Рішення від 14 жовтня 2026 р. у справі №127/33997/25 — Київський районний суд м. Одеси

Суд: Київський районний суд м. Одеси

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про позбавлення батьківських прав

Дата: 14 жовтня 2026 р.

Справа: №127/33997/25

Суддя: Луняченко В. О.

Справа № 127/33997/25

Провадження № 2/947/1235/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2026 року

Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Луняченка В.О.,

за участю секретаря судового засідання Жекової А.О.,

представника Київської окружної прокуратури м. Одеси - прокурора Невечері Є.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа виконавчий комітет Вінницької міської ради як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області 28.10.2025 надійшла позовна заява ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач – батько дитини залишив сім`ю у 2019 році , за розповідями знайомих, повернувшись проживати на тимчасово окуповану територію України – Автономну республіку Крим , після чого самоусунувся від виконання батьківських функцій: жодної участі як у матеріальному забезпеченні сім`ї і утриманні дитини так і у вихованні та навіть спілкуванні із сином не приймає, стягнуті з нього, за судовим наказом, аліменти на утримання дитини не сплачуються, внаслідок чого існує велика грошова заборгованість. Але сам факт наявності батьківства перешкоджає вільному пересуванню дитини ( пов`язаному із вільним перетином кордонів та реєстрації за місцем проживанні матері , на що необхідні згоди батька ).

Ухвалою судді Вінницького міського суду Вінницької області від 13.11.2025 з посилання на Розпорядження Верховного Суду від 05.07.2022 №36/0/9-22, цивільну справу №127/33997/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участі третьої особи Служби у справах дітей Вінницької міської ради про позбавлення батьківських прав надіслано до Київського районного суду м. Одеси для розгляду за підсудністю.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Луняченку В.О..

Після усунення недоліків позову, ухвалою судді від 23.02.26 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

У судовому засіданні позивачка свої вимоги підтримала у повному обсязі та наполягала на їх задоволенні, опитаний під час розгляду питання доцільності позбавлення батьківських прав органом опіки та піклування а також і у судовому засіданні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомив про усвідомлене бажання позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , якого він майже не пам`ятає як батька, після того як той покинув сім`ю жодного разу з ним не спілкувався.

Орган опіки та піклування – Виконавчий комітет Вінницької міської ради – у висновку №01/00/011/23320 від 23.04.2026 зазначила про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Представник прокуратури також визначився про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як встановлено судом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 знаходились у шлюбу з 15 червня 2013 року ( свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 від 15.06.2013 року видано Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Балаклавського районного управління юстиції у м. Севастополі) по 14.02.2020 року ( шлюб розірвано заочним рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 14 січня 2020 року (набрало законної сили 14.02.2020 ) у справі №310/7018/19.

Вказаним рішенням суду встановлено що шлюбні відносини припинились з січня 2019 року.

У шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась спільна дитина - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 виданим 04.12.2013 Мануйлівською сільською радою Приморського району Запорізької області.

Судовим наказом Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 02 березня 2020 року №310/1437/20 за заявою ОСОБА_1 з ОСОБА_2 стягнуті аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини заробітку (доходу) платника аліментів, починаючи з 25.02.2020 до досягнення дитиною повноліття.

Згідно відповіді Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) №62735/05.2-09 від 13.10.2025 - на примусового виконанні відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній республіці Крим та місті Севастополі південного міжрегіонального управління міністерства юстиції ( м. Одеса) перебуває виконавче провадження №62088890 з примусового виконання наказу №310/1437/20 , про стягнення з ОСОБА_2 , аліментів на утримання ОСОБА_3 , та внаслідок невиконання боржником зобов`язань по сплаті аліментів виникла заборгованість за період з 18.05.2020 по 14.10.2025.

Як тимчасово переміщені особи ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживають разом у м. Вінниця, дитина навчається у КЗ «Вінницька гімназія №24» .

За інформацією, отриманою органом опіки та піклування під час розгляду ухвали Київського районного суду м. Одеси від 16.03.2026 щодо надання висновку про доцільність чи недоцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно ОСОБА_3 , а ні за місцем навчання дитини, а ні за місцем перебування дитини у медичному закладі , ОСОБА_2 жодного разу не з`являвся, за отримання інформації щодо сина не звертався.

Цивільний процесуальний кодекс України ( далі ЦПК України ) визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч.1 ст. 2 ЦПК України ).

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права ( ч.1,2 та 4 ст. 10 ЦПК України ).

На підставі ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог п.4 ст. 264 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

Правовідносини пов`язані із позбавленням батьківських прав врегульовані Сімейним кодексом України ( далі СК України ).

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 Сімейного кодексу України.

Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Як зазначив Верховний суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 « тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

При вирішенні судом питання щодо позбавлення батьківських прав визначальним є ставлення матері (батька) до дитини, бажання спілкуватися і приймати участь у її вихованні».

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні й остаточні правові наслідки (втрата прав, заснованих на спорідненості) як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58).

У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У рішенні по справі « Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (параграф 100).

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.

Подібні правові висновки викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема від 08 квітня 2020 року у справі № 645/731/18, від 29 січня 2020 року у справі № 127/31288/18, від 29 січня 2020 року у справі № 643/5393/17, від 17 січня 2020 року у справі № 712/14772/17, від 25 листопада 2019 року у справі № 640/15049/17, від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17.

Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.

У даному випадку судом встановлено що відповідач – ОСОБА_2 ухиляється від виконання батьківських обов`язків , протягом тривалого часу не підтримує зв`язок із сином, не бере участі у його вихованні та матеріальному забезпечення. Така поведінка має системний та свідомий характер і свідчить про фактичне самоусунення відповідача від виконання батьківських функцій. Також судом приймається до уваги наявність судового рішення ( у вигляді судового наказу) про стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини яке не виконується а також той факт що наявність такого батьківства шкодить інтересам дитини пов`язаним із можливістю вільного пересування і реєстрації місця проживання та вільного перетину кордону, для задоволення інтересів дитини для його власного розвитку, так як для подібних дій необхідні згоди батька.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81-82, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( РНОКПП НОМЕР_4 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 ), третя особа виконавчий комітет Вінницької міської ради як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав про позбавлення батьківських прав.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Повне судове рішення складено 21.10.2026.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В. О. Луняченко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua