Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №161/9309/25 — Волинський апеляційний суд

Справа № 161/9309/25Головуючий у 1 інстанції: Антіпова Т. А.

Провадження № 22-ц/802/1252/26 Доповідач: Федонюк С. Ю.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Федонюк С. Ю.,

суддів - Матвійчук Л. В., Осіпука В. В.,

з участю:

секретаря судового засідання – Трикош Н. І.,

представника позивача – ОСОБА_1 ,

представника відповідача –Полетила П. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 , поданою в його інтересах представником ОСОБА_4 , на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 липня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду із даним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 10.09.2024 року в с. Підгайці Луцького району Волинської області трапилася ДТП за участі транспортних засобів Mersedes-Benz ML350, д.н.з. НОМЕР_1 , яким кермувала ОСОБА_5 , котра є його дружиною, як власника даного автомобіля, та Mersedes-Benz Sprinter (ВЗ), д.н.з. НОМЕР_2 , яким кермував ОСОБА_3 .

Відповідач визнав свою вину в даному ДТП, відтак, сторонами було складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол).

Відповідно до полісу № ЕР-216804339 від 13.09.2023 року цивільна відповідальність відповідача, як власника транспортного засобу, застрахована у ПАТ СК УСГ.

Як указував позивач, внаслідок ДТП його автомобіль марки Mersedes-Benz ML350, д.н.з. НОМЕР_1 , зазнав механічних пошкоджень.

Зазначав, що 06 січня 2025 року на його рахунок ПАТ «СК «УСГ» було перераховане страхове відшкодування в розмірі 76 800 грн, що підтверджується випискою з його рахунку НОМЕР_3 .

Також позивачем зазначено, що на час розгляду справи його автомобіль відремонтовано. Послуги з ремонту автомобіля після ДТП були надані ФОП ОСОБА_6 та їх вартість становила 515 383,55 грн.

На думку позивача, оскільки вина водія ОСОБА_3 щодо пошкодження його транспортного засобу повністю підтверджується самим відповідачем шляхом складання європротоколу, а страхові відшкодування не в повній мірі покрили понесені ним витрати на ремонт автомобіля, то вважає, що саме з відповідача підлягає стягненню різниця між отриманими страховими виплатами та реальними витратами на витрачене відновлення автомобіля у розмірі 438 583,55 грн. У зв`язку з цим ОСОБА_2 просив суд задовольнити його вимоги в повному обсязі.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 липня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 збитки у розмірі 438 583 грн 55 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000 грн , а також судовий збір в розмірі 3 508 грн 67 коп.

Не погодившись із даним рішенням суду, відповідач ОСОБА_3 через свого представника ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій покликається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи та вважає, що висновки, викладені в рішенні суду, суду суперечать обставинам справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач указує, що суд першої інстанції при вирішенні справи по суті не врахував дійсну вартість матеріального збитку, завданого власнику Mercedes-Benz моделі ML 350, д.н.з. НОМЕР_1 , у результаті його пошкодження внаслідок ДТП від 10.09.2024 року, встановлену висновком експерта, в розмірі 158 432,62 грн. Зазначає, що проведення судової експертизи було ініційоване саме для встановлення об`єктивного розміру матеріального збитку. При цьому, вважає, що суд не навів переконливих мотивів, які би свідчили про недопустимість, недостовірність або необґрунтованість висновку експерта.

Стверджує, що сторона позивача умисно не проводила жодних експертиз транспортного засобу, щоб зафіксувати його пошкодження, а навпаки, провела ремонт, щоб позбавити відповідача можливості підтвердити чи спростувати необхідність проведення відповідних робіт. Вважає, що суд першої інстанції помилково взяв за основу доводи експерта, викладені в описовій частині відповідного висновку, а не в резолютивній частині, де експерт визначив, що вартість матеріального збитку, завданого власнику Mercedes-Benz моделі ML 350, д.н.з. НОМЕР_1 , в результаті його пошкодження внаслідок ДТП від 10.09.2024 року, складає 158 432,62 грн.

За таких обставин на думку апелянта розмір заявлених та стягнутих збитків є очевидно непропорційним характеру ДТП і потребує особливо ретельної перевірки щодо фактичної необхідності всіх включених до калькуляції ремонтних робіт та запчастин. Вважає, що сторона позивача не довела, що кожна із зазначених у ремонтній калькуляції робіт була необхідною саме для усунення пошкоджень, отриманих унаслідок ДТП від 10.09.2024 року. Проте, суд задовольнив фактично суму 515 383,55 грн, як достовірний розмір вартості ремонту, не усунувши очевидної суперечності між цією сумою, характером ДТП та висновками судової експертизи.

Також покликається на те, що ремонтна калькуляція була складена 12.11.2024 року, тобто до фактичного виконання ремонтних робіт, тоді як акт виконаних робіт датований 23.01.2025 року, а тому калькуляція не могла підтверджувати фактичний обсяг виконаних робіт на момент її складання. Вона визначала передбачуваний обсяг та вартість ремонту, а не підтверджувала фактичні витрати, необхідні для усунення конкретних пошкоджень.

За таких обставин вважає, що суд першої інстанції безпідставно ототожнив попередній розрахунок вартості ремонту із реальним розміром заподіяної шкоди. На переконання сторони відповідача, сукупність наведених обставин, а саме: характер ДТП, незначна швидкість зіткнення, фотографії з місця ДТП, ринкова вартість автомобіля, істотна різниця між експертним визначенням збитку та ремонтною калькуляцією, а також складання калькуляції до фактичного проведення ремонту свідчить про те, що визначений судом розмір збитків не підтверджений належними та достатніми доказами.

Тому відповідач просить скасувати рішення суду та відмовити у задоволенні позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач не погоджується з доводами відповідача, що суд першої інстанції вказав на факти, встановлені судовим експертом в дослідницькій частині висновку, однак не взяв за основу вартість матеріального збитку, що зазначена в його висновках. Такі міркування відповідача є хибними. Вказує на те, що дослідницька частина висновку експерта є його невід`ємною частиною і саме на підставі даної частини експерт формулює свої відповіді в заключній частині висновку. Відтак, суд першої інстанції мав повне право аналізувати доказ, яким є висновок судового експерта №СЕ-19/103-26/2867-АВ від 27.03.2026, не лише в частині його висновків/відповідей (заключній частині), а й досліджувати його інші обов`язкові частини.

Щодо вартості матеріального збитку в розмірі 158 432,62 грн, який визначений у висновку експерта №СЕ-19/103-26/2867-АВ від 27.03.2026, то означений розмір збитків визначений з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу. Відтак, Луцький міськрайонний суд Волинської області правомірно не взяв його до уваги.

Зазначено, що оскільки транспортний засіб відремонтований, то вартість таких збитків має визначатися на момент виконання робіт з відновлення автомобіля, а не на момент ДТП. Ним до позову додано ремонтну калькуляцію №121 від 12.11.2024. В даному письмовому доказі, який сформований в системі AUDATEX, наведено ціни на запчастини станом на 22.10.2024. Вартість таких запчастин згідно з калькуляцією становила 492 405,90 грн.

Звертає увагу суду на те, що аналіз ремонтної калькуляції №2867-АВ від 10.09.2024 вказує на те, що ціни на запчастини, що потребували заміні в автомобілі позивача, взяті станом на 23.08.2024 та їхня загальна вартість становила 481 701,16 грн. Різниця у вартості запчастин у ремонтних калькуляціях є незначною, зокрема щодо кожної деталі окремо, і пояснюється зміною ціни на нові запчастини їхніми виробниками за 2 місяці (тобто здорожчання в період з 23.08.2024 по 22.10.2024). Означене спростовує твердження апелянта, що ціни на запчастини є завищеними. Адже таке його твердження базується на відомостях, що отримані з невідомих інтернет-ресурсів у період часу, який неможливо точно ідентифікувати.

Зазначає, що оскільки транспортний засіб відремонтовано, то йому повинна бути відшкодована майнова шкода в розмірі вартості відновлювального ремонту автомобіля без урахування фізичного зносу його складових (деталей), що відповідає нормам закону, які діяли на час виникнення спірних правовідносин.

Отже, вважає, що судом при ухваленні рішення у цій справі було детально досліджено всі зібрані докази і зроблено обґрунтовані висновки, в тому числі з урахуванням висновку експерта №СЕ-19/103-26/2867-АВ від 27.03.2026.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав з підстав, наведених у ній, просив її вимоги задовольнити повністю.

Представник позивача Нечипорук І. С. заперечила доводи апеляційної скарги та просила відмовити в її задоволенні.

Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачем здійснено ремонт пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу, та на підтвердження визначеного розміру збитків як реальної вартості матеріалів і робіт, затрачених на його відновлення, надав суду належні то достатні докази, загальна вартість робіт та матеріалів, витрачених на відновлення транспортного засобу позивача становила 515 383,55 грн. Так як факт заподіяння шкоди за участі ОСОБА_3 та наявність його вини підтверджується матеріалами справи, то це є підставою для стягнення з відповідача різниці між отриманою страховою виплатою та реальними витратами на відновлення автомобіля у розмірі 438 583,55 грн.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.

Згідно із ст.ст.12,13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом установлено, що 10.09.2024 року в с. Підгайці Луцького району Волинської області трапилася ДТП за участі транспортних засобів Mersedes-Benz ML350, д.н.з. НОМЕР_1 , яким кермувала ОСОБА_5 , та Mersedes-Benz Sprinter (ВЗ), д.н.з. НОМЕР_2 , яким кермував ОСОБА_3 .

Власником транспортного засобу марки Mersedes-Benz ML350, д.н.з. НОМЕР_1 , є позивач ОСОБА_2 , якому він належить на праві власності відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 (а.с. 8).

ОСОБА_5 , яка кермувала даним автомобілем у день ДТП, є дружиною позивача, що підтверджується електронним витягом з актового запису про шлюб №1492 (а.с. 9).

ОСОБА_3 свою вину в даному ДТП визнав. Учасниками ДТП на місці було складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) (а.с. 10).

Відповідно до полісу № ЕР-216804339 від 13.09.2023 року цивільна відповідальність відповідача, як власника транспортного засобу, застрахована в ПАТ «СК «УСГ» (а.с. 11).

Внаслідок ДТП автомобіль позивача Mersedes-Benz ML350, д.н.з. НОМЕР_1 , зазнав механічних пошкоджень.

17 вересня 2024 року представником страховика відповідача було проведено огляд автомобіля позивача, про що складено акт огляду транспортного засобу, яким було зафіксовано пошкодження, які описані в 14 пунктах (а.с. 16).

Також в акті огляду транспортного засобу від 17.09.2024 року зазначено, що можливі інші приховані пошкодження.

05 листопада 2024 року представником страхової компанії ПАТ «СК «УСГ» було проведено додатковий огляд автомобіля позивача, про що складено акт огляду транспортного засобу, відповідно до якого зазначені додаткові пошкодження на 5 пунктів (а.с. 14 зворот, 15).

06 січня 2025 року на рахунок позивача ПАТ «СК «УСГ» було перераховане страхове відшкодування в розмірі 76 800 грн, що підтверджується випискою з рахунку позивача ОСОБА_2 НОМЕР_3 (а.с. 17).

На час розгляду справи автомобіль ОСОБА_2 був відремонтованим. Послуги з ремонту автомобіля позивача після ДТП були надані ФОП ОСОБА_6 . Вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача становила 515 383,55 грн.

На підтвердження вартості відновлювального ремонту, понесеного позивачем, суду надано: ремонтну калькуляцію № 121 від 12.11.2024 на пошкоджений автомобіль, де зазначено, зокрема, перелік та вартість робіт, кількість годин, що необхідні для ремонту, вартість запчастин, тощо; електронну платіжну інструкцію від 10.12.2024 року на суму 200 000 грн; електронну платіжну інструкцію від 10.12.2024 року на суму 315383,55 грн; акт виконаних робіт від 23.01.2025 року (а.с. 18-20, 24-26).

