Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №282/1629/25 — Житомирський апеляційний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 282/1629/25 Головуючий у 1-й інст. Носач В. М.

Категорія 22 Доповідач Миколайчук П.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року м. Житомир

Житомирський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Миколайчука П.В.,

суддів Григорусь Н.Й., Панкеєвої В.А.,

за участю секретаря судового засідання Нестерчук М.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи

апеляційну скаргу, подану від імені ОСОБА_1 адвокатом Спесивцевим Вадимом Валерійовичем,

на рішення Любарського районного суду Житомирської області від 28 липня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Носача В.М.,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Пархоменка про розірвання договорів оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

26 грудня 2025 року до Любарського районного суду Житомирської області надійшла позовна заява, подана від імені ОСОБА_1 адвокатом Спесивцевим Вадимом Валерійовичем, до Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Пархоменка про розірвання договорів оренди землі.

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач є власником земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровими номерами 1823184600:05:002:0033 площею 3,6263 га, 1823184600:05:003:0012 площею 0,3810 га, 1823184600:05:002:0032 площею 3,8437 га та 1823184600:05:004:0012 площею 3,2643 га, розташованих на території Любарської селищної ради (колишньої Мотовилівської сільської ради Любарського району Житомирської області).

Щодо цих земельних ділянок між позивачем та відповідачем укладено договір оренди землі від 28 березня 2017 року (земельна ділянка з кадастровим номером 1823184600:05:004:0012) та два договори оренди землі від 19 лютого 2018 року (земельні ділянки з кадастровими номерами 1823184600:05:002:0033, 1823184600:05:003:0012 та 1823184600:05:002:0032). Додатковими угодами від 02 липня 2025 року строк дії договорів продовжено до 2037–2038 років, а розмір орендної плати встановлено на рівні 12 % нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Позивач стверджував, що відповідач з 2017 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1823184600:05:004:0012 та з 2018 року щодо інших земельних ділянок не сплачував орендну плату у розмірі, визначеному договорами, оскільки не проводив її індексацію на індекси інфляції, передбачену пунктом 10 договорів. На думку позивача, таке порушення є систематичним та істотним у розумінні пункту «д» частини першої статті 141 Земельного кодексу України та частини другої статті 651 Цивільного кодексу України.

Позивач просив розірвати договір оренди землі від 19 лютого 2018 року щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 1823184600:05:002:0033 та 1823184600:05:003:0012 (номери записів про інше речове право № 29183108 та № 25284286), договір оренди землі від 19 лютого 2018 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1823184600:05:002:0032 (номер запису про інше речове право № 25163754) та договір оренди землі від 28 березня 2017 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1823184600:05:004:0012 (номер запису про інше речове право № 20481792), а також стягнути з відповідача судові витрати.

Короткий зміст оскарженого рішення суду першої інстанції

28 липня 2026 року Любарський районний суд Житомирської області ухвалив рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовив та стягнув з ОСОБА_1 на користь ПСП ім. Пархоменка витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000 грн.

Рішення мотивоване тим, що відповідач у 2018–2024 роках нараховував та виплачував орендну плату без урахування індексів інфляції, внаслідок чого недонарахував позивачу 41 536,30 грн, що становить 9,67 % від усієї суми зобов`язання за вказаний період. Суд першої інстанції, з посиланням на постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі № 918/391/23 та від 05 лютого 2025 року у справі № 925/457/23, дійшов висновку, що така часткова недоплата не є істотним порушенням договору в розумінні частини другої статті 651 ЦК України. Суд також врахував, що договорами визначено розмір орендної плати «понад три відсотки» нормативної грошової оцінки, а фактично орендна плата виплачувалася у значно більшому розмірі.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

27 серпня 2026 року адвокат Спесивцев В.В. від імені ОСОБА_1 подав до Житомирського апеляційного суду через підсистему «Електронний суд» апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі просив скасувати рішення Любарського районного суду Житомирської області від 28 липня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, а також стягнути з відповідача судові витрати.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення є необґрунтованим та ухвалене на підставі неповно з`ясованих обставин справи. Зокрема, апелянт зазначає, що суд першої інстанції безпідставно застосував порядок помісячної індексації орендної плати, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 лютого 2025 року у справі № 925/457/23, оскільки за умовами спірних договорів орендна плата сплачується за рік. Апелянт вважає неправильним визначення базового місяця індексації (січень 2018 року та січень 2020 року) і стверджує, що суд не врахував укладення додаткових угод від 02 липня 2025 року та не навів зрозумілого розрахунку недоплати.

Крім того, апелянт посилається на те, що надані відповідачем видаткові касові ордери від 27 лютого 2019 року, 25 листопада 2019 року та 16 березня 2020 року не містять підпису отримувача, а відомості на видачу коштів не дають змоги встановити, за яким договором і за який період здійснено виплату. На думку апелянта, систематична недоплата орендної плати протягом 2017–2024 років є істотним порушенням договорів, а умова про розмір орендної плати «понад 3 %» є невизначеною, що виключає застосування висновків, викладених у постанові у справі № 925/457/23.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

02 вересня 2026 року представник ПСП ім. Пархоменка – адвокат Герасимов Петро Олександрович подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, та стягнути з позивача 4 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції.

Відзив мотивований тим, що відповідач договорів не порушував, оскільки виплачена орендна плата перевищує розмір, розрахований з урахуванням офіційних індексів інфляції; що навіть за розрахунком позивача недоплата не відповідає критерію істотності; що відомості на видачу коштів містять підписи орендодавця, а суми, дати й періоди виплат позивачем не заперечувалися; що звернення з позовом після восьми років отримання орендної плати та укладення додаткових угод від 02 липня 2025 року суперечить принципу добросовісності.

Крім того, у відзиві представник відповідача повідомив, що ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто ще до розгляду справи судом першої інстанції, у зв`язку з чим просив вирішити питання щодо подальшого розгляду апеляційної скарги, оскільки повноваження представника позивача припинилися. До відзиву додано копію свідоцтва про смерть.

16 вересня 2026 року представник відповідача подав додаткові пояснення, у яких навів доводи про недобросовісну поведінку позивача та заборону суперечливої поведінки (venire contra factum proprium).

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 07 вересня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі.

Ухвалою від 07 вересня 2026 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи на 19 жовтня 2026 року.

Пояснення учасників в судовому засіданні

В судове засідання учасники не з`явилися. Представник позивача в телефонограмі повідомив, що не заперечує проти розгляду справи без його участі. Представник відповідача Герасимов П.О. у відзиві просив проводити апеляційний розгляд без його участі.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанції

13 жовтня 2025 року між ОСОБА_1 та адвокатом Спесивцевим Вадимом Валерійовичем укладено договір про надання правничої допомоги № 9/10-25.

Згідно з копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в селі Семенівка Житомирського району Житомирської області, про що Виконавчим комітетом Любарської селищної ради Житомирського району Житомирської області 08 грудня 2025 року складено відповідний актовий запис № 351.

Дані померлого збігаються з даними позивача, зазначеними у позовній заяві та в оскарженому рішенні.

24 грудня 2025 року адвокат Спесивцев В.В. видав ордер серії АВ № 1258398 на надання правничої допомоги ОСОБА_1 у Любарському районному суді Житомирської області, Житомирському апеляційному суді та Верховному Суді на підставі договору про надання правничої допомоги № 9/10-25 від 13 жовтня 2025 року.

25 грудня 2025 року судовий збір за подання позовної заяви в сумі 3 633,60 грн сплачено ОСОБА_2 із зазначенням ОСОБА_1 як фактичного платника.

Позовна заява, підписана адвокатом Спесивцевим В.В. як представником позивача, надійшла до Любарського районного суду Житомирської області 26 грудня 2025 року (вхідний № 4078/25), тобто після смерті ОСОБА_1 .

Ухвалою Любарського районного суду Житомирської області від 05 січня 2026 року відкрито провадження у справі. Справу розглянуто по суті з ухваленням рішення від 28 липня 2026 року. Усі заяви по суті справи та процесуальні документи від імені позивача, а також апеляційну скаргу від 27 серпня 2026 року подано адвокатом Спесивцевим В.В.

Відомостей про те, що суд першої інстанції був обізнаний про смерть позивача, матеріали справи не містять.

Позиція апеляційного суду

Згідно з частиною першою, другою статті 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення.

Апеляційний суд заслухав суддю-доповідача, вивчив матеріали справи та дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з закриттям провадження у справі з огляду на таке.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд

Відповідно до частини четвертої статті 25 Цивільного кодексу України, цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Згідно з частиною першою статті 46 ЦПК України здатність мати цивільні процесуальні права та обов`язки сторони (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи.

За частиною першою, другою статті 48 ЦПК України, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач, якими можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава

Отже, сторонами у цивільному процесі можуть бути лише особи, які мають цивільну процесуальну правоздатність. Померла фізична особа такої правоздатності не має і не може бути стороною у справі, а тому пред`явлення позову від її імені не породжує цивільного процесу.

Відповідно до частини першої статті 64 ЦПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки.

Повноваження адвоката ґрунтуються на договорі про надання правничої допомоги, до якого застосовуються загальні положення про представництво. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 1008 ЦК України, договір доручення припиняється у разі смерті довірителя. За пунктом 6 частини першої статті 248 ЦК України представництво за довіреністю також припиняється у разі смерті особи, яка її видала.

Таким чином, повноваження адвоката Спесивцева В.В. діяти від імені ОСОБА_1 на підставі договору № 9/10-25 від 13 жовтня 2025 року припинилися 05 грудня 2025 року у зв`язку зі смертю довірителя. Ордер серії АВ № 1258398 від 24 грудня 2025 року виданий вже після припинення договору і не може підтверджувати повноважень на представництво особи, яка на той час померла.

Відповідно до статті 55 ЦПК України, у разі смерті фізичної особи суд залучає до участі у справі її правонаступника на будь-якій стадії судового процесу. Водночас процесуальне правонаступництво можливе лише тоді, коли особа померла після набуття нею статусу сторони у справі, тобто після відкриття провадження. Якщо особа, від імені якої пред`явлено позов, померла до відкриття провадження, вона не набула статусу сторони, а тому підстав для залучення правонаступників немає, і провадження у справі підлягає закриттю на підставі статті 255 ЦПК України.

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 червня 2023 року у справі № 681/1267/22, у якій позивачка померла до відкриття провадження у справі. Аналогічний підхід щодо пред`явлення позову до померлої особи сформульовано у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 185/998/16-ц.

У справі, що переглядається, ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто за двадцять один день до подання позовної заяви від його імені (26 грудня 2025 року) та за місяць до відкриття провадження у справі (05 січня 2026 року). Отже, позов пред`явлено від імені особи, яка на момент звернення до суду не мала цивільної процесуальної правоздатності, за підписом особи, повноваження якої на той час припинилися.

За таких обставин суд першої інстанції розглянув по суті справу, у якій позивач не міг бути стороною, і стягнув з померлої особи судові витрати. Таке рішення не може вважатися законним незалежно від правильності висновків суду щодо істотності порушення договорів оренди.

Частина третя статті 377 ЦПК України, яка виключає закриття провадження у разі смерті сторони після ухвалення законного рішення, до спірних правовідносин не застосовується, оскільки смерть позивача настала не після ухвалення рішення, а ще до пред`явлення позову.

Апеляційний суд враховує, що апеляційну скаргу також подано адвокатом Спесивцевим В.В. від імені померлої особи. Разом з тим недолік апеляційної скарги є похідним від недоліку, який існував з моменту пред`явлення позову. Тому апеляційний суд, керуючись частиною четвертою статті 367 ЦПК України, вважає за необхідне усунути допущене порушення шляхом скасування рішення та закриття провадження у справі.

Оскільки провадження у справі підлягає закриттю, доводи апеляційної скарги та відзиву щодо порядку індексації орендної плати, належності доказів її виплати та істотності порушення договорів оренди землі апеляційним судом по суті не оцінюються.

Закриття провадження у справі не позбавляє спадкоємців ОСОБА_1 права після прийняття спадщини звернутися до суду з позовом за захистом своїх прав у загальному порядку.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і закрити провадження у справі повністю або частково.

Згідно з частиною першою статті 377 ЦПК України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі з підстав, передбачених статтею 255 цього Кодексу.

Оскільки позов пред`явлено від імені особи, яка померла до звернення до суду, рішення Любарського районного суду Житомирської області від 28 липня 2026 року підлягає скасуванню, а провадження у справі – закриттю на підставі статті 255 ЦПК України.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Оскільки особа, від імені якої пред`явлено позов, померла до звернення до суду і не набула статусу сторони, підстав для стягнення з неї витрат відповідача на професійну правничу допомогу, понесених у судах першої та апеляційної інстанцій, немає.

Питання про повернення сплаченого судового збору може бути вирішене за клопотанням особи, яка його сплатила, відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 255, 367, 368, 369, 374, 377, 381–384 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Рішення Любарського районного суду Житомирської області від 28 липня 2026 року у справі № 282/1629/25 - скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Пархоменка про розірвання договорів оренди землі закрити.

У задоволенні заяви Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Пархоменка про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 19.10.2026 року.

Судді

П.В. Миколайчук Н.Й. Григорусь В.А. Панкеєва