Рішення від 20 жовтня 2026 р. у справі №521/12114/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Суд: Хаджибейський районний суд міста Одеси

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: інших фактів, з них:.

Дата: 20 жовтня 2026 р.

Справа: №521/12114/26

Суддя: Ганошенко С. А.

Справа № 521/12114/26

Номер провадження № 2-о/521/403/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Ганошенка С.А.,

за участі секретаря судового засідання Папінян В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження, у залі суду у м. Одесі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Хаджибейська державна нотаріальна контора у м. Одесі, Одеська міська рада, про встановлення факту, що має юридичне значення,-

ВСТАНОВИВ:

Заявниця 13.07.2026 року звернулася до Хаджибейського районного суду м. Одеси із заявою про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

В обґрунтування вказаної заяви зазначала, що вона є донькою ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 07.07.2006 року, мати заявниці ОСОБА_2 , отримала у спадок однокімнатну квартиру, що знаходиться у АДРЕСА_1 .

28 травня 2008 року ОСОБА_2 заповіла належну їй квартиру АДРЕСА_2 заявниці. Зазначений заповіт посвідчений державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори, зареєстрований у реєстрі за №1-447.

Після смерті матері заявниці відкрилася спадщина за заповітом, що складається із нерухомого майна у вигляді квартири АДРЕСА_2 .

Заявниця у жовтні 2025 року звернулась до Хаджибейської державної нотаріальної контори у місті Одесі із заявою про отримання свідоцтва на спадщину після смерті матері, але 13.10.2025 року за вих. № 4583/01-16 отримала від Хаджибейської державної нотаріальної контори у місті Одесі лист-роз`яснення щодо питань спадкування, в якому заявниці було повідомлено, що вона своєчасно не звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини та постійно не проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Згідно довідки про реєстрацію місця проживання або місця перебування особи, ОСОБА_2 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

На час відкриття спадщини заявниця зареєстрована за іншою адресою: АДРЕСА_3 . Для подальшого оформлення спадщини вона змушена звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, оскільки в інший спосіб вирішити це питання у позасудовому порядку неможливо.

Ухвалою суду від 14.07.2026 відкрито провадження у справі, цивільну справу призначено до розгляду за правилами окремого провадження. Також витребувано у Хаджибейській державній нотаріальній конторі у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) належним чином завірену копію спадкової справи щодо майна померлої ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На адресу суду надійшла відповідь Хаджибейської державної нотаріальної контори у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про відсутність спадкової справи щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 .

01 вересня 2026 року ухвалою суду було залучено у якості заінтересованої особи Одеську міську раду.

У судове засідання 21.10.2026 року з`явилась представник заявниці - адвокат Соболева Галина Вікторівна, інші учасники справи не з`явились, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, в матеріалах справи наявна заява від заінтересованої особи Хаджибейської державної нотаріальної контори у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідно до ч. 1ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України(далі ЦПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Фіксування судового процесу здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що зроблено відповідний актовий запис № 663, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 21.02.2025 року.

Померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , володіла на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 07 липня 2006 року, зареєстрованого в реєстрі за №2-2108.

Померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уклала заповіт 27.05.2008 року, за яким належне їй усе майно, де б воно не було, та з чого б воно не складалося, та взагалі усе те, що на день її смерті буде їй належати, та на що вона за законом матиме право, заповіла дочці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , заповіт зареєстровано в реєстрі за № 1-447.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є донькою померлої ОСОБА_2 , відповідно Свідоцтву про народження серія НОМЕР_2 , актовий запис №1669 від 22.07.1975р., видане 23.02.1993р.

Державний нотаріус Хаджибейської державної нотаріальної контори у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Людмила Мельник листом вих. № 4583/01-16 від 13.10.2025 року повідомила ОСОБА_1 про необхідність для подальшого оформлення спадщини встановити у судовому порядку, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 постійно проживала разом зі ОСОБА_2 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_2 на час відкриття спадщини.

Судом були повно та всебічно дослідженні надані ОСОБА_1 письмові докази, а саме медичні висновки щодо захворювання померлої матері, яка у зв`язку з відсутністю зору з 2008 року не могла проживати самостійно та потребувала постійного догляду.

У судовому засіданні 21.10.2026 року були допитані свідки ОСОБА_3 , яка є сусідкою заявниці, мешкає за адресою АДРЕСА_4 та ОСОБА_4 , яка є сусідкою заявниці, мешкає за адресою: АДРЕСА_5 . Свідки підтвердили що знайомі з сім`єю ОСОБА_1 з 2005 року, проживають разом та їм відомо що померла ОСОБА_2 з 2008 року постійно проживала разом із сім`єю своєї доньки по АДРЕСА_3 .

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, надавши оцінку доказам, наявним у справі, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України (надалі по тексту -ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляді вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до вимог ч. 1ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України (надалі по тексту ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ч. 1-2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається в наслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч.3ст. 46 цього Кодексу).

Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (ч. 1ст. 1222 ЦК України).

Відповідно до ч. 1-2 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (ч. 3ст. 1268 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1ст. 1270 ЦК України).

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (ч. 1 ст. 1272 ЦК України).

У п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» (надалі по тексту Пленум № 7 від 30.05.2008) зазначено, що якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.

Згідно п. 23 Пленуму № 7 від 30.05.2008 якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

У постанові від 26.04.2023 у справі № 204/1052/20 Верховний Суд виклав правову позицію, згідно якої під постійним місцем проживанням спадкоємця із спадкодавцем розуміється як факт безпосереднього проживання спадкоємця із спадкодавцем на момент його смерті, так і факт наявності у спадкоємця, на момент смерті спадкодавця, зареєстрованого у передбаченому законом порядку права на постійне проживання з останнім за однією адресою. Частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не саму реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного. Відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом.

Отже, особа, яка фактично проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається такою, що своєчасно прийняла спадщину, а у разі, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення факту проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цього факту.

Враховуючи встановлені судом обставини, надання заявницею належних і допустимих доказів спільного фактичного проживання з матір`ю на момент відкриття спадщини, обрання заявницею вірного способу захисту права, наявні підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 .

Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 76-83, 89, 141, 263-265, 268, 273, 293, 315-319, 352, 354, 355 ЦПК Україн, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву заінтересованої особи ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини - задовольнити.

Встановити факт спільного проживання з 2008 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зі спадкодавцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Повний текст судового рішення виготовлено 21 жовтня 2026 року.

Суддя Сергій ГАНОШЕНКО

Оригінал: reyestr.court.gov.ua