За клопотанням відповідача судом було призначено судову транспортно-товарознавчу експертизу. Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/103-26/2867-АВ від 27.03.2026 року встановлено: 1) вартість матеріального збитку, завданого власнику Mercedes-Benz моделі ML 350, д.н.з. НОМЕР_1 , у результаті його пошкодження внаслідок ДТП від 10.09.2024 року, складає 158 432,62 грн; 2) вартість матеріального збитку, завданого власнику Mercedes-Benz моделі ML 350, д.н.з. НОМЕР_1 , у результаті його пошкодження внаслідок ДТП від 10.09.2024 року з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників, що підлягають заміні, складає 158 432,62 грн; 3) питання: «Чи відповідають виконані роботи та замінені запчастини (розхідні матеріали), які зазначаються у ремонтній калькуляції №121 від 12.11.2024 року, виданій ФОП ОСОБА_6 , тим ушкодженням Mersedes-Benz ML 350, д.н.з. НОМЕР_1 , які зазначені в актах огляду транспортного засобу (дефектній відомості) від 17.09.2024, від 05.11.2024?» , а також 4) питання: «Чи відповідають виконані роботи та замінені запчастини (розхідні матеріали), які зазначаються в ремонтній калькуляції №121 від 12.11.2024 року, виданій ФОП ОСОБА_6 , тим ушкодженням автомобіля Mersedes-Benz ML 350, д.н.з. НОМЕР_1 , які були отримані в результаті ДТП 10.09.2024 року?» не належать до компетенції судового експерта за спеціальністю 12.2 (визначення вартості колісних транспортних засобів та розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу) та потребує безпосереднього огляду транспортного засобу в пошкодженому стані, що на момент проведення експертизи є неможливим; 5) питання: «Чи відповідає вартість робіт та вартість замінених запчастин (розхідних матеріалів), які зазначаються у ремонтній калькуляції №121 від 12.11.2024 року, виданій ФОП ОСОБА_6 , середньориночній ціні на такі роботи (послуги) та запчастини?» - надана ремонтна калькуляція № 121 від 12.11.2024 року, складена ФОП ОСОБА_6 , не містить достатніх даних для об`єктивного визначення відповідності вартості робіт та запчастин середньоринковому рівню цін, оскільки відсутня можливість перевірки фактичного обсягу та характеру виконаних робіт. Крім того, на момент проведення експертизи транспортний засіб відремонтовано, що унеможливлює безпосереднє дослідження його технічного стану та обсягу отриманих пошкоджень. За таких умов надати обґрунтований висновок щодо відповідності зазначених у калькуляції вартості середньоринковому рівню цін не вбачається можливим (а.с. 139-146).

Положеннями статті 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені в частині 1 статті 1166 ЦК України, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У частині п`ятій статті 1187 ЦК України визначено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно з частиною першою статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Проте, із вказаних правил є передбачені законом винятки. Одним з таких винятків є страхування особою цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до статті 3 Закону №1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності» страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

У статті 6 Закону №1961-IV визначено, що страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Згідно зі статтями 9, 22 Закону № 1961-IV страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування. У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування виникає відповідно до Закону №1961-IV у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема, на суму франшизи чи якщо страховик за законом не має обов`язку здійснити страхове відшкодування.

Основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону № 1961-IV страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Згідно з абзацом 2 частини першої статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до Закону ліміт відповідальності страхової компанії за ДТП у разі складення європротоколу станом на вересень 2024 року становив у розмірі 80000 грн.

Таким чином, 06 січня 2025 року ПАТ «СК «УСГ» позивачу було перераховане страхове відшкодування в розмірі 76 800 грн (за вирахуванням франшизи 3200 грн, передбаченої полісом).

В основу розрахунку страхового відшкодування позивачем було покладено ремонтну калькуляцію № 121 від 12.11.2024 року, складену ФОП, який здійснював ремонт автомобіля, відповідно до якої розмір шкоди, що слід стягнути з винуватця ДТП, становить 438 583,55 грн.

Разом з тим, не погодившись із таким розміром відновлювального ремонту автомобіля відповідач покликається на висновок експерта № СЕ-19/103-26/2867-АВ від 27.03.2026 року, вважаючи, що вартість матеріального збитку, завданого власнику Mercedes-Benz моделі ML 350, д.н.з. НОМЕР_1 , в результаті його пошкодження внаслідок ДТП від 10.09.2024 року, складає 158432,62 грн, оскільки відомості про розмір матеріального збитку, завданого позивачу, які зазначені в ремонтній калькуляції № 121 від 12.11.2024 року, та у висновку експерта № СЕ-19/103-26/2867-АВ від 27.03.2026 року містять між собою розбіжності та суперечності.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що у разі здійснення відновлювального ремонту пошкодженої речі розмір збитків визначається як реальна вартість матеріалів і робіт, затрачених на її відновлення, а в разі непроведення ремонту - як вартість матеріалів і робіт, необхідних для її відновлення у майбутньому.

При цьому особою, яка має право на відшкодування збитків у разі проведення відновлювального ремонту, є саме та особа, що понесла відповідні витрати.

Такий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 02 червня 2022 року у справі № 638/10072/17.

На підставі поданих позивачем доказів суд установив, що позивач здійснив ремонт транспортного засобу, на підтвердження чого надав ремонтну калькуляцію № 121 від 12.11.2024 на пошкоджений автомобіль, де зазначено, зокрема, перелік та вартість робіт, кількість годин, що необхідні для ремонту, вартість запчастин, тощо; електронні платіжні інструкції від 10.12.2024 року на суму 200 000,00 грн та на суму 315 383,55 грн, а також акт виконаних робіт від 23.01.2025 року.

Оскільки транспортний засіб позивача відремонтований, то вартість таких збитків має визначатися на момент виконання робіт з відновлення автомобіля.

Подібний висновок викладений Верховним Судом у постановах від 02.06.2022 у справі № 638/10072/17 та від 05.02.2026 у справі №759/14746/22.

У розділах 3 та 5 висновку експерта №СЕ-19/103-26/2867-АВ від 27.03.2026 наведено розрахунок вартості відновлювального ремонту колісного транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, а також визначення матеріального збитку, завданого власнику автомобіля.

У постанові від 02.02.2022 у справі №757/54513/16 Верховний Суд вказував, що системний аналіз ст. 22 ЦК України, ч. 2 ст. 1192 та ст. 1194 ЦК України дозволяє дійти висновку, що реальними збитками, які підлягають відшкодуванню, є саме вартість відновлювального ремонту без урахування зносу.

В зазначеній постанові Верховний Суд констатував, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що вартість відновлювального ремонту без урахування зносу – це ті збитки, які позивач мусить понести для відновлення свого порушеного права та втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а тому на користь позивача підлягає стягненню відшкодування саме вартість відновлювального ремонту без урахування зносу, а саме різниця між вартістю відновлювального ремонту без урахування зносу та виплаченим відшкодуванням.

У постанові від 27.05.2026 у справі №490/3823/24 Верховний Суд також дійшов висновку, що відшкодування майнової шкоди в розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу без урахуванням фізичного зносу його складових (деталей) є можливим виключно за умови належного документального підтвердження факту реального проведення такого ремонту, під час якого, зокрема були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів.

Так як транспортний засіб позивача відремонтовано, то йому повинна бути відшкодована майнова шкода в розмірі вартості відновлювального ремонту автомобіля без урахування фізичного зносу його складових (деталей), відповідно до вищенаведених правових висновків суду касаційної інстанції.

Отже, суд першої інстанції, врахувавши, що позивач здійснив ремонт пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність визначення розміру збитків як реальної вартості матеріалів і робіт, затрачених на її відновлення.

Таким чином, суд встановивши, що факт заподіяння шкоди за участі ОСОБА_3 та наявність його вини підтверджується матеріалами справи і ним не заперечується та є підставою його цивільно-правової відповідальності, як обов`язку відшкодувати шкоду ОСОБА_2 , а позивач надав докази розміру фактично понесених ним витрат на ремонт пошкодженого автомобіля, зробив обґрунтований висновок про наявність правових підстав для задоволення позову.

Щодо вартості самих ремонтних робіт, які є складовою відновлювального ремонту, то суд першої інстанції вірно вказав на те, що в актах огляду транспортного засобу (дефектних відомостях) від 17.09.2024 та від 05.11.2024 (додаткова) представник страховика – ПАТ «СК «УСГ» вказав на відсутність недоліків автомобіля, що не пов`язані з ДТП. А в акті огляду від 17.09.2024 зазначено, що в автомобілі можливі інші приховані пошкодження, що виникли внаслідок ДТП, саме тому був проведений додатковий огляд.

Крім того, огляд пошкодженого автомобіля позивача проводився представником страхової компанії, в якій була застрахована цивільно-правова відповідальність відповідача. Останній не оскаржував акти огляду транспортного засобу і результати оцінки збитків, не повідомляв страховика про те, що він не згоден з результатами огляду тощо.

Відтак, ремонтні роботи, що були проведені на підставі ремонтної калькуляції №121 були спрямовані на усунення пошкоджень, що завдані автомобілю позивача внаслідок ДТП, що мала місце 10.09.2024 та винуватцем якої є відповідач.

Аналізуючи наведене, стягнення різниці між сумою фактичних витрат на ремонт пошкодженого транспортного засобу та виплаченою сумою страхового відшкодування страховою компанією з відповідача, як з винної особи, у даному випадку відповідає обставинам справи, вимогам законодавства та сталій судовій практиці Верховного Суду.

Разом з тим, доводи відповідача, наведені в апеляційній скарзі, в частині завищення розміру вартості ремонтних робіт та включення до калькуляції зайвих робіт з усунення неіснуючих пошкоджень, жодними доказами ОСОБА_3 не доведені, спростовуються матеріалами справи, а тому не можуть бути взяті до уваги апеляційним судом.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що, розглядаючи вказаний позов, суд першої інстанції належним чином визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, в результаті чого ухвалив рішення, котре відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, а тому відповідно до положень статті 376 ЦПК України воно підлягає залишенню без змін.

Одночасно у відзиві ОСОБА_2 просив суд стягнути з ОСОБА_3 на його користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12000 грн.

В судовому засіданні представник відповідача будь-яких клопотань з приводу вирішення даного питання щодо розміру заявлених вимог про стягнення витрат на правничу допомогу, понесених протилежною стороною, не висловив та своїх заперечень подав.

За приписами частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з частинами першою - шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

До відзиву представником позивача Нечипорук І. С. долучено додаткову угоду №1 від 26.08.2026 до договору про надання правничої допомоги та здійснення представництва від 10.02.2025, рахунок № 1 до додаткової угоди від 26.08.2026, копію акта приймання-передачі наданих послуг за додатковою угодою від 26.08.2026, копію електронної платіжної інструкції 4X4B-CHCT-2CKH-681B від 31.08.2026 на суму 12000 грн, а також детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, від 02.09.2026.

Відповідно до поданих документів розмір витрат на оплату послуг адвоката становить 12 000 грн, які фактично сплачені позивачем ОСОБА_2 адвокату через банк.

У додатковій постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, ціну позову, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом Нечипорук І. С. послуг, відповідність критерію реальності наданих адвокатських послуг, необхідних процесуальних дій сторони, відсутність заперечень щодо розміру витрат на правничу допомогу з боку іншої сторони у справі, колегія суддів вважає, що заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції підлягає задоволенню, а витрати на правничу допомогу - стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 .

Отже, відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, визнаючи, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 , подану в його інтересах представником Полетилом Павлом Сергійовичем, залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 липня 2026 року в даній справі залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 понесені витрати за правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 12000 (дванадцять тисяч) гривень.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді