Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №279/2550/26 — Житомирський апеляційний суд

Суд: Житомирський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про відшкодування шкоди, з них

Дата: 19 жовтня 2026 р.

Справа: №279/2550/26

Суддя: Бондар О. О.

Справа № 279/2550/26 Головуючий у 1-й інст. Пацко О. О.

Категорія 43 Доповідач Бондар О.О.

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2026 рокум. Житомир

Житомирський апеляційний суд у складі колегії суддів: Бондар О. О. (суддя-доповідач), Павицької Т. М., Шевчук А. М.,

за участю секретаря судового засідання Лугини О. С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 30 червня 2026 року, ухвалене у складі головуючого судді Пацко О. О. у місті Коростені,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди

УСТАНОВИВ

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

1.20 квітня 2026 року ОСОБА_1 (далі також позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Коростенського міськрайонного суду Житомирської області з позовом до ОСОБА_2 (далі також відповідач, ОСОБА_2 ) про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

2.Позов обґрунтований тим, що 08 листопада 2015 року близько 20 год 30 хв ОСОБА_2 , за попередньою змовою з невстановленими слідством особами, перебуваючи поблизу будинку АДРЕСА_1 , із застосуванням фізичного насильства, небезпечного для життя та здоров`я, вчинив на нього напад, під час якого дерев`яною палицею умисно завдав декілька ударів по голові та тілу, спричинивши тілесні ушкодження у вигляді рани в правій тім`яній ділянці волосистої частини голови, обширного синця в ділянці попереку справа, синця на зовнішній поверхні верхньої третини лівого стегна та розриву нижньої стінки зовнішнього слухового проходу.

3.Відповідно до висновку судово-медичного експерта № 484 від 17 листопада 2015 року зазначені тілесні ушкодження належать до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. Під час нападу також було відкрито заволоділо майном позивача, загальна вартість якого становила 3 890 грн.

4.Ухвалою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 16 березня 2026 року у справі № 279/1098/16-к ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за частиною другою статті 187 Кримінального кодексу України (далі – КК України) на підставі статті 49 цього Кодексу у зв`язку із закінченням строків давності. Кримінальне провадження щодо нього закрите. Цивільний позов у кримінальному провадженні залишений без розгляду.

5.На обґрунтування вимог про відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 зазначав, що внаслідок нападу зазнав сильного фізичного болю, страху за власне життя, почуття безпорадності та розгубленості. Після події погіршилися його сон, психологічний стан і стосунки з членами сім`ї, він став нервовим та дратівливим, був змушений змінити звичний спосіб життя і докладати додаткових зусиль для його відновлення. Крім того, подія набула розголосу серед жителів населеного пункту, де проживають сторони, що, на думку позивача, негативно вплинуло на його репутацію та посилило душевні переживання.

6.Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь 3 890 грн матеріальної шкоди та 300 000 грн моральної шкоди.

Короткий зміст оскарженого рішення суду першої інстанції

7.Рішенням від 30 червня 2026 року Коростенський міськрайонний суд Житомирської області позов задоволено частково. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 25 000 грн моральної шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення. Стягнув з відповідача на користь держави 1 331,20 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

8.Рішення мотивовано тим, що неправомірними діями відповідача позивачу заподіяно тілесні ушкодження, фізичні та душевні страждання, у зв`язку з чим наявні правові підстави для відшкодування моральної шкоди. Водночас заявлений позивачем розмір компенсації у сумі 300 000 грн суд визнав необґрунтованим, зазначивши, що твердження про тривале погіршення стану здоров`я, порушення звичного ритму життя та інші негативні наслідки викладені загальними формулюваннями, без достатньої конкретизації їх характеру й обсягу.

9.Урахувавши характер правопорушення, завдані потерпілому фізичні та душевні страждання, а також засади розумності, виваженості та справедливості, суд першої інстанції визначив розмір грошової компенсації моральної шкоди у сумі 25 000 грн, яку визнав достатньою за встановлених обставин справи.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

10.Позивач не погодився із рішенням суду першої інстанції в частині визначеного розміру відшкодування моральної шкоди та 17 липня 2026 року подав до Житомирського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення, збільшивши розмір стягнутої з відповідача моральної шкоди з 25 000 грн до 300 000 грн.

11.Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неправильно визначив розмір компенсації моральної шкоди, не врахувавши повною мірою характер вчиненого щодо нього насильства, ступінь фізичних та душевних страждань, страх за власне життя, погіршення психологічного стану, сімейних відносин і необхідність докладати додаткових зусиль для відновлення звичного способу життя.

12.Позивач наголошує, що внаслідок нападу отримав тілесні ушкодження, пережив сильний фізичний біль, страх, почуття безпорадності та приниження. Зазначає, що подія негативно вплинула на його подальше життя, а відповідач не вчинив жодних дій, спрямованих на добровільне відшкодування заподіяної шкоди.

13.Крім того, посилаючись на судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальними правопорушеннями, передбаченими частиною другою статті 187 КК України, позивач стверджує, що розмір такої компенсації становить від 100 000 грн і більше. Вважає, що визначена судом сума 25 000 грн є несправедливою та неспівмірною з перенесеними ним стражданнями.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

14.Відзив від ОСОБА_2 на апеляційну скаргу станом на час апеляційного розгляду справи не надійшов, що відповідно до частини третьої статті 360 Цивільного процесуального Кодексу України (далі – ЦПК України) не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

15.Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 липня 2026 року визначено склад суду для розгляду справи № 279/2550/26: Бондар О. О. (суддя-доповідач), Павицька Т. М., Шевчук А. М.

16.Ухвалою від 24 липня 2026 року Житомирський апеляційний суд відкрив апеляційне провадження у справі.

17.Після проведення підготовчих дій ухвалою від 07 вересня 2026 року Житомирський апеляційний суд призначив справу до апеляційного розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи на 20 жовтня 2026 року о 09 год 30 хв.

Мотивувальна частина

Позиції учасників справи в апеляційному суді

18.Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився. Представник позивача 19 жовтня 2026 року через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» подав заяву про розгляд справи без участі позивача.

19.Відповідач в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, про дату час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

20.За таких обставин, неявка учрозгляд справи асника справи не перешкоджає розгляду справи (частини 2 статті 372 ЦПК України).

Обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанції

21.У провадженні Коростенського міськрайонного суду Житомирської області перебувало кримінальне провадження № 12015060060001396 від 09 листопада 2015 року за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 187 КК України.

22.Відповідно до обвинувального акта 08 листопада 2015 року близько 20 год 30 хв ОСОБА_2 за попередньою змовою з невстановленими слідством особами поблизу будинку АДРЕСА_1 вчинив напад на ОСОБА_1 , під час якого дерев`яною палицею завдав йому декілька ударів по голові та тілу, спричинивши тілесні ушкодження, після чого було відкрито заволоділо майном потерпілого.

23.Згідно з висновком судово-медичного експерта № 484 від 17 листопада 2015 року ОСОБА_1 отримав рану в правій тім`яній ділянці волосистої частини голови, обширний синець у ділянці попереку справа, синець на зовнішній поверхні верхньої третини лівого стегна та розрив нижньої стінки зовнішнього слухового проходу. Зазначені ушкодження належать до категорії легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров`я.

24.Ухвалою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 16 березня 2026 року у справі № 279/1098/16-к ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження щодо нього закрито відповідно до пункту 1 частини другої статті 284 КПК України.

Позиція апеляційного суду

25.Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

26. ОСОБА_1 оскаржив рішення суду першої інстанції лише в частині визначеного розміру відшкодування моральної шкоди. Тому предметом апеляційного перегляду є законність та обґрунтованість рішення в зазначеній частині. Рішення суду щодо відмови у стягненні матеріальної шкоди позивачем не оскаржується та, за відсутності передбачених частиною четвертою статті 367 ЦПК України підстав для виходу за межі доводів апеляційної скарги, апеляційним судом не переглядається.

27.Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та законність і обґрунтованість судового рішення в оскарженій частині, апеляційний суд уважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення з огляду на таке.

Оцінка висновків суду першої інстанцій

28.Рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні ( частини 1 – 5 статті 263 ЦПК України).

29.Спірні правовідносини сторін мають деліктний характер, оскільки виникли внаслідок заподіяння шкоди в результаті вчинення кримінального правопорушення.

30.Апеляційний суд уважає, що суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин, дослідив обставини заподіяння моральної шкоди, надав оцінку заявленим позивачем немайновим втратам та дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.

31.Так, відповідно до пункту 3 частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

32.Згідно з пунктом 9 частини другої статті 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

33.Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

34.Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, установлених частиною другою цієї статті.

35.За змістом наведених норм цивільно-правова відповідальність за завдану моральну шкоду пов`язується з наявністю шкоди, протиправної поведінки заподіювача, причинного зв`язку між такою поведінкою та її наслідками, а також вини особи, яка завдала шкоди, якщо вона є підставою відповідальності.

36.Подібний підхід до визначення умов виникнення зобов`язання з компенсації моральної шкоди викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20.

37.Згідно з частиною шостою статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено відповідне судове рішення, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

38.Звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності не є реабілітуючою підставою та не позбавляє потерпілого права вимагати відшкодування заподіяної шкоди в порядку цивільного судочинства. При цьому така ухвала не є обвинувальним вироком, а її обов`язковість для цивільного суду обмежується визначеними процесуальним законом питаннями. Відповідний підхід щодо правових наслідків закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності відображений у постанові Верховного Суду від 09 квітня 2025 року у справі № 344/10156/23.

39.Установивши обставини заподіяння ОСОБА_1 тілесних ушкоджень внаслідок неправомірних дій відповідача, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що спричинення фізичного болю, страху за власне життя, відчуття безпорадності та пов`язаних із нападом душевних переживань становить втрати немайнового характеру, які підлягають грошовому відшкодуванню.

40.Водночас наявність підстав для відшкодування моральної шкоди та визначення конкретного розміру її грошової компенсації є взаємопов`язаними, але не тотожними питаннями. Встановлення факту заподіяння моральної шкоди саме по собі не означає, що розмір її відшкодування повинен відповідати сумі, визначеній потерпілим у позовній заяві.

41.Згідно з частиною третьою статті 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

42.У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц зазначено, що зобов`язання з компенсації моральної шкоди є специфічним, оскільки його зміст не на всіх етапах характеризується визначеністю, зокрема щодо способу та розміру компенсації. За відсутності домовленості між сторонами саме судове рішення визначає спосіб і розмір такої компенсації.

43.Верховний Суд у постанові від 03 серпня 2022 року у справі № 607/11755/20 звернув увагу на те, що складність визначення розміру моральної шкоди полягає у неможливості її точного обчислення за допомогою грошової шкали або прирівняння до певного майнового еквівалента. Тому грошова компенсація повинна визначатися з урахуванням характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, інших істотних обставин, а також вимог розумності та справедливості.

44.Отже, визначення розміру грошового відшкодування моральної шкоди належить до повноважень суду та здійснюється на підставі оцінки всіх установлених обставин у їх сукупності. Така оцінка повинна забезпечувати справедливу компенсацію завданих немайнових втрат, не допускаючи як їх необґрунтованого знецінення, так і присудження суми, яка не відповідає встановленим обставинам справи.

45.У даній справі, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 зазнав насильницького нападу, під час якого йому було завдано декілька ударів дерев`яною палицею по голові та тілу, внаслідок чого він отримав тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. З огляду на характер та обставини нападу позивач об`єктивно зазнав фізичного болю, страху за власне життя, душевних переживань і порушення звичного психологічного стану.

46.При цьому колегія суддів звертає увагу, що віднесення тілесних ушкоджень до категорії легких характеризує ступінь заподіяної фізичної шкоди, проте не визначає автоматично характеру та глибини душевних страждань потерпілого. Насильницький характер дій, їх раптовість, спрямованість ударів у життєво важливу ділянку тіла, а також обставини заволодіння майном могли об`єктивно посилювати пережитий позивачем страх і відчуття особистої незахищеності.

47.Отже, моральна шкода, завдана позивачу, не обмежується лише фізичним болем, безпосередньо пов`язаним із тілесними ушкодженнями, а охоплює також душевні переживання внаслідок посягання на його здоров`я, особисту безпеку та психологічну недоторканність.

48.Разом із тим, оцінюючи заявлений позивачем розмір компенсації у сумі 300 000 грн, суд першої інстанції обґрунтовано врахував не лише характер протиправних дій і безпосередні наслідки нападу, а й обсяг установлених обставин, які підтверджують тривалість та глибину подальших немайнових втрат.

49.Так, відповідно до висновку судово-медичного експерта № 484 від 17 листопада 2015 року заподіяні позивачу тілесні ушкодження спричинили короткочасний розлад здоров`я. Водночас матеріали справи не містять достатніх відомостей, які б давали підстави встановити тривале або стійке погіршення стану здоров`я, втрату працездатності, необхідність тривалого лікування чи реабілітації або інші наслідки, які істотно обмежили можливості позивача у повсякденному житті.

50.Посилання ОСОБА_1 на погіршення сну, підвищену нервозність, дратівливість, зміну сімейних стосунків та порушення звичного життєвого ритму суд першої інстанції не залишив поза увагою, однак обґрунтовано зазначив, що ці обставини викладені переважно у загальному вигляді, без достатньої конкретизації тривалості, інтенсивності та характеру відповідних змін.

51.Колегія суддів наголошує, що відсутність висновку психологічної експертизи або документів про проходження психологічного лікування сама по собі не виключає заподіяння моральної шкоди, оскільки фізичні та душевні страждання можуть підтверджуватися сукупністю інших доказів та встановлених обставин. Однак наведене не звільняє позивача від обов`язку доведення тих додаткових наслідків правопорушення, з якими він пов`язує необхідність присудження компенсації у заявленому розмірі.

52.Такий підхід узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 23 лютого 2022 року у справі № 643/7765/18, у якій касаційний суд, перевіряючи визначений апеляційним судом розмір компенсації моральної шкоди, завданої насильницькими діями, погодився з необхідністю врахування характеру тілесних ушкоджень, фактично встановлених наслідків для потерпілого та доведеності обставин, якими він обґрунтовував тривалі моральні страждання. Верховний Суд також наголосив, що суди першої та апеляційної інстанцій мають свободу розсуду під час визначення розумного і справедливого розміру компенсації за умови належного встановлення та оцінки обставин справи.

53.З урахуванням наведеного колегія суддів уважає, що суд першої інстанції, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, належним чином врахував характер протиправних дій відповідача, обставини їх вчинення, факт заподіяння тілесних ушкоджень, фізичні та душевні страждання потерпілого, а також відсутність достатнього підтвердження більш тяжких або тривалих негативних наслідків, з якими позивач пов`язує заявлений ним розмір відшкодування.

54.Визначена судом компенсація у сумі 25 000 грн не є символічною та не зводить нанівець значення заподіяних позивачу немайнових втрат. Вона враховує насильницький характер посягання, завданий фізичний біль та душевні переживання, водночас відповідаючи обсягу встановлених у справі обставин і вимогам розумності та справедливості.

55.За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що грошове відшкодування моральної шкоди у сумі 25 000 грн є співмірним характеру та обсягу встановлених страждань позивача, а заявлена ним сума 300 000 грн не отримала достатнього обґрунтування обставинами та доказами, дослідженими у справі.

56.Отже, рішення суду першої інстанції в оскарженій частині ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, ухвалене з дотриманням вимог процесуального закону, а визначений судом розмір компенсації моральної шкоди відповідає установленим обставинам справи. Підстав для зміни цього розміру апеляційний суд не встановив.

Оцінка аргументів, викладених у апеляційній скарзі

57.Доводи апеляційної скарги про недостатність визначеної судом компенсації моральної шкоди переважно повторюють обставини, на які позивач посилався в позовній заяві, та яким суд першої інстанції надав оцінку під час вирішення спору. Нових обставин, які б свідчили про неврахування судом істотних наслідків правопорушення або неправильне застосування критеріїв визначення розміру відшкодування, позивач не навів.

58.Посилання ОСОБА_1 на те, що в судовій практиці за кримінальні правопорушення, передбачені частиною другою статті 187 КК України, присуджується моральна шкода у розмірі від 100 000 грн і більше, апеляційний суд відхиляє. Законодавство не встановлює фіксованого розміру компенсації моральної шкоди залежно від кримінально-правової кваліфікації діяння, а грошове відшкодування визначається індивідуально з урахуванням характеру правопорушення, його фактичних наслідків і встановленого обсягу немайнових втрат конкретної особи.

59.При цьому сам факт присудження в інших судових справах більших сум моральної шкоди не свідчить про неправильність визначеного судом першої інстанції розміру компенсації, оскільки характер і тривалість страждань, тяжкість наслідків та інші юридично значущі обставини в кожній справі є індивідуальними. Наведені позивачем міркування щодо судової практики не містять такого зіставлення фактичних обставин, яке б давало підстави для висновку про неспівмірність присудженої у цій справі компенсації.

60.Аргументи позивача про несправедливість суми 25 000 грн також не спростовує висновків місцевого суду, оскільки ґрунтується на власній оцінці перенесених страждань і не містить переконливого обґрунтування необхідності збільшення компенсації саме до 300 000 грн.

61.Обставина невчинення відповідачем добровільних дій щодо відшкодування шкоди не змінює висновку апеляційного суду, оскільки сама по собі не визначає грошового еквівалента заподіяних позивачу немайнових втрат і не є достатньою підставою для збільшення присудженого розміру відшкодування.

62.Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не свідчать про наявність передбачених процесуальним законом підстав для зміни оскарженого рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

63.Статтею 374 ЦПК України визначені повноваження апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

64.Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

65.Оскільки доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновком суду першої інстанції, які є наслідком повного та всебічного встановлення обставин справи, правильного тлумачення та застосування норм матеріального права з дотримання норм процесуального права, апеляційний суд уважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

66.Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

67.Оскільки судове рішення в оскарженій частині суд апеляційної вирішив залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

68.Керуючись статтями 141, 259, 268, 367, 368, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Житомирський апеляційний суд

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2.Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 30 червня 2026 року у справі № 279/2550/26 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків встановлених статтею 389 ЦПК України

Судді

О. О. Бондар (суддя-доповідач)

А.М. Шевчук

Т.М. Павицька

Повний текст судового рішення складено 20 жовтня 2026 року.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua