Рішення від 20 жовтня 2026 р. у справі №947/23932/26 — Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/23932/26

Провадження № 2-а/947/192/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2026 року

Київський районний суд м. Одеси в складі: головуючого – судді Луняченка В.О.

за участю:

секретаря судового засідання Жекової А.О.

розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора 1 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в одеській області старшого лейтенанта поліції Колос Ольги Василівни, Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Радченко Олена Юріївна, діючи в інтересах ОСОБА_1 , як його представник, заходами електронного суду, звернулася до суду з позовом про визнання протиправною та скасування постанови інспектора 1 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області старшого лейтенанта поліції Колос Ольги Василівни серії ЕНА №7308909 від 03.06.2026 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 гривень за ст. 121 ч.5 КУпАП та закриття провадження у справі.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи від суддями справу передано на розгляд судді Луняченку В.О.

Провадження у справі проводиться у письмовому провадженні. Співвідповідачем по справі залучено Департамент патрульної поліції.

Як встановлено судом о 21:53 години 03.06.2026 інспектором 1 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області старшого лейтенанта поліції Колос О.В. , на місці виявлення правопорушення – 452км+800 м автомобільної траси Київ-Одеса, винесена постанова серії ЕНА №7308909 про притягнення ОСОБА_1 водія автомобіля Volkswagen Crafter 35, р/н НОМЕР_1 , до адміністративної відповідальності по ч.5 ст. 121 КУпАП.

За змістом постанови інспектором було виявлене що водій керував транспортним засобом обладнаним засобами пасивної безпеки та був непристебнутим ременем безпеки що є порушенням п.2.3в Правил дорожнього руху – порушення правил користування ременями безпеки. До постанови додані докази ПВР 470614 та 470909.

Позовні вимоги обґрунтовані тим що транспортний засіб , під керуванням позивача, було незаконно зупинено у зв`язку із начебто порушенням вимог дорожнього знаку п.2.2 ПДР - проїзд без зупинки заборонено але після з`ясування відсутності подій правопорушення з надуманих підстав було винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності з інших підстав, які також не відповідають дійсності так як позивач керував транспортним засобом пристебнутим та відстебнув ремінь безпеки лише для надання документів працівникам поліції. Крім того всі події відбувались у темну пору доби а тому фізично інспектор не міг побачити вказане правопорушення.

Представником відповідача було надано письмовий відзив у якому заперечуються позовні вимоги з підстав їх невідповідності реальним обставинам справи які були зафіксовані на портативні відеореєстратори інспекторів поліції які знаходились на місці виявлення правопорушення, та відомості про які були внесені до постанови. Крім того до відзиву були надані відеофайли зафіксовані вказаними відеореєстраторами.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведеним конституційним положенням кореспондує частина перша статті 8 Закону України «Про Національну поліцію».

Згідно з п. 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством є завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

За змістом статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху - частини п`ятої статті 121. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Склад адміністративного правопорушення - наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.

Суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП або нормах інших нормативно-правових актах, якими передбачена відповідальність за вчинення чітко визначених протиправних дій.

Частиною п`ятою статті 121 КУпАП визначено, що Порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Правові та соціальні основи дорожнього руху визначені Законом України № 3353-XII від 30.06.1993р. «Про дорожній рух» відповідно до ст.14 якого учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Згідно з пунктом 1.1. Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінетом Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306 (далі – ПДР) ці Правила встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими (пункт 1.3. ПДР).

Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9. ПДР).

Згідно п.2.3в ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів;

Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі - поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, визначає Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України від 07.11.2015 р. за № 1395 (надалі - Інструкція).

Справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення (пункт 1 Розділу ІІІ Інструкції).

Розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка (пункт 9 розділу III Інструкції).

Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (пункт 10 розділу III Інструкції).

Згідно з частиною першою статті 268 КУпАП України особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу (абзац перший пункту 4 Розділу І Інструкції).

Абзацом першим статті 279 КУпАП також визначено що розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу.

Суд, при огляді відеофайлів з портативних відеореєстраторів ПВР 470614 та 470909, доданих до відзиву , встановив наступне:

Транспортний засіб під керуванням позивача було зупинено у зв`язку із повідомленням одного з інспекторів іншого про порушення вимог дорожнього знаку п.2.2 ПДР - проїзд без зупинки заборонено, та перший інспектор якій підійшов до транспортного засобу який зупинився на вимогу інспектора представився та пояснив що водієм порушені вимоги дорожнього знаку п.2.2, після чого інший інспектор, яка не представилась , почала складати відповідну постанову. Водія було повідомлено що справа розглядається відносно порушень вимог дорожнього знаку про обов`язковість зупинки та зазначено про необхідність оплати 340 гривень штрафу, при цьому саме той інспектор що підійшов першим та представився запитав водія чому він не пристебнутий ременем безпеки і сам же відповів що це напевно пов`язано зі звичкою. Після того як особа, відносно якої розглядалась справа про притягнення до адміністративної відповідальності ( водій, позивач ) попросив надати докази того що він порушив вимоги дорожнього знаку п.22 ПДР, інспектором, яка здійснювала розгляд справи було з`ясовано про відсутність відеофіксації такого правопорушення і після поради з іншим інспектором про те що робити надалі вона голосно пояснила іншому інспектору що тоді винесе постанову по іншому правопорушенню щодо не користування водієм ременем безпеки. Водію, вказана інспектор, яка так і не представилась, повідомила що доказів правопорушення щодо не зупинення перед дорожнім знаком п.2.2 ПДР немає а зараз розглядається інша справа щодо виявленого правопорушення у вигляді не використання водієм під час руху ременем безпеки. Водій заперечував проти даного заперечення та заявив що інспектори підійшли до нього коли транспортний засіб було вже зупинено на їх вимогу та заявив клопотання про надання доказів того що він під час руху не був пристебнутий ременем безпеки. Інспектор не з`ясовувала обставини правопорушення у водія ( чи був він пристебнутий ременем безпеки під час руху), а щодо клопотання заявила що вказані відео докази можуть бути надані лише у приміщення управління патрульної поліції, роз`яснила водію його права згідно ст. 268 КУпАП та винесла постанову.

Згідно з частиною шостою статті 13 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд вважає за необхідне урахувати правовий висновок, який викладено у постанові Верховного Суду від 18.02.2020 р. у справі №524/9827/16-а, за яким порушення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

За результатами перевірки матеріалів справи та доказів наданих відповідачем, суд дійшов висновку, що процедуру притягнення позивача до адміністративної відповідальності було порушено, так як посадова особа яка здійснювала розгляд адміністративної справи не представилась особі, відносно якої розглядалась справа.

Крім того , а ні під час розгляду адміністративної справи а ні у доказах наданих до суду , суб`єктом власних повноважень не було доведено що позивач здійснював рух транспортного засобу без користування ременем безпеки.

Так , під час того як безпосередньо після зупинки інспектор підійшов до транспортного засобу водій не був пристебнутий ременем безпеки і під час розгляду справи не заявляв що він відстебнув цей ремінь після зупинки, але правопорушення , яке інкримінується позивачу зазначає про обов`язок користування водіями ременем, та виходячи з загальних норм Правил дорожнього руху – цей обов`язок розповсюджується саме на час руху транспортного засобу, тому момент виявлення факту не користування водієм ременем безпеки із визначенням на цієї підстави висновку що водій так саме не був пристебнутий ременем і під час руху викликає обґрунтований сумнів.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція ) передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».

Частинами 1 та 2 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У п. 110 рішення Європейського суду з прав людини "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" N 36985/97 суд визначив, що адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій може суб`єкт владних повноважень.

Аналогічну правову позицію визначив у Постанові від 31.01.2019 року Верховний суд у справі №760/10803/15-а зазначивши, що один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між суб`єктом приватного права і суб`єктом владних повноважень, який передбачає, що останній зобов`язаний забезпечити доведення в суді правомірності свого рішення, дії або бездіяльності, оскільки в протилежному випадку презюмується, що вони є протиправними.

Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначив, що допустимість доказів є прерогативою національного права і за загальним правилом, саме національні суди уповноважені оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод (п.34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.1998 року; п. 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року).

Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 року, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Відповідно до положень ст. 8, ст. 62 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

У рішенні по справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспаніі» ЄСПЛ зазначив, що п.2 ст. 6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив протиправне діяння, так як обов`язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь який сумнів трактується на користь обвинуваченого.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи термін можливого розгляду справи, та сплив відповідного трьох місячного терміну притягнення особи до адміністративної відповідальності , суд приймаючи до уваги , що у відповідності до вимог ч.7 ст. 247 КупАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу, закриває провадження по адміністративній справі щодо притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності по ч.5 ст. 121 КУпАП, по обставинам виявленим 03.06.2026 року.

Що стосується вимог про стягнення на користь позивача і судових витрат у вигляді сплаченого при подачі позову судового збору у розмірі 665,60 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10 000 грн., суд виходить з наступного.

Відповідно ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно із ч.ч.1, 6, 7, 9 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, слід враховувати, що за змістом ст. 139 КАС України, розподілу підлягають усі здійснені документально підтверджені судові витрати.

Згідно ч.7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За правилами ст. 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Положення ст. 59 Конституції України закріплюють, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно п.4 ч.1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 грудня 2012 року №5076-VI (далі – Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги – домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пункт 9 ч.1 ст. 1 Закону №5076-VІ встановлює, що представництво – вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Згідно п.6 ч.1 ст. 1 Закону №5076-VI інші види правової допомоги – види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Згідно ч.ч.4, 5 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Судом встановлено, що професійна правнича допомога у даній справі надавалася позивачу адвокатом Радченко О.Ю, на підставі договору, яким передбачено дії які може вчиняти адвокат від імені позивача по справі.

На підтвердження понесених витрат надано Договір про надання правової допомоги №09/06/2026 від 09 червня 2026 року, укладеного між позивачем як клієнтом та адвокатом Радченко О.Ю., згідно п.1.1 сторонами визначені зобов`язання адвоката надати правову допомогу у вказаній справі, та п.4.1 узгоджений сторонами розмір гонорару адвоката за вказані послуги які визначається Додатком до договору та підтверджується складеним Актом про виконання адвокатом послуг.

Додатку до Договору та Акту виконаних послуг суду не надано внаслідок чого суд , у відповідності до вимог ч.7 ст. 139 КАС України визначає що питання розподілу судових витрат понесених позивачем, в частині витрат на професійну правничу допомогу буде розглянуто окремо, у випадку надходження заяви про додатковий розгляді питання судових витрат з наданням відповідних доказів протягом п`яти днів з дня складення повного рішення. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно наданої до позову квитанцією ID: 3701-8198-9343-0204 позивачем при подачі позов сплачено судовий збір у розмірі 665,60 грн., які підлягають стягненню на його користь з Департаменту патрульної поліції.

Керуючись ст. ст. 241-243,245,246,250,295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до інспектора 1 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в одеській області старшого лейтенанта поліції Колос Ольги Василівни ( місце роботи: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, буд. 5), Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції (адреса місцезнаходження: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, буд. 5), Департамент патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження: м. Київ, вул. Ф. Ернста, буд.3 ) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення

Скасувати постанову серії ЕНА №7308909 від 03.06.2026, винесену інспектором 1 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області старшим лейтенантом поліції Колос О.В., про притягнення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) водія автомобіля Volkswagen Crafter 35, р/н НОМЕР_1 , до адміністративної відповідальності по ч.5 ст. 121 КУпАП.

Закрити провадження по адміністративної справі щодо притягненню ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності по ч.5 ст. 121 КУпАП, по обставинам 03.06.2026 року.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ – 40108646, 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 665,60 гривень.

Питання розподілу судових витрат понесених позивачем на професійну правничу допомогу розглянути у відповідності до вимог ч.7 ст. 139 КАС України.

Повне рішення складено 21.10.2026.

Рішення може бути оскаржено, шляхом подання до П`ятого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги, протягом десяти днів з дня складення повного рішення.

Суддя В. О. Луняченко