Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №537/5959/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 537/5959/25 Номер провадження 22-ц/814/3055/26Головуючий у 1-й інстанції МУРАШОВА Н. В. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 рокум. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Дряниця Ю.В.,

судді Панченко О.О., Чумак О.В.

розглянувши у місті Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою в його інтересах представником - адвокатом Каблучко Дмитром Олеговичем,

на рішення Крюківського районного суду м.Кременчука від 06 квітня 2026 року, постановлене суддею Мурашовою Н.В.,

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

18.09.2025 ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулося в суд із указаним позовом. В обґрунтування підстав позову зазначає, що 20.05.2024 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (navse.ua) укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1397-9168.

За умов такого договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати позичальнику кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту - 21 600,00 грн; строк кредитування - 300 днів; базовий період - 14 днів; комісія за видачу кредиту - 15% від суми кредиту; знижена % ставка - 1,20% у день; стандартна % ставка - 1,50% за кожен день користування кредитом.

Позивач, не будучи фінансовою установою, здійснює послуги з переказу коштів без відкриття рахунку через партнера ПАТ «ПриватБанк», із яким укладено договір №4010 про надання послуг в системі LiqPay від 02.12.2019, та видав відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок, указаний ним в особистому кабінеті. У свою чергу відповідач, отримавши кредитні кошти, не скористався своїм правом упродовж 14 календарних днів з дня укладення такого договору відмовитися від нього без пояснення причин, тим самим підтвердив виконання своїх зобов`язань.

Позичальник належним чином зобов`язання за кредитним договором не виконував у зв`язку із чим станом на 26.08.2025 утворилася заборгованість у розмірі 121 132,80 грн, із яких позивачем заявлено до стягнення 108 000,00 грн, що складається із: 21 600,00 грн - прострочена заборгованість за кредитом; 86 100,00 грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами.

Рішенням Крюківського районного суду м.Кременчука від 06.04.2026 позов задоволено частково; стягнуто із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» за договором кредиту №1397-9168 від 20.05.2024 заборгованість у розмірі 96 444,00 грн, із яких: 21 600,00 грн - прострочена заборгованість за кредитом; 74 844,00 грн - загальні витрати за споживчим кредитом, а також витрати зі сплати судового збору в сумі 2 163,20 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення районного суду вмотивовано тим, що позивачем підтверджено належними доказами факт укладення кредитного договору та його неналежне виконання позичальником, унаслідок чого утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню на користь позивача за тілом кредиту та загальними витратами за споживчим кредитом, обрахованими у відповідності з вимогами статті 8 та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування».

Не погодившись із таким рішенням відповідач, в інтересах якого діє представник - адвокат Каблучко Д.О., оскаржив його в апеляційному порядку. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Вважає, що позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами факт отримання відповідачем кредитних коштів. Такими доказами, на думку останнього, мають бути первинні бухгалтерські документи, сформовані у відповідності до вимог статті 40 Закону України «Про платіжні послуги» та Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 №75.

Посилаючись на позицію Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19, а також постанови Верховного Суду від 29.11.2023 у справі №461/2857/20 та від 31.08.2022 у справі №202/5330/19, вважає безпідставним стягнення з відповідача комісії за видачу кредиту.

Зазначає, що суд першої інстанції в результаті невірного правозастосування положень пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», залишив поза увагою позицію Верховного Суду викладену в постанові від 12.05.2025 у справі №679/1103/23, за змістом якої розмір стягнення відсотків за користування кредитом у будь-якому разі не може перевищувати 50% від тіла кредиту.

Ухвалами Полтавського апеляційного суду від 25.05.2026 відкрито апеляційне провадження; у справі закінчено підготовчі дії та призначено до розгляду із повідомленням сторін.

08.06.2026 позивачем подано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, яку просить залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, як законне та обґрунтоване.

12.10.2026 до Полтавського апеляційного суду надійшло клопотання представника відповідача - адвоката Каблучко Д.О. про розгляд справи за його відсутності. Доводи апеляційної скарги підтримує, наполягає на її задоволенні.

Інші учасники судового процесу, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду справи в судове засідання до суду апеляційної інстанції не з`явилися, що з огляду на положення частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.

Перевіряючи законність та обґрунтованість судового рішення в межах вимог апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з наступного.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що 20.05.2024 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії №1397-9168 продукту «На все».

Згідно із п.2.1. договору кредитодавець відкриває для позичальника невідновлювальну кредитну лінію. Мета отримання кредиту, тобто мета відкриття кредитної лінії: для задоволення особистих потреб позичальника (п.2.4. договору). Цей договір укладається сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію» (п.3.1. договору). Розмір кредитного ліміту, тобто загальний розмір кредиту: 21 600,00 грн. Дата надання кредиту: 20.05.2024 (п.4.1. договору).

Спосіб перерахування позичальнику коштів у рахунок кредиту: кредит надається позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п.4.1. цього договору, на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу. Ініціювання безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п.4.1. цього договору, здійснюється кредитодавцем безпосередньо після укладення сторонами цього договору та надіслання позичальнику примірнику договору та додатків до нього у вигляді електронного документ. Кредит вважається наданим позичальнику з моменту списання грошових коштів з банківського рахунку кредитодавця за належними реквізитами для їх наступного зарахування на електронний платіжний засіб, зазначений позичальником при оформленні кредиту (п.4.2. договору).

Базовий період складає 14 календарних днів. Перебіг першого базового періоду починається з дати надання/видачі кредиту та закінчується в дату останнього календарного дня першого базового періоду. Перебіг кожного наступного базового періоду починається з наступної дати за датою закінчення попереднього базового періоду. Перебіг останнього базового періоду закінчується в останній день строку дії цього договору (п.4.4. договору).

Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту за наступною ставкою: стандартна процентна ставка становить 1,50% за кожен день користування кредитом (п.4.6. договору).

Комісія за видачу кредиту становить 15,00% від суми виданого кредиту (п.4.7. договору).

Строк кредитування, тобто, строк на який надається кредит позичальнику: 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Дата повернення кредиту 15.03.2025. Строк дії договору є рівним строку кредитування. У будь-якому випадку договір діє до 24 години доби, наступної після дати повного та належного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. Продовження строку кредитування або строку дії договору або строку виплати кредиту в односторонньому порядку кредитодавцем або позичальником не допускається. У позичальника відсутнє право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених цим договором (п.4.9. договору).

Реальна річна процентна ставка на дату укладення цього договору складає 27 138,17% (п.4.10. договору).

Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення цього договору (за весь строк кредитування) складає 111 543,35 грн та включає в себе: суму кредиту, комісію за видачу кредиту та проценти за користування кредитом (п.4.11. договору).

Загальні витрати за споживчим кредитом на дату укладення цього договору складають 89 943,35 грн та включають у себе проценти за користування кредитом та комісію за видачу кредиту (п.4.13. договору).

Відповідно до п.4.14, п.4.15 договору денна процентна ставка - 1,388%, розраховується в процентах за формулою ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t ? 100%, де : ДПС - денна процентна ставка = 1,388%; ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом = 89 943,35 грн.; ЗРК - загальний розмір кредиту =21 600,00 грн; t - строк кредитування у днях = 300 днів.

Обчислення денної процентної ставки, орієнтовної реальної річної процентної ставки, загальних витрат та орієнтовної загальної вартості кредиту є репрезентативним та базується на обраних позичальником умовах кредитування, зазначених в цьому договорі, і на припущенні, що договір залишатиметься дійсним протягом погодженого строку, а кредитодавець та позичальник виконають свої обов`язки належним чином на умовах та у строки, визначені в цьому договорі.

Орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту, загальні витрати по кредиту та денна процентна ставка обчислені на основі припущення, що повернення кредиту, сплата процентів за користування кредитом та комісії за видачу кредиту здійснюватиметься згідно Графіку платежів за договором за стандартною ставкою, наведеного в додатку 4 до цього договору та проценти за користування кредитом нараховуватимуться за стандартною процентною ставкою.

Так, відповідно до п.5.1. договору позичальник зобов`язується повертати кредитодавцю отриманий кредит у останні дні останніх 8 базових періодів строку кредитування згідно Графіку платежів за договором за зниженою ставкою (Додаток №3 до цього договору), шляхом здійснення безготівкового переказу на банківський рахунок кредитодавця у порядку, визначеному у Правилах.

Відповідно до п.5.4. договору, якщо позичальник має намір повністю достроково повернути кредит, тобто до закінчення строку кредитування, позичальник сплачує у повному обсязі всю суму неповерненого кредиту, залишок несплаченої комісії та залишок несплачених процентів за фактичний строку користування кредитом за ставкою визначеною умовами даного договору, тобто за строк з моменту отримання кредитом до моменту повернення кредиту кредитодавцю шляхом здійснення безготівкового переказу на банківський рахунок кредитодавця у порядку, визначеному в Правилах. З дати зарахування коштів на банківський рахунок кредитодавця у сумі, достатній для повної оплати вище вказаних зобов`язань, кредит вважається погашеним у повному обсязі, а зобов`язання позичальника за договором припиняються.

У розділі 13 договору наведені реквізити сторін, зокрема, позичальник: ОСОБА_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий 25.01.2022 органом 5317, місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , номер особистого електронного платіжного засобу: НОМЕР_3. Електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Договір підписаний сторонам електронними підписами, зокрема позичальником ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) С2565./а.с.12-21/

Додатком №2 до Договору про відкриття кредитної лінії є Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки./а.с.32-34/

Передувало укладенню такого кредитного договору ознайомлення позичальника із умовами кредитування, викладеними у Паспорті споживчого кредиту, інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, який підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) А2565./а.с.29-31/.

ТОВ «Укр Кредит Фінанс» надано суду: Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), затверджені наказом №12-П від 27.02.2024; Правила акції під умовною назвою «Обмеження нарахування відсотків при примусовому стягненні заборгованості» для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс»./а.с.22-29, 42-46/

ТОВ «Укр Кредит Фінанс» надало ОСОБА_1 кредит у безготівковій формі за допомогою системи LIQPAY, шляхом перерахування коштів кредиту в сумі 21 600,00 грн за реквізитами платіжної картки НОМЕР_3, указаної ним в особистому кабінеті при укладення кредитного договору, що підтверджується: 1) довідкою АТ КБ «ПриватБанк» про перерахування коштів від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів LiqPay на підставі договору №4010 від 02.12.2019, зокрема ІD платежу 2464972850, дата платежу 20.05.2024, тип операції - видача кредиту за договором №1397-9168 платіжна система LiqPay, маска картки НОМЕР_3 , сума платежу 21 600,00 грн; 2) листом АТ «Банк Південний» від 15.01.2026 №28/001/998/2026-БТ ОСОБА_1 має поточний рахунок: НОМЕР_4 у гривні, до якого оформлена картка № НОМЕР_3 , подана виписка по рахунку про зарахування 20.05.2024, переказу Moneysend LiqPay*UKR Kredit Fina в розмірі 21 600,00 грн./а.с.35-38/

При зверненні в суд із позовом ТОВ «Укр Кредит Фінанс» надав розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за договором про відкриття кредитної лінії №1397-9168 від 20.05.2024, із якого вбачається, що заборгованість за цим договором становить 121 132,80 грн, з яких: тіло кредиту - 21 600,00 грн; відсотки за користування кредитом - 96 292,80 грн; комісія за видачу кредиту - 3 240,00 грн.

При цьому відсотки за користування кредитом нараховувалися упродовж строку кредитування (300 днів) наступним чином: 1) за період із 20.05.2024 по 02.06.2024 включно нарахування процентів за користування кредитом відбувалось за пільговою ставкою 1,2% за кожен день користування кредитом протягом першого базового періоду, але в цей же період була нарахована комісія за надання кредиту в сумі 3 240,00 грн; 2) за період із 03.06.2024 по 15.03.2025 включно застосовано стандартну процентну ставку 1,5% за кожен день користування кредитними коштами./а.с.39-41/

Частково задовольняючи позовні вимоги, районний суд виходив із того, що позивачем підтверджено належними доказами факт укладення кредитного договору та погодження позичальником істотних умов зобов`язання за ним.

Також суд першої інстанції визнав доведеним належними доказами, якими є первинна бухгалтерська документація, факт отримання відповідачем кредитних коштів на умовах передбачених цим договором, в сумі 21 600,00 грн, що є підставою для стягнення заборгованості за тілом кредиту в заявленому розмірі.

При визначенні розміру заборгованості за відсотками, районний суд виходив із того, що відповідний кредитний договір укладений після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», а, відтак, з урахуванням вимог статті 8 та Перехідних Положень цього Закону, яким визначено обмеження розміру загальних витрат за споживчими договорами кредиту, заборгованість відповідача по загальним (відсоткам за користування кредитом та комісіям за надання кредиту) мала становити 74 844,00 грн. Визначаючи такий розмір стягнення, суд першої інстанції навів розрахунок ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t ? 100%:

1) з 20.05.2024 по 02.06.2024: із застосуванням денної відсоткової ставки не більше 1,5% від суми залишку по кредиту, тобто тіло кредиту 21 600,00 грн х денну відсоткову ставку 1,5% х 14 днів кредитування = загальні витрати за споживчим кредитом 4 536,00 грн.;

2) з 03.06.2024 по 20.08.2024: із застосуванням денної відсоткової ставки 1,5% від суми залишку по кредиту, тобто тіло кредиту 21 600,00 грн х денну відсоткову ставку 1,5% х (28+31+20= 79 дн. кредитування) = загальні витрати за споживчим кредитом 25 596,00 грн;

3) з 21.08.2024 по 15.03.2025: із застосуванням денної відсоткової ставки 1% від суми залишку по кредиту, тобто тіло кредиту 21 600,00 грн х денну відсоткову ставку 1% х (11+30+31+30+31+31+28+15=207 дн кредитування) = загальні витрати за споживчим кредитом 44 712,00 грн.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення районного суду в межах доводів апеляційної скарги, із такими висновками суду першої інстанції погоджується з огляду на наступне

Стосовно підставності стягнення заборгованості за тілом кредиту, колегія суддів ураховує наступне

Відповідно до вимог статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).

За правилами частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями частини другої статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» перевірка цілісності електронного документа проводиться шляхом підтвердження удосконаленого або кваліфікованого електронного підпису чи печатки, а в разі накладання на електронний документ електронного підпису чи печатки іншого виду, із застосуванням інших засобів і методів захисту інформації з дотриманням вимог законодавства у сфері захисту інформації.

Якщо електронний документ підписаний за допомогою КЕП або УЕП, суд може перевірити достовірність, цілісність і незмінність даних, які в ньому містяться, за допомогою спеціальних програмних засобів або з використанням спеціальних онлайн-сервісів.

Якщо ж електронний документ підписано за допомогою будь-якого іншого електронного підпису (не КЕП чи УЕП), то суд має здійснити окремі процесуальні дії, спрямовані на перевірку цілісності та незмінюваності даних, які в ньому містяться.

Які саме це мають бути дії, залежить від способу надання відповідного процесуального документу до суду (паперова копія, електронний примірник тощо), формату, в якому цей документ зберігається, особливостей електронного підпису, за допомогою якого він підписаний, тощо. При цьому характер цих процесуальних дій визначається особливостями дослідження електронних доказів, що передбачені процесуальним законодавством.

Так, згідно із частиною першою статті 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

При цьому, згідно із частиною третьою статті 100 ЦПК України учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Водночас частиною п`ятою цієї статті передбачено, якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

На виконання наведених приписів цивільного процесуального законодавства, стороною позивача на доведення факту укладення кредитного договору надано суду його копію з додатками, у якому викладені істотні умови зобов`язання, а сам правочин містить підписи кредитора та позичальника. Крім цього реквізити сторін договору мають інші відомості про особу відповідача, зокрема, ідентифікаційний код та паспортні дані, тобто в розумінні Закону України «Про електронну комерцію» кредитний договір, підписаний відповідачем, і є належним та допустимим доказом на підтвердження існування кредитного зобов`язання.

Доказів, що ідентифікатор та персональні дані належать третім особам, а не позичальнику, останнім суду не надано, а відтак, не спростовано презумпцію правомірності правочину.

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №127/33824/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 10.06.2021 у справі №234/7159/20, від 12.08.2022 у справі №234/7297/20, від 09.02.2023 у справі №640/7029/19.

За умов зобов`язання кредит надається позичальнику в безготівковій формі шляхом перерахування на картковий рахунок позичальника.

ТОВ «Укр Кредит Фінанс» не є банківською (фінансовою) установою, а тому послугу з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків здійснено АТ КБ «ПриватБанк» через систему платежів LiqPay на підставі договору №4010 від 02.12.2019, зокрема ІD платежу 2464972850, дата платежу 20.05.2024, тип операції - видача кредиту за договором №1397-9168 платіжна система LiqPay, маска картки НОМЕР_3 , сума платежу 21 600,00 грн.

За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України обов`язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до постанови Верховного Суду по справі №200/564/7/18 від 16.09.2020 доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Верховним Судом у постанові від 17.12.2021 у справі №278/2177/15-ц зазначено: «Згідно з положеннями статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Разом з тим, відповідно до п.5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних на день операцій і призначаються для видачі чи відсилання клієнту. Отже, виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути доказами заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором».

У постанові Верховного Суду від 31.05.2022 у справі №194/329/15 зазначено, що виписка з особового рахунку може бути належним доказом заборгованості відповідача за кредитом, яка повинна досліджуватися судами у сукупності з іншими доказами.

Отже, з урахуванням зазначеного, доказами, що підтверджують заборгованість за кредитом може слугувати виписка з особового рахунку, на підставі якої складено розрахунок заборгованості з помісячним відображенням внесених платежів та виникненням боргових зобов`язань.

На виконання наведених приписів процесуального закону за клопотанням позивача районним судом витребувано від АБ «Південний» первинні бухгалтерські документи, зі змісту яких убачається, що ОСОБА_1 має поточний рахунок НОМЕР_4 у гривні, до якого оформлена картка № НОМЕР_3 , на яку 20.05.2024 зараховано кошти у розмірі 21 600,00 грн, переказ Moneysend LiqPay*UKR Kredit Fina.

Беручи до уваги викладене, а також ураховуючи, що без дотримання процедури верифікації клієнта та введення ним одноразового ідентифікатора, алгоритм дій кредитора не допускає зарахування кредитних коштів на картковий рахунок позичальника емітований АБ «Південний», суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, як про доведеність факту укладення кредитного договору, так і факту отримання відповідачем кредитних коштів за ним.

Обставини викладеного підтверджені належними та допустимими доказами, а саме, первинними бухгалтерськими документами, не спростованими відповідачем, доводи якого зводяться до довільного трактування вимог Закону України «Про платіжні послуги» та Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 04.07.2018 №75. Тоді як неістотні недоліки в первинних бухгалтерських документах не є підставою для невизнання господарської операції. Натомість документи за операціями з використанням платіжних інструментів мають статус первинного документа. При цьому, відповідачем не спростовано презумпцію правомірності укладених із позивачем правочинів щодо надання кредитів.

Стосовно підставності стягнення заборгованості за процентами, колегія суддів ураховує наступне

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно із частиною другою статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

22.11.2023 прийнято Закон України №3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг»; пунктом 5 Розділу І Закону №3498-IX внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування», серед іншого, статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частинами 4-8:

4. Денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою:

ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/tх100%, де

ДПС - денна процентна ставка;

ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом;

ЗРК - загальний розмір кредиту;

t - строк кредитування у днях.

5. Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

6. Національний банк України має право встановлювати додаткові вимоги до складових розрахунку денної процентної ставки з метою уникнення недобросовісних практик розрахунку денної процентної ставки.

Речення перше пункту 9 частини 1 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» викладено у редакції: У договорі про споживчий кредит зазначаються: 9) денна процентна ставка, її розрахунок та загальні витрати за споживчим кредитом (крім споживчих кредитів, виконання зобов`язань за якими забезпечено заставою/іпотекою або правом довірчої власності), орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит.

Розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 17 такого змісту: "Тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України (№3498-IX) "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %".

При постановленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції правильно застосував наведені норми матеріального права, здійснивши розрахунок заборгованості за відсотками із застосування денної відсоткової ставки: у період із 20.05.2024 по 02.06.2024 та із 03.06.2024 по 20.08.2024 - 1,5% від суми залишку по кредиту; у період із з 21.08.2024 по 15.03.2025 - 1% від суми залишку по кредиту.

Застосування такої денної відсоткової ставки узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, сформованими у постанові від 07.09.2026 по справі №552/672/23, яка, серед іншого визнала за необхідне відступити від висновків, які сформульовані у постанові Верховного Суду від 12.02.2025 у справі №679/1103/23, про застосування яких наполягала сторона відповідача у доводах апеляційної скарги.

Посилання відповідача на безпідставність стягнення з нього комісії за видачу кредиту, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки нарахування комісії за видачу кредиту відбувалось одноразово та не застосовувалась як санкція до відповідача за невиконання зобов`язань.

Інших доводів, які б спростовували правильність висновків суду першої інстанції апеляційна скарга відповідача не містить. Тоді як наведена останнім практика Верховного Суду сформована з відмінних фактичних обставин, а відтак, не є релевантною. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Із огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану в його інтересах представником - адвокатом Каблучко Дмитром Олеговичем, - залишити без задоволення.

Рішення Крюківського районного суду м.Кременчука від 06 квітня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Ю.В. Дряниця

Судді О.О. Панченко

О.В. Чумак