Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №282/1635/25 — Житомирський апеляційний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 282/1635/25 Головуючий у 1-й інст. Носач В. М.

Категорія 22 Доповідач Миколайчук П.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року м. Житомир

Житомирський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Миколайчука П. В.,

суддів Галацевич О. М., Панкеєвої В. А.,

при секретарі судового засідання Нестерчук М.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвокатом Спесивцева Вадима Валерійовича

на рішення Любарського районного суду Житомирської області від 28.07.2026, ухвалене під головуванням судді Носача В. М.,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Пархоменка про розірвання договорів оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПСП ім. Пархоменка, в якому просив розірвати договори оренди землі від 28.11.2017 щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 1823182400:03:002:0030 площею 2,6125 га (номер запису про інше речове право 23866480); 1823182400:03:002:0076 площею 2,4372 га (номер запису 23866119); 1823182400:03:002:0075 площею 2,4372 га (номер запису 23834562); 1823182400:03:002:0074 площею 2,4372 га (номер запису 23834482).

Позов обґрунтовано тим, що з 2017 року відповідач не виплачував орендну плату в розмірі, визначеному договорами, оскільки не здійснював її індексації відповідно до п. 10 договорів. За розрахунком позивача недоплата за 2017–2023 роки становить 47 697,79 грн. Позивач вважав таке порушення систематичним та істотним і посилався на п. «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України та ч. 2 ст. 651 ЦК України.

Короткий зміст оскарженого рішення суду першої інстанції

Рішенням Любарського районного суду Житомирської області від 28.07.2026 у задоволенні позову відмовлено. З ОСОБА_1 на користь ПСП ім. Пархоменка стягнуто 12 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Суд виходив з того, що відповідач допустив часткову недоплату орендної плати, а не її повну несплату, тому спір підлягає вирішенню за ч. 2 ст. 651 ЦК України. Суд розрахував недоплачену індексацію за 2018–2023 роки: 16 625,28 грн за договорами щодо ділянок 1823182400:03:002:0075 та 1823182400:03:002:0074 і 16 763,38 грн за договорами щодо ділянок 1823182400:03:002:0030 та 1823182400:03:002:0076, що становить приблизно 9,26 % суми зобов`язання. Таку недоплату суд визнав неістотною з посиланням на постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2024 у справі № 918/391/23 та від 05.02.2025 у справі № 925/457/23. Суд також врахував, що договорами визначено орендну плату «понад 3 відсотки» нормативної грошової оцінки, а фактично відповідач сплачував значно більші суми.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

В апеляційній скарзі, поданій 27.08.2026, позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Апелянт вважає рішення необґрунтованим і ухваленим з неповним з`ясуванням обставин справи. Зокрема, він зазначає, що суд помилково визначив базовий місяць індексації (січень 2018 року) та застосував щомісячну індексацію, хоча плата за договорами річна; обставини справи № 925/457/23 неподібні; не оцінив доводу про те, що базовим є місяць укладення додаткових угод від 13.03.2023 та 08.01.2024; розрахунок суду незрозумілий і не піддається перевірці; індекс інфляції слід застосовувати за попередній рік, а розрахунок позивача є обґрунтованим; умова про орендну плату «понад 3 %» невизначена, тому невизначеною є й сума зобов`язання, від якої суд обчислив частку недоплати; видаткові касові ордери та відомості, подані відповідачем, є неналежними доказами: частина з них датована раніше за договори, частина не містить призначення платежу та підпису отримувача, і жоден не дає змоги встановити, до якого договору належить платіж; недоплата тривала сім років, що свідчить про систематичність і, як наслідок, істотність порушення; відповідач не довів сплати орендної плати у визначеному розмірі та строк.

Апелянт посилається на постанови Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 293/1011/16-ц, Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 732/1799/17, від 06.12.2024 у справі № 531/1882/22, від 28.01.2026 у справі № 441/3106/24 та Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 918/119/21.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу від 02.09.2026 та поясненнях від 16.09.2026 представник ПСП ім. Пархоменка - адвокат Герасимов П. О. просить залишити скаргу без задоволення, а рішення - без змін. Відповідач зазначає, що нарахована та виплачена орендна плата перевищувала розмір плати, проіндексованої за офіційними індексами інфляції, тому порушення договорів немає; з розрахунком суду першої інстанції відповідач не погоджується; навіть за розрахунком позивача недоплата не є істотною в розумінні ч. 2 ст. 651 ЦК України; дані про дати, суми та періоди виплат викладені в заявах по суті справи, і позивач їх не заперечував; поведінка позивача, який роками отримував орендну плату без застережень і уклав додаткові угоди, суперечить принципу добросовісності.

Відповідач також просить стягнути з позивача 4 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції, та розглядати справу без участі його представника.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 07.09.2026 відкрито апеляційне провадження у справі.

Ухвалою від 07.09.2026 справу призначено до розгляду в судовому засіданні з повідомленням учасників справи на 19.10.2026.

У судове засідання учасники не з`явилися.

Представник позивача в телефонограмі повідомив, що не заперечує проти розгляду справи без його участі.

Представник відповідача у відзиві просив розглядати справу без його участі. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанції

ОСОБА_1 є власником земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровими номерами 1823182400:03:002:0030 (державний акт серії ЯА № 438654) та 1823182400:03:002:0076 (державний акт серії ЯА № 144745). Земельні ділянки з кадастровими номерами 1823182400:03:002:0075 та 1823182400:03:002:0074 позивач успадкував після смерті батька - ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтва про право на спадщину за законом від 06.03.2023).

28.11.2017 ОСОБА_1 (щодо ділянок 1823182400:03:002:0030 та 1823182400:03:002:0076) і ОСОБА_2 (щодо ділянок 1823182400:03:002:0075 та 1823182400:03:002:0074) уклали з ПСП ім. Пархоменка чотири договори оренди землі строком на 10 років, зареєстровані 05.12.2017. За умовами договорів, відповідно до пункту 5, нормативна грошова оцінка кожної ділянки становить 105 972 грн. Згідно з пунктом 9 орендна плата вноситься у розмірі «понад 3 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки (паю)» у грошовій формі. За пунктом 10 обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Відповідно до пункту 11 грошова та відробіткова орендна плата вноситься протягом року, натуральна - до 20 числа останнього місяця календарного року.

Додатковими угодами від 13.03.2023 до договорів щодо ділянок 1823182400:03:002:0075 та 1823182400:03:002:0074 орендодавця замінено на ОСОБА_1 , нормативну грошову оцінку визначено в розмірі 89 711,31 грн, а орендну плату - 12 % цієї оцінки (10 765,35 грн на рік). Додатковими угодами від 08.01.2024 до договорів щодо ділянок 1823182400:03:002:0030 та 1823182400:03:002:0076 строк їх дії продовжено до 28.11.2032 та встановлено орендну плату 12 % нової нормативної грошової оцінки (10 780,60 грн та 10 765,35 грн на рік відповідно).

Як підтверджується видатковими касовими ордерами, відомостями на видачу коштів та платіжними документами, відповідач щорічно нараховував і виплачував орендну плату в таких розмірах.

За договорами щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 1823182400:03:002:0075 та 1823182400:03:002:0074 орендодавцю ОСОБА_2 нараховано: за 2017 рік - 16 955,52 грн (8 % нормативної грошової оцінки), за 2018 рік - 21 194,40 грн (10 %), за 2019 рік - 22 685,08 грн (10,7 %), за 2020 рік - 26 923,96 грн (12,7 %), за 2021 рік - 29 783,98 грн (14,1 %). Орендну плату за 2022 рік у сумі 31 162,84 грн (14,7 %) виплачено позивачу як спадкоємцю у 2023 році після отримання ним свідоцтв про право на спадщину. З 2023 року орендна плата за ці ділянки виплачується позивачу, зокрема за 2023 рік нараховано 31 162,84 грн (14,7 %).

За договорами щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 1823182400:03:002:0030 та 1823182400:03:002:0076 позивачу нараховано: за 2017 рік - 16 955,52 грн (8 % нормативної грошової оцінки), за 2018 рік - 21 194,40 грн (10 %), за 2019 рік - 22 685,08 грн (10,7 %), за 2020 рік - 26 923,96 грн (12,7 %), за 2021, 2022 та 2023 роки - по 31 162,84 грн (14,7 %).

За 2024 рік позивачу загалом нараховано 86 260,86 грн орендної плати (20,3 % нормативної грошової оцінки), за 2025 рік - 125 844,15 грн (29,7 %).

У відповіді на відзив представник позивача відтворив ці дані про нарахування та виплату орендної плати й заперечував лише те, що плата не була проіндексована. За розрахунком позивача недоплата індексації становить 9 822,31 грн за ділянками 1823182400:03:002:0075 та 1823182400:03:002:0074 за 2017–2021 роки і 37 875,48 грн за ділянками 1823182400:03:002:0030 та 1823182400:03:002:0076 за 2017–2023 роки, а всього 47 697,79 грн.

Застосовані норми права, мотиви та висновки апеляційного суду

Відповідно до ч. ч. 1–5 ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення з огляду на таке.

Щодо підстав для розірвання договору оренди землі через неповну сплату орендної плати

Згідно з ч. ч. 1–3 ст. 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

За ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі», на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст. ст. 24, 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України. Пунктом «д» ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала під час укладення договору.

У постанові від 20.11.2024 у справі № 918/391/23 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що п. «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України є самостійною підставою для розірвання договору оренди землі лише у разі систематичної повної несплати орендної плати. Якщо орендар допустив часткову несплату (недоплату) орендної плати, застосуванню підлягає загальне правило ч. 2 ст. 651 ЦК України, і договір може бути розірваний лише за умови істотності такого порушення. У разі неістотної часткової несплати, а також у разі спору щодо розміру орендної плати та порядку здійснення платежів власник має право звернутися до суду з позовом про стягнення орендних платежів, 3 % річних, інфляційних втрат, неустойки тощо. Такий спосіб захисту є ефективним і пропорційним, відновлює порушене право орендодавця та зберігає договір оренди землі виходячи з балансу інтересів обох сторін.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, зокрема у постанові від 10.10.2019 у справі № 293/1011/16-ц, про те, що систематична сплата орендної плати не в повному обсязі сама по собі є підставою для розірвання договору, про що зазначено в пунктах 110, 111 цієї постанови. За приписами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Тому посилання апелянта на постанову у справі № 293/1011/16-ц, а також на постанову Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 732/1799/17, у яких недоплату індексації було оцінено як самостійну підставу для розірвання договору без оцінки істотності порушення, не можуть бути взяті до уваги.

У постанові від 05.02.2025 у справі № 925/457/23 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що порушення договору на предмет істотності суд оцінює винятково за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. Вирішальне значення має співвідношення завданих порушенням втрат із тим, що ця сторона могла очікувати від виконання договору. Розірвання договору є крайнім заходом, що ґрунтується на принципі збереження договору, а істотність порушення оцінюється крізь призму справедливості, добросовісності та розумності, що узгоджується із загальними засадами цивільного законодавства, визначеними ст. 3 ЦК України. У пунктах 148–162 цієї постанови систематичну недоплату індексації орендної плати, що становила близько 13 % від усієї суми зобов`язання за чотири роки, Велика Палата Верховного Суду визнала неістотним порушенням, а належним способом захисту - стягнення заборгованості.

Посилання апелянта на постанови Верховного Суду від 06.12.2024 у справі № 531/1882/22, від 28.01.2026 у справі № 441/3106/24 та Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 918/119/21 наведеного не спростовують. Обов`язок орендаря індексувати орендну плату не означає, що будь-яка недоплата індексації тягне розірвання договору без оцінки її істотності. Крім того, суди враховують насамперед висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані щодо тих самих норм права в подібних правовідносинах.

Щодо доводів про неправильний розрахунок індексації орендної плати

Апелянт стверджує, що суд першої інстанції неправильно визначив базовий період та порядок індексації, що базовим є місяць укладення додаткових угод, що індекс слід застосовувати за попередній рік, а розрахунок суду не піддається перевірці.

Колегія суддів зазначає, що предметом цього спору є розірвання договорів оренди, а не стягнення заборгованості з орендної плати. Для вирішення позову вирішальне значення має не точний розмір недоплаченої індексації, а те, чи є така недоплата істотним порушенням договору в розумінні ч. 2 ст. 651 ЦК України.

Перевіряючи доводи апелянта, колегія суддів розрахувала частку недоплаченої індексації кількома способами. Для цього використано дані про щорічно нараховану орендну плату, які сторони не оспорюють, та річні індекси споживчих цін, на які посилалися сторони.

За розрахунком позивача у тому вигляді, в якому його подано, орендна плата з урахуванням індексу інфляції попереднього року мала становити 408 813,89 грн: 127 365,25 грн за договорами щодо земельних ділянок 1823182400:03:002:0075 та 1823182400:03:002:0074 за 2017–2021 роки і 281 448,64 грн за договорами щодо земельних ділянок 1823182400:03:002:0030 та 1823182400:03:002:0076 за 2017–2023 роки. Відповідач за цей період нарахував 361 116,10 грн. Отже, недоплата, визначена позивачем, становить 47 697,79 грн, або близько 11,67 % суми, яку позивач вважає належною.

Водночас розрахунок позивача за 2023 рік є завищеним. Індекс 126,6 % позивач застосував до суми 93 488,52 грн, яка охоплює також орендну плату за 2022 та 2023 роки за договорами щодо земельних ділянок 1823182400:03:002:0075 та 1823182400:03:002:0074. Якщо застосувати метод позивача окремо до плати кожного року за кожною парою ділянок за 2017–2023 роки, належна орендна плата з урахуванням індексу інфляції становитиме 403 640,90 грн, а недоплата - 42 524,80 грн, або близько 10,54 %.

За цим способом за договорами щодо земельних ділянок 1823182400:03:002:0075 та 1823182400:03:002:0074 належна орендна плата становить: за 2017 рік - 19 058,00 грн (16 955,52 грн ? 112,4 %), недоплата 2 102,48 грн; за 2018 рік - 24 098,03 грн (21 194,40 грн ? 113,7 %), недоплата 2 903,63 грн; за 2019 рік - 24 908,22 грн (22 685,08 грн ? 109,8 %), недоплата 2 223,14 грн; за 2020 рік - 28 027,84 грн (26 923,96 грн ? 104,1 %), недоплата 1 103,88 грн; за 2021 рік - 31 273,18 грн (29 783,98 грн ? 105,0 %), недоплата 1 489,20 грн; за 2022 рік - 34 279,12 грн (31 162,84 грн ? 110,0 %), недоплата 3 116,28 грн; за 2023 рік - 39 452,16 грн (31 162,84 грн ? 126,6 %), недоплата 8 289,32 грн. Разом належна плата становить 201 096,55 грн, недоплата - 21 227,93 грн.

За договорами щодо земельних ділянок 1823182400:03:002:0030 та 1823182400:03:002:0076 за 2017–2020 роки належна плата та недоплата є такими самими, як за попередньою парою ділянок. За 2021 рік належна плата становить 32 720,98 грн (31 162,84 грн ? 105,0 %), недоплата 1 558,14 грн; за 2022 рік - 34 279,12 грн (31 162,84 грн ? 110,0 %), недоплата 3 116,28 грн; за 2023 рік - 39 452,16 грн (31 162,84 грн ? 126,6 %), недоплата 8 289,32 грн. Разом належна плата становить 202 544,35 грн, недоплата - 21 296,87 грн.

Якщо індексувати орендну плату кожного року на річний індекс інфляції того самого року, за 2018–2023 роки належна плата становитиме 361 763,66 грн, нарахована - 327 205,06 грн, а недоплата - 34 558,60 грн, або близько 9,55 %.

За цим способом за договорами щодо земельних ділянок 1823182400:03:002:0075 та 1823182400:03:002:0074 належна орендна плата становить: за 2018 рік - 23 271,45 грн (21 194,40 грн ? 109,8 %), недоплата 2 077,05 грн; за 2019 рік - 23 615,17 грн (22 685,08 грн ? 104,1 %), недоплата 930,09 грн; за 2020 рік - 28 270,16 грн (26 923,96 грн ? 105,0 %), недоплата 1 346,20 грн; за 2021 рік - 32 762,38 грн (29 783,98 грн ? 110,0 %), недоплата 2 978,40 грн; за 2022 рік - 39 452,16 грн (31 162,84 грн ? 126,6 %), недоплата 8 289,32 грн; за 2023 рік - 32 752,14 грн (31 162,84 грн ? 105,1 %), недоплата 1 589,30 грн. Разом належна плата становить 180 123,46 грн, недоплата - 17 210,36 грн.

За договорами щодо земельних ділянок 1823182400:03:002:0030 та 1823182400:03:002:0076 за 2018–2020, 2022 та 2023 роки належна плата та недоплата є такими самими, як за попередньою парою ділянок. За 2021 рік належна плата становить 34 279,12 грн (31 162,84 грн ? 110,0 %), недоплата 3 116,28 грн. Разом належна плата становить 181 640,20 грн, недоплата - 17 348,24 грн.

За розрахунком суду першої інстанції, який застосував місячні індекси інфляції, недоплата становить 33 388,66 грн, або близько 9,26 %.

Отже, за жодним із наведених способів розрахунку частка недоплаченої індексації не перевищує 11,67 % суми, що мала бути сплачена. Це менше за 13 %, які Велика Палата Верховного Суду у справі № 925/457/23 визнала неістотним порушенням договору. Тому доводи апелянта про інший базовий період, іншу періодичність індексації та застосування індексу інфляції за попередній рік не впливають на висновок про відсутність підстав для розірвання договорів.

Посилання апелянта на неподібність справи № 925/457/23 через те, що в ній орендна плата сплачувалась щомісячно, колегія суддів не приймає. Висновки Великої Палати Верховного Суду щодо критеріїв істотності недоплати індексації не залежать від періодичності платежів і стосуються застосування ч. 2 ст. 651 ЦК України до договорів оренди землі, що є предметом цієї справи.

Спір щодо розміру індексації орендної плати та порядку її обчислення не є предметом цієї справи. Він може бути вирішений у разі пред`явлення позивачем вимоги про стягнення заборгованості, що відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду у справі № 918/391/23. З огляду на це колегія суддів не вбачає підстав встановлювати в цій справі точний розмір недоплати. Неточності розрахунку суду першої інстанції, на які посилається апелянт, не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування рішення.

Щодо доводу про невизначеність умови про розмір орендної плати «понад 3 %»

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що за умовами п. 9 договорів орендодавець міг розраховувати на орендну плату у розмірі понад 3 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Фактично в 2017–2023 роках відповідач нараховував орендну плату в розмірі від 8 % до 14,7 % нормативної грошової оцінки, тобто від 2,7 до 4,9 раза більше за мінімальний розмір, визначений договорами, а в 2024–2025 роках - 20,3 % та 29,7 %.

Невизначеність точного розміру орендної плати понад мінімальний, на яку посилається апелянт, не підтверджує істотності порушення. Навпаки, вона свідчить, що під час укладення договорів орендодавець не міг розраховувати на певну суму, більшу за фактично виплачену. Під час оцінки очікувань орендодавця колегія суддів також враховує, що позивач 13.03.2023 та 08.01.2024 уклав з відповідачем додаткові угоди, погодивши розмір орендної плати на майбутнє та продовживши строк дії договорів щодо ділянок 1823182400:03:002:0030 та 1823182400:03:002:0076 до 2032 року. Доказів заявлення претензій щодо розміру орендної плати до звернення до суду матеріали справи не містять.

Щодо доводів про неналежність доказів виплати орендної плати

Доводи про те, що видаткові касові ордери та відомості не є належними доказами виплати орендної плати, апелянт у суді першої інстанції не заявляв. Навпаки, у відповіді на відзив від 28.01.2026 представник позивача відтворив дані відповідача про суми нарахованої та виплаченої орендної плати за кожен рік і ґрунтував свій розрахунок недоплати саме на цих даних.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Підстав для такого сумніву колегія суддів не вбачає.

Крім того, підставою позову була несплата індексації орендної плати, а не її повна несплата чи неналежне оформлення виплат. Згідно з ч. 6 ст. 367 ЦПК України в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Тому доводи апеляційної скарги щодо реквізитів видаткових касових ордерів і відомостей на видачу коштів не спростовують висновків суду першої інстанції.

Щодо доводів про систематичність порушення та тягар доказування

За ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обов`язок довести істотність порушення договору, тобто те, що внаслідок недоплати орендодавець значною мірою позбавився того, на що розраховував, покладається на позивача.

Сама по собі тривалість періоду, протягом якого орендна плата не індексувалась, не свідчить про істотність порушення. У справі № 925/457/23 недоплата індексації також була систематичною, проте Велика Палата Верховного Суду оцінила її за співвідношенням із загальним обсягом зобов`язання. Позивач не навів обставин і не надав доказів того, що недоотримана сума індексації позбавила його значною мірою того, на що він розраховував під час укладення договорів.

Посилання апелянта на те, що відповідач не довів своєчасної сплати орендної плати, спростовуються наданими відповідачем даними про виплату орендної плати протягом кожного року користування, які позивач не спростував. Виплата за 2022 рік за ділянками 1823182400:03:002:0075 та 1823182400:03:002:0074 у 2023 році пов`язана зі смертю орендодавця та оформленням спадкових прав і здійснена після отримання позивачем свідоцтв про право на спадщину.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 374 ЦПК України визначені повноваження апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно визначив норму права, що підлягає застосуванню, - ч. 2 ст. 651 ЦК України, та дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність істотного порушення відповідачем договорів оренди землі. Доводи апеляційної скарги цього висновку не спростовують і зводяться до незгоди з оцінкою судом обставин справи. Тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у суді першої інстанції, немає. Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, покладається на апелянта.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ПСП ім. Пархоменка просить стягнути з позивача 4 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції. На підтвердження цих витрат надано договір про надання правової допомоги від 20.08.2026, укладений з адвокатом Герасимовим П. О., ордер та виписку про оплату. Згідно з договором гонорар складає 4 000 грн і визначений за такі послуги: вивчення апеляційної скарги (1 година, 1 000 грн) та складання і направлення відзиву (3 години, 3 000 грн).

За правилами ст. ст. 137, 141 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу у разі відмови в задоволенні апеляційної скарги покладаються на сторону, яка її подала. Згідно з ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про їх зменшення. Клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу позивач не заявляв. Заявлений розмір витрат є співмірним із складністю справи та обсягом наданих послуг. Тому з ОСОБА_1 на користь ПСП ім. Пархоменка підлягає стягненню 4 000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 137, 141, 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381–384 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Спесивцев Вадим Валерійович, - залишити без задоволення.

Рішення Любарського районного суду Житомирської області від 28.07.2026 у справі № 282/1635/25 - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Пархоменка (код ЄДРПОУ 03744853) 4 000 (чотири тисячі) гривень витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 19.10.2026.

Судді

П. В. Миколайчук О. М. Галацевич В. А. Панкеєва