Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №910/10676/25 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року

м. Київ

cправа № 910/10676/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,

за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спільного українсько-британського підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптимед»

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2025 (суддя Смирнова Ю.М.)

і постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2026 (головуючий суддя Руденко М. А., судді Барсук М. А., Пономаренко Є. Ю.)

у справі № 910/10676/25

за позовом Київської обласної ради

до Спільного українсько-британського підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптимед»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Комунальне некомерційне підприємство Київської обласної ради «Київська обласна клінічна лікарня»,

про стягнення коштів,

(у судовому засіданні взяв участь представник позивача - Федоренко Є. В.)

ВСТУП

1. У цій справі перед Верховним Судом постало питання щодо підставності стягнення із відповідача (орендаря) на користь позивача (уповноваженого органу, що діє від імені орендодавця) передбаченої частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України неустойки у розмірі подвійної орендної плати.

2. Ураховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини припинення укладеного сторонами договору оренди комунального майна та невиконання орендарем негайно після цього свого обов`язку з повернення предмета оренди, а також неспростованої ним вини щодо несвоєчасного виконання такого обов`язку, Верховний Суд погодився із висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для присудження на користь позивача відповідної неустойки у визначеному судами правильному розмірі, що підлягає стягненню.

Короткий зміст позовних вимог, підстав заявленого позову

3. Київська обласна рада звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Спільного українсько-британського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю «Оптимед» (далі - СП ТОВ «Оптимед») про стягнення 5 229 817,68 грн.

4. Заявлену вимогу позивач обґрунтував наявністю підстав для стягнення з відповідача передбаченої частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) неустойки у розмірі подвійної орендної плати, у зв`язку із невиконанням ним, як орендарем, свого обов`язку із повернення орендованого майна після припинення договору оренди.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

5. Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.12.2025 у справі № 910/10676/25, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2026, зазначений позов було задоволено частково. Стягнуто з СП ТОВ «Оптимед» на користь Київської обласної ради 1 869 690,01 грн неустойки за неповернення орендованого майна. У решті позову відмовлено.

6. Ухвалюючи ці судові рішення, місцевий та апеляційний господарські суди звернули увагу на те, що згідно із висновками Верховного Суду, наведеними в постанові від 11.06.2025 у справі № 910/14916/23, укладений сторонами договір оренди припинився 27.07.2020, у зв`язку з чим відповідач мав повернути балансоутримувачу орендоване майно, проте у відповідності до акта про його повернення майно було повернуто з оренди лише 07.07.2025.

7. Тож, з огляду на те, що у спірний період СП ТОВ «Оптимед» користувалось орендованим майно без належної правової підстави, та ураховуючи, що банківськими виписками підтверджено часткову компенсацію відповідачем плати за користування ним, суди попередніх інстанцій виснували, що заявлений у справі № 910/10676/25 позов підлягає частковому задоволенню, і з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 869 690,01 грн.

8. Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру передбаченої частиною другою статті 785 ЦК України неустойки апеляційний господарський суд виснував, що відповідна неустойка у розмірі 1 869 690,01 грн є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем свого обов`язку з повернення орендованого майна, проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, узгоджується з нормами закону та є засобом недопущення використання неустойки ані як інструменту позивача для отримання безпідставних доходів, ані як способу відповідача уникнути відповідальності. Тож її розмір зменшено не було.

9. Крім того, з посиланням на пункти 12, 19 Прикінцевих положень ЦК України (у редакції чинній у спірний період) суди попередніх інстанцій відхилили клопотання СП ТОВ «Оптимед» про застосування наслідків спливу позовної давності.

Касаційна скарга

10. Не погодившись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, СП ТОВ «Оптимед» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2025, постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2026 скасувати, а справу № 910/10676/25 передати на новий розгляд до місцевого господарського суду.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи касаційної скарг

11. У поданій касаційній скарзі підставами касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій скаржник визначив підстави, передбачені пунктами 1, 3 і 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

12. При цьому, обґрунтовуючи передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України підставу касаційного оскарження, відповідач зазначає, що місцевий та апеляційний господарські суди неправильно застосували частину першу статті 614, частину другу статті 785 ЦК України без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.12.2019 у справі № 910/20370/17 та постановах Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 925/297/19, від 01.02. 2022 у справі № 908/1627/19 в частині того, що при здійсненні оцінки правомірності заявлених вимог про стягнення неустойки в порядку частини другої статті 785 ЦК України судам необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов`язку не виконав.

13. Мотиви ж СП ТОВ «Оптимед», якими обґрунтовано передбачену пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України підставу касаційного оскарження (у взаємозв`язку із пунктом 1 частини третьої статті 310 цього Кодексу), зводяться до того, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права (частину першу, третю статті 86, частину п`яту статті 236, частину першу статті 269, пункт 3 частини першої статті 282 ГПК України), що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи № 910/10676/25, за наявності підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, а саме неправильного застосування частини першої статті 614, частини другої статті 785 ЦК України без урахування висновків щодо застосування цих правових норм у подібних правовідносинах, викладених у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19, у постановах Верховного Суду від 09.09.2019 у справі № 910/16362/18 та від 24.09.2020 у справі № 922/2665/17.

14. Як стверджує відповідач у цьому контексті, недосліджені судами докази мали суттєве значення для вирішення питань, 1) чи були заперечення орендодавця щодо користування майном СП ТОВ «Оптимед» після закінчення строку договору оренди (27.07.2020) до моменту направлення вимоги орендодавцем від 14.08.2023 № 1689/08-01 про необхідність повернення орендованого майна в строк до 12:00 18.08.2023, 2) коли саме у відповідача виник обов`язок повернути орендоване майно та з якого часу він цей обов`язок умисно не виконав, 3) щодо відсутності з боку орендодавця бездіяльності та невчинення ним дій, спрямованих на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно від орендаря, 4) чи мало СП ТОВ «Оптимед» правомірні очікування щодо законності використання орендованих приміщень на час розгляду його заяви про продовження дії договору оренди, яку орендодавець в порушення вимог закону не розглянув, які є передумовою для встановлення вини або відсутності умислу в діях відповідача, пов`язаних з поверненням об`єкта оренди.

15. Скаржник наполягає на тому, що з урахуванням висновків Верховного Суду, встановлення вищевказаних обставин входило до предмету доказування у цій справі і має значення для її правильного вирішення.

16. Також у касаційній скарзі СП ТОВ «Оптимед» окремо наводить аргументи щодо оскарження відмови у зменшенні розміру неустойки, а саме з посиланням на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 07.04.2026 у справі № 908/1010/24, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, зазначає про порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права (частини першої статті 269, пункту 3 частини першої статті 282 ГПК України), що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, за наявності підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України внаслідок неправильного застосування судом апеляційної інстанції частини третьої статті 551 ЦК України, що водночас є підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України (пункт 1 частини третьої статті 310 названого Кодексу).

17. Крім того, скаржник вважає, що у даному випадку судами попередніх інстанцій безпідставно було здійснено взаємозалік між сторонами цієї справи, і посилаючись на наведені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19 висновки про те, що саме є зарахуванням зустрічних однорідних вимог, та які для цього умови повинні мати місце, вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини першої статті 601 ЦК України у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України).

Позиція інших учасників справи

18. У межах встановленого Верховним Судом строку Київська обласна рада подала відзив на касаційну скаргу, у якому просила залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення- без змін.

19. У поданому відзиві позивач зазначає про правильність висновків судів попередніх інстанцій, звертає увагу на наведене у постанові Верховного Суду від 11.06.2025 у справі № 910/14916/23, вважаючи відповідні обставини преюдиційними, а також стверджує, що висновки Верховного Суду, на які посилається скаржник, висловлено за інших фактичних обставин у справах з неподібними до справи №910/10676/25 правовідносинами.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

20. Як з`ясували місцевий та апеляційний господарські суди, 01.08.2009 Комунальний заклад Київської обласної ради «Київська обласна лікарня №2» (правонаступник Комунальне некомерційне підприємство Київської обласної ради «Київська обласна клінічна лікарня», орендодавець) та СП ТОВ «Оптимед» (орендар), за погодженням Комунального закладу Київської обласної ради «Фонд комунального майна», уклали договір оренди нерухомого майна, що перебуває в спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області № 76/09, за яким орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно: нежитлове приміщення, площею 349,30 кв.м, розміщене за адресою: м. Київ, провулок Несторівський, 13/19. Майно розташоване на 2-му поверсі п`ятиповерхової будівлі поліклініки, що знаходиться на балансі Комунального закладу Київської обласної ради «Київська обласна лікарня № 2» (балансоутримувач), його вартість визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, здійснену станом на 31.01.2009, і становить 2 040 000,00 грн без врахування ПДВ.

21. У зазначеному договорі сторони також погодили та виклали такі умови:

- майно передається в оренду з метою розміщення офтальмологічної клініки (пункт 1.2);

- орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна (пункт 2.1);

- у разі припинення цього договору майно повертається орендарем комунальному закладу Київської обласної ради «Київська обласна лікарня № 2». Орендар повертає майно орендодавцю аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю цим договором. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі (пункт 2.4);

- обов`язок по складанню акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні договору (пункт 2.5);

- орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку оренди (орендна плата може бути встановлена за домовленістю сторін, але не менше розміру, визначеному на підставі Методики), затвердженої Київською обласною радою, і становить за перший місяць 35 803,25 грн без ПДВ. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством (пункт 3.1);

- у разі закінчення (припинення) строку дії цього договору орендар сплачує орендну плату на день фактичної передачі майна згідно з актом приймання-передачі. Закінчення строку дії договору не звільняє орендаря від обов`язків сплатити заборгованість, що виникла протягом дії цього договору в повному обсязі, враховуючи санкції (пункт 3.8);

- орендар, у разі припинення договору оренди, не виконує обов`язку щодо повернення майна, він сплачує орендодавцю неустойку у розмірі подвійного розміру орендної плати за користування майном за час прострочення, яку орендодавець перераховує до обласного бюджету (пункт 9.3.);

- договір укладено строком на 365 днів, що діє з 01.08.2009 по 31.07.2010 включно (пункт 10.1);

- зміни і доповнення або розірвання цього договору допускається за взаємної згоди сторін шляхом укладання відповідного договору. Зміни та доповнення, що пропонується внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною (пункт 10.2).

22. Надалі сторони уклали декілька додаткових угод до договору оренди від 01.08.2009 № 76/09 щодо внесення змін до нього та продовження його дії. Зокрема, додатковою угодою від 01.07.2017 № 8 змінено орендодавця на Київську обласну раду, а додатковою угодою від 02.01.2018 № 9 дію договору продовжено до 27.07.2018 включно.

23. Також суди попередніх інстанцій встановили, що листом від 24.07.2018 № 17-07 СП ТОВ «Оптимед» повідомило Київську обласну раду про те, що з 01.09.2018 змушене припинити виконання договору та звільнити орендовані приміщення.

24. У відповідь на це Київська обласна рада повідомила СП ТОВ «Оптимед», що для припинення виконання договору необхідно звернутись з відповідним актом приймання-передачі до комунального закладу Київської обласної ради «Київська обласна лікарня № 2» (лист від 03.09.2018 № 1914/10).

25. За твердженнями Київської обласної ради 31.07.2019 Комунальним закладом Київської обласної ради «Київська обласна лікарня № 2» та СП ТОВ «Оптимед» було підписано акт приймання-передачі нежитлового приміщення щодо повернення орендодавцю частини нежитлового приміщення загальною площею 69,36 кв.м, проте решта орендованих приміщень залишилася у користуванні СП ТОВ «Оптимед».

26. З огляду на те, що орендар не повернув та продовжував використовувати нежитлові приміщення загальною площею 236,4 кв.м, а саме: каб. № 34 - 28,4 кв.м, каб. № 36 - 1,8 кв.м, каб. № 37 - 8,1 кв.м, каб. № 38 - 3,2 кв.м, каб. № 39 - 33,7 кв.м, каб. № 41 - 3,7 кв.м, каб. № 42 - 21,0 кв.м, каб. № 43 - 13,4 кв.м, каб. № 44 - 18,6 кв.м, каб. № 45 - 11,1 кв.м, каб. № 46 - 12,8 кв.м, каб. № 47 - 11,4 кв.м, каб. № 48 - 8,5 кв.м, каб. № 49 - 1,5 кв.м, каб. № 50 - 1 кв.м, каб. № 51 - 15,9 кв.м, каб. № 52 - 2 кв.м, каб. № 54 - 24,3 кв.м та 16,0 кв.м (частина коридору каб. № 40) Київська обласна рада звернулася до суду з позовом у справі № 910/14916/23 про зобов`язання СП ТОВ «Оптимед» повернути балансоутримувачу - Комунальному некомерційному підприємству Київської обласної ради «Київський обласний центр реабілітаційної медицини» зазначені нежитлові приміщення, а також про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати, 3 % річних, інфляційних втрат та пені.

27. СП ТОВ «Оптимед» у вказаній справі було подано зустрічний позов про визнання договору продовженим та про зобов`язання Київської обласної ради здійснити перерахунок орендної плати.

28. Ухваленим у справі у справі № 910/14916/23 рішенням Господарського суду міста Києва від 11.07.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2025, первісні позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з СП ТОВ «Оптимед» на користь Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради «Київський обласний центр реабілітаційної медицини» 1 836 138,57 грн заборгованості зі сплати орендної плати, 50 074,94 грн пені, 26 630,74 грн інфляційних втрат, 4 639,97 грн 3 % річних та зобов`язано СП ТОВ «Оптимед» повернути балансоутримувачу відповідне майно, шляхом підписання акту приймання-передачі згідно з умовами договору оренди 01.08.2009 № 76/09. У задоволенні зустрічного позову СП ТОВ «Оптимед» відмовлено.

29. Постановою Верховного Суду від 11.06.2025 у справі № 910/14916/23 касаційну скаргу СП ТОВ «Оптимед» задоволено частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2025 та рішення Господарського міста Києва від 11.07.2024 в частині задоволення первісного позову про стягнення коштів скасовано, в позові в цій частині відмовлено. В частині позовних вимог про зобов`язання повернути майно та в частині позовних вимог за зустрічним позовом зазначені рішення судів попередніх інстанцій змінено, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови, а в решті - залишено без змін.

30. У цій постанові Верховний Суд серед іншого зазначив, що висновки судів стосовно пролонгації договору після 27.07.2020 є неправильними, оскільки Закон України «Про оренду державного та комунального майна» не передбачає такої підстави для продовження строку дії договору оренди як «мовчазна згода», натомість вимагає від орендаря вчинити юридично значимі дії, зокрема, звернутися із заявою про продовження договору не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди (постанови Верховного Суду від 10.04.2024 у справі № 914/1098/23, від 18.07.2023 у справі № 914/1728/22, від 22.03.2023 у справі № 916/2467/21) При цьому звернення орендаря 17.02.2020 із заявою про продовження договору та відсутність відповідного рішення орендодавця, передбаченого частиною дев`ятою статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (про оголошення аукціону, за результатами якого договір оренди міг бути продовжений з існуючим орендарем або укладений з новим орендарем; про відмову у продовженні договору з підстав, передбачених статтею 19 цього Закону) не може бути підставою для застосування приписів статті 764 ЦК України. Як зазначив Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 26.09.2024 у справі № 902/489/23, невиконання орендодавцем обов`язку у встановлений строк повідомити орендаря про те, що договір оренди підлягає припиненню, хоча й може свідчити про недобросовісність орендодавця та бути підставою для визнання його бездіяльності протиправною, проте не може слугувати підставою для автоматичної пролонгації договору оренди державного чи комунального майна на новий строк, оскільки можливість такої пролонгації не передбачена Законом України «Про оренду державного та комунального майна». Отже, застосовуючи положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна», судова палата для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суд дійшла висновку, що можливість для автоматичної пролонгації договору оренди державного чи комунального майна на новий строк не передбачена цим Законом. За вказаних обставин суди помилково вважали пролонгованим договір оренди із посиланням на те, що орендар після закінчення строку дії договору продовжив користування спірним майном. З урахуванням викладеного, розірвати можна лише договір, який діє (постанови Верховного Суду від 13.03.2025 у справі № 922/1778/24, від 24.04.2025 у справі № 910/3690/24, від 12.09.2024 у справі № 915/386/22), а тому висновки судів попередніх інстанцій в частині розірвання договору є помилковими та такими, що суперечать наведеній сформованій Верховним Судом судовій практиці. При цьому в разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди (часина перша статті 25 цього Закону), а відповідно до пункту 5.12 договору сторони обумовили, що орендар зобов`язується у разі припинення або розірвання договору повернути в 15-денний термін орендодавцю або підприємству, вказаному орендодавцем, орендоване майно у належному стані, не гіршому ніж на моменти передачі його в оренду, з врахуванням стану або втрат (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря. За встановленими судами обставинами орендар не повернув спірне майно, а тому задоволення позову в частині зобов`язання орендаря повернути балансоутримувачу орендоване майно відповідає положенням законодавства та договору. Крім того, суди вважали, що із відповідача за первісним позовом підлягає стягненню 1 836 138,57 грн заборгованості з орендної плати, 61 192,78 грн пені, 29 495,34 грн інфляційних втрат, 5 661,16 грн 3 % річних за період, починаючи із березня 2022, тобто після закінчення строку дії договору оренди 27.07.2020. Між тим, за висновками об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеними у постанові від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19, обов`язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення договору (до спливу строку дії договору оренди), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об`єктом оренди на платній основі. Законом України «Про оренду державного та комунального майна» також такого обов`язку для орендаря не встановлено. Водночас. враховуючи те, що висновки судів про пролонгацію договору після 27.07.2020 є неправильними, тому відсутні підстави для задоволення первісного позову в частині стягнення заборгованості з орендної плати, пені, інфляційних втрат та 3% річних. Доводи орендаря за зустрічним позовом спростовуються вищевикладеним і підстави для задоволення зустрічного позову з цих підстав відсутні, а посилання його на неправильне застосування судами пункта 3 рішення Київської обласної ради від 22.09.2022 № 274-13-VIII «Про особливості оренди майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області у період воєнного стану» за відсутності висновку Верховного Суду є таким, що не підтвердилися, оскільки з урахуванням того, що договір припинив свою дію у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, вказані положення не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

31. З урахуванням наведеного місцевий та апеляційний господарські суди з`ясували, що на виконання постанови Верховного Суду від 11.06.2025 у справі № 910/14916/23 07.07.2025 СП ТОВ «Оптимед» повернуло Комунальному некомерційному підприємству Київської обласної ради «Київська обласна клінічна лікарня» приміщення площею 236,4 кв.м, про що складено акт про повернення з оренди нерухомого окремого індивідуально визначеного майна, що належить комунальній власності.

32. Виходячи із таких обставин, Київська обласна рада стверджує, що використання СП ТОВ «Оптимед» нерухомого майна без належної правової підстави у період з 27.07.2020 до 07.07.2025 дає їй право на отримання передбаченої частиною другою статі 785 ЦК України неустойки у розмірі подвійної орендної плати, що у даному випадку становить 5 229 817,68 грн.

33. Відповідна позовна вимога і розглядалася господарськими судами у межах цієї справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

34. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

35. Дослідивши в межах вимог касаційної скарги наведені в ній доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга СП ТОВ «Оптимед» не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

36. Предметом судового розгляду у цій справі став позов орендодавця про стягнення з орендаря 5 229 817,68 грн передбаченої частиною другою статті 785 ЦК України неустойки.

37. Ухвалюючи судові рішення у цій справі, суди попередніх інстанцій виходили з того, що у відповідності до викладеного у постанові Верховного Суду від 11.06.2025 у справі № 910/14916/23 строк дії укладеного сторонами договору оренди від 01.08.2009 № 76/09 закінчився 27.07.2020. Водночас орендар повернув орендоване майно балансоутримувачу лише 07.07.2025, у зв`язку з чим орендодавець має право вимагати стягнення з нього неустойки у розмірі подвійної орендної плати за період з 27.07.2020 до 07.07.2025.

38. При цьому місцевий та апеляційний господарські суди встановили, що згідно з наданою відповідачем випискою банка з його рахунку, у період з 24.01.2020 до 26.11.2024 орендар загалом перерахував балансоутримувачу 4 078 946,78 грн. З матеріалів справи та пояснень сторін суди з`ясували, що: 10 000,00 грн сплачені відповідачем 24.01.2020 були зараховані в рахунок погашення заборгованості відповідача за 2019 рік; 632 499,04 грн відповідачем сплачені за оренду у період до 27.07.2020; останній платіж в розмірі 76 320,07 грн від 26.11.2024 було повернуто відповідачу, у зв`язку з закриттям банківського рахунку балансоутримувача.

39. Тож, згідно з висновками судів попередніх інстанцій, у спірний період з 27.07.2020 до 07.07.2025 балансоутримувачем в рахунок сплати орендної плати зараховано 3 360 127,67 грн (4 078 946,78 грн - (632 499,04 грн + 10 000,00 грн + 76 320,07 грн), і оскільки такі кошти сплачені СП ТОВ «Оптимед» після припинення договору, то вони підлягають врахуванню при визначенні розміру передбаченої частиною другою статті 785 ЦК України неустойки. Тому обґрунтованим розміром неустойки у даному випадку є 1 869 690,01 грн (5 229 817,68 грн нарахованої позивачем неустойки - 3 360 127,67 грн сплачених відповідачем за час фактичного користування орендованим майном).

40. Крім того, відмовляючи у задоволенні клопотання СП ТОВ «Оптимед» про зменшення розміру цієї неустойки, апеляційний господарський суд звернув увагу на доводи Київської обласної ради про те, що відповідач, знаходячись в орендному приміщенні з неукладеним договором у відповідності до вимог спеціального законодавства України у сфері орендних відносин комунального майна, здійснював господарську діяльність починаючи з березня 2022 до липня 2023, однак не здійснювало оплату орендної плати за період використання майна після закінчення договору, що передбачено пунктами 3.8, 5.8 договору, згідно банківської виписки у період з 24.01.2020 до 26.11.2024, яка надана відповідачем до відзиву. При цьому перші сплати коштів за користування майном відповідач почав здійснювати тільки після подачі позову до суду у справі № 910/14916/23, а саме, як вбачається з виписки руху по рахункам, 28.08.2023 (червень 2023) і до 26.11.2024 (за червень 2024), в тому розмірі, як сам вважав за необхідне, а не у відповідності до умов договору. Також після закінчення строку договору з 27.07.2020 до 07.07.2025 орендоване комунальне майно не було передано відповідачем у відповідності до умов договору та законодавства України, що позбавило позивача права в законний спосіб передати комунальне майно в оренду у відповідності до Закону України «Про оренду державного та комунального майна» на підставі основних принципів: законності, відкритості та змагальності, забезпечення конкурентних умов оренди, що забезпечило б стабільне надходження грошових коштів до обласного бюджету, а не в тому розмірі, яку сплачував відповідач згідно виписок з рахунку, що додані до відзиву.

41. З огляду на це, а також беручи до уваги предмет спору у справі № 910/10676/25, правовідносини, що склались між її сторонами, проміжок часу, протягом якого відповідач не повертав об`єкт оренди, та зважаючи на заявлений до стягнення розмір неустойки, суд апеляційної інстанції, з урахуванням принципів справедливості, добросовісності, розумності, виснував, що заявлена до стягнення неустойка, яка була розрахована судом першої інстанції в розмірі 1 869 690,01 грн є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем свого обов`язку з повернення орендованого майна, проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, узгоджується з нормами закону та є засобом недопущення використання неустойки ані як інструменту позивача для отримання безпідставних доходів, ані як способу відповідача уникнути відповідальності.

42. Верховний Суд погоджується з вищенаведеними висновками судів попередніх інстанцій та, відхиляючи протилежні за своїм змістом доводи касаційної скарги СП ТОВ «Оптимед», зазначає таке.

43. За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк (стаття 759 ЦК України).

44. Згідно із частиною першою статтею 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

45. Обов`язки наймача у разі припинення договору найму визначені у статті 785 ЦК України.

46. Частиною першою цієї статті передбачено, що в разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

47. Водночас за змістом частини другої названої статті, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

48. Як унормовано у частині третій статті 759 ЦК України, особливості найму (оренди) державного і комунального майна встановлюються Законом України «Про оренду державного та комунального майна».

49. Правові наслідки припинення договору оренди державного та комунального майна врегульованого у статті 25 Законом України «Про оренду державного та комунального майна».

50. Невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі після спливу строку дії договору оренди свідчить про неправомірність користування майном, яке було передане в найм (оренду), а тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних (договірних) правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 ЦК України (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19, постанови Верховного Суду від 10.05.2023 у справі № 910/11692/20, від 11.07.2023 у справі № 916/1307/22, від 31.08.2021 у справі № 914/1050/20, від 27.08.2024 у справі № 924/177/24).

51. Невиконання наймачем передбаченого частиною першою статті 785 ЦК України обов`язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі (у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі) у разі припинення договору є порушенням умов договору, що породжує у наймодавця право на застосування до наймача відповідно до частини другої статті 785 ЦК України такої форми майнової відповідальності, як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (постанови Верховного Суду від 19.07.2023 у справі № 924/746/22, від 19.10.2021 у справі № 922/4268/20).

52. У контексті порушених у касаційній скарзі СП ТОВ «Оптимед» питань слід зауважити, що згідно з усталеною та послідовною практикою Верховного Суду у застосуванні положень частини другої статті 785 ЦК України суд повинен дослідити та встановити обставини щодо наявності вини орендаря у неповерненні об`єкта оренди та наявності можливості у орендаря виконати свій обов`язок щодо його повернення. При здійсненні оцінки правомірності заявлених вимог про стягнення неустойки в порядку, передбаченому частиною другою статті 785 ЦК України, обов`язковим для суду є врахування обставин невиконання орендарем зобов`язання щодо неповернення майна в контексті його добросовісної поведінки, як контрагента за договором оренди та її впливу на обставини неповернення майна орендодавцеві зі спливом строку дії орендних правовідносин.

53. За змістом частин першої, другої статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

54. Тому для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 ЦК України, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання, відповідно до вимог статті 614 цього Кодексу. При цьому для застосування відповідальності, передбаченої наведеною нормою, важливим є встановлення наявності в орендаря можливості передати майно, що було предметом оренди, та умисного невиконання ним цього обов`язку.

55. Схожий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 30.08.2019 у справі № 910/13695/18.

56. Також у своїх постановах Верховний Суд неодноразово зазначав, що обставини вчинення орендарем дій із повернення орендованого майна та відсутність у нього умислу на ухилення від повернення об`єкта оренди виключають можливість застосування орендодавцем до орендаря відповідальності у вигляді неустойки в порядку частини другої статті 785 ЦК України.

57. Така правова позиція суду касаційної інстанції є сталою та послідовною і наведена у тому числі й у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.12.2019 у справі №910/20370/17, на яку посилається скаржник у поданій касаційній скарзі.

58. У зазначеній постанові об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду серед іншого виснувала, що до предмета доказування при вирішенні спорів щодо стягнення неустойки в порядку, передбаченому частиною другою статті 785 ЦК України, як подвійної плати за користування орендованим майном після спливу строку дії договору оренди або його розірвання належать обставини, пов`язані з невжиттям орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин, за відсутності умов, які б перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк; умисним ухиленням орендаря від обов`язку щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди; утриманням орендованого майна у володінні орендаря та перешкоджанням орендарем у доступі орендодавця до належного йому об`єкта оренди; відсутністю з боку орендодавця бездіяльності та невчиненням ним дій, спрямованих на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно від орендаря та оформити повернення наймачем орендованого майна.

59. Крім того, у цій постанові об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вказала на необхідність встановлення судами попередніх інстанцій, зокрема, того, чи спростовано відповідачем-орендарем належними та достатніми доказами відсутність його вини у простроченні повернення орендованого майна позивачу-орендодавцю за наслідком розірвання договору оренди.

60. У справі ж, що переглядається (№ 910/10676/25), місцевий та апеляційний господарські суди встановили, що орендар звернувся до орендодавця з листом у якому повідомив, що змушений з 01.09.2018 припинити виконання договору та звільнити орендовані приміщення. Однак, у встановленому договором порядку (пункти 2.4, 2.5) повернув лише частину орендованого майна балансоутримувачу. При цьому, як зазначено у постанові Верховного Суду від 11.06.2025 у справі № 910/14916/23, укладений сторонами договір оренди припинив свою дію з 27.07.2020. Незважаючи на це, СП ТОВ «Оптимед» повернуло Комунальному некомерційному підприємству Київській обласної ради «Київська обласна клінічна лікарня» приміщення площею 236,4 кв.м лише 07.07.2025 (на виконання судових рішень у справі № 910/14916/23), про що складено акт про повернення відповідного нерухомого майна з оренди.

61. За висновками апеляційного господарського суду доказів на підтвердження відсутності вини в несвоєчасному поверненні предмета оренди до матеріалів справи не надано, що свідчить про можливість застосування до орендаря наслідків, передбачених частиною другою статті 785 ЦК України.

62. Такий висновок цілком відповідає вищенаведеній вказівці об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, про яку йдеться у пункті 59 цієї постанови.

63. Отже, наведене у оскаржуваних судових рішеннях (зокрема, постанові апеляційного господарського суд) щодо вини орендаря не суперечить висновкам, викладеним у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.12.2019 у справі № 910/20370/17 (та заразом і у постановах Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 925/297/19, від 01.02.2022 у справі № 908/1627/19), на які посилається скаржник, а ґрунтується насамперед на встановлених обставинах справи № 910/10676/25 стосовно цього.

64. Водночас у даному контексті урахуванню підлягає і те, що виконання орендарем свого обов`язку з повернення об`єкта оренди, передбаченого частиною першою статті 785 ЦК України, не змінює того, що саме орендар має запропонувати прийняття свого обов`язку перед орендодавцем і тільки після вчинення орендарем дій з такого виконання в орендодавця виникає обов`язок з прийняття об`єкта оренди, що узгоджується з вимогами статей 526, 527, 612, 613 ЦК України. Тобто виконання орендарем зобов`язання (вчинення певних дій з повернення майна в належному стані) хронологічно має передувати можливості прийняття такого виконання орендодавцем.

65. Аналогічний висновок наведено у постанові Верховного Суду від 26.06.2025 у справі № 910/8009/24.

66. Натомість із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи № 910/10676/25 не вбачається, що СП ТОВ «Оптимед» зверталося до орендодавця або балансоутримувача задля повернення орендованого майна у період з 27.07.2020 до 07.07.2025, чи вказувало на причини, які завадили йому звернутися до орендодавця з метою повернення орендованого майна або ж про обставини відмови орендодавця/балансоутримувача від прийняття відповідного майна з оренди.

67. Стверджуване скаржником помилкове уявлення орендаря щодо обставин продовження строку дії договору оренди від 01.08.2009 № 76/09 не може бути підставою правомірного не виконання ним встановленого частиною першою статті 785 ЦК України обов`язку та звільнення його від наслідків передбачених частиною другою цієї статті.

68. З урахуванням наведеного, посилання відповідача на висновки викладені у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.12.2019 у справі № 910/20370/17, постановах Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 925/297/19 та від 01.02.2022 у справі № 908/1627/19 не спростовують правильності здійсненого місцевим та апеляційним господарськими судами правозастосування за обставин цієї справи, а тому відхиляються Верховним Судом.

69. З аналогічних мотивів не можуть бути прийнятими і аргументи скаржника, обґрунтовані зверненням до висновків, викладених у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19, постановах Верховного Суду від 09.09.2019 у справі № 910/16362/18 та від 24.09.2020 у справі № 922/2665/17 також щодо застосування статті 614, частини другої статті 785 ЦК України у контексті обстави, що підлягають доказуванню у справах з таким спорами.

70. Цитування фрагментів із наведених постанов, у яких зазначено, що підлягає встановленню у справах з відповідними предметами та підставами позовів не свідчить про неправильне застосування місцевим та апеляційним господарськими вказаних правових норм при вирішенні спору у цій справі, з огляду на встановлені ними фактичних обставин, про які йдеться, зокрема, у пунктах 60, 61 цієї постанови.

71. Крім того, фактично-доказова база (тобто обставини справ та зібрані докази) у справі, що переглядається, та у справах № 910/11131/19, № 910/16362/18, № 922/2665/17 є різною, що і спричинило відмінності у судових рішеннях за результатами їх вирішення.

72. Однак, посилатися на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням правової норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, що мають юридичне значення, помилково.

73. Неузгодженості ж висновків судів попередніх інстанцій саме щодо застосування певних правових норм (статті 614, частини другої статті 785 ЦК України) із висновками Верховний Суд не вбачає.

74. Таким чином, у цій частині аргументи касаційної скарги СП ТОВ «Оптимед» не підтвердилися.

75. Ухвалюючи оскаржувану постанову, Північний апеляційний господарський суд також виходив і з відсутність підстав для зменшення стягнутого судом першої інстанції розміру неустойки.

76. Скаржник не погоджується із цим та зазначає про неправильне застосування судом статті 551 ЦК України через неврахування висновків Верховного Суду щодо її застосування, викладених у постановах від 07.04.2026 у справі № 908/1010/24, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, стосовно обставин, які підлягають доказуванню у такому випадку.

77. Щодо цього Верховний Суд вбачає за необхідне зауважити, що зменшення розміру неустойки залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. За відсутності в законі переліку виняткових обставин та врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), з дотриманням правил статей 86, 210 ГПК України на власний розсуд та за своїм внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність/відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення і його конкретний розмір.

78. Питання про зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує на підставі статті 551 ЦК України, статті 233 ГК України та відповідно до статей 86, 210 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу; встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин; умови конкретних правовідносин; наявність/відсутність наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення такої дії (постанови Верховного Суду від 05.09.2023 у справі №907/583/22, від 28.11.2023 у справі №916/1504/22, від 03.12.2024 у справі №904/872/24, від 03.12.2024 у справі №909/321/24).

79. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 зазначив, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є різними, оскільки щоразу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватися з положеннями статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, а також досліджуватися й оцінюватися судом у порядку статей 86, 210, 237 ГПК України.

80. Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки, покладається на особу, яка подає відповідне клопотання (постанови Верховного Суду від 09.04.2024 у справі № 908/145/23, від 13.03.2024 у справі № 904/5899/21, від 21.02.2024 у справі № 922/3438/23).

81. Ураховуючи вищенаведену усталену та послідовну судову практику щодо застосування статті 551 ЦК України, Верховний Суд не вбачає у цьому разі порушення судом апеляційної інстанції наданої йому дискреції при вирішенні питання про зменшення розміру неустойки (як і не вбачає порушення певних процесуальних норм щодо дослідження доказів), позаяк ним були встановлені та оцінені обставини щодо поведінки сторін справи № 910/10676/25, про які йдеться у пунктах 40-41 цієї постанови. До переоцінки ж цих обставин Верховний Суд вдаватися не може в силу імперативної вимоги частини другої статті 300 ГПК України.

82. Тож відповідні доводи скаржника відхиляються Верховним Судом, оскільки не підтверджують неправильного застосування судом апеляційної інстанції статті 551 ЦК України.

83. З огляду на все викладене, підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, у даному випадку не підтвердилася під час касаційного провадження, оскільки викладені в оскаржуваних судових рішеннях висновки не суперечать висновкам Верховного Суду щодо застосування правових норм, на які посилається відповідач у касаційній скарзі (у тому числі і тим, посилання на які містяться у процитованих скаржником фрагментах постанов суду касаційної інстанції).

84. В свою чергу щодо доводів касаційної скарги, якими обґрунтовано передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України підставу касаційного оскарження, тобто щодо тверджень скаржника про відсутність висновку Верховного Суду про застосування частини першої статті 601 ЦК України у подібних правовідносинах, а також його посилань на постанову об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19 у контексті відсутності у даному випадку підстав для здійснення взаємозаліку вимог (зарахування зустрічних однорідних вимог) сторін, Верховний Суд вбачає, що суди попередніх інстанцій такого зарахування не здійснювали і статтю 601 ЦК України до врегулювання спірних у цій справі правовідносин не застосовували, дійшовши натомість висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні частини заявлених позовних вимог, ураховуючи здійснені відповідачем платежі протягом спірного періоду. Тому відповідні доводи касаційної скарги є неприйнятними.

85. Крім того, у касаційній скарзі відповідач не зазначає, який саме висновок щодо застосування відповідної правової норми у подібних правовідносинах слід сформулювати, а суть наведених ним аргументів фактично зводиться до того, що підстави для застосування статті 601 ЦК України у даному випадку відсутні, проте, як вже зазначено, відповідна норма місцевим та апеляційним господарськими судами при вирішенні спору у цій справі застосована і не була.

86. Таким чином, передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України підстава касаційного оскарження так само не знайшла свого підтвердження за відсутності її належного обґрунтування.

87. Водночас аналіз змісту пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України свідчить про те, підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

88. З наведеного слідує, що достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у вигляді не належного дослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з підтвердженим обґрунтуванням скаржника заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

89. Тому недостатніми є доводи СП ТОВ «Оптимед» про неналежне дослідження доказів (зокрема, щодо встановлення вини орендаря, щодо наявності підстав для зменшення стягнутого з нього розміру неустойки, тощо), з урахуванням не підтвердження підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України.

90. До того ж задля дослідження відповідних аргументів позивача (у тому числі надання відповіді на питання, про які йдеться у пункті 14 цієї постанови та дослідження перевірених судами розрахунків розміру заявленої до стягнення/стягнутої судом першої інстанції неустойки) Верховному Суду слід було б вдатися до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин цієї справи, що у відповідності до вимог вже згадуваної частини другої статті 300 ГПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

91. Заразом, беручи до уваги наведене у пунктах 37-41 цієї постанови, ураховуючи висновки, викладені у постанові суду касаційної інстанції від 11.06.2025 у справі № 910/14916/23, та зважаючи на мотиви відхилення аргументів відповідача, якими обґрунтовано передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України підставу касаційного оскарження, Верховний Суд неповноти встановлення судами попередніх інстанцій обставин цієї справи, що мають значення для її вирішення, чи порушення ними певних процесуальних норм при дослідженні доказів не вбачає.

92. Сама по собі незгода СП ТОВ «Оптимед» з наданою місцевим та апеляційним господарськими судами оцінкою обставин справи на підставі наявних доказів, як і в результаті його незгода із ухваленими ними судовими рішеннями, не може бути підставою для їх зміни чи скасування за умов не підтвердження доводами касаційної скарги визначених у процесуальному законі підстав касаційного оскарження.

93. Наведені ж СП ТОВ «Оптимед» у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України, не підтвердилися, що виключає зміну чи скасування оскаржуваних судових рішень з цих підстави.

94. Інші аргументи, твердження та заперечення скаржника не охоплюються визначеними ним підставами касаційного оскарження, підставами відкриття касаційного провадження у цій справі не слугували, а тому не досліджуються та не оцінюються Верховним Судом.

95. Скаржнику надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникли при касаційному перегляді, а інші доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують наведених у цій постанові висновків, як і не обґрунтовують неправильності здійсненого судами попередніх інстанцій правозастосування, з урахуванням встановлених ним фактичних обставин справи, що переглядається.

96. Доводи відзиву Київська обласна рада на касаційну скаргу відповідача ураховуються Верховним Судом у тій мірі, що узгоджується із викладеним у цій постанові.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

97. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

98. Згідно із статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

99. Отже, зважаючи на те, що наведені скаржником у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження не знайшли свого підтвердження під час здійснення касаційного провадження, касаційна скарга СП ТОВ «Оптимед» задоволенню не підлягає, а оскаржувані постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2026 та рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2025 у справі № 910/10676/25 слід залишити без змін.

Розподіл судових витрат

100. Оскільки Суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін судові рішення, що оскаржувались, відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Спільного українсько-британського підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптимед» залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2026 і рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2025 у справі № 910/10676/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил