Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №761/38295/26 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/38295/26

Провадження № 3/761/6823/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Хардіна О.П., за участю: прокурора Дяченка В., особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши матеріали, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , яка раніше не притягувалася до адміністративної відповідальності,

за ч.1 статті 172-6 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , обіймаючи посаду головного державного інспектора відділу моніторингу контрольованих операцій управління трансфертного ціноутворення Головного управління ДПС у м. Києві, будучи державним службовцем категорії «Ви та суб?єктом відповідальності відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції примітки до статті 172-6 КУпАП, у порушення вимог абзацу 1 частини 2 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», після припинення 23.03.2026 діяльності, пов?язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, 23.04.2026 о 09:13 несвоєчасно, без поважних причин подала декларацію особи, яка припиняє діяльність, пов?язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями (при звільненні) (далі - Декларація), шляхом заповнення електронної форми через мережу Інтернет з використанням програмних засобів Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - Реєстр) у власному персональному електронному кабінеті, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов?язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 172-6 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердила обставини викладені у протоколі.

Прокурор вважає доведеним несвоєчасне, без поважних причин після припинення 23.03.2026 діяльності ОСОБА_1 , пов?язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, 23.04.2026 о 09:13 несвоєчасно, без поважних причин подала декларацію особи, яка припиняє діяльність, пов?язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями (при звільненні), що є підставою для визнання останньої винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, та просив накласти на неї адміністративне стягнення у межах санкції ч.1 ст.172-6 КУпАП.

Вислухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, вивчивши письмові матеріали справи, висновок прокурора, судом встановлене таке.

Відповідно до наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 01.10.2025 N? 1523-о «Про призначення ОСОБА_1 » ОСОБА_1 призначено на посаду головного державного інспектора відділу моніторингу контрольованих операцій управління трансфертного ціноутворення Головного управління ДПС у м. Києві з 07.10.2025.

08.05.2024 ОСОБА_1 прийняла Присягу державного службовця.

Згідно з посадовою інструкцією головного державного інспектора відділу моніторингу контрольованих операцій управління трансертного ціноутворення Головного управління ДПС у м. Києві зазначена посада належить до категорії «В» посад державної служби.

Статтею 8 Закону України «Про державну службу» встановлено, що державний службовець зобов?язаний, зокрема, дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з підпунктом «в» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції державні службовці є суб?єктами, на яких поширюється дія цього Закону.

Статтею першою Закону України кПро запобігання корупції встановлено, що суб?єкти декларування - особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в»-кг пункту 2, пункті 4 частини першої статті 3 цього Закону, інші особи, які зобов?язані подавати декларацію відповідно до цього Закону.

Отже, ОСОБА_1 будучи державним службовцем, є суб?єктом, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», суб?єктом декларування та суб?єктом відповідальності за вчинення правопорушень, пов?язаних з корупцією.

Згідно з відомостями особової картки державного службовця, а саме: пункту 10, ОСОБА_1 ознайомлена з вимогами і обмеженнями щодо прийняття та проходження державної служби відповідно до Законів України «Про державну службу», «Про запобігання корупції» та «Про захист персональних даних?i Правилами етичної поведінки державних службовців під особистий підпис.

Наказом Головного управління ДПС у м. Києві &?Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 .? ОСОБА_1 припинено державну службу та звільнено 23.03.2026 з посади головного державного інспектора відділу моніторингу контрольованих операцій управління трансфертного ціноутворення Головного управління ДПС у м. Києві.

Абзацом 1 частини 2 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції визначено, що особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в»-І пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, які припиняють діяльність, пов?язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом 30 календарних днів з дня припинення відповідної діяльності подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.

Наказом Національного агентства з питань запобігання корупції (далі -Національне агентство) від 23.07.2021 N? 448/21 «Про затвердження Порядку формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій юстиції України 29.07.2021 за N? 986/36608, затверджено Порядок формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Реєстру.

Відповідно до розділу ІІ вказаного порядку суб?єкти декларування подають до Реєстру зазначені в пункті 1 цього розділу документи шляхом заповнення електронних форм відповідних документів. Суб?єкти декларування програмних засобів Реєстру у власному персональному електронному кабінеті після реєстрації в Реєстрі. Після заповнення усіх необхідних полів форми документа суб?єкт декларування підписує документ шляхом накладання на нього особистого кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису відповідно до вимог законодавства. Кожному поданому документу Реєстр автоматично надає унікальний ідентифікатор документа та накладає на нього електронну печатку Реєстру, що унеможливлює внесення несанкціонованих змін до поданого документа (забезпечує цілісність документа).

Пунктом 2 частини 2 розділу ІІ Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом Національного агентства від

08.11.2023 №252/23 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.11.2023 за № 1965/41021, суб?єкти декларування подають декларації з додержанням таких вимог: декларація при звільненні - декларація, яка подається відповідно до абзацу першого частини другої статті 45 Закону - протягом 30 днів з дня припинення діяльності.

Така декларація подається за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, та містить інформацію станом на останній день такого періоду, яким є останній день здійснення діяльності.

Під раніше поданими деклараціями розуміються декларації, що були подані до Реєстру відповідно до Закону, крім декларації кандидата на посаду.

Відповідно до Роз?яснення Національного агентства щодо фінансової доброчесності: застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції стосовно заходів фінансового контролю (подання декларації, повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, повідомлення про відкриття валютного рахунку) від 13.11.2023 N? 4 днем припинення діяльності є останній день виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або іншої діяльності, зазначеної у пп. «а», «в» - кг> п. 2 ч. 1 ст.

3 Закону, у тому числі перебування на посадах, зазначених у п. 1, пп. «а», «в» - «г» п. 2 ч. 1 ст. З Закону.

Відлік строку подання декларації при звільненні починається з 00 годин 00 хвилин дня, наступного за днем припинення діяльності.

Отже, ОСОБА_1 , 23.03.2026 припинивши діяльність пов?язану із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування була зобов?язана подати Декларацію шляхом заповнення електронної форми через мережу Інтернет з використанням програмних засобів Реєстру у власному персональному електронному кабінеті, не пізніше 30 календарних днів з дня припинення діяльності.

Відповідно до положень статей 251-253 Цивільного Кодексу України передбачено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов?язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Він може визначатися рокам, місяцями, тижнями, днями або годинами. Иого перебіг починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов?язано його початок.

Тобто упродовж періоду часу з 00:00 годин 24.03.2026 по 23:59 годин 22.04.2026 ОСОБА_1 була зобов?язана подати Декларацію, шляхом заповнення електронної форми через мережу Інтернет з використанням програмних засобів Реєстру у власному персональному електронному кабінеті.

Відповідно до публічної частини Реєстру ОСОБА_1 подала Декларацію (ідентифікатор документа - 70eedd2e-5208-46eb-a58a- 770f586b47f7), лише 23.04.2026 о 09:13, а отже не своєчасно, тобто після спливу встановленого законодавством строку її подання, чим допустив порушення вимог фінансового контролю.

За частиною першою статті 172-6 КУпАП відповідальність настає за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Згідно з відомостями про послідовність дій користувача Реєстру, вчинених ОСОБА_1 у період з 23.03.2026 по 24.04.2026, встановлено, що 23.03.2026 остання працювала у Реєстрі та вчиняла дії, спрямовані на заповнення та перегляд розділів декларації з ідентифікатором документа 501775b4-2344-4800-81af-bf94a81eafc7, якою є щорічна декларація за 2025 рік.

Зазначену декларацію того ж дня було подано до Реєстру. Наступний вхід ОСОБА_1 до Реєстру здійснено 20.04.2026, однак у ході цього сеансу жодних дій, спрямованих на заповнення чи перегляд розділів декларації, нею не вчинялося. У подальшому ОСОБА_1 продовжила роботу в Реєстрі

22.04.2026 о 23:06, розпочавши вчинення дій, спрямованих на заповнення та перегляд розділів декларації з ідентифікатором документа 70eedd2e-5208-46еb-а58а-770f586b47f7. Роботу з указаною декларацією вона завершила того ж дня о 23:21. Наступні дії щодо роботи з Реєстром ОСОБА_1 продовжила лише 23.04.2026 o 09:04.

У своїх поясненнях ОСОБА_1 повідомила, що 23.03.2026 була звільнена з посади головного державного інспектора відділу моніторингу контрольованих операцій управління трансфертного ціноутворення Головного управління ДПС у м. Києві.

ОСОБА_1 зазначила, що їй було відомо про поширення на неї, відповідно до займаної посади, дії Закону України Про запобігання корупції, а також про те, що вона є суб?єктом декларування.

Разом з тим, ОСОБА_1 підтвердила факт несвоєчасного подання декларації при звільненні за період з 01.01.2026 по 23.03.2026, яку фактично подала 23.04.2026 о 09:13.

Причиною несвоєчасного подання декларації ОСОБА_1 назвала власну неуважність та необережність, зазначивши, що неправильно відрахувала 30-денний строк з дати припинення діяльності та помилково вважала, що подасть декларацію 23.04.2026 своєчасно. При цьому ОСОБА_1 прямо зазначила, що інших причин, які могли б бути віднесені до поважних причин несвоєчасного подання декларації, вона не мала.

Таким чином, наведені ОСОБА_1 обставини не можуть бути визнані поважною причиною несвоєчасного подання декларації, оскільки неправильне обчислення встановленого законом строку, неуважність та необережність є обставинами, що залежать від поведінки самого суб?єкта декларування та не свідчать про об?єктивну неможливість виконання встановленого законом обов`язку.

Крім того, сама ОСОБА_1 підтвердила, що їй було відомо про поширення на неї вимог Закону України «Про запобігання корупції» та наявність у неї статусу суб?єкта декларування. Отже, вона була обізнана про необхідність виконання обов?язків у сфері фінансового контролю та мала усвідомлювати необхідність дотримання встановлених законодавством строків подання декларацій.

Відповідно до встановлених під час перевірки відомостей, ОСОБА_1 технічну можливість користуватися Єдиним державним реєстром декларацій та вчиняла в ньому відповідні дії. При цьому обставин, які б унеможливлювали подання декларації у встановлений законом строк, зокрема технічних несправностей Реєстру, хвороби, перебування у стані, перешкоджав поданню декларації, чи інших обставин непереборної сили, не встановлено.

З огляду на викладене, ОСОБА_1 не наведено та матеріалами не встановлено обставин, які об?єктивно перешкоджали їй виконати встановлений законом обов?язок щодо своєчасного подання декларації.

Отже, викладені у поясненнях обставини не спростовують факту порушення встановленого законом строку подання декларації та не підтверджують наявності поважних причин такого порушення.

Склад адміністративного правопорушення, передбачений частиною першою статті 172-6 КУпАП, є формальним, оскільки не передбачає настання наслідків.

Об?єктивна сторона адміністративного правопорушення за несвоєчасне подання декларації буде відсутня у разі об?єктивної неможливості вчасного її подання, тобто поважних причин (неналежна робота Реєстру, хвороба, інша непереборна сила, що унеможливлює вчасне подання декларації), і подальше несвоєчасне подання декларації не утворює складу адміністративного правопорушення, окрім випадків, коли суб?єкт правопорушення вже після усунення таких причин, свідомо бездіє тривалий час і не подає декларацію.

Отже, поважних причин, які б перешкодили ОСОБА_1 вчасно подати Декларацію шляхом заповнення електронної форми через мережу Інтернет з використанням програмних засобів Реєстру у власному персональному електронному кабінеті, не встановлено.

Таким чином, ОСОБА_1 будучи суб?єктом декларування, після припинення 23.03.2026 діяльності, пов?язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, 23.04.2026 о 09:13 несвоєчасно, без поважних причин подала Декларацію, шляхом заповнення електронної форми через мережу Інтернет з використанням програмних засобів Реєстру у власному персональному електронному кабінеті.

Оцінюючи досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, повністю підтверджується матеріалами справи та її власними поясненнями.

Так, відповідно до наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 01.10.2025 № 1523-о ОСОБА_1 призначено на посаду головного державного інспектора відділу моніторингу контрольованих операцій управління трансфертного ціноутворення Головного управління ДПС у м. Києві з 07.10.2025. Згідно з посадовою інструкцією зазначена посада належить до категорії «В» посад державної служби. Наказом Головного управління ДПС у м. Києві ОСОБА_1 звільнено з посади та припинено її державну службу 23.03.2026.

Відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» державні службовці є особами, на яких поширюється дія цього Закону. Згідно зі статтею 1 цього Закону такі особи належать до суб`єктів декларування за умови, визначеної відповідними положеннями Закону.

Отже, у період проходження державної служби ОСОБА_1 була суб`єктом декларування та особою, на яку поширювалися встановлені законодавством вимоги фінансового контролю, зокрема обов`язок подання декларації у зв`язку з припиненням діяльності, пов`язаної з виконанням функцій держави.

Абзацом першим частини другої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено, що особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в»-«ґ» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, які припиняють діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, зобов`язані протягом 30 календарних днів з дня припинення відповідної діяльності подати декларацію за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.

Зазначений обов`язок виникає безпосередньо на підставі закону та не залежить від додаткового нагадування чи повідомлення уповноваженого органу. При цьому належне виконання такого обов`язку передбачає не лише подання декларації, а й дотримання визначеного законом строку її подання.

Як установлено судом, останнім днем здійснення ОСОБА_1 діяльності, пов`язаної з виконанням функцій держави, було 23.03.2026. Відлік установленого законом строку розпочався 24.03.2026, а останнім днем подання декларації при звільненні було 22.04.2026 включно.

Водночас із відомостей публічної частини Єдиного державного реєстру декларацій убачається, що ОСОБА_1 подала декларацію особи, яка припиняє діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, лише 23.04.2026 о 09:13. Зазначена обставина також підтверджується ідентифікатором поданого документа - 70eedd2e-5208-46eb-a58a-770f586b47f7.

Таким чином, декларацію подано після закінчення встановленого законом строку, що свідчить про порушення ОСОБА_1 вимог абзацу першого частини другої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції».

Крім того, відомостями про послідовність дій користувача Реєстру підтверджується, що ОСОБА_1 мала технічну можливість користуватися Реєстром та вчиняла в ньому дії, пов`язані з поданням декларацій. Зокрема, 23.03.2026 вона працювала в Реєстрі та подала щорічну декларацію за 2025 рік. Надалі 22.04.2026 о 23:06 вона розпочала роботу з декларацією при звільненні, вчиняла дії, спрямовані на заповнення та перегляд її розділів, і завершила роботу з нею того ж дня о 23:21. Наступні дії щодо роботи з Реєстром були продовжені 23.04.2026 о 09:04, після чого о 09:13 декларацію було подано.

Наведені відомості в сукупності підтверджують, що ОСОБА_1 була обізнана з необхідністю подання декларації, мала доступ до Реєстру та фактично вчиняла дії для її заповнення. Водночас доказів наявності технічних несправностей Реєстру або інших об`єктивних перешкод, які унеможливлювали б подання декларації до закінчення встановленого строку, матеріали справи не містять.

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердила обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, та не заперечувала факту несвоєчасного подання декларації при звільненні. Причиною порушення строку вона назвала власну неуважність та неправильне обчислення 30-денного строку, оскільки помилково вважала, що подання декларації 23.04.2026 буде своєчасним. При цьому будь-яких інших причин, які могли б перешкодити своєчасному виконанню встановленого законом обов`язку, ОСОБА_1 не навела.

Оцінюючи зазначені пояснення, суд ураховує, що сама по собі помилка в обчисленні строку, неуважність або неправильне розуміння моменту його закінчення не свідчать про об`єктивну неможливість своєчасного подання декларації. Такі обставини стосуються поведінки самого суб`єкта декларування та за відсутності інших об`єктивних перешкод не можуть бути визнані поважними причинами несвоєчасного виконання встановленого законом обов`язку.

При цьому суд бере до уваги, що ОСОБА_1 знала про поширення на неї вимог Закону України «Про запобігання корупції» та про наявність у неї статусу суб`єкта декларування, що підтверджується її поясненнями й матеріалами справи. Отже, вона мала усвідомлювати необхідність дотримання встановлених законом вимог фінансового контролю, у тому числі строку подання декларації при звільненні.

Суд також ураховує, що обов`язок подання декларації у визначений законом строк є персональним обов`язком суб`єкта декларування, а тому саме по собі припинення державної служби не звільняє особу від його виконання та не припиняє дії вимог статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» щодо подання декларації при звільненні.

За таких обставин суд дійшов висновку, що причини несвоєчасного подання декларації, на які посилається ОСОБА_1 , не підтверджують наявності об`єктивних обставин, які перешкоджали їй подати декларацію у встановлений законом строк, а тому не виключають адміністративної відповідальності.

Відповідно до частини першої статті 172-6 КУпАП адміністративна відповідальність настає, зокрема, за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Об`єктивна сторона зазначеного правопорушення полягає у порушенні встановленого законодавством строку подання декларації за відсутності поважних причин такого порушення. Для встановлення складу цього адміністративного правопорушення визначальними є наявність передбаченого законом обов`язку, факт подання декларації після закінчення встановленого строку та відсутність об`єктивних обставин, які унеможливлювали її своєчасне подання.

У цьому випадку зазначені обставини підтверджені сукупністю досліджених судом доказів. ОСОБА_1 , будучи суб`єктом декларування, після припинення 23.03.2026 діяльності, пов`язаної з виконанням функцій держави, була зобов`язана подати декларацію при звільненні не пізніше 22.04.2026 включно, однак подала її лише 23.04.2026 о 09:13. Поважних причин несвоєчасного подання декларації судом не встановлено.

Відповідно до статті 252 КУпАП докази у справі про адміністративне правопорушення оцінюються судом за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає їх належними та достатніми для встановлення факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. Її пояснення щодо причин порушення строку не спростовують установлених обставин, а навпаки підтверджують факт несвоєчасного подання декларації та відсутність поважних причин такого порушення.

Таким чином, суд доходить висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 172-6 КУпАП, а її вина у вчиненні зазначеного правопорушення доведена поза розумним сумнівом сукупністю досліджених доказів та її власними поясненнями.

З огляду на викладене суд вважає за необхідне визнати ОСОБА_1 винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, та вирішити питання про накладення на неї адміністративного стягнення в межах санкції зазначеної статті.

При вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 , судом враховуються конкретні обставини справи, характер вчиненого правопорушення, дані про особу правопорушника, яка вперше притягується до адміністративної відповідальності, майновий стан останньої, відсутність обставин, які обтяжують відповідальність.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір» підлягає стягненню на користь держави судовий збір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.33-36, 284, ч.1 ст.172-6 КУпАП, ст.1, 3, 45 Закону України «Про запобігання корупції», ч. 2-7 Розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про запобігання корупції», суд,

П О С Т А Н О В И В :

Визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 172-6 КУпАП, та застосувати до неї адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення.

Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст.ст. 307-308 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладання штрафу, а у разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.

Суддя О.П. Хардіна