Рішення від 19 жовтня 2026 р. у справі №752/17568/25 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/17568/25

Провадження № 2-а/752/62/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

20 жовтня 2026 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі головуючого - судді Машкевич К.В., за участю секретаря - Касаткіної А.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, суд

В С Т А Н О В И В:

В липні 2025 року до суду звернулося Держане підприємство «Клавдієвська лісова науково-дослідна станція» з позовом про скасування постанови Державної служби України з безпеки на транспорті № 007414 від 01 липня 2025 року в справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, за частиною 1 статті 132-2 КУпАП.

Даною постановою на директора підприємства Лавренюка О.А. було накладено адміністративне стягнення за частиною1 статті 132-2 КУпАП в тому, що 28 травня 2025 року о 18.30 під час здійснення габаритно-вагового контролю на 137 км а/д Н-25 Городище-Рівне-Старокостянтинів під час зважування транспортного засобу DAF, р.н. НОМЕР_1 , встановлено, що вантажовідправником - ДП «Клавдієвська лісова науково-дослідна станція» до товарно-транспортнї накладної серії УНЖ №383850 від 28 травня 2025 року внесено відомості про масу вантажу, що не відповідають фактичним даним, які перевищують нормативно встановлені законодавством вагові параметри від 5% до 10% включно.

Зазначає, що наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України №621 від 27 вересня 2021 року затверджено Інструкцію з ведення електронного обліку деревини, яка встановлює порядок ведення такого обліку, а саме шляхом створення товарно-транспортної накладної.

Перший примірник ТТН залишається у лісокористувача, другий передається вантажоодержувачу, третій -перевізнику.

Відповідно до пункту 20.1.11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністретсва транспорту України №363 від 14 жовтня 1997 року, приймання та перевезення від вантажовідправника і здача вантажоодержувачу лісу і пиломатеріалів здійснюється перевізником за об`ємом, а під час перевезення пакетним способом- за кількістю вантажних місць.

З урахуванням цього в ТТН вантажовідправником - ДП зазначено об`єм вантажу (деревини дров`яної ПВ сосна ) - 37, 9900 м. куб., що відповвдає вимогам зазначених актів.

При цьому відомості про масу вантажу в ТТН відсутні взагалі.

Відповідно до пункту 22.5 ПДР рух транспортних засоів та їх составв допускаєтьсяу разі, коли їх параметри не перевищують, зокрема, б) фактичної маси: комбіновані транспортні засоби: двомісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом - 40 тон.

Цим же пунктом визначено, що рух транспортних засобів та їх составів, фактична маса та навантаження на вісь яких перевищують параметри, визначені підпунктами б) та цього пункту, у разі перевищення подільних вантажів забороняється.

Тобто, оскільки рух транспортних засобів з перевищенням встановлених вагових норм у разі перевезення подільних вантажів забороняється, то відсутня і можливість отримання дозволу на перевезення такого вантажу з перевищенням встановлених вагових норм.

У даному випадку здійснювалося перевезення саме подільного вантажу, що виключає відповідальність за статтею 132-2 КУпАП.

В оскаржуваній постанові відсутні відомості про технічний засіб, яким здійснювався відеозапис, що є порушенням частини 3 статті 283 КУпАП.

З урахуванням цього, просить задовольнити позов.

Позов був зареєстрований судом 18 дипня 2025 року та відповідно до статті 31 КАС України визначено склад суду.

Ухвалою суду від 24 липня 2025 року в справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі, відповідачу копію адміністративного позову з додатками.

Відповідно до статей 162, 165 КАС України відповідачу був наданий строк для надання відзиву на позовну заяву.

09 жовтня 2025 року відповідач подав відзив, яким проти позову запеерує.

Посилається на те, що в ТТН серії УНЖ № 383850 від 28 травня 2025 року зазначено об`єм вантажу - 37, 9900 куб.м., що, з точки зору позивача, відповідає Інструкції № 621 від 27 вересня 2021 року.

Однак, в ТТН зазначено масу вантажу: загальну вагу транспортного засобу - 0 т., в тому числі з вантажем - 0 т., маса брутто - 0 т., що не відповіає формі ТТН, приведеній у додатку 4 до даної Інструкції.

Під час вагового контролю було встановлено загальну вагу транспортного засобу 43050 кг при допустимих 40000 кг, що перевищує норму на 7,6%.

Крім того, Інструкцією №621 затверджено формулу ТТН та відомості, які в ній мають зазначатися, в тому числі вага причепа/напівпричепа з вантажем та маса брутто в тонах.

Внесені вантажовідправником відомості в ТТН не відповідають дійсності, оскільки під час габарино-вагового контролю було встановлено загальну вагу транспортного засобу 43050 кг при допустимих 40000 кг, що перевищує норму на 7,6%.

Звернув увагу на те, що ДП не є належним позивачем у справі, оскільки постанова винесена щодо керівника підприємства ОСОБА_1 , а права самого підприємства не є порушеними з точки зору закону.

З урахуванням цього, просить у позові відмовити.

14 жовтня 2025 року позивач подав відповідь на відзив, у якому зазначено, що транспортний засіб, на якому перевозився вантаж, підприємству не належить, а перевізником вантажу був ФОП ОСОБА_2 .

З урахуванням цього вважає, що до адміністративної відповідальності притягнута неналежна особа, яка не є суб`єктом відповідальності за частиною 1 статті 132-2 КУпАП.

Крім того, в доповідній записці інспектора не приведено технічний засіб, на який здійснено фіксацію, що є підставою для визнання постанови незаконною.

Ухвалою від 15 квітня 2026 року позивачу був наданий строк для усунення недоліків та повідомлено керівника підприємства про його право вступити в справу в якості належного позивача.

17 квітня 2026 року керівник підприємства Лавренюк О.А. звернувся до суду з клопотанням про заміну неналежного позивача та вступ у справу в якості належного позивача.

При цьому позовні вимоги первинного позивача залишив у тому ж вигляді.

Держане підприємство «Клавдієвська лісова науково-дослідна станція» надало згоду на його заміну, як позивача, належним позивачем.

Ухвалою суду від 18 серпня 2026 року проведена заміна неналежного позивача- Держаного підприємства «Клавдієвська лісова науково-дослідна станція» на належного - ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст. 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Пунктами 1, 7 Положення про Державну службу України з безпеки на наземному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11 лютого 2015 року, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Укртрансбезпека для виконання покладених на неї завдань має право, зокрема: використовувати у своїй діяльності транспортні засоби, зокрема спеціалізовані, та засоби вимірювальної техніки; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред`являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; користуватися відповідними інформаційними базами даних державних органів, державною системою урядового зв`язку та іншими технічними засобами; використовувати стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, зокрема в автоматичному режимі тощо.

Таким чином, Укртрансбезпека з метою забезпечення виконання покладених на неї законодавством завдань, зокрема в частині здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів має право: проводити рейдові перевірки (перевірки на дорозі); використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, зокрема в автоматичному режимі.

Судом встановлено, що 01 липня 2025 року в.о. начальника відділу державного нагляду (контролю) Укртрансбезпеки у Рівненській обл. відносно позивача. Як керівника ДП «Клавдієвська лісова науково-дослідна станція», винесена постанова № 007414 за частиною 1 статті 132-2 КУпАП.

За змістом постанови 28 травня 2025 року о 18.30 під час здійснення габаритно-вагового контролю на 137 км а/д Н-25 Городище-Рівне-Старокостянтинів під час зважування транспортного засобу DAF, р.н. НОМЕР_1 , встановлено, що вантажовідправником - ДП «Клавдієвська лісова науково-дослідна станція» до товарно-транспортнї накладної серії УНЖ №383850 від 28 травня 2025 року внесено відомості про масу вантажу,що не відповідають фактичним даним, які перевищують нормативно встановлені законодавством вагові параметри від 5% до 10% включно.

( а.с. 5об.; 7 - 8 )

Частиною 1 статті 132-2 КУпАП передбачена вдповідальність за внесення (зазначення) вантажовідправником відомостей про масу або габарити вантажу до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж, що не відповідають фактичним даним, які перевищують нормативно встановлені законодавством вагові або габаритні параметри від 5 відсотків до 10 відсотків включно, крім вантажовідправника, який одночасно є перевізником цього вантажу, а так само внесення (зазначення) вантажовідправником відомостей про масу або габарити вантажу до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж, що перевищують нормативно встановлені законодавством вагові або габаритні параметри від 5 відсотків до 10 відсотків включно, за відсутності оформленого дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Суб`єкт відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 132-2 КУпАП, визначений статтею 279-5 КУпАП.

За змістом даної норми закону якщо адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною 2 статті 122-2, частинами 2, 3 статті 132-1 цього Кодексу зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу, уповноважені на те посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а в разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлюють відповідальну особу, зазначену у частині першійстатті 14-3 цього Кодексу, або вантажовідправника.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» та абзацом 6 глави 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України 14 жовтня 1997 року № 363, визначено, що вантажовідправник - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка надає перевізнику вантаж для перевезення та вносить відповідні відомості до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж.

Відповідно до частин 1, 2 статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів, у тому числі, є товарно-транспортна накладна.

Статтею 51-1 Закону України «Про автомобільний транспорт» саме на вантажовідправника покладено обов`язки вносити до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж відомості про масу або габарити вантажу та надавати перевізнику необхідні документи на вантаж, що містять достовірну інформацію.

Судом встановлено та не спростовується позивачем, що вантажовідправником є ДП «Клавдієвська лісова науково-дослідна станція», яким складено товарно - транспортну накладну серії УНЖ №383850 від 28 травня 2025 року.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань керівником Держаного підприємства «Клавдієвська лісова науково-дослідна станція» є позивач.

Таким чином, постанова винесена щодо уповноваженої особи.

Відповідно до частини 2 статті 29 Закону України « Про дорожній рух» з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.

Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху України на 2% (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Підпунктом 22.5 Правил дорожнього руху України передбачені обмеження як вагових, так і габаритних параметрів транспортних засобів та їх составів.

За змістом постанови від 01 липня 2025 року до товарно-транспортнї накладної серії УНЖ №383850 від 28 травня 2025 року внесено відомості, що не відповідають фактичним даним, а саме: загальна маса транспортного засобу - 0 т., в тому числі з вантажем - 0 т., маса брутто - 0 т.

З відзиву відповідача на позов вбачається, що під час здійснення габаритно-вагового контролю була складена довідка, згідно якої зафіксовано перевезення в вантажу з перевищенням вагових обмежень.

Загальна вага транспортного засобу 43050 кг при допустимих 40000кг, що перевищує дозволену вагу на 7,6%, навантаження на строєну вісь складає 26700 кг при допустимій нормі 24000 кг, що перевищує норму на 11, 2%.

З товарно-транспортної накладної серії УНЖ №383850 від 28 травня 2025 в розділі « Відомості про вантаж» зазначено: Деревина дров`яна ПВ, Сосна, 6 шт., V:379900 м.куб.

( а.с. 5об., 7 )

Частиною 1 статті 132-2 КУпАП визначено відповідальність за два окремі адміністративні правопорушення, об`єктивна сторона яких полягає у:

а) внесенні (зазначенні) вантажовідправником відомостей про масу або габарити вантажу до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж, що не відповідають фактичним даним, які перевищують нормативно встановлені законодавством вагові або габаритні параметри від 5 відсотків до 10 відсотків включно;

б) внесення (зазначення) вантажовідправником відомостей про масу або габарити вантажу до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж, що перевищують нормативно встановлені законодавством вагові або габаритні параметри від 5 відсотків до 10 відсотків включно, за відсутності оформленого дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності в постанові відповідача зазначено та підтверджується відзивом на позовом стало внесення (зазначення) ДП, як вантажовідправником, відомостей про масу або габарити вантажу до товарно-транспортної накладної накладної, що перевищують нормативно встановлені законодавством вагові або габаритні параметри від 5 відсотків, але не більше 10 відсотків включно.

Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.

Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З останньої норми вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується.

Повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.

Подвши відзив, відповідач надав достатні та необхідні докази для висновку про правомірність прийнятого рішення, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Що стосується заперечень позивача, викладених у відповіді на відзив, суд враховує наступне.

Підставою для прийнятого відповідачем рішення стало внесення (зазначення) вантажовідправником відомостей про масу або габарити вантажу до товарно-транспортної накладної, що не відповідають фактичним даним, які перевищують нормативно встановлені законодавством вагові або габаритні параметри від 5 відсотків до 10 відсотків включно.

Внесення такої інформації в ТТН, що не відповідає дійсності, підтверджується самим змістом товарно-транспортної накладної.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху визначено, що рух транспортних засобів та їх составів, фактична маса та навантаження на вісь яких перевищують параметри, визначені підпунктами б та в цього пункту, у разі перевезення подільних вантажів, забороняється.

Дійсно, з огляду на положення вказаної норми, оскільки рух транспортних засобів з перевищенням встановлених вагових норм, у разі перевезення подільних вантажів, автомобільними дорогами забороняється, то відповідно відсутня і можливість отримання дозволу на перевезення такого вантажу з перевищенням встановлених вагових норм.

Однак, суд враховує, що адміністративне стягнення відносно позивача відповідачем застосовано не за перевезення подільного вантажу з перевищенням вагової норми без відповідного дозволу, а за внесення недостовірної інформації до товарно-транспортної накладної щодо маси та габаритів вантажу.

Пунктом 20.1.11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14 жовтня 1997 року, приймання та перевезення від вантажовідправника і здача вантажоодержувачу лісу і пиломатеріалів здійснюється перевізником за об`ємом, а під час перевезення пакетним способом - за кількістю вантажних місць.

В той же час, Додатком 6 до Інструкції з ведення електронного обліку деревини, затвердженої наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України №621 від 27 вересня 2021 року ( із змінами ) ( Форма ЕО-6 ) затверджено форму товарно-транспортної накладної, одною з яких є Відомості про вантаж.

Відповідно до вказаного Додатку в товарно-транспортній накладній має бути зазначено інформацію про транспортний засіб, реєстраційний номер, параметри, а також: загальна вага транспортного засобу ____ т, у тому числі з вантажем ____ т., маса брутто ____ т.

Така інформація в товарно-транспортній накладній не зазначена.

Зазначені в ТТН відомості про вантаж не позбавляє вантажовідправника обов`язку зазначити обов`язкову інформацію про сам транспортний засіб, яким здійснювалося перевезення, та його характеристики, зазначені в Додатку 6 до Інструкції №621 від 27 вересня 2021 року.

Крім того, статтею 51-1 Закону України «Про автомобільний транспорт» обов`язок вносити до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж відомості про масу або габарити вантажу та надавати перевізнику необхідні документи на вантаж, що містять достовірну інформацію, покладено саме на вантажовідправника.

Суд при цьому також враховує, що заборона руху транспортних засобів з перевищенням вагових параметрів при перевезенні подільного вантажу унеможливлює отримання перевізником дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.

За таких умов, оскільки видача дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, які перевозять подільні вантажі з перевищенням габаритно-вагових параметрів, не передбачена, то на особу не може бути накладений штраф відповідно до абзацу 16 частини 1 статті 60 Закону «Про автомобільний транспорт» за відсутність такого дозволу.

Відповідно до п. 31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру.

З цього випливає, що законодавець вимагає або дозвіл або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 29 січня 2020 року в справі № 814/1460/16 у випадку перевезення подільних вантажів з перевищенням вагових параметрів автомобільними дорогами до перевізника лише може бути застосована відповідальність у вигляді плати за проїзд, якщо при зважуванні вантажу встановлено порушення вагових параметрів.

Тобто, у даному випадку до до автомобільного перевізника могла бути застосована відповідальність у вигляді нарахування плати за проїзд, відповідно до пункту 31-1 Порядку, а не прийнята постанова про застосування адміністративного стягнення за статтею 132-2 КУпАП.

З урахуванням цього, приведені позивачем твердження не можуть бути прийняті судом до уваги.

Керуючись статтями 8, 19 Конституції України, статтями 1, 9, 14-3, 132-1 ч. 1, 222, 258, 265-2, 268, 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Законом України « Про дорожній рух», Законом України « Про автомобільні дороги», статтями 2, 72, 77, 78, 242-246, 250, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя : К.В.Машкевич