Суд: Черкаський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про встановлення батьківства або материнства
Дата: 19 жовтня 2026 р.
Справа: №694/3130/24
Суддя: Сіренко Ю. В.
ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/821/2363/26Головуючий по першій інстанції
Справа № 694/3130/24 Категорія: на ухвалуСмовж О.Ю.
Доповідач в апеляційній інстанції
Сіренко Ю. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2026 року
м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:
Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л., Новікова О.М.,
секретар: Івануса А.Д.,
учасники справи:
позивач – ОСОБА_1 ,
відповідачі – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
треті особи – Звенигородський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Звенигородська державна нотаріальна контора,
особа, яка подає апеляційну скаргу – представник ОСОБА_2 – адвокат Вак Ольга Володимирівна,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – адвоката Вак Ольги Володимирівни на ухвалу Звенигородського районного суду Черкаської області від 28 серпня 2026 року (у складі судді Смовж О.Ю.) про призначення посмертної судової молекулярно-генетичної експертизи з ексгумацією у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Звенигородський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Звенигородська державна нотаріальна контора, про встановлення батьківства,
в с т а н о в и в :
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про встановлення батьківства.
Разом з позовною заявою позивач просив призначити у справі посмертну судову молекулярно-генетичну експертизу з метою доказування зазначених у позові обставин, на вирішення якої поставити наступне питання:
- Чи є померлий ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 біологічним батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .?
В підготовчому судовому засіданні суд першої інстанції ставив на обговорення зазначене клопотання та після заслуховування думки учасників процесу, враховуючи складність та об`ємність супутніх з експертизою організаційних дій, відклав його вирішення до заслуховування позицій сторін у справі та подачі інших інформативних для розгляду справи доказів та з`ясування питання доцільності призначення посмертної експертизи.
Ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області від 28.08.2026 клопотання представника позивача – адвоката Хаткового А.В. про призначення у справі посмертної судової молекулярно-генетичної експертизи з ексгумацією задоволено.
Призначено по справі посмертну судову молекулярно-генетичну експертизу, на вирішення якої поставлено такі питання:
1) Чи є кровне споріднення (біологічне батьківство) між ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ?
2) У разі ствердної відповіді на перше питання - яка ймовірність біологічного батьківства ОСОБА_5 щодо ОСОБА_4 (у відсотковому співвідношенні)?
Проведення посмертної судової молекулярно-генетичної експертизи доручити експертам Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (04050, м. Київ, вул. Джонса Ґарета, буд. № 5; код ЄДРПОУ 25575285).
Для проведення експертизи провести ексгумацію трупа ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , похованого на кладовищі «Козікове»: вулиця Чорновола, с. Вільховець, Звенигородського району, Черкаської області, без додаткового дозволу родичів та користувачів, на місці поховання померлого.
Доручено Звенигородській міській раді (20202, Україна, Черкаська область, Звенигородський район, м. Звенигородка, проспект Шевченка, 63) організувати проведення ексгумації трупа ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Виконання ухвали щодо технічного забезпечення ексгумації трупа ОСОБА_5 та приведення після ексгумації могили та сусідніх могил (місця поховання) в попередній стан покласти на службових осіб КП «Добробут» виконавчого комітету Звенигородської міської ради) (20202, Україна, Черкаська область, Звенигородський район, м. Звенигородка, проспект Шевченка, 63).
Зобов`язано ОСОБА_4 укласти з КП «Добробут» виконавчого комітету Звенигородської міської ради відповідний договір.
Доручено Звенигородському РВП ГУ НП в Черкаській області (20202, Черкаська область, Звенигородський район, м. Звенигородка, вул. Благовісна, 50) забезпечити належні умови, доступ та безпеку при проведенні ексгумації та відібранні біологічних матеріалів померлого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Доручено експертам Комунальної установи «Черкаське обласне бюро судово?медичної експертизи» (18009, Україна, Черкаська область, м. Черкаси, вул. Грузиненка, 11) під час ексгумації трупа ОСОБА_5 провести відібрання зразків біологічного матеріалу а саме, але не виключно - фрагменти трубчастої кістки, ребра, зубів або інших органів/тканин, які збереглися найкраще, необхідних для молекулярно-генетичного дослідження. Здійснити належне пакування, опечатування та передачу вказаних зразків до Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (04050, м. Київ, вул. Джонса Ґарета, буд. № 5) для проведення експертизи.
Зобов`язано експертів Комунальної установи «Черкаське обласне бюро судово?медичної експертизи» (18009, Україна, Черкаська область, м. Черкаси, вул. Грузиненка, 11) завчасно, але не пізніше ніж за тридцять днів, повідомити суд, ОСОБА_4 , Звенигородську міську раду, КП «Добробут» виконавчого комітету Звенигородської міської ради та Звенигородський РВП ГУ НП в Черкаській області про дату та час проведення ексгумації.
Зобов`язано ОСОБА_4 з`явитися до Київського науково?дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (м. Київ, вул. Джонса Ґарета, буд. № 5) у визначений експертом час для відібрання порівняльних зразків біологічного матеріалу.
Надано дозвіл експертам Київського науково-дослідного експертно криміналістичного центру МВС України на проведення досліджень, пов`язаних з повним або частковим знищенням об`єкта експертизи (біологічного матеріалу трупа) або зміною його властивостей. Разом з тим, попередити експертів про вимоги ст. 5 Закону України «Про судову експертизу», згідно з якою об`єкти дослідження можуть бути пошкоджені або витрачені лише у тій мірі, в якій це необхідно для дослідження.
Витрати, пов`язані з проведенням ексгумації, приведенням могили та сусідніх могил (місця поховання) в попередній стан, відібранням зразків та проведенням судової молекулярно - генетичної експертизи, покласти на позивача ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Роз`яснено сторонам у справі наслідки ухилення від участі в експертизі, визначені нормою статті 109 ЦПК України.
Зупинено провадження у даній цивільній справі на час проведення посмертної судової молекулярно-генетичної експертизи на підставі п. 5 ч. 1 ст. 251 ЦПК України.
Постановляючи вказану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі категорично заперечують факт батьківства ОСОБА_5 стосовно позивача. Оскільки для отримання доказів на підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, та враховуючи, що для цього необхідні спеціальні знання, суд вважав за необхідне призначити у справі посмертну судово-медичну молекулярно-генетичну експертизу.
Не погоджуючись із такою ухвалою суду, представник ОСОБА_2 – адвокат Вак О.В. через підсистему «Електронний суд» подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Звенигородського районного суду Черкаської області від 28.08.2026 та постановити нову, якою клопотання сторони позивача про призначення експертизи залишити без розгляду.
Вважає, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та такою, що постановлена з істотним порушенням норм процесуального права.
Зазначає, що клопотання про призначення посмертної молекулярно-генетичної експертизи було заявлено позивачем у підготовчому провадженні, однак саме позивач зняв його з розгляду, зазначивши, що після допиту свідків експертиза, можливо, не буде потрібна.
Повторно клопотання про призначення експертизи було заявлено вже під час розгляду справи по суті. А відтак, суд першої інстанції повинен був залишити таке клопотання без розгляду.
Також, скаржник, посилаючись на постанову Верховного Суду від 27.04.2026 у справі № 501/2820/21, звертає увагу на те, що право на заявлення клопотання про призначення експертизи сторона втрачає відразу після закриття підготовчого судового засідання.
Крім того, звертає увагу на те, що суд першої інстанції не мав права зупиняти провадження у справі у зв`язку з призначенням експертизи на стадії розгляду справи по суті, оскільки частина третя статті 210 ЦПК України встановлює вичерпний перелік підстав для зупинення провадження на цій стадії, і призначення експертизи, передбачене пунктом 5 частини першої статті 252 ЦПК України, до такого переліку не входить.
Відзив на апеляційну скаргу до Черкаського апеляційного суду не надходив.
Заслухавши доповідь судді, представників сторін у справі, дослідивши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з огляду на таке.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
За змістом ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимог і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами як висновками експертів (пункт 2 частини другої статті 76 ЦПК України).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Дульський проти України» від 01.06.2006, яке відповідно до положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується судом, як джерело права, зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури.
Відповідно до ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань, або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу.
Статтею 1 Закону України «Про судову експертизу» передбачено, що судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.
Висновок експерта є доказом, який складається на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Судом призначається експертиза за відповідним клопотанням учасника справи для з`ясування обставин, які можуть бути встановлені лише із застосуванням спеціальних знань у сфері іншій, ніж право.
У постанові Верховного Суду від 27.07.2020 в справі № 807/1321/17 зазначено, що судова експертиза призначається у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Статтею 104 ЦПК України встановлені вимоги до змісту ухвали про призначення експертизи, згідно яких в ухвалі про призначення експертизи суд зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для з`ясування обставин, що мають значення для справи (фактичних даних, що входять до предмета доказування), без яких встановити відповідні обставини неможливо, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування, наявні у справі докази є взаємно суперечливими.
При цьому, неприпустимо ставити перед судовими експертами питання, вирішення яких не спрямовано на встановлення даних, що входять до предмета доказування у справі, а також правові питання, вирішення яких згідно з чинним законодавством віднесено до компетенції суду.
Викладене узгоджується з правовими висновками, наведеними у постановах Верховного Суду України від 29 лютого 2012 року в справі № 6-9цс12, від 17 вересня 2014 року в справі № 6 - 131цс14 та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року в справі № 496/4851/14-ц.
Таким чином, питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.
У даній справі предметом позову є встановлення батьківства, де основним питанням, яке підлягає з`ясуванню, є наявність або відсутність кровного (біологічного) споріднення між ОСОБА_1 (позивачем) та померлим ОСОБА_5 , батьківство якого встановлюється. Враховуючи протилежні аргументи сторін по справі щодо суті спору, а також зважаючи на те, що встановлення дійсних фактів у справі об`єктивно неможливе без застосування спеціальних знань у галузі молекулярної генетики, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення посмертної судової молекулярно-генетичної експертизи.
Правова позиція Верховного Суду, висловлена у подібних правовідносинах, вказує на те, що висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є ключовим доказом у справах цієї категорії, оскільки ДНК-тест є єдиним точним науковим методом встановлення батьківства.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції незаконно прийняв до розгляду клопотання представника позивача про призначення експертизи та вирішив питання про призначення експертизи, а також зупинив провадження у справі на стадії розгляду справи по суті, є необґрунтованими, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 189 ЦПК України завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з`ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.
Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 197 ЦПК України у підготовчому судовому засіданні суд вирішує питання, зокрема, про призначення експертизи.
Згідно із ст. 200 ЦПК України у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті. За результатами підготовчого засідання суд поряд з іншим постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Статтею 209 ЦПК України передбачено, що завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів.
Як вбачається з матеріалів справи, підготовче судове засідання у даній справі закрито 07.07.2026 і призначено справу до розгляду по суті.
Чинним цивільним процесуальним законодавством не встановлено заборони учасникам справи заявити клопотання про призначення експертизи протягом усього провадження у справі. Як зазначив Верховний Суд у постанові від 05 листопада 2025 року у справі № 366/3223/23: «законодавець не вказує такої підстави неприйняття доказів як закриття підготовчого провадження». Крім того, зупинення на час проведення експертизи провадження у справі на стадії її розгляду по суті не свідчить про порушення вимог частини третьої статті 210 ЦПК України, оскільки судом фактично повторно розглядалось клопотання представника позивача, яке було подане до закриття підготовчого провадження у справі.
Колегія суддів, враховуючи предмет спору та можливі процесуальні засоби доказування у даній справі, вважає, що призначення експертизи судом після закриття підготовчого засідання не призводить до порушення строків розгляду справи та до суттєвих порушень прав відповідача.
При цьому, саме по собі призначення судової експертизи після закриття підготовчого провадження не свідчить про порушення норм процесуального права, оскільки, як зазначив Верховний Суд у постанові від 17.06.2026 у справі № 456/376/22, призначення експертизи не обмежується виключно стадією підготовчого провадження та може здійснюватися під час розгляду справи, якщо без спеціальних знань встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, є неможливим.
Колегія суддів також зазначає, що у зв`язку із обґрунтованістю призначення відповідної експертизи, а також необхідність її проведення в експертній установі, наведене є підставою для зупинення провадження у справі.
У постанові Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 761/33869/14-ц зазначено, що виконуючи завдання цивільного судочинства, окрім основних принципів: справедливості, добросовісності та розумності, суд керується аксіомою цивільного судочинства: «Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem», яка означає: «У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права».
При застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції (постанова Верховного Суду від 05.08.2020 у справі № 177/1163/16 - ц (провадження № 61-2250св20).
У той же час, з`ясування питань поставлених на вирішення експерта має важливе значення для встановлення обставин справи та є способом реалізації основоположних засад цивільного судочинства – змагальності сторін, доведеності та переконливості їх доводів та доказів перед судом.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права, підстав для її скасування за доводами апеляційної скарги немає.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – адвоката Вак Ольги Володимирівни залишити без задоволення.
Ухвалу Звенигородського районного суду Черкаської області від 28 серпня 2026 року у даній справі залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених Цивільним процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови складено 21 жовтня 2026 року.
Судді Ю.В. Сіренко
Т.Л. Фетісова
О.М. Новіков
Оригінал: reyestr.court.gov.ua