Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №295/6149/26 — Житомирський апеляційний суд

Справа № 295/6149/26 Головуючий у 1-й інст. Зосименко О. М.

Категорія 59 Доповідач Бондар О.О.

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2026 рокум. Житомир

Житомирський апеляційний суд у складі колегії суддів: Бондар О. О. (суддя-доповідач), Шевчук А. М., Павицької Т. М.,

за участі: секретаря судового засідання Лугини О. С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в інтересах якого діє представник Павленко Адріана Олександрівна, на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 02 липня 2026 року, ухвалене у складі головуючого судді Зосименка О. М. у місті Житомирі,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про стягнення коштів у порядку спадкування,

УСТАНОВИВ

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

1.У квітні 2026 року ОСОБА_1 (далі також позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Богунського районного суду м. Житомира з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі також відповідач, ГУ ПФУ в Житомирській області) про стягнення коштів у порядку спадкування.

2.На обґрунтування позовних вимог зазначила, що її батько ОСОБА_2 перебував на обліку в ГУ ПФУ в Житомирській області та отримував пенсію. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2021 року у справі № 240/15078/21 зобов`язано відповідача здійснити йому з 01 січня 2021 року нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживав на території радіоактивного забруднення, відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі двох мінімальних заробітних плат згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

3.На виконання зазначеного судового рішення ГУ ПФУ в Житомирській області здійснило нарахування підвищення до пенсії ОСОБА_2 за період з 01 січня 2021 року до 30 червня 2024 року, визначивши належну до виплати суму в розмірі 176 983,02 грн. Однак, незважаючи на проведене нарахування, за життя пенсіонера зазначені кошти йому виплачені не були.

4. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Після його смерті позивач як дочка спадкодавця та спадкоємиця за заповітом прийняла спадщину, до складу якої увійшло, зокрема, право на отримання нарахованих, але не виплачених йому за життя пенсійних коштів.

5.На цій підставі позивач вважала, що після смерті батька набула у порядку спадкування право на одержання належних йому пенсійних виплат, однак відповідач, попри проведене нарахування та оформлення нею спадкових прав, не забезпечив виплати всієї належної суми, чим порушив її майнові права.

6.З огляду на викладене ОСОБА_1 просила стягнути з ГУ ПФУ в Житомирській області на її користь у порядку спадкування недоотриману за життя її батьком ОСОБА_2 пенсію в розмірі 176 983,02 грн.

Короткий зміст оскарженого рішення суду першої інстанції

7.Рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 02 липня 2026 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ГУ ПФУ в Житомирській області на користь позивача в порядку спадкування недоотримані за життя її батьком ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсійні кошти, нараховані відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду у справі № 240/15078/21, у розмірі 176 983,02 грн.

8.Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2021 року у справі № 240/15078/21 відповідач здійснив нарахування ОСОБА_2 підвищення до пенсії в розмірі 176 983,02 грн, однак за життя пенсіонера зазначені кошти йому виплачені не були.

9.Суд установив, що після смерті ОСОБА_2 його дочка ОСОБА_1 прийняла спадщину та отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 26 лютого 2026 року, відповідно до якого до складу спадкового майна увійшла, зокрема, нарахована, але не одержана спадкодавцем за життя сума пенсійних виплат у розмірі 176 983,02 грн.

10.Застосувавши положення статей 1218, 1227 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України) та статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суд першої інстанції виходив із того, що належні пенсіонерові, але не одержані ним за життя суми пенсійних виплат за передбачених законом умов входять до складу спадщини та можуть бути успадковані. Відтак позивач, яка у встановленому законом порядку оформила спадкові права, набула право на отримання нарахованих її батькові, але не виплачених йому пенсійних коштів.

11.З огляду на те, що право спадкодавця на відповідні пенсійні виплати підтверджене судовим рішенням, яке набрало законної сили, їх розмір визначений самим відповідачем, а право позивача на ці кошти посвідчене свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову та стягнення на користь ОСОБА_1 недоотриманої спадкодавцем суми пенсії.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

12.ГУ ПФУ в Житомирській області, в інтересах якого діє представник Павленко А. О., не погодилось із рішенням суду першої інстанції та 23 липня 2026 року засобами поштового зв`язку подало до Житомирського апеляційного суду апеляційну скаргу.

13.В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення Богунського районного суду міста Житомира у справі № 295/6149/26 та прийняти нове рішення суду, яким відмовити в позовних вимогах позивачу.

14.На обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вважає, що, задовольняючи позовні вимоги, суд не врахував особливостей виконання судових рішень, боржником за якими є орган Пенсійного фонду України, а також установленого законодавством порядку фінансування пенсійних виплат, нарахованих на виконання таких рішень.

15.Зазначає, що виплата заборгованості з пенсій, нарахованих на виконання судових рішень, здійснюється Пенсійним фондом України за спеціально визначеним механізмом у межах бюджетних асигнувань, передбачених на відповідну мету. При цьому територіальні органи Пенсійного фонду України не наділені повноваженнями самостійно змінювати встановлений порядок фінансування або здійснювати відповідні виплати поза межами виділених бюджетних коштів.

16.На підтвердження своєї позиції відповідач посилається, зокрема, на Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821, яким визначено механізм фінансування відповідних виплат та пропорційного розподілу наявних бюджетних асигнувань між їх одержувачами.

17.У зв`язку з цим відповідач наголошує, що нарахована на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду заборгованість з пенсійних виплат ОСОБА_2 підлягає погашенню відповідно до встановленого державою порядку. На його думку, ухвалення окремого судового рішення про стягнення всієї суми заборгованості без урахування зазначеного механізму не відповідає законодавчо визначеному порядку здійснення таких виплат.

18.Крім того, відповідач зазначає, що після звернення ОСОБА_1 із заявою про виплату недоотриманої пенсії її померлого батька ГУ ПФУ в Житомирській області розпочало погашення відповідної заборгованості в межах виділеного фінансування. Тому вважає помилковим висновок суду першої інстанції про необхідність стягнення на користь позивача всієї нарахованої суми в розмірі 176 983,02 грн без урахування коштів, які, за твердженням відповідача, вже були виплачені.

19.На підтвердження цих обставин до апеляційної скарги відповідач додав довідку ГУ ПФУ в Житомирській області від 15 липня 2026 року, згідно з якою на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2021 року у справі № 240/15078/21 проведено виплату коштів на загальну суму 536,00 грн, а залишок заборгованості станом на 14 липня 2026 року становить 176 447,02 грн.

20.Отже, відповідач вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи спір, не врахував установленого законодавством механізму фінансування пенсійних виплат за судовими рішеннями та обставин часткового погашення заборгованості, унаслідок чого безпідставно задовольнив позовні вимоги в повному обсязі.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

21.Відзив від ОСОБА_1 на апеляційну скаргу станом на час апеляційного розгляду справи не надійшов, що відповідно до положень частини 3 статті 360 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

22.Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.07.2026 визначено склад суду для розгляду справи №295/6149/25: ОСОБА_3 (суддя-доповідач), Шевчук А. М., Павицька Т. М.

23.Ухвалою від 31 липня 2026 року Житомирський апеляційний суд відкрив апеляційне провадження у справі та витребував матеріали цивільної справи № 295/6149/26 з Богунського районного суду міста Житомира.

24.Після проведення підготовчих дій Житомирський апеляційний суд ухвалою від 07 вересня 2026 року призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи на 20 жовтня 2026 року о 11 год. 00 хв.

Мотивувальна частина

Позиції учасників справи в апеляційному суді

25.Представник відповідача Павленко А. О. у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та просив її задовольнити.

26. ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, причини неявки суду не повідомила, про дату час та місце судового засідання повідомлена належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №R067282130600.

27.За таких обставин, неявка учасника справи не перешкоджає розгляду справи (частини 2 статті 372 ЦПК України).

Обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

28.Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2021 року у справі № 240/15078/21, яке набрало законної сили 26 жовтня 2021 року, зобов`язано ГУ ПФУ в Житомирській області здійснити з 01 січня 2021 року нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_2 як непрацюючому пенсіонеру, який проживав на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік (а. с. 15–18).

29.На виконання зазначеного судового рішення ГУ ПФУ в Житомирській області здійснило нарахування підвищення до пенсії ОСОБА_2 за період з 01 січня 2021 року до 30 червня 2024 року та визначило належну до виплати суму в розмірі 176 983,02 грн, що підтверджується листом ГУ ПФУ в Житомирській області від 06 січня 2026 року № 0600-0501-8/1389, адресованим приватному нотаріусу Кушнерчук О. М. (а. с. 19).

30. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 14 липня 2025 року Овруцьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис про смерть № 541 (а. с. 13).

31.Позивач ОСОБА_1 є дочкою померлого ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 07 січня 1964 року, в якому її батьками зазначені ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (а. с. 9).

32.Зміна прізвища позивача з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 », а надалі на « ОСОБА_7 », підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 30 травня 2014 року № 00013953972, свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 та повторним свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 , виданим у червні 2014 року, відповідно до якого 27 травня 2004 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , після державної реєстрації якого дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_7 » (а. с. 10–12).

33.Після смерті ОСОБА_2 відкрито спадкову справу № 104/2025. ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за заповітом. Звернень інших спадкоємців із заявами про прийняття спадщини або відмову від неї не було, що підтверджується довідкою приватного нотаріуса Коростенського районного нотаріального округу Житомирської області Кушнерчук Ольги Миколаївни від 17 березня 2026 року № 100/02-14 (а. с. 14).

34.26 лютого 2026 року приватний нотаріус Коростенського районного нотаріального округу Житомирської області Кушнерчук О. М. видала ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за заповітом серії НКК № 488511, зареєстроване в реєстрі за № 174, на підставі заповіту, посвідченого 10 грудня 2021 року приватним нотаріусом Кушнерчук О. М. та зареєстрованого в реєстрі за № 1236. До складу спадкового майна, на яке видано зазначене свідоцтво, увійшла недоотримана сума пенсійних виплат ОСОБА_2 у розмірі 176 983,02 грн, нарахована на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2021 року у справі № 240/15078/21, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 26 лютого 2026 року серії НОМЕР_5 (а. с. 20).

35.Видача зазначеного свідоцтва також підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 26 лютого 2026 року № 84310903, в якому зазначені спадкодавець ОСОБА_2 , спадкоємець ОСОБА_1 , спадкова справа № 104/2025 та предмет спадкування — недоотримана сума пенсійних виплат у розмірі 176 983,02 грн (а. с. 21).

36.Відповідно до довідки ГУ ПФУ в Житомирській області «Про здійснення виплати на виконання рішення суду» від 27.04.2026, поданої відповідачем разом із відзивом на позовну заяву, на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2021 року у справі № 240/15078/21 ОСОБА_2 нараховано підвищення до пенсії за період з 01 січня 2021 року до 30 червня 2024 року в сумі 176 983,02 грн.

37.У зазначеній довідці також повідомлено, що відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821, за заявою ОСОБА_1 від 04 березня 2026 року № 770 проведено виплату коштів у сумі 304,00 грн, а станом на 21 квітня 2026 року залишок заборгованості становив 176 679,02 грн. Довідка підписана начальником управління з питань виплат ГУ ПФУ в Житомирській області та засвідчена печаткою (а. с. 34).

38.Водночас у зазначеному документі не наведено відомостей про дату проведення відповідної платіжної операції, спосіб виплати, рахунок одержувача чи реквізити документа, що підтверджує фактичне перерахування коштів ОСОБА_1 .

39.До апеляційної скарги відповідач додав довідку ГУ ПФУ в Житомирській області від 15 липня 2026 року, відповідно до якої станом на 14 липня 2026 року загальний розмір проведених, за даними відповідача, виплат становив 536,00 грн, а залишок заборгованості 176 447,02 грн.

40.Зазначена довідка складена після ухвалення оскарженого рішення суду першої інстанції та не містить відомостей, які дозволяли б встановити дату, спосіб і конкретні платіжні операції, за результатами яких відповідач обліковує відповідні кошти як виплачені.

Позиція апеляційного суду

41.Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

42.Апеляційний суд заслухав суддю-доповідача, вивчив матеріали справи, перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та вважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення з огляду на таке.

Оцінка висновків суду першої інстанцій

43.Рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні ( частини 1 – 5 статті 263 ЦПК України).

44.Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірні правовідносини мають спадковий характер, а право позивача на отримання належних її батькові, але не одержаних ним за життя пенсійних виплат підлягає судовому захисту з огляду на таке.

45.Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Згідно зі статтею 1218 цього Кодексу до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

46.Водночас пунктом 4 частини першої статті 1219 ЦК України передбачено, що до складу спадщини не входять права та обов`язки, нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема право на пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом.

47.Особливості переходу права на отримання належних спадкодавцеві, але не одержаних ним за життя грошових сум визначені статтею 1227 ЦК України, відповідно до якої суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності входять до складу спадщини.

48.Порядок виплати сум пенсії, які належали пенсіонерові та залишилися недоотриманими у зв`язку з його смертю, врегульований статтею 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». За змістом цієї статті належні пенсіонерові, але не одержані ним за життя суми пенсії виплачуються визначеним законом членам його сім`ї, які звернулися за їх отриманням протягом шести місяців із дня відкриття спадщини. У разі відсутності таких осіб або незвернення ними за виплатою у встановлений строк зазначені суми входять до складу спадщини.

49.Аналіз наведених положень законодавства свідчить про необхідність розмежування особистого права пенсіонера на пенсійне забезпечення, яке припиняється внаслідок його смерті, та майнового права на одержання конкретних грошових сум пенсійних виплат, які належали йому за життя, проте залишилися неотриманими. На відміну від особистого права на пенсію, право на одержання таких грошових сум за передбачених законом умов може перейти до членів сім`ї померлого або увійти до складу спадщини.

50.Отже, смерть пенсіонера сама по собі не припиняє права на отримання належних йому пенсійних коштів, у тому числі сум підвищення до пенсії, право на які було встановлене судовим рішенням, що набрало законної сили, однак які не були одержані ним за життя.

51.Такий правовий підхід викладений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 27 березня 2019 року у справі № 286/3516/16-ц (провадження № 14-95цс19), відповідно до якого аналіз положень статей 1218, 1219, 1227 ЦК України свідчить, що законодавець не забороняє спадкування права на отримання нарахованої, але не одержаної пенсії, зокрема доплат до неї.

52.У зазначеній справі Велика Палата Верховного Суду, встановивши, що спадкодавцеві за життя було здійснено перерахунок пенсії на підставі судового рішення, а спадкоємиця у встановленому законом порядку прийняла спадщину та отримала свідоцтво про право на спадщину на суму нарахованої, але не виплаченої доплати до пенсії, погодилася з висновками судів попередніх інстанцій про набуття нею права на одержання відповідних коштів.

53.У постанові від 04 вересня 2019 року у справі № 750/7865/18 (провадження № 14-392цс19) Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи спір за позовом спадкоємця до органу Пенсійного фонду України про виплату нарахованих на виконання судових рішень, але не отриманих спадкодавцем за життя пенсійних коштів, дійшла висновку, що такі вимоги мають майновий характер і підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.

54.Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що предметом такого спору є не перевірка правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо призначення або перерахунку пенсії, а захист майнового права спадкоємця на належні йому грошові кошти. При цьому за встановлених у тій справі обставин стягнення спадкоємцем нарахованої, але не виплаченої спадкодавцеві за життя суми пенсії не створювало можливості подвійного стягнення з держави одних і тих самих коштів.

55.Подібний за змістом правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 03 жовтня 2025 року у справі № 671/931/24 (провадження № 61-15815св24), відповідно до якого невиконання рішення суду, ухваленого за життя спадкодавця та такого, що набрало законної сили, про зобов`язання органу Пенсійного фонду України здійснити перерахунок і виплату пенсії не позбавляє спадкоємців можливості успадкувати право на отримання відповідних грошових сум. Верховний Суд погодився з висновком апеляційного суду про те, що вимога спадкоємця про стягнення таких коштів є ефективним способом захисту порушеного спадкового права.

56.Ураховуючи наведені правові висновки Верховного Суду, колегія суддів виходить із того, що визначальними для вирішення цього спору є встановлення належності спірних пенсійних виплат спадкодавцеві, їх неодержання ним за життя та переходу права на відповідні грошові кошти до позивача у встановленому законом порядку.

57.Як установлено у справі, рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2021 року у справі № 240/15078/21, яке набрало законної сили 26 жовтня 2021 року, тобто за життя ОСОБА_2 , зобов`язано ГУ ПФУ в Житомирській області здійснити йому з 01 січня 2021 року нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживав на території радіоактивного забруднення, відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

58.На виконання зазначеного судового рішення відповідач здійснив нарахування підвищення до пенсії за період з 01 січня 2021 року до 30 червня 2024 року та визначив належну ОСОБА_2 суму в розмірі 176 983,02 грн.

59.Отже, йдеться про пенсійні виплати за період життя спадкодавця, право на які підтверджене судовим рішенням, що набрало законної сили, а їх грошовий розмір визначений самим відповідачем. Тому предметом цього спору є не встановлення права ОСОБА_2 на підвищення до пенсії чи правильності її перерахунку, а захист майнового права позивача на одержання належних її батькові грошових коштів.

60.Після смерті ОСОБА_2 його дочка ОСОБА_1 прийняла спадщину за заповітом та 26 лютого 2026 року отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом відповідно до якого до складу спадкового майна увійшла недоотримана сума пенсійних виплат спадкодавця в розмірі 176 983,02 грн.

61.Отже, позивач у встановленому законом порядку оформила право на отримання грошових коштів, які належали її батькові та залишилися неодержаними ним за життя. Наявність чинного рішення адміністративного суду, яким встановлено обов`язок відповідача здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії спадкодавцеві, не усуває можливості захисту самостійного майнового права спадкоємця в порядку цивільного судочинства.

62.За таких обставин суд першої інстанції правильно визначив правову природу спірних правовідносин та дійшов обґрунтованого висновку про наявність у ОСОБА_1 права на отримання належних їй у порядку спадкування пенсійних коштів.

63.Не спростовують цього висновку й доводи відповідача про необхідність здійснення відповідних виплат виключно в межах передбачених бюджетом Пенсійного фонду України асигнувань та відповідно до встановленого Кабінетом Міністрів України механізму фінансування.

64.Визначений державою порядок фінансування пенсійних виплат, нарахованих на виконання судових рішень, регулює механізм здійснення відповідних видатків, проте сам собою не змінює правової природи належних спадкодавцеві коштів та не припиняє майнового права спадкоємця на їх отримання. Відсутність або недостатність бюджетного фінансування не може бути самостійною підставою для відмови у захисті такого права.

65.У цьому контексті колегія суддів враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 04 вересня 2019 року у справі № 750/7865/18, відповідно до яких спадкоємець вправі звернутися за судовим захистом належних йому пенсійних коштів, нарахованих спадкодавцеві на виконання судового рішення, а покладений законом на органи Пенсійного фонду України обов`язок забезпечувати своєчасне і повне фінансування та виплату пенсій не усувається посиланням на особливості бюджетного забезпечення.

66.Крім того, Порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821, на який посилається відповідач, прямо передбачав, що його дія не поширюється, зокрема, на виплату перерахованих пенсій за рішеннями суду, які набрали законної сили до набрання чинності цим Порядком. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду у справі № 240/15078/21 набрало законної сили 26 жовтня 2021 року, тобто задовго до прийняття зазначеної постанови Кабінету Міністрів України.

67.Водночас на час апеляційного перегляду постанова Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821 втратила чинність із 28 серпня 2026 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2026 року № 1046, якою також урегульовано окремі питання використання коштів бюджету Пенсійного фонду України на здійснення відповідних виплат. Проте зміна механізму фінансування не впливає на визначені цивільним законодавством підстави набуття спадкоємцем права на належне йому майно.

68.Отже, аргументи відповідача щодо встановленого порядку бюджетного фінансування пенсійних виплат не спростовують висновку суду першої інстанції про наявність у позивача права на отримання успадкованих коштів та можливість його захисту шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

69.Водночас, погоджуючись із висновком суду першої інстанції щодо правової природи спірних коштів та належності позивачу права на їх отримання, колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції не надав окремої оцінки довідці ГУ ПФУ в Житомирській області «Про здійснення виплати на виконання рішення суду», поданій відповідачем разом із відзивом на позовну заяву (а. с. 34), яка містить відомості про часткову виплату заборгованості.

70.Зокрема, у мотивувальній частині оскарженого рішення суд зазначив, що рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2021 року у справі № 240/15078/21 відповідачем виконане частково, а саме здійснено лише донарахування коштів у сумі 176 983,02 грн, виплату яких на час розгляду справи не проведено. Проте наведений висновок суд зробив без оцінки зазначеної довідки, в якій відповідач повідомляв про здійснення часткової виплати.

71.Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

72.Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

73.У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину необхідно довести відповідно до стандарту більшої переконливості, за яким висновок про її існування з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Отже, певна обставина не може вважатися доведеною лише тому, що інша сторона її не спростувала, оскільки такий підхід, відомий як концепція «негативного доказу», суперечить принципу змагальності.

74.Отже, оскільки саме відповідач посилається на часткове виконання грошового зобов`язання як на підставу зменшення заборгованості, обов`язок довести відповідні обставини покладається на нього. При цьому відсутність заперечень позивача проти повідомлених відповідачем відомостей сама собою не може замінювати доказування фактичного виконання зобов`язання.

75.Із довідки ГУ ПФУ в Житомирській області «Про здійснення виплати на виконання рішення суду» вбачається, що на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2021 року у справі № 240/15078/21 ОСОБА_2 нараховано підвищення до пенсії за період з 01 січня 2021 року до 30 червня 2024 року в розмірі 176 983,02 грн. У довідці також зазначено, що відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821, за заявою ОСОБА_1 від 04 березня 2026 року № 770 проведено виплату коштів у сумі 304,00 грн, а станом на 21 квітня 2026 року залишок заборгованості становив 176 679,02 грн (а. с. 34).

76.Зазначена довідка підписана посадовою особою ГУ ПФУ в Житомирській області та засвідчена печаткою, а тому є письмовим доказом, який підлягає оцінці судом нарівні з іншими доказами у справі. Водночас сам факт її складання відповідачем не означає, що наведені в ній відомості про здійснення виплати мають заздалегідь встановлену доказову силу.

77.Оцінюючи зміст цього документа, колегія суддів ураховує, що довідка містить відомості про загальну суму нарахованих коштів, розмір виплати, яку відповідач вважає проведеною, та залишок заборгованості за даними його обліку. Проте в ній не зазначено конкретної дати проведення платіжної операції, способу виплати, платіжних реквізитів одержувача або інших даних, за якими можна було б перевірити фактичне перерахування чи вручення ОСОБА_1 коштів у розмірі 304,00 грн.

78.У матеріалах справи, поданих суду першої інстанції, відсутні документи, які б відображали проведення відповідної платіжної операції та дозволяли зіставити відомості довідки з фактичним перерахуванням або врученням коштів їх одержувачу. Зокрема, відповідач не надав платіжного документа, документа установи, через яку здійснювалася виплата, або іншого підтвердження проведення конкретної операції.

79.Колегія суддів виходить із того, що закон не встановлює виключного переліку доказів, якими може підтверджуватися виплата пенсійних коштів, та не вимагає в кожному випадку подання саме банківської виписки. Однак для встановлення факту часткового виконання грошового зобов`язання подані відповідачем докази мають у своїй сукупності давати можливість дійти обґрунтованого висновку про фактичне отримання коштів належним одержувачем.

80.Необхідність належної перевірки розміру пенсійної заборгованості та оцінки поданих сторонами доказів відображена в постанові від 05 січня 2024 року у справі № 295/4158/23 Верховний Суд зазначив, що при визначенні розміру заборгованості відповідача суди зобов`язані належним чином дослідити подані сторонами докази, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково – навести правові аргументи на їх спростування та зазначити в рішенні власний розрахунок заборгованості. Виконання цих дій є процесуальним обов`язком суду.

81.Застосовуючи наведені положення процесуального закону та враховуючи зазначений правовий висновок Верховного Суду, апеляційний суд оцінює копію довідк- а. с. 34 у сукупності з листом відповідача від 06 січня 2026 року № 0600-0501-8/1389, свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 26 лютого 2026 року та іншими матеріалами справи.

82.Листом від 06 січня 2026 року відповідач підтвердив нарахування ОСОБА_2 пенсійних коштів у розмірі 176 983,02 грн, а на підставі цих відомостей позивачу видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом. Натомість копія довідки містить лише повідомлення відповідача про часткову виплату та визначений ним залишок заборгованості, без відомостей, які дозволяли б перевірити виконання конкретної платіжної операції.

83.За таких обставин колегія суддів вважає, що зазначена копія довідки, оцінена в сукупності з іншими матеріалами справи, не є достатнім доказом фактичного отримання ОСОБА_1 коштів у розмірі 304,00 грн, а отже, не дає підстав для висновку про доведеність часткового виконання відповідачем грошового зобов`язання до ухвалення рішення судом першої інстанції.

84.При цьому апеляційний суд не покладає на позивача обов`язку доводити неотримання коштів або спростовувати відомості внутрішнього обліку відповідача. Саме відповідач, який стверджує про здійснення часткової виплати та пов`язує з цим необхідність зменшення суми стягнення, повинен довести обставини фактичного виконання зобов`язання відповідно до статей 12, 81 ЦПК України.

85.Не підтверджує неправильності визначення судом першої інстанції розміру стягнення й копія довідки ГУ ПФУ в Житомирській області від 15 липня 2026 року, додана до апеляційної скарги, відповідно до якої станом на 14 липня 2026 року загальний розмір виплачених, за даними відповідача, коштів становив 536,00 грн, а залишок заборгованості – д176 447,02 грн.

86.Зазначена довідка складена після ухвалення оскарженого рішення від 02 липня 2026 року та відображає стан обліку заборгованості на пізнішу дату. Водночас із її змісту неможливо встановити, коли саме здійснено додаткові виплати, які становлять різницю між раніше зазначеною сумою 304,00 грн та загальною сумою 536,00 грн, зокрема чи відбулися вони до ухвалення рішення судом першої інстанції або вже після цього.

87.Відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи довів неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно від нього не залежали. Крім того, перевіряючи законність та обґрунтованість оскарженого рішення, апеляційний суд має враховувати, які обставини існували на час його ухвалення.

88.Оскільки довідка від 15 липня 2026 року не дозволяє встановити час та обставини здійснення відповідних платіжних операцій, наведені в ній відомості про залишок заборгованості станом на 14 липня 2026 року не доводять, що на момент ухвалення оскарженого рішення сума фактично невиплачених коштів була меншою за визначену судом першої інстанції.

89.Водночас у разі фактичного здійснення відповідачем виплат у рахунок тієї самої заборгованості після ухвалення оскарженого рішення такі платежі за умови їх належного підтвердження мають ураховуватися під час виконання судового рішення, оскільки виконання одного й того самого грошового зобов`язання не може призводити до повторного одержання вже виплачених сум.

90.Отже, хоча суд першої інстанції не надав окремої оцінки копії довідки відповідача про часткове погашення заборгованості, апеляційний суд, перевіривши її зміст у сукупності з іншими матеріалами справи та оцінивши доводи апеляційної скарги щодо часткового погашення заборгованості, не встановив достатніх підстав для висновку про неправильність визначеного судом розміру стягнення.

91.За встановлених обставин колегія суддів уважає, що недолік мотивування оскарженого рішення щодо оцінки зазначеної копії довідки не призвів до неправильного вирішення спору по суті, оскільки надані відповідачем докази не підтверджують із необхідною достатністю фактичного виконання грошового зобов`язання в частині, на яку він посилається.

92.Тому апеляційний суд уважає, що суд першої інстанції правильно встановив наявність у позивача майнового права на отримання належних її батькові пенсійних коштів, обґрунтовано застосував положення статей 1218, 1227 ЦК України та дійшов правильного по суті висновку про захист цього права шляхом стягнення коштів із відповідача.

93.Доводи апеляційної скарги щодо спеціального порядку бюджетного фінансування та часткового погашення заборгованості не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не дають підстав для скасування або зміни оскарженого рішення.

94.За таких обставин апеляційний суд уважає, що рішення Богунського районного суду міста Житомира від 02 липня 2026 року необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Житомирській області – без задоволення.

Оцінка аргументів, викладених у апеляційній скарзі

96.Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів ураховує, що заперечення відповідача зводяться переважно до необхідності дотримання спеціального порядку фінансування пенсійних виплат, нарахованих на виконання судових рішень, та неврахування судом першої інстанції часткового погашення заборгованості. Водночас наведені обставини не спростовують установленого судом права позивача на отримання належних їй у порядку спадкування коштів.

97.Посилаючись на обмеженість бюджетних асигнувань та відсутність у територіального органу Пенсійного фонду України повноважень здійснювати виплати поза встановленим порядком, відповідач не обґрунтував, яким чином зазначені обставини виключають можливість захисту майнового права спадкоємця шляхом стягнення коштів. При цьому, як зазначено вище, положення Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821, з огляду на визначені ним межі застосування не підтверджують доводів відповідача щодо неможливості задоволення позову у цій справі.

98.Не є підставою для повної відмови в позові й посилання відповідача на розпочате погашення заборгованості. Навіть за відомостями довідки від 15 липня 2026 року, доданої до апеляційної скарги, відповідач обліковує залишок невиплачених коштів у розмірі 176 447,02 грн. Отже, повідомлені ним обставини часткового погашення заборгованості самі собою не свідчать про припинення всього грошового зобов`язання перед позивачем та не обґрунтовують заявленої в апеляційній скарзі вимоги про повну відмову в задоволенні позову.

99.Водночас обставини часткового виконання грошового зобов`язання могли б мати значення для визначення належного до стягнення розміру заборгованості за умови їх підтвердження належними та достатніми доказами. Однак, як установлено апеляційним судом під час дослідження довідок відповідача та їх оцінки в сукупності з іншими матеріалами справи, наведені в них відомості не дають достатніх підстав для встановлення фактичного отримання позивачем відповідних коштів до ухвалення оскарженого рішення.

100.Апеляційний суд також ураховує, що суд першої інстанції не надав окремої оцінки копії довідки про здійснення виплати на виконання рішення суду, яка міститься у справі (а. с. 34). Проте цей недолік мотивування сам собою не свідчить про неправильне вирішення спору. Апеляційний суд у межах наданих йому процесуальних повноважень дослідив зазначений доказ, перевірив обґрунтованість заперечень відповідача та не встановив обставин, які б підтверджували необхідність зміни визначеного судом першої інстанції розміру стягнення.

101.За таких обставин доводи апеляційної скарги щодо порядку здійснення пенсійних виплат та часткового погашення заборгованості не спростовують правильності вирішення судом першої інстанції спору по суті. Наведені відповідачем обставини перевірені апеляційним судом, однак не підтверджують наявності передбачених статтею 376 ЦПК України підстав для скасування або зміни оскарженого рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

102.Статтею 374 ЦПК України визначені повноваження апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

103.Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

104.Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, які є наслідком повного та всебічного встановлення обставин справи, правильного тлумачення та застосування норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права, апеляційний суд уважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржене рішення – без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

105.Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

106.Оскільки судове рішення суд апеляційної вирішив залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

107.Керуючись статтями 141, 259, 268, 367, 368, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Житомирський апеляційний суд

УХВАЛИВ

1. Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в інтересах якого діє представник Павленко Адріанна Олександрівна, залишити без задоволення.

2. Рішення Богунського районного суду міста Житомира від 02 липня 2026 року у справі № 295/6149/26 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків встановлених статтею 389 ЦПК України

Судді

О. О. Бондар (суддя - доповідач)

А. М. Шевчук

Т. М. Павицька

Повний текст судового рішення складено 20 жовтня 2026 року.