Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №279/3213/26 — Житомирський апеляційний суд

Суд: Житомирський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них

Дата: 19 жовтня 2026 р.

Справа: №279/3213/26

Суддя: Шалота К. В.

Справа № 279/3213/26 Головуючий у 1-й інст. Івашкевич О. Г.

Доповідач Шалота К.В.

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2026 рокум. Житомир

Житомирський апеляційний суд у складі:

судді-доповідача Шалоти К. В.,

суддів Коломієць О. С., Панкеєва В.А.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Дубенчук Михайло Вікторович,

на ухвалу Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 29 липня 2026 року, постановлену у складі судді Івашкевича О. Г. у місті Коростені,

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права спільної сумісної власності подружжя, поділ майна, визнання права власності,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог

1. У травні 2026 року ОСОБА_1 (далі також позивач) звернувся до суду першої інстанції із позовом до ОСОБА_2 (далі також відповідачка), у якому просив:

— припинити право спільної сумісної власності подружжя на житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 ;

— виділити ОСОБА_1 та визнати за ним право власності на частку житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 ;

— виділити відповідачці та визнати за нею право власності на частку житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 .

2. Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач та відповідач з 28 серпня 200 року по 19 квітня 2016 року перебували в зареєстрованому шлюбі.

3. Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 26 квітня 2018 року у справі № 279/3833/17, залишене без змін постановою Апеляційного суду Житомирської області від 05 вересня 2008 року, серед іншого, визнано право власності позивача на спірний житловий будинок як спільне сумісне майно подружжя позивача та відповідачки.

4. Посилаючись на те, що позивач пропонував відповідачці вирішити питання виділу ідеальних часток спірного житлового будинку, однак такі пропозиції залишилися останньою поза увагою, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та мотиви його ухвалення

5. Коростенський міськрайонний суд Житомирської області ухвалою від 23 липня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 залишив без руху та надав позивачу строк для виправлення недоліків, не більше п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.

6. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивачем визначено ціну позову в розмірі 400 000 грн із посиланням на об`яви в засобах масової інформації про середню вартість нерухомого майна, проте не надано доказів на підтвердження дійсної вартості нерухомого майна.

7. Також місцевий суд зазначив, що ціна позову має визначатися від ринкової вартості майна на момент звернення до суду та повинна бути підтверджена відповідними відомостями (оцінкою відповідної установи або суб`єкта оціночної діяльності), однак подані позивачем документи не дозволяє встановити ціну позову на день її подання відповідно до дійсної вартості спірного майна.

8. Залишаючи позовну заяву позивача без руху, місцевий суд вказав про необхідінсть усунення позивачем недоліків позовної заяви, а саме [зазначення] дійсної вартості 1/2 частки спірного будинку та [подання] доказів сплати судового збору у розмірі 1% від ціни позову.

9. Коростенський міськрайонний суд Житомирської області ухвалою від 29 липня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 визнав неподаною і повернув позивачу.

10. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що визначені ухвалою суду від 23 липня 2026 року недоліки позовної заяви щодо визначення ціни позову не були виконані належним чином, оскільки дійсна вартість нерухомого майна має підтверджуватися відповідними нормативно-правовими актами з оцінки майна, зокрема: звітом про експертну грошову оцінку, довідкою про оціночну вартість об`єкта нерухомості, актом оцінки майна тощо, а проведення розрахунку ціни позову відповідно до оголошень у засобах масової інформації, має виключно інформаційний (маркетинговий) характер, відображає суб`єктивні наміри продавців, не є належними та допустимими доказами в розумінні процесуального закону.

11. Також суд першої інстанції посилався на те, що не має спеціальних знань з визначення дійсної вартості нерухомого майна, а посилання представника позивача на частину 2 статті 176 ЦПК щодо визначення ціни позову судом за вказаних обставин вважав безпідставним.

12. Крім того, суд першої інстанції вказав, що визначення дійсної ціни позову є необхідним для правильного вирішення справи, зокрема у частині розподілу судових витрат.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

13. Позивач з такою ухвалою місцевого суду не погодився, подав через адвоката Дубенчук М.В. апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду про повернення позовної заяви скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

14. Апеляційна скарга мотивована тим, що:

— у позовній заяві позивач зазначив ціну позову та її розрахунок, підстави звільнення від сплати судового збору, в частині визначення ціни позову керувався частиною 2 статті 176 ЦПК;

— зазачена у позовній заяві ціна позову відповідає ринковій вартості половини частки спірного майна відповідно до об`яв про продаж аналігічних будинків в м. Коростені;

— у встановлений строк позивач подав відповідні пояснення на ухвалу суду про усуненні недолків, які пртиправно не були прийняті до уваги судом першої інстанції;

— провести оцінку майна (вартість якої коштує від 2 тисяч гривень) позивач не має матеріальної змоги, так як отримує пенсію у розмірі 4 тисячі гривень, ніде не працює, сплативши вартість оцінки позивач фактично залишить себе без можливості фізичного існування;

— ухвала суду про повенення позовної заяви обмежує права позивача на звернення до суду.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

15. Житомирський апеляційний суд ухвалою від 14 серпня 2026 року відкрив апеляційне провадження у справі № 279/3213/26, встановив строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

16. Житомирський апеляційний суд ухвалою від 10 вересня 2026 року призначив справу до апеляційного розгляду в спрощеному позовному проваджені без повідомленням учасників справи.

Відзив на апеляційну скаргу

17. Відзив на апеляційну скаргу від відповідачки до апеляційного суду не надходив.

18. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (частина 3 статті 360 Цивільного процесуального кодексу України).

Позиція апеляційного суду

19. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина 1 статті 263 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК)).

20. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права (частина 2 статті 263 ЦПК).

21. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частина 5 статті 263 ЦПК).

22. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина 1 статті 367 ЦПК).

23. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Правове регулювання та мотиви, з яких виходить апеляційний суд

24. У справі, яка переглядається, встановлено, що у травні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із позовом до ОСОБА_2 , у якому просив:

— припинити право спільної сумісної власності подружжя на житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 ;

— виділити ОСОБА_1 та визнати за ним право власності на частку житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 ;

— виділити відповідачці та визнати за нею право власності на частку житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 .

25. У позовні заяві позивач зазначив ціну позову в розмірі 400 000 грн із посиланням на об`яви в засобах масової інформації, середню вартість спірного нерухомого майна у розмірі 800 000 грн, а також вказав про звільнення від сплати судового збору на підставі чорнобильского посвідчення 2 категорії відповідно до статті 5 Закону України "Про судовий збір".

26. Ухвалою суду першої інстанції від 23 липня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків у зв`язку із не наданням доказів на підтвердження сплати судового збору у розмірі 1% від ціни позову та підтвердження дійсної вартості нерухомого майна (оцінки відповідної установи або суб`єкта оціночної діяльності).

27. 27 липня 2026 року представником позивача – ОСОБА_3 подав до суду першої інстації заява на виконання вимог ухвали суду від 23 липня 2026 року, в якій зазначив, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 10 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», а в частині вимог про визначення ціни позову посилався розрахунок ціни та положення частини 2 статті 176 ЦПК, просив відкритті провадження у справі.

28. Ухвалою суду першої інстанції від 29 липня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною і повернуто позивачу у зв`язку тим, що визначені ухвалою суду від 23 липня 2026 року недоліки позовної заяви щодо визначення ціни позову не були виконані належним чином, оскільки дійсна вартість нерухомого майна не підтверджена позиваем відповідними нормативно-правовими актами з оцінки майна, зокрема: звітом про експертну грошову оцінку, довідкою про оціночну вартість об`єкта нерухомості, актом оцінки майна тощо.

29. Колегія суддів не погоджується із таким висновком місцевого суду з таких підстав.

30. Порядок звернення до суду із заявою по суті урегульовано § 1 Глави 1 Розділу ІІІ ЦПК.

