Рішення від 20 жовтня 2026 р. у справі №756/13508/25 — Оболонський районний суд міста Києва

21.10.2026 Справа № 756/13508/25

УКРАЇНА

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

_______________________________________________________________________

Унікальний №756/13508/25

Провадження №2/756/1092/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року м. Київ

суддя Оболонського районного суду м. Києва Диба О.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київського міського центру зайнятості про стягнення заробітної плати та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

УСТАНОВИВ:

Позивач звернулася із позовом до відповідача про стягнення заробітної плати та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, в якому зазначила, що рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 20.05.2025 у справі № 756/10047/24 її поновлено на посаді заступника начальника відділу взаємодії з роботодавцями Оболонського управління Київського міського центру зайнятості та стягнуто на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, при цьому допущено негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та виплати заробітної плати у межах суми платежу за один місяць.

На виконання зазначеного рішення у травні 2025 року відповідач виплатив їй середній заробіток за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 22981,14 грн, нарахований за липень і серпень 2024 року, утримавши з цієї суми військовий збір за ставкою 5% у розмірі 1149,06 грн. На переконання позивача, оскільки заборгованість із заробітної плати виникла за 2024 рік, тобто до набрання чинності Законом України від 10.10.2024 № 4015-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану» (далі - Закон № 4015-IX), військовий збір із цієї суми мав бути утриманий за ставкою 1,5% у розмірі 344,72 грн.

Таким чином, різницю в розмірі 804,34 грн позивач вважає недоплаченою заробітною платою, а її звернення до відповідача від 03.06.2025 щодо перерахунку та повернення цієї суми залишено без задоволення.

Крім того, позивач зазначила, що наказом відповідача від 09.06.2025 № 189-к її звільнено з посади 10.06.2025 на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України, однак у день звільнення відповідач не виплатив їй 804,34 грн, тому зобов`язаний виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за шість місяців, який за її розрахунком становить 91024,56 грн (середньоденний заробіток 689,58 грн за 132 робочі дні з 10.06.2025 по 10.12.2025).

На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача 804,34 грн надлишково утриманих коштів із заробітної плати та 91024,56 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а також судові витрати по справі.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 02.09.2025 у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін (головуючий суддя - ОСОБА_2).

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 05.12.2025 за клопотанням представника відповідача провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 756/10177/25 за позовом ОСОБА_1 до Київського міського центру зайнятості про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (головуючий суддя - ОСОБА_2 ).

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 17.06.2026 провадження у справі поновлено (головуючий суддя - ОСОБА_2).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2026 у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_2 з посади, визначено головуючого суддю - Дибу О.В.

Відповідачу направлялись позовні матеріали, які були доставлені до його електронного кабінету. Представник відповідача звертався до суду з відзивом на позовну заяву зі змісту якого убачається, що відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі та просить відмовити у його задоволенні. В обґрунтуванні заперечень відповідач зазначив, що на виконання рішення Оболонського районного суду м. Києва від 20.05.2025 у справі № 756/10047/24 в частині, допущеній до негайного виконання, позивачу нараховано 22981,14 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць, з якого утримано податок на доходи фізичних осіб у розмірі 4136,60 грн та військовий збір у розмірі 1149,06 грн, і 23.05.2025 виплачено 17695,48 грн. На думку відповідача, податковий обов`язок щодо нарахування, утримання та сплати податків і зборів із цієї суми виник з ухваленням рішення суду від 20.05.2025, тобто після 01.12.2024, коли набрав чинності Закон № 4015-IX, яким ставку військового збору підвищено з 1,5% до 5%.

Відповідач послався на пп. 168.1.1, 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПК України, за якими податковий агент утримує та сплачує податок під час виплати доходу, і вважає, що застосування ставки військового збору 5% до доходу, фактично нарахованого і виплаченого у 2025 році, є правомірним незалежно від періоду, за який цей дохід нараховано, а розрахунковий лист має лише інформаційний характер. Також відповідач звернув увагу на те, що позивач звернулася до суду зі спливом тримісячного строку з дня отримання коштів.

Позивач звернувся до суду з відповіддю на відзив у якій зазначила, що середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, а заборгованість відповідача із заробітної плати за липень і серпень 2024 року та обов`язок з утримання з неї військового збору виникли до набрання чинності Законом № 4015-IX. Тому, на думку позивача, відповідно до п. 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону та пп. 1.16 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України до зазначених доходів мала застосовуватися ставка військового збору 1,5% незалежно від дати їх фактичної виплати. Позивач також зазначила, що про розмір нарахованих сум та утриманих податків і зборів дізналася лише 02.06.2025 з розрахункового листа за травень 2025 року, а тому строк звернення до суду не пропустила.

Представник відповідача звернувся з запереченнями у яких зазначив, що виплата коштів на виконання судового рішення у 2025 році не є доходом позивача за 2024 рік, оскільки відповідно до ст. 164 ПК України базою оподаткування є дохід, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. До доходів, нарахованих (виплачених, наданих) податковими агентами після 01.12.2024, застосовується ставка військового збору 5% незалежно від того, за які податкові періоди їх нараховано, що, за твердженням відповідача, підтверджується роз`ясненнями Державної податкової служби України від 02.12.2024.

За наявності відзиву на позовну заяву та відсутності заперечень проти розгляду позову в порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе проводити розгляд справи за наявними в матеріалах справи доказами без повідомлення (виклику) учасників.

Повно та всебічно дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини.

Як убачається з матеріалів справи, наказом Київського міського центру зайнятості №212-к від 02.07.2024 ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника відділу взаємодії з роботодавцями Оболонського управління Київського міського центру зайнятості 08.07.2024 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 20.05.2025 у справі №756/10047/24 позовні вимоги ОСОБА_1 до Київського міського центру зайнятості задоволено частково, поновлено її на посаді заступника начальника відділу взаємодії з роботодавцями Оболонського управління Київського міського центру зайнятості з 09.07.2024, стягнуто на її користь 225814,68 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу, допущено негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі, а також виплати заробітної плати у межах суми платежу за один місяць з послідуючим утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів.

Наказом Київського міського центру зайнятості №154-к від 20.05.2025 на виконання зазначеного рішення в частині, допущеній до негайного виконання, ОСОБА_1 поновлено на посаді та доручено виплатити їй заробітну плату у межах суми платежу за один місяць з послідуючим утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів.

Згідно з розрахунковим листом за травень 2025 року позивачу нараховано середній заробіток за час вимушеного прогулу у загальному розмірі 22981,14 грн, обчислений за 17 робочих днів липня 2024 року (16986,06 грн) та 6 робочих днів серпня 2024 року (5995,08 грн), з якого утримано податок на доходи фізичних осіб у розмірі 4136,60 грн та військовий збір у розмірі 1149,06 грн.

Судом встановлено, що у розрахунковому листі нарахування середнього заробітку та утриманий з нього податок на доходи фізичних осіб віднесено до періодів «07/24» і «08/24», а військовий збір - до періоду «05/25».

Платіжною інструкцією №3456 від 23.05.2025 відповідач перерахував позивачу 17695,48 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу, які зараховано на її рахунок 25.05.2025.

Платіжними інструкціями №3453 та №3454 від 23.05.2025 відповідач сплатив до бюджету утримані з цієї виплати податок на доходи фізичних осіб у розмірі 4136,60 грн та військовий збір за ставкою 5% у розмірі 1149,06 грн.

Наказом Київського міського центру зайнятості №168-к від 28.05.2025 ОСОБА_1 надано відпустку без збереження заробітної плати за сімейними обставинами тривалістю 1 календарний день - 30.05.2025.

03.06.2025 ОСОБА_1 звернулася до директора Київського міського центру зайнятості із заявою, зареєстрованою відповідачем того ж дня за вх. №С-30/11-13/25, в якій зазначила, що 02.06.2025 отримала розрахунковий лист за травень 2025 року, та просила провести перерахунок і повернути їй 804,34 грн надлишково утриманого військового збору.

Листом №09-1/1228/11-21/25 від 18.06.2025 відповідач повідомив позивача, що дохід у вигляді середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за періоди минулих років, нарахований та виплачений поновленому на роботі працівнику після набрання чинності Законом №4015-IX, включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та оподатковується військовим збором за ставкою 5% незалежно від періодів, за які такий дохід нараховується.

Наказом Київського міського центру зайнятості №189-к від 09.06.2025 ОСОБА_1 звільнено з посади 10.06.2025 у зв`язку з відмовою від продовження роботи внаслідок зміни істотних умов праці на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України, з наказом позивач ознайомлена 10.06.2025.

Згідно з розрахунковим листом за червень 2025 року позивачу нараховано 20891,58 грн, зокрема заробітну плату за відпрацьований час, компенсацію за невикористану відпустку та вихідну допомогу, які виплачено після утримання податків і зборів, сума до виплати на кінець місяця становить 0 грн.

Як убачається з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 26.02.2026 у справі №756/10177/25, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 03.06.2026, визнано незаконним та скасовано наказ Київського міського центру зайнятості №189-к від 09.06.2025, а ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника начальника відділу взаємодії з роботодавцями Оболонського управління Київського міського центру зайнятості з 10.06.2025 та стягнуто на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 128951,46 грн, обчислений за 187 робочих днів з 10.06.2025 по 25.02.2026 включно, виходячи із середньоденної заробітної плати 689,58 грн.

Відповідно до індивідуальної податкової консультації Державної податкової служби України №6381/ІПК/99-00-24-03-03-ІПК від 01.12.2025, наданої відповідачу, дохід у вигляді середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за період до 01.12.2024, нарахований та виплачений роботодавцем за рішенням суду на користь працівника після 01.12.2024, оподатковується військовим збором за ставкою 5% незалежно від того, за які періоди такий дохід нараховується.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлено військовий збір.

Платниками збору є, зокрема, особи, визначені п. 162.1 ст. 162 ПК України, а об`єктом оподаткування для них є доходи, визначені ст. 163 ПК України (пп. 1 пп. 1.1, пп. 1 пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України).

Відповідно до пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Згідно з п. 164.1 ст. 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця (пп. 164.1.2 п. 164.1 ст. 164 ПК України).

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту) (пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 ПК України).

До набрання чинності Законом №4015-IX пп. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України передбачав, що ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 цього пункту.

Законом №4015-IX, який набрав чинності 01.12.2024, до п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України внесено зміни, відповідно до яких ставка збору для платників, зазначених у пп. 1 пп. 1.1 цього пункту, становить 5 відсотків від об`єкта оподаткування, визначеного пп. 1 пп. 1.2 цього пункту, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною пп. 4 пп. 1.3 цього пункту (пп. 1 пп. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України).

Згідно з пп. 1.4 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору з доходів платників збору, зазначених у пп. 1 пп. 1.1 цього пункту, здійснюються в порядку, встановленому розділом IV ПК України, з урахуванням особливостей, визначених підрозділом 1 розділу XX ПК України, за ставками, визначеними пп. 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету з доходів таких платників є особи, визначені у ст. 171 ПК України (пп. 1.5 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України).

Відповідно до п. 171.1 ст. 171 ПК України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Згідно з пп. 168.1.1, 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 ПК України. Податок сплачується (перераховується) до відповідного бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.

Пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №4015-IX встановлено, що доходи платників військового збору - осіб, визначених пунктом 162.1 статті 162 Податкового кодексу України, нараховані за наслідками податкових періодів до набрання чинності цим Законом, оподатковуються за ставкою військового збору, що діяла до набрання чинності цим Законом, незалежно від дати їх фактичної виплати (надання), крім випадків, прямо передбачених Податковим кодексом України.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08.12.2021 у справі №9901/407/19 (провадження №11-43заі21) зазначила, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як заборгованість із заробітної плати та/або середній заробіток за час вимушеного прогулу, обчислюються без віднімання сум податків і зборів. Податки і збори із присудженої за рішенням суду суми заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із цієї суми при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума зменшується на суму податків і зборів. Якщо юридична особа виплачує на користь фізичної особи середній заробіток за час вимушеного прогулу, то ця особа, виступаючи щодо такої фізичної особи податковим агентом, зобов`язана утримати і перерахувати податок із суми такого доходу.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08.02.2022 у справі №755/12623/19 (провадження №14-47цс21) дійшла висновку, що середній заробіток за частиною другою статті 235 КЗпП України за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин, оскільки особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах.

Верховний Суд у постанові від 06.08.2026 у справі №705/2159/19 (провадження №61-9137св26), вирішуючи питання про ставку військового збору, що підлягала застосуванню до присудженого працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період до 30.11.2024, виплаченого роботодавцем у 2026 році, зазначив, що за умови дотримання трудових прав працівника нараховані суми оподатковувалися б військовим збором кожного звітного податкового місяця за відповідною ставкою на дату вчинення відрахувань збору, що спростовує доводи касаційної скарги про те, що фактичне нарахування та виплата відбулися у 2026 році і відповідний дохід не був нарахований у податкових періодах 2019-2024 років, та що обов`язок з оподаткування виник у момент фактичного нарахування доходу податковим агентом.

Верховний Суд погодився з тим, що дохід за період до 30.11.2024 підлягав оподаткуванню за ставкою військового збору, що діяла в цей період, тобто 1,5%, а дії роботодавця щодо нарахування та утримання військового збору у розмірі 5% з присудженої суми середнього заробітку за цей період не відповідають п. 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №4015-IX та мають наслідком зменшення суми фактично сплачених працівнику коштів.

Судом встановлено, що рішенням суду від 20.05.2025 у справі №756/10047/24 позивача поновлено на роботі з 09.07.2024, тобто вона вважається такою, що весь час вимушеного прогулу перебувала у трудових відносинах з відповідачем. Виплачений позивачу 23.05.2025 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 22981,14 грн обчислено за 17 робочих днів липня 2024 року та 6 робочих днів серпня 2024 року, і саме до цих періодів таке нарахування віднесено в розрахунковому листі за травень 2025 року. Того, що спірну виплату нараховано за період до набрання чинності Законом №4015-IX, відповідач у відзиві не заперечував.

Таким чином, спірний дохід є доходом, нарахованим за наслідками податкових періодів липня та серпня 2024 року, тобто до набрання чинності Законом №4015-IX. За умови дотримання трудових прав позивача цей дохід підлягав би нарахуванню та виплаті у відповідних місяцях 2024 року з утриманням військового збору за ставкою 1,5%, а його фактична виплата у травні 2025 року на виконання рішення суду відповідно до п. 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4015-IX ставки військового збору не змінює.

За таких обставин з виплаченого позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 22981,14 грн відповідач як податковий агент мав утримати військовий збір за ставкою 1,5% у розмірі 344,72 грн, натомість утримав 1149,06 грн за ставкою 5%. Різницю в розмірі 804,34 грн (1149,06 грн - 344,72 грн) утримано відповідачем із заробітної плати позивача безпідставно, внаслідок чого позивачу недоплачено відповідну суму.

Доводи відповідача про те, що податковий обов`язок щодо спірного доходу виник лише з ухваленням рішення суду від 20.05.2025, а ставка військового збору визначається на момент фактичної виплати доходу незалежно від періоду, за який його нараховано, висновків суду не спростовують. Обов`язок відповідача як податкового агента утримати військовий збір під час виплати присудженої суми не змінює ставки збору, яку п. 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №4015-IX як спеціальна норма пов`язує з податковими періодами, за наслідками яких нараховано дохід, а не з датою його фактичної виплати (надання).

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 06.08.2026 у справі №705/2159/19.

Посилання відповідача на роз`яснення Державної податкової служби України від 02.12.2024 та в загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі, а також на індивідуальну податкову консультацію №6381/ІПК/99-00-24-03-03-ІПК від 01.12.2025 судом до уваги не беруться. Такі документи не є нормативно-правовими актами і не змінюють змісту п. 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4015-IX. Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер (п. 52.2 ст. 52 ПК України), надана відповідачу після утримання спірної суми військового збору за його зверненням від 04.11.2025 на підставі описаних у ньому обставин, які не збігаються з обставинами цієї справи (поновлення працівника на роботі у березні 2025 року), і для суду при вирішенні трудового спору обов`язковою не є.

Посилання відповідача на те, що п. 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №4015-IX до спірного доходу не застосовується, оскільки ПК України визначає момент виникнення податкового зобов`язання як дату фактичної виплати доходу і тому йдеться про випадок, прямо передбачений ПК України, судом до уваги не беруться. Загальне правило про утримання податку (збору) податковим агентом під час виплати доходу поширюється на будь-яку виплату і не може вважатися винятком із цієї норми, інакше її припис про застосування ставки військового збору, що діяла до 01.12.2024, незалежно від дати їх фактичної виплати (надання) втратив би зміст. Постанови Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №820/11382/15 та Верховного Суду України від 22.03.2016 у справі №813/6774/13-а, на які послався відповідач щодо моменту виникнення обов`язку податкового агента утримати та сплатити податок, ухвалено до набрання чинності Законом №4015-IX, тому висновків щодо застосування п. 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону вони не містять.

Таким чином, позовна вимога про стягнення 804,34 грн надлишково утриманого із заробітної плати військового збору є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо доводів відповідача про звернення позивача до суду зі спливом тримісячного строку суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України (в редакції, на момент звернення до суду) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Згідно зі ст. 110 КЗпП України при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника, зокрема, про розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати.

Про розмір утриманого з виплаченої їй суми військового збору позивач дізналася з розрахункового листа за травень 2025 року, який, як зазначено в її заяві від 03.06.2025, зареєстрованій відповідачем того ж дня, вона отримала 02.06.2025, тобто в перший робочий день після наданої їй 30.05.2025 відпустки без збереження заробітної плати. Такі самі обставини позивач навела в позовній заяві та у відповіді на відзив, а відповідач у запереченні від 26.09.2025 їх не спростував. Відомостей про повідомлення відповідачем позивача про розміри утримань із виплаченої 23.05.2025 суми раніше цієї дати матеріали справи не містять. Саме лише зарахування на рахунок позивача 25.05.2025 коштів, уже зменшених на суму податків і зборів, не свідчить про її обізнаність з розміром утриманого військового збору.

Позовна заява надійшла до суду 01.09.2025, тобто в межах тримісячного строку з дня, коли позивач дізналася про порушення свого права, а тому доводи відповідача про пропуск строку звернення до суду є необґрунтованими.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні та провести з ним розрахунок у строки, визначені ст. 116 КЗпП України.

Згідно з ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника.

Вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку позивач пов`язує з невиплатою їй 804,34 грн у день звільнення 10.06.2025 на підставі наказу відповідача №189-к від 09.06.2025 і заявляє її за період з 10.06.2025 по 10.12.2025. Матеріалами справи підтверджується, що в день звільнення відповідач цієї суми позивачу не виплатив, вважаючи утримання військового збору за ставкою 5% правомірним, що вбачається з розрахункового листа за червень 2025 року та листа відповідача від 18.06.2025 №09-1/1228/11-21/25.

Водночас рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 26.02.2026 у справі №756/10177/25, яке набрало законної сили, наказ про звільнення позивача №189-к від 09.06.2025 визнано незаконним та скасовано, позивача поновлено на посаді з 10.06.2025 та стягнуто на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 10.06.2025 по 25.02.2026 включно.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08.02.2022 у справі №755/12623/19 (провадження № 14-47цс21) зазначила, що у положеннях статей 117, 235 КЗпП України йдеться про відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за один і той же період після звільнення найманого працівника, оскільки такий період починається днем звільнення, який є і днем остаточного розрахунку відповідно до статті 116 КЗпП України і закінчується або днем поновлення на роботі, або днем фактичного розрахунку. У цій же постанові наголошено, що стягнення середнього заробітку за один період у подвійному розмірі не відповідає змісту КЗпП України, який не передбачає можливості стягнення подвійного заробітку, а також підтримано висновок про те, що в разі поновлення працівника на роботі він не має статусу звільненого працівника, а тому підстави для покладення на роботодавця відповідальності за ст. 117 КЗпП України не виникають.

Період, за який позивач просить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні (з 10.06.2025 по 10.12.2025, 132 робочі дні), повністю охоплюється періодом вимушеного прогулу (з 10.06.2025 по 25.02.2026), за який середній заробіток, обчислений з тієї самої середньоденної заробітної плати 689,58 грн, уже стягнуто на її користь рішенням суду у справі №756/10177/25. Тому задоволення цієї вимоги призвело б до подвійного стягнення з відповідача середнього заробітку за один і той самий період. Крім того, позивач, поновлена на роботі з дня звільнення, не має статусу звільненого працівника в розумінні ст. 117 КЗпП України, а вирішення на її користь спору щодо 804,34 грн цього висновку не змінює.

З огляду на наведене позовна вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 91024,56 грн задоволенню не підлягає.

Інші наявні в матеріалах справи докази та твердження учасників справи висновків суду не спростовують.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 81, 141, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Київського міського центру зайнятості (код ЄДРПОУ 03491091, місцезнаходження: м. Київ, вул. Жилянська, буд. 47-Б) про стягнення заробітної плати та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити частково.

Стягнути з Київського міського центру зайнятості (код ЄДРПОУ 03491091, місцезнаходження: м. Київ, вул. Жилянська, буд. 47-Б) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) надлишково утриманий військовий збір із середнього заробітку за час вимушеного прогулу, виплаченого на виконання рішення Оболонського районного суду м. Києва від 20.05.2025 у справі № 756/10047/24, у розмірі 804 (вісімсот чотири) грн 34 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Київського міського центру зайнятості (код ЄДРПОУ 03491091, місцезнаходження: м. Київ, вул. Жилянська, буд. 47-Б) на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Повний текст рішення складено 21.10.2026.

Суддя Олексій ДИБА