Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №571/858/26 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2026 року

м. Рівне

Справа № 571/858/26

Провадження № 22-ц/4815/1654/26

Головуючий у Рокитнівському районному суді

Рівненської області: суддя Качмар М.Я.

Рішення суду першої інстанції ухвалено

05 червня 2026 року в селищі Рокитне

Сарненського району Рівненської області

без фіксування судового засідання за допомогою

звукозаписувального технічного засобу

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: Хилевич С.В.

судді: Боймиструк С.В., Гордійчук С.О.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 05 червня 2026 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

У квітні 2026 року ТОВ "Фінансова компанія "Ейс" (далі — ТОВ "ФК "Ейс") звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 376663243 від 06 січня 2024 року в розмірі 51 691,84 гривні.

Позов мотивовано тим, що внаслідок порушення ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором, укладеним в електронній формі з ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" (далі — ТОВ "Манівео"), у нього утворилася заборгованість у спірному розмірі, з якої: 10 700 гривень склали основну суму кредиту; 40 991,84 гривні — проценти. У зв`язку з набуттям ТОВ "ФК "Ейс" права вимоги зазначена заборгованість підлягала стягненню в судовому порядку на його користь як нового кредитора.

Рішенням Рокитнівського районного суду Рівненської області від 05 червня 2026 року ТОВ "ФК "Ейс" позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Ейс" заборгованість за кредитним договором №376663243 від 22 грудня 2023 року у розмірі 51 691,84 гривні, 2 662,40 гривні судового збору, а також 7 000 гривень витрат на правничу допомогу.

На рішення суду відповідачем подано апеляційну скаргу, де покликався на його незаконність та необґрунтованість, які полягали в неповному з`ясуванні обставини справи, невідповідності викладених в ньому висновків обставинам справи, порушенні норм процесуального права і неправильному застосуванні норм матеріального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ОСОБА_1 зазначав про те, що суд попередньої інстанції помилково не зупинив провадження у справі. Так, 05 червня 2023 року ОСОБА_1 проходив військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі – ВЧ НОМЕР_1 НГУ), яка входила до оперативно-тактичного з`єднання 1-го корпусу НГУ " ІНФОРМАЦІЯ_1 ". Тому у суду був обов`язок зупинити провадження відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України. При цьому через проходження військової служби він не мав об`єктивної можливості отримати копії ухвали про відкриття провадження та позовної заяви, а також подати відзив.

Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та без належного з`ясування місця перебування сторони й обставин проходження нею військової служби, суд порушив право на судовий захист, гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Заперечував й проти розміру заборгованості, оскільки за первісної суми кредиту у розмірі 5 650 гривень суд стягнув 51 691,84 гривні. Між тим, заявлена сума включала безпідставно нараховані проценти, штрафні санкції після спливу строку кредитування і під час воєнного стану, а також комісії.

Разом з тим згідно з законодавством позичальники звільняються від відповідальності за прострочення виконання кредитних зобов`язань у період воєнного стану. Покликався на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 14-131цс18 щодо припинення права кредитодавця нараховувати договірні проценти після спливу строку кредитування та можливості застосування надалі лише наслідків, передбачених ст. 625 ЦК України, з урахуванням звільнень на час воєнного стану.

Також вважав витрати на правничу допомогу в розмірі 7 000 гривень за складання типової позовної заяви вважав завищеними.

З наведених підстав просить скасувати оскаржуване рішення та відмовити у задоволенні позову або направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У поданому відзиві позивач просить залишити без змін рішення суду першої інстанції як законне і обґрунтоване, відхиливши апеляційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у т.ч. електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного вкидання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

За правилами ст.ст. 626, 628, 638 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Статтею 10561 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Разом з тим відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України унормовано, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

З матеріалів справи вбачається, що 22 грудня 2023 року між ТОВ "Манівео" та ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір кредитної лінії № 376663243.

У розділі 2 кредитної угоди вказується, зокрема, про те, що за цим договором кредитодавець зобов`язувався надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 10 700 гривень на умовах строковості, повернення та платності, а позичальник зобов`язувався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ "Манівео".

Сума кредитного ліміту становила максимальну суму кредиту, яка протягом строку дії договору одночасно могла перебувати в розпорядженні позичальника.

Кредитодавець надавав позичальнику перший транш за договором у сумі 5 650 гривень.

Другий та решта траншів за договором надавалися позичальнику протягом дисконтного періоду кредитування на умовах, передбачених цим договором.

У розділі 3 угоди обумовлювалося те, що позичальнику надавався дисконтний період кредитування, протягом якого позичальник міг збільшувати суму кредиту (отримувати черговий транш) у межах кредитного ліміту шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повертати суму кредиту. На момент укладення цього договору строк дисконтного періоду користування кредитом становив 18 днів від дати отримання позичальником першого траншу. Загальний строк дисконтного періоду користування кредитом обчислювався в порядку, передбаченому пунктом 3.2 договору. У разі надання першого траншу не в день укладення договору строк дії кредитної лінії та строк дисконтного періоду автоматично продовжувалися на ту кількість днів, на яку відрізнялася дата укладення договору від дати надання першого траншу за договором.

Пунктом 3.2. узгоджено між сторонами те, що встановлений строк дисконтного періоду міг бути продовжений позичальником шляхом сплати протягом дисконтного періоду та періоду пільгової реструктуризації всіх фактично нарахованих процентів за умови, що позичальник в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активував функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду на умовах, визначених цим пунктом, не обмежувалася.

Для здійснення першої пролонгації дисконтного періоду за цим договором позичальнику необхідно було сплатити всі нараховані за перші 18 днів дисконтного періоду проценти в розмірі 2 537,46 гривні. Про суму нарахованих процентів, які позичальнику необхідно було сплатити для оформлення другої та наступних пролонгацій, позичальник інформувався через особистий кабінет.

Продовження строку дисконтного періоду не призводило до зміни істотних умов договору в бік погіршення становища позичальника.

Розділом 7 визначено, зокрема, такий порядок погашення кредиту та сплати процентів.

Рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є дата закінчення дисконтного періоду кредитування – 09 січня 2024 року, а саме протягом 30 (тридцять) днів від дати отримання першого траншу позичальником.

В обов`язковому порядку сума кредиту мала бути повернена позичальником не пізніше ніж протягом 30 календарних днів після настання однієї з таких обставин: 7.2.1. закінчення строку дії договору в порядку, передбаченому п. 11.1 договору; 7.2.2. дострокового припинення дії договору, в порядку передбаченому п.9.1.1.2. або п. 9.1.1.7. договору. 7.3. Кінцева дата повернення (виплати) кредиту – 21 вересня 2029 року.

Розділом 8 передбачено, що за користування кредитом позичальник був зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом. Інших витрат позичальника, крім процентів за належне користування кредитом, договором не було передбачено.

Процентні ставки за договором були фіксованими та не підлягали зміні кредитодавцем в односторонньому порядку в бік погіршення становища позичальника. Загальні витрати за договором та загальна вартість кредиту за договором залежали від обраної моделі поведінки позичальника та розраховувалися в порядку, викладеному нижче.

Протягом дисконтного періоду кредитування зобов`язання позичальника зі сплати процентів за фактичні дні користування кредитом визначалися таким чином:

За період від дати видачі кредиту до 09 січня 2024 року включно проценти нараховувалися за процентною ставкою 912,50 відсотка річних, що на день укладення договору становило 2,50 відсотка від суми кредиту за кожний день користування ним (далі — дисконтна процентна ставка).

У разі вчинення позичальником передбачених пунктом 3.2 договору дій щодо продовження дисконтного періоду (ініціювання пролонгації) один або декілька разів за період з наступного дня після 09 січня 2024 року проценти нараховувалися за ставкою 912,50 відсотка річних, що на день укладення договору становило 2,50 відсотка від суми кредиту за кожний день користування ним (далі — індивідуальна процентна ставка).

Після закінчення дисконтного періоду кредитування проценти нараховувалися за процентною ставкою 1 087,70 (одна тисяча вісімдесят сім цілих сім десятих) відсотка річних, що на день укладення договору становило 2,98 відсотка від суми залишку кредиту, який перебував у позичальника, за кожний день користування ним.

У довідці щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ "Манівео" зазначено, що ОСОБА_1 обрав: суму кредиту у 5 650 гривень; строк кредитування у 18 днів; процентну ставку у 2,50 % на день.

З порядку дій споживача в ІТС ТОВ "Манівео" з метою акцепту оферти та укладення електронного договору та отримання фінансових послуг під торгівельною маркою "Moneyveo" видно, що клієнт міг обрати суму кредиту від 100 до 22 000 гривень з терміном лише від 1 до 30 днів.

У заявці на отримання грошових коштів в кредит позичальником зазначено номер картки, на яку необхідно перерахувати кошти, 4441-11XX-XXXX-7335, а також про намір отримати 5 650 гривень, строком на 18 днів.

Раніше, 28 листопада 2018 року, між ТОВ "Манівео" та ТОВ "Таліон Плюс" було укладено договір факторингу №28/1118-01, згідно з яким ТОВ "Манівео" передало за плату ТОВ "Таліон Плюс" належні йому права вимоги, а останнє приймало права вимоги до боржників. На підставі додаткових угод №№ 19, 26, 27, 31, 32 до вказаного договору факторингу його строк дії було продовжено до 31 грудня 2024 року.

З витягу з реєстру прав вимоги №271 від 13 лютого 2024 року за договором факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року вбачається, що ТОВ "Таліон Плюс" отримало право вимоги до відповідача за кредитним договором № 376663243 на загальну суму 24 907,80 гривні, з яких: 10 700 гривні сума заборгованості за тілом кредиту, 14 207,60 гривні за відсотками.

19 грудня 2024 року ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "ФК "Онлайн фінанс" уклали договір факторингу № 19/1224-01, за яким ТОВ "ФК "Онлайн фінанс" набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ "Таліон плюс", зокрема до ОСОБА_1 за кредитним договором № 376663243.

Згідно з витягом з реєстру прав вимоги №2 від 19 грудня 2024 року за договором факторингу № 19/1224-01 ТОВ "ФК "Онлайн фінанс" отримало право вимоги до відповідача за кредитним договором № 376663243 на загальну суму 51 691,84 гривні, з яких: 10 700 гривні сума заборгованості за тілом кредиту, 40 991,84 гривні за відсотками.

15 липня 2025 року ТОВ "ФК "Онлайн фінанс" та ТОВ "ФК "Ейс" укладено договір факторингу №15/07/25-E, за яким ТОВ "ФК "Ейс" набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ "ФК "Онлайн фінанс", зокрема до ОСОБА_1 за кредитним договором № 376663243.

З витягу з реєстру боржників від 15 липня 2025 року за договором факторингу № №15/07/25-E видно, що ТОВ "ФК "Ейс" отримало право вимоги до відповідача за кредитним договором № 376663243 на загальну суму 51 691,84 гривні, з яких: 24 999 гривні сума заборгованості за тілом кредиту, 40 991,84 гривні за відсотками.

Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як убачається зі змісту апеляційної скарги, позичальник не заперечує проти факту укладення кредитного договору в електронній формі та послідовного переходу до позивача права вимоги до нього за відповідними договорами факторингу. Доводи апеляційної скарги зводяться до тверджень про отримання лише 5 650 гривень кредиту та неправомірності нарахування процентів.

Водночас із дослідженої угоди щодо надання грошових коштів позичальникові встановлено, що за своїм змістом вона відповідає визначенню кредитного договору, наведеному в ч. 1 ст. 1054 ЦК України, відповідно до якої банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник — повернути кредит та сплатити проценти.

Виникнення зазначених правовідносин підтверджується сукупністю наявних у справі доказів, які містять відомості про укладення договору в електронній формі та його підписання відповідачем із використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до вимог ч. 1 ст. 205 ЦК України, статей 3, 11 та 12 Закону України "Про електронну комерцію".

Під час розгляду справи відповідач не спростував факту отримання в кредит саме 10 700 гривень на рахунок, пов`язаний із платіжним інструментом, емітованим відповідним банком та зазначеним під час укладення кредитного договору.

Із кредитного договору, довідки щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ "Манівео" та розрахунку заборгованості первинного кредитора вбачається, що сторони погодили кредитний ліміт у розмірі 10 700 гривень і можливість отримання позичальником цієї суми кількома траншами. Перший транш у розмірі 5 650 гривень надано в день укладення договору, а другий у розмірі 5 050 гривень — 05 січня 2024 року.

Отже, підстав вважати зазначену угоду частково безгрошовою не встановлено.

Як зазначалося, договір кредитної лінії укладено 22 грудня 2023 року.

Згідно з довідкою ВЧ НОМЕР_1 НГУ від 10 червня 2026 року, виданою старшому солдату ОСОБА_1 , він проходить військову службу за призовом під час мобілізації у зазначеній військовій частині з 05 червня 2023 року та станом на дату видачі довідки продовжував її проходити.

Відповідно до підпункту 3 пункту 4 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації" від 20 травня 2014 року статтю 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" доповнено пунктом 15, згідно з яким (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, — штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Отже, позичальник проходив військову службу за призовом під час мобілізації на день укладення договору кредитної лінії, а тому на нього поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Відповідно, за період дії зазначених пільг йому не нараховуються штрафні санкції та пеня за невиконання зобов`язань за кредитним договором, а також проценти за користування кредитом.

Підстав для незастосування пільг, передбачених пунктом 15 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", немає, оскільки зазначена норма є імперативною та не містить положень, які б пов`язували виникнення, обсяг чи реалізацію передбачених нею пільг із попереднім повідомленням кредитодавця, зверненням позичальника з відповідною заявою чи наданням підтвердних документів у позасудовому порядку. Відсутність такого повідомлення не може тлумачитися як підстава для обмеження або втрати передбачених законом пільг.

Отже, за умови підтвердження у встановленому законом порядку обставин, з якими закон пов`язує надання відповідних пільг, зокрема й під час розгляду справи судом, нараховані проценти за користування кредитом не підлягають стягненню незалежно від того, чи були відповідні документи подані кредитодавцю до виникнення спору. Інше тлумачення фактично призвело б до звуження змісту та обсягу встановлених законом гарантій соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, а також прав споживача фінансових послуг, що є неприпустимим.

З огляду на викладене нараховані позивачем проценти підлягають виключенню з розрахунку заборгованості.

Тому позов підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення з позичальника на користь нового кредитора лише заборгованості за тілом кредиту в розмірі 10 700 гривень.

Підставою для прийняття постанови про часткове задоволення позову відповідно до пунктів 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 05 червня 2026 року.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" 10 700 (десять тисяч сімсот) гривень заборгованості.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс"; місцезнаходження: вулиця Юрія Поправки, буд. №6, каб. №13, м. Київ, 02094; код ЄДРПОУ: 42986956.

Відповідач: ОСОБА_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 .

Головуючий: С.В. Хилевич

Судді: С.В. Боймиструк

С.О.Гордійчук