Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №752/9906/26 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/9906/26

Провадження № 2/752/10232/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

30.09.2026 року Голосіївський районний суд міста Києва

у складі: головуючого по справі судді - Мазура Ю.Ю.

за участі секретаря судового засідання - Процюка Б.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2026 ОСОБА_1 , в інтересах ОСОБА_2 звернулася до Голосіївського районного суду м. Києва з позовною заявою до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_2 є наймачем житлового приміщення (кімнат) за адресою: АДРЕСА_1 . У вказаному житловому приміщенні зареєстровані: ОСОБА_2 , її син - ОСОБА_4 , військовослужбовець ЗСУ та її донька - ОСОБА_3 . ОСОБА_3 вже більше 2 років не проживає за вказаною адресою. Ніяких перешкод у проживанні не чинилося. Позивач зазначає, що ОСОБА_3 добровільно виїхала з місця реєстрації на постійне проживання в тимчасово окупований Крим. Реєстрація ОСОБА_3 в житлових кімнатах створює перешкоди в користуванні житловою площею.

Враховуючи викладене, позивач просить визнати ОСОБА_3 такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 20.04.2026 відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 01.07.2026 закрито підготовче провадження та призначено дану справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання позивач не з`явилась, про час, дату та місце розгляду справи повідомлена в установленому законом порядку.

В судове засідання відповідач не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлена в установленому законом порядку.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, розглянувши подані сторонами документи, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, що мають істотне значення для правильного вирішення справи по суті та на яких ґрунтується позовні вимоги, оцінивши докази на предмет належності, достовірності та допустимості у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч.ч. 1, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно із ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що на ім?я ОСОБА_2 Виконавчим органом Київської міської ради (КМДА) Головне управління житлового забезпечення на підставі Розпорядження КМДА від 10.09.2002 № 1739, видано Ордер № 5 серія А від 15.02.2013 на жилу площу, згідно якого ОСОБА_2 та членам її сім?ї - сину ОСОБА_4 , син - ОСОБА_5 , дочка - ОСОБА_3 надано право на зайняття жилої площі 29,7 кв.м., яка складається з двох кімнат в комунальній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .

Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.97 року відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17.07.97 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», - закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України).

Відповідно до Акту № 74 про не проживання від 12.11.2025, складеного за участю сусідів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , затвердженої майстром ЖЕД № 111, засвідчено, що за адресою: АДРЕСА_1 фактично не проживає ОСОБА_3 , її документи надати не можуть, тому що вона не виходить на зв`язок з листопада 2023.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною 1 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно із ст. 150 ЖК України, а також відповідно до ч. 1 ст. 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб, розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 405 ЦК України, член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Згідно із ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 47 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ч.1 ст. 163 ЖК України у разі тимчасової відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається займане жиле приміщення у випадках і в межах строків, установлених частиною першою, пунктами 1 і 5 частини третьої і частиною четвертою статті 71 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 71 ЖК УРСР при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Статтею 72 ЖК УРСР передбачено, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Частиною 1 статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Відповідно до п. 26 Постанови Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 № 207 «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підстав рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про зняття з реєстрації місця проживання особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Таку ж правову позицію висловив Верховний Суд України у своїй постанові 6-467цс15 від 01.07.2015.

За таких обставин, оскільки судом встановлено, що відповідач більше року без поважних причин не проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в якій вона зареєстрована, при цьому витрат на утримання вказаної квартири не несе, суд приходить до висновку, що остання втратила право користування вказаним житловим приміщенням, а тому вважає за необхідне визнати ОСОБА_3 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 , в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) - такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Суддя Ю.Ю. Мазур