кримінальних правопорушень та відмовитись від їх вчинення у майбутньому.
З огляду на беззаперечне визнання обвинуваченим ОСОБА_4 своєї винуватості та встановлених фактичних обставин було б недоцільним застосовувати загальний порядок кримінального провадження.
За таких обставин, Суд дійшов висновку, що умови угоди, укладеної прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 із обвинуваченим ОСОБА_4 у повному обсязі відповідають вимогам п. 3, 4 ч. 1 ст. 470 КПК України.
Окремо Суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_4 на виконання умов угоди зобов`язується перерахувати 170 000 (сто сімдесят тисяч) гривень на підтримку Збройних Сил України не пізніше ніж через 4 (чотири) місяці після набрання вироком законної сили - на спеціальний рахунок, відкритий Національним банком України на підтримку Збройних Сил України (Проект UNITED24):
Банк: Національний банк України
МФО: 300001;
Рахунок № UA 843000010000000047330992708;
Код ЄДРПОУ 00032106;
Отримувач: Національний банк України;
Призначення платежу: допомога ЗСУ.
На переконання Суду, така умова угоди також відповідає інтересам суспільства, оскільки спрямована на забезпечення суспільно значущої мети та узгоджується з існуючою потребою у підтримці обороноздатності держави в умовах триваючої російської збройної агресії. У цьому контексті спрямування коштів на потреби Збройних Сил України має позитивне суспільне значення та додатково свідчить про відповідність узгоджених сторонами умов публічному інтересу.
Враховуючи вищевикладене, Суд дійшов висновку про відповідність угоди про визнання винуватості обвинуваченого ОСОБА_4 суспільному інтересу.
Щодо добровільності укладення угоди
Відповідно до п. 4 ч. 7 ст. 474 КПК України при вирішенні питання про наявність підстав для затвердження угоди суд має переконатися, що укладення угоди є добровільним. Будь-який примус зі сторони обвинувачення або третіх осіб, спрямований на укладення угоди, або інші обставини, які викликають сумнів у добровільності угоди, мають спричинити відмову у її затвердженні судом.
На виконання вищезазначених вимог процесуального закону Суд під час судового засідання з`ясував у обвинуваченого ОСОБА_4 обставини укладення угоди, мотиви прийняття ним рішення про її підписання, розуміння змісту погоджених умов, а також правових наслідків її затвердження та невиконання.
Обвинувачений ОСОБА_4 а також його захисник - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні підтвердили добровільність укладення угоди про визнання винуватості та спільну узгодженість усіх викладених у ній умов. Зазначили про відсутність примусу, погроз, насильства, обіцянок чи впливу будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, зі сторони прокурора. Жодних скарг на дії, рішення чи бездіяльність детективів та прокурорів під час досудового розслідування, а також «претензій» до захисника в процесі здійснення захисту, обвинувачений ОСОБА_4 не має. Захисник підтвердила, що весь процес досудового розслідування та судового розгляду за участю ОСОБА_4 , в тому числі після ініціювання укладення угоди, відбувався відповідно до положень чинного законодавства, з дотриманням його процесуальних прав.
Учасники підтвердили, що укладення угоди відбулося за участю захисника ОСОБА_5 , що забезпечило реалізацію права обвинуваченого на професійну правничу допомогу.
Прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 у судовому засіданні зазначив, що під час погодження умов угоди діяв вільно, без будь-якого незаконного впливу, примусу, тиску чи втручання зі сторони інших осіб, а погоджені умови відповідають його внутрішньому переконанню щодо можливості та процесуальної доцільності укладення угоди про визнання винуватості у даному кримінальному провадженні.
За відсутності будь-яких обставин, які б свідчили про наявність обґрунтованих сумнівів у добровільності укладення між прокурором ОСОБА_3 і обвинуваченим ОСОБА_4 угоди про визнання винуватості, Суд дійшов висновку, що її укладення носить добровільний характер та не суперечить бажанню та волі сторін. Навпаки, сукупність досліджених обставин свідчить про те, що волевиявлення сторін було сформоване вільно та ґрунтувалося на усвідомленні змісту, умов і правових наслідків укладення угоди.
Щодо можливості виконання обвинуваченим ОСОБА_4 взятих на себе за угодою зобов`язань
Пункт 5 ч. 4 ст. 474 КПК України зобов`язує Суд перевірити угоду на предмет можливості виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань.
За змістом угоди обвинувачений ОСОБА_4 зобов`язався повністю та беззастережно визнати свою винуватість в обсязі висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта та повідомити прокурора і суд про виконання умов угоди.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 виконав взяті на себе зобов`язання у цій частині.
Крім цього, захисниця ОСОБА_5 , яка є дружиною, членом сім`ї та близькою особою обвинуваченого, а також ОСОБА_4 підтвердили можливість не пізніше, ніж через 4 місяці після набрання вироком, яким буде затвердждено угоду, законної сили, перерахування для підтримки Збройних Сил України грошових коштів у сумі 170 000 (сто сімдесят) тисяч гривень. На даний час у розпорядженні подружжя перебуває близько половини вказаної суми. Решту протягом п`яти місяців вони планують зібрати за рахунок своїх заробітків, а також розглядають можливість реалізації належного їм майна після звільнення з-під арешту.
У зв`язку з цим, грошові кошти у сумі 170 000 (сто сімдесят тисяч) гривень підлягають перерахуванню на спеціальний рахунок, який вказаний в угоді.
Отже, очевидної неможливості виконання обвинуваченим ОСОБА_4 взятих на себе за угодою зобов?язань не встановлено.
Щодо порушення умовами угоди прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб.
За змістом п. 3 ч. 7 ст. 474 КПК України однією з підстав для відмови судом у затвердженні угоди є випадки, коли умовами угоди порушуються права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.
Оцінюючи можливість порушення прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб, Суд враховує, що внаслідок протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_4 шкоди, яка б підлягала відшкодуванню, завдано не було. Інкриміноване обвинуваченому ОСОБА_4 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України, за своєю законодавчою конструкцією є злочином із формальним складом.
Жодна особа у передбаченому КПК України порядку не набула процесуального статусу потерпілого у цьому кримінальному провадженні. Крім цього, матеріали провадження не містять відомостей про те, що будь-яка особа заявляла вимоги про залучення її до провадження як потерпілого, і в цьому їй було відмовлено. Отже, потерпілий як учасник кримінального провадження тут відсутній як фактично, так і потенційно.
З огляду на наведене, цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся, а прокурор із позовом в інтересах держави до суду не звертався. Це виключає наявність будь-яких осіб, чиї права на відшкодування шкоди могли б бути порушені умовами угоди.
У контексті оцінки можливого порушення умовами угоди прав, свобод чи інтересів третіх осіб, які не є учасниками провадження, Суд зауважує, що з огляду на характер дій, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 посилання на дії інших осіб є необхідним для встановлення фактичної ролі обвинуваченого, механізму вчинення інкримінованого кримінального правопорушення та змісту його безпосередніх дій. При цьому наведення таких відомостей здійснено виключно в обсязі, необхідному для опису обставин пред`явленого обвинувачення.
Водночас, з метою недопущення порушення принципу презумпції невинуватості, вжито заходів щодо виключення відомостей, які б надавали можливість ідентифікувати таких осіб, у тій мірі, в якій це не перешкоджає встановленню, розумінню та оцінці безпосередніх дій ОСОБА_4 .
Крім цього, Суд окремо зазначає, що фактичні обставини кримінального правопорушення та їх правова оцінка, викладені в угоді та цьому вироку, не є встановленням винуватості будь-яких осіб, які не є учасниками цього кримінального провадження, та не можуть наперед визначати висновки органу досудового розслідування чи суду в межах інших кримінальних проваджень. Такий підхід узгоджується із принципом презумпції невинуватості, індивідуальним характером кримінальної відповідальності, а також приписами ст. 90 КПК України, яка визначає вичерпні випадки надання судовим рішенням преюдиційного значення у кримінальному провадженні.
Отже, цей вирок та встановлені у ньому фактичні обставини не можуть мати преюдиційного чи доказового значення для встановлення винуватості або причетності до кримінального правопорушення осіб, які не є учасниками цього кримінального провадження. За таких обставин Суд не встановив порушення умовами угоди прав, свобод чи інтересів третіх осіб.
Судом також перевірено можливий вплив умов угоди на майнові права дружини обвинуваченого ОСОБА_4 у зв`язку із зобов`язанням останнього перерахувати грошові кошти в сумі 170 000 грн. на потреби Збройних Сил України. При цьому судом враховано, що дружина обвинуваченого ОСОБА_4 - ОСОБА_5 одночасно здійснювала його захист як захисник, була присутня під час укладення угоди та достеменно обізнана з її умовами. Під час укладення угоди вона не висловлювала будь-яких заперечень щодо прийняття обвинуваченим ОСОБА_4 зазначеного зобов`язання, що свідчить про відсутність заперечень з її боку стосовно можливого впливу таких умов на її майнові права. Вказане волевиявлення свідчить про відсутність з боку ОСОБА_5 , яка є дружиною обвинуваченого ОСОБА_4 , заперечень щодо подальшої долі відповідних грошових коштів та про погодження нею визначеного сторонами способу розпорядження ними.
При вирішенні питання про те, що умовами угоди не порушено прав, свобод чи інтереси сторін, Суд врахував: факт добровільності її укладення як обвинуваченим ОСОБА_4 , так і прокурором; відповідність укладеної угоди вимогам закону; дотримання вимог щодо обов`язкової участі захисника при укладанні угоди про визнання винуватості, що забезпечило реалізацію прав обвинуваченого ОСОБА_4 на отримання кваліфікованої правової допомоги; можливість виконання обвинуваченим ОСОБА_4 взятих на себе за угодою зобов`язань, підтверджена ним у судовому засіданні.
Наведене у сукупності переконує Суд, що умовами угоди не порушуються права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.
Щодо наявності фактичних підстав для визнання винуватості
Відповідно до п. 6 ч. 7 ст. 474 КПК України при вирішенні питання про наявність підстав для затвердження угоди суд має переконатися, що наявні фактичні підстави для визнання винуватості.
У цьому контексті Суд враховує, що угода про визнання винуватості укладена сторонами під час судового розгляду. До моменту її укладення Судом дослідженло частину доказів сторони обвинувачення. Такі докази у сукупності із поясненнями обвинуваченого ОСОБА_4 свідчать про наявність події кримінального правопорушення, причетність обвинуваченого до його вчинення та відповідність його дій ознакам інкримінованого кримінального правопорушення.
Суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні виклав позицію, яка узгоджується з фактичними даними кримінального провадження, не спростовував та не заперечував їх.
При цьому у Суду відсутні підстави вважати, що визнання винуватості є формальним, вимушеним або таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про наявність фактичних підстав для визнання винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України.
Щодо відповідності умов угоди вимогам закону в частині призначення покарання.
За приписами ст. 472 КПК України суттєвою умовою, яку має містити угода про визнання винуватості, є узгоджене сторонами угоди покарання, а також звільнення обвинуваченого від його відбування з випробуванням (у випадку досягнення такої домовленості). Відтак, Суд має перевірити узгоджене між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_4 покарання на предмет відповідності вимогам закону, а також можливість звільнити його від відбування покарання з випробуванням.
Відповідно до ч. 1 ст. 65 КК України суд призначає покарання:
1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;
2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;
3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до ч.3 ст. 68 КК України за вчинення замаху на кримінальне правопорушення строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Згідно з ч. 5 ст. 65 КК України у випадку затвердження вироком угоди про визнання винуватості суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Санкція ч. 3 ст. 369 КК України (в редакції чинній на момент вчинення кримінального правопорушення, яка є незмінною в частині санкції на момент розгляду) передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років з конфіскацією майна або без такої.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 369 КК України, є корупційним кримінальним правопорушенням.
За змістом угоди про визнання винуватості сторони погодили покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років без конфіскації майна. При вирішенні питання щодо міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 . Суд враховує обставини, які відповідно до ч. 1 ст. 66 КК України пом`якшують покарання останнього, а саме: щире каяття. Відповідно до ч. 2 ст. 66 КК України, Суд також враховує як обставину, що пом`якшує покарання, наявність у обвинуваченого ОСОБА_4 інвалідності ІІ групи та незадовільного стану здоров`я, пов`язаних із проходженням військової служби та отриманими під час неї пораненнями. Також судом досліджено відомості, які характерисують особу обвинуваченого ОСОБА_10 виключно з позитивної сторони.
З огляду на викладене, приймаючи до уваги тяжкість злочину, наявність кількох обставин, що пом`якшують покарання, особу обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.
Під час судового розгляду Судом не встановлено обставин, які б відповідно до положень Загальної частини КК України перешкоджали б призначенню ОСОБА_4 погодженого сторонами покарання. При цьому, з урахуванням всіх обставин справи, Суд вважає, що таке покарання є необхідним і достатнім для кари обвинуваченого, його виправлення, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як ОСОБА_4 так й іншими особами.
Крім того, Суд звертає окрему увагу на особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який з початку повномасштабної війни був мобілізований до лав Збройних Сил України та у період з 09 березня по 16 квітня 2022 року безпосередньо брав участь у бойових діях на сході України, виконуючи бойові завдання із захисту Батьківщини. Під час виконання бойового завдання у складі військової частини НОМЕР_1 він отримав вибухову травму, закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, парез лицевого нерва зліва, баротравму вуха, двобічну нейросенсорну втрату слуху, а також низку неврологічних та психоемоційних розладів, у тому числі тяжкий депресивний епізод без психотичних симптомів (том 4, а.с. 29-30). Обвинувачений ОСОБА_4 має статус ветерана - учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 (том 4, а.с. 21).
Зазначені наслідки отриманого під час бойових дій поранення свідчать про те, що участь обвинуваченого ОСОБА_4 у захисті Батьківщини мала для нього не лише характер виконання військового обов`язку, а й спричинила істотні та тривалі негативні наслідки для його фізичного і психоемоційного стану. Суд враховує, що погіршення стану здоров`я обвинуваченого ОСОБА_4 перебуває у безпосередньому зв`язку з виконанням ним бойових завдань та отриманою під час їх виконання травмою.
За таких обставин Суд вважає, що факт проходження обвинуваченим військової служби, його безпосередня участь у бойових діях, набуття статусу учасника бойових дій, а також отримання поранення під час виконання бойового завдання та настання пов`язаних із ним тривалих наслідків для здоров`я є такими, що характеризують особу обвинуваченого та підлягають врахуванню при призначенні йому покарання. Наведені обставини, на переконання Суду, свідчать про необхідність індивідуалізації покарання з урахуванням не лише характеру та ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а й особистих обставин обвинуваченого ОСОБА_4 , його життєвого та військового шляху, а також стану здоров`я, який суттєво погіршився внаслідок виконання військового обов`язку із захисту Батьківщини.
Підсумовуючи викладене, Суд дійшов висновку, що узгоджене сторонами покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України, за своїм видом та розміром відповідає характеру тяжкості вчиненого діяння та особі обвинуваченого ОСОБА_4 , а також загальним засадам його призначення, встановленим законом України про кримінальну відповідальність, і здатне забезпечити досягнення мети призначення покарання.
Відповідно до ч. 2 ст. 75 КК України у кримінальних провадженнях щодо корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією, суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про визнання винуватості, якщо сторонами угоди узгоджено звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі на строк не більше восьми років або іншого більш м`якого покарання, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Згідно з ч. 4 ст. 75 КК України іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного року до трьох років.
На підставі ч. 2 ст. 75 КК України Суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного основного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки. Тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом (ч. 3 ст.75 КК України).
З огляду на встановлені обставини, особу обвинуваченого, стан його здоров`я, Суд дійшов висновку про необхідність встановити ОСОБА_4 іспитовий строк тривалістю 1 рік із покладенням таких обов`язків:
1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Щодо можливості затвердження угоди про визнання винуватості обвинуваченим ОСОБА_4 .
З урахуванням зазначених обставин Суд дійшов висновку, що угода про визнання винуватості, укладена між прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 відповідає вимогам закону України про кримінальну відповідальність і кримінального процесуального законодавства.
Суд не встановив підстав для відмови в затвердженні угоди, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України. Тому Суд дійшов висновку про затвердження угоди про визнання винуватості шляхом ухвалення вироку та призначення обвинуваченому ОСОБА_4 узгодженого сторонами покарання.
Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку на підставі угоди
Щодо цивільного позову у кримінальному провадженні
Цивільний позов у цьому кримінальному провадженні не пред`являвся.
Щодо процесуальних витрат у кримінальному провадженні
Відповідно до вимог п. 13 ч. 1 ст. 368 та ч. 4 ст. 374 КПК України при ухваленні вироку суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат. Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Сторони не надали суду відомостей про процесуальні витрати, передбачені ст. 124 КПК України, рішення про розподіл яких підлягає прийняттю при ухваленні судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.
Щодо речових доказів і документів
Речові докази у матеріалах кримінального провадження відсутні. Надані сторонами документи залишити у матеріалах кримінального провадження.
Щодо винагороди викривачу
Підстави для виплати винагороди викривачу відсутні .
Щодо спеціальної конфіскацію
Підстави для спеціальної конфіскації відсутні.
Щодо заходів забезпечення кримінального провадження
За змістом ч. 2 ст. 131 КПК України до заходів забезпечення кримінального провадження належать в тому числі арешт та запобіжний захід.
Щодо запобіжного заходу у кримінальному провадженні
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12 червня 2025 року (справа № 991/5295/25, провадження 1-кс/991/5349/25) до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання та покладено обов`язки: прибувати за кожною вимогою до детектива, прокурора та суду; повідомляти детектива, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування зі свідками: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ; здати на зберігання до відповідних органів державної влади (Державної міграційної служби України) свій паспорт (паспорти) громадянина України для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну (том 3, а.с. 176-179).
Ухвалами Вищого антикорупційного суду строк покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 обов`язків, неодноразово продовжувався, останній раз ухвалою Вищого антикорупційного суду від 13 травня 2026 року, строк покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 обов`язків провжено до 13 липня 2026 року.
В подальшому сторона обвинувачення не зверталася з відповідними клопотання про продовження строку дії обов`язків покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 , відтак на час затвердження угоди запобіжний захід припинив свою дію.
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК суд при ухваленні обвинувального вироку, зокрема, приймає рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.
Зважаючи на викладене, у зв`язку з ухваленням вироку, суд вважає, що необхідність у застосуванні запобіжного заходу відсутня.
Щодо арешту у кримінальному провадженні
Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт, зокрема, у випадку якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20 травня 2025 року (справа № 991/4550/25, провадження 1-кс/991/4602/25) (т.3 а.с188-195) з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання в межах кримінального провадження № 52019000000001067 від 28 листопада 2019 року, накладено арешт шляхом позбавлення права відчуження та розпорядження майном, на:
-майно ОСОБА_4 , а саме на: квартиру, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 25501798, площею 69,5 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ;
- частки майна, а саме: спільної сумісної власності ОСОБА_4 , що набута ним за період перебування у шлюбі з ОСОБА_14 , яка перебуває у власності ОСОБА_14 , а саме на: транспортний засіб Hyundai Kona, 2018 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 ; транспортний засіб Toyota Aygo, 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_5 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 (том 3, а.с. 188-195).
У зв`язку із ухваленням вироку у якому конфіскація майна не застосовується, вказаний арешт підлягає скасуванню.
Інформування державних та інших органів про ухвалення вироку (ст. 483 КПК України)
На підставі п. 1 ч. 1 ст. 483 КПК України про ухвалення вироку щодо ОСОБА_4 який є адвокатом, підлягає повідомленню Рада адвокатів Закарпатської області та Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Закарпатської області.
Керуючись ст. 12, 45, 59, 63, 65 - 68 Кримінального кодексу України, ст. 131, 177, 182, 183, 373 - 376, 468 - 476 Кримінального процесуального кодексу України, Суд,-
УХВАЛИВ:
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 31 липня 2026 року між прокурором четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 52019000000001067 від 28 листопада 2019 року.
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України та призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ч. 2 ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання у виді 5 років позбавлення волі з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 1 рік.
Іспитовий строк ОСОБА_4 обчислювати з моменту проголошення вироку.
На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки:
- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Документи, надані сторонами, залишити в матеріалах кримінального провадження.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20 травня 2025 року (справа № 991/4550/25, провадження 1-кс/991/4602/25), на:
- квартиру, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 25501798, площею 69,5 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ;
- частки майна, а саме: транспортний засіб Hyundai Kona, 2018 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 та транспортний засіб Toyota Aygo, 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_5 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 .
Повідомити Раду адвокатів Закарпатської області та Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури Закарпатської області про ухвалення вироку щодо ОСОБА_4 , який є адвокатом.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з урахуванням особливостей, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України, та обмежень, визначених у ч. 2 ст. 473 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Вищий антикорупційний суд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Роз`яснити учасникам провадження, що згідно зі ст. 476 КПК України у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення цього кримінального правопорушення.
Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності за ст. 389-1 КК України.
Суддя ОСОБА_1
Оригінал: reyestr.court.gov.ua