31. Загальні вимоги щодо форми та змісту позовної заяви визначені статтями 175 і 177 ЦПК.

32. Відповідно до частин 1, 3 статті 175 ЦПК у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

33. Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 175 ЦПК позовна заява, крім інших обов`язкових реквізитів, має містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

34. Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 176 ЦПК ціна позову визначається у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна.

35. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.

36. Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.

37. Частиною 2 статті 176 ЦПК передбачено, що якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

38. За приписами частин 1-3 статті 185 ЦПК у разі, якщо заява за формою і змістом не відповідає таким вимогам, суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 ЦПК, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. У разі неусунення недоліків позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

39. З матеріалів справи вбачається, що у позовній заяві ОСОБА_1 зазначив ціну позову 400 000 грн та навів відповідних розрахунок (1/2 частка від загальної вартості майна 800 000 грн), посилався на розрахунок ціни позову відповідно до оголошень у засобах масової інформації про середню вартість нерухомого майна, чим виконав вимоги пункту 3 частини 3 статті 175 ЦПК.

40. Ціна позову визначається лише щодо вимог, які мають грошову оцінку та має значення, зокрема, для визначення судового збору, що підлягає сплаті під час звернення до суду.

41. Позивач ОСОБА_1 у позовній заяві зазначив, що звільненй від сплати судового збору на підставі [пункту 10 частини 1] статті 5 Закону України "Про судовий збір" як громадянин віднесений до 2 категорії постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи.

42. Суд першої інстанції не встановив, що зазначена позивачем у позовній заяві ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна, і залишаючи позовну заяву безруху, всупереч частині 2 статті 176 ЦПК вимагав у позивача надати докази оцінки майна відповідної установи або суб`єкта оціночної діяльності, що нормами процесуального закону не передбачено.

43. Верховний Суд у постанові від 28 квітня 2022 року у справі № 910/15316/21 вказав, що чинним процесуальним законом не зобов`язано позивача проводити актуалізацію ринкової вартості майна, що є предметом позову з урахуванням Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" на стадії подання позовної заяви.

44. Тому з огляду на положення частини 2 статті 176 ЦПК колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції у випадку, якщо він вважав, що ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна, мав здійснити розгляд справи по суті та встановити ціну позову при розгляді справи і розподілити судові витрати за результатами такого розгляду відповідно до статті 141 ЦПК, а не повертати позовну заяву позивачу.

45. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19 жовтня 2021 року у справі № 918/188/21.

46. Згідно з частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

47. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) гарантує кожному право звернутися до суду з вимогою щодо захситу своїх цивільних прав та обов`язків, а стаття 13 Конвенції – ефективний спосіб захисту прав, що означає право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. У такий спосіб здійснюється право на суд, яке включає не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом.

48. Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду, як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції.

49. Залишаючи позовну заяву без руху, а надалі повертаючи позовну заяву позивачеві на підставі частини 3 статті 185 ЦПК у зв`язку із неусуненням недоліків позовної чаяви в частині неподання позивачем доказів на підтверження оцінки спірного майна, суд першої інстанції діяв з порушенням норм процесуального права, обмеживши права позивача на доступ до правосуддя.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

50. Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції (пункт 6 частини 1 статті 374 ЦПК).

51. За змістом частини 1 статті 379 ЦПК підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

52. Враховуючи, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали про повернення позовної заяви, а тому апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, оскаржувана ухвалу суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Щодо розподілу судових витрат

53. Ураховуючи, що за наслідками апеляційного перегляду розгляд справи не закінчено, питання розподілу судових витрат судом апеляційної інстанції не вирішується.

54. Така позиція суду узгоджується з правовим висновком Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеним у постанові від 18 травня 2020 року у справі №530/1731/16-ц.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК, Житомирський апеляційний суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Дубенчук Михайло Вікторович, задовольнити.

2. Ухвалу Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 29 липня 2026 року у справі № 279/3213/26 скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач К.В. Шалота

Судді О. С. Коломієць

В. А. Панкеєва

Оригінал: reyestr.court.gov.ua