Рішення від 20 жовтня 2026 р. у справі №489/3717/26 — Інгульський районний суд міста Миколаєва

справа № 489/3717/26 провадження №2/489/2341/26

РІШЕННЯ

Іменем України

21 жовтня 2026 року м. Миколаїв

Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Коваленка І.В.,

за участю секретаря судового засідання Лупової Є.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,

встановив:

В травні 2026 року позивач звернувся до суду з позовом в якому просить визнати за ним право власності на 1/2 частку у спільній сумісній власності земельної ділянки площею 0,0394 га (кадастровий номер 4810136900:02:038:008), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог вказав, що він є власником 1/2 частки житлового будинку з господарськими та побутовими спорудами і прибудовами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, має частку у спільній сумісній власності на земельну ділянку площею 0,0394 га (кадастровий номер 4810136900:02:038:008), яка розташована за вищевказаною адресою. Іншим власником 1/2 частки вказаного житлового будинку та співвласником у спільній сумісній власності на спірну земельну ділянку є його рідний дядько – ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, але за життя він склав заповіт, яким на випадок своєї смерті, заповів позивачу все належне йому майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що на день смерті буде йому належати і на що він за законом матиме право.

Після смерті ОСОБА_2 він звернувся до приватного нотаріуса Миколаївського міського округу Грудницької І.М. із заявою про прийняття спадщина за заповітом. Померлий інших спадкоємців на обов`язкову частку у спадщині не має. Постановою приватного нотаріусу від 21.04.2026 позивачу було повторно відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частку в справі спільної сумісної власності на спірну земельну ділянку. Підставою для відмови у вчиненні нотаріальної дії стала відсутність визначення розміру часток у спільній сумісній власності. За такого, він вимушений звернутись до суду з цим позовом.

Ухвалою Інгульського районного суду міста Миколаєва від 05.05.2026 вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в порядку загального позовного провадження, справу призначено до розгляду в підготовчому судовому засіданні та у приватного нотаріуса Миколаївського міського округу Грудницької Ірини Миколаївни належним чином завірені копії матеріалів спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Інгульського районного суду міста Миколаєва від 30.06.2026 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті та повторно витребувано у приватного нотаріуса Миколаївського міського округу Грудницької Ірини Миколаївни належним чином завірені копії матеріалів спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ..

У судове засідання, призначене на 22.09.2026, сторони не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялись судом у встановленому законом порядку.

Позивач надав до суду письмову заяву в якій просить розгляд справи провести за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник Миколаївської міської ради 25.052.2026 надала до суду відзив на позовну заяву якій просить розгляд справи провести за її відсутності за наявними в матеріалах справи документами, та винести рішення по справі відповідно до чинного законодавства України. Додатково зазначила, що за інформацією, наданою Департаментом архітектури та містобудування Миколаївської міської ради на підставі Миколаївської міської ради від 09.11.2007 №17/46 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надано у спільну сумісну власність земельну ділянку площею 394 кв.м. для обслуговування індивідуального житлового будинку і господарських споруд по АДРЕСА_1 .

Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виходячи з вимог частини п`ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Суд, дослідивши матеріали справи і оцінивши наявні в ній докази, дійшов наступного.

Як встановлено судом, 1/2 частка житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 , що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №2576799 від 15.01.2004, та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, інформаційна довідка №475789822 від 05.05.2026.

Інша 1/2 частка житлового будинку, розташованого за вищевказаною адресою належала на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло, посвідченим 01.11.1999 Управлінням майном комунальної власності Миколаївської міської ради.

Згідно із Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №916695, виданим Миколаївською міською радою 13.02.2008, земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 , та ОСОБА_2 . Цільове призначення (використання) земельної ділянки – для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Вказані обставини також підтверджують витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №257645022 та №257621464 від 21.05.2021.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис №2082, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з копією заповіту від 24.11.2010, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Ягужинською К.Т. та зареєстрованого в реєстрі за №4761, ОСОБА_2 на випадок своєї смерті зробив таке розпорядження: все належне йому майно, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що на день смерті буде йому належати і на що він за законом буде мати право, заповів ОСОБА_1 .

Судом досліджено копію спадкової справи №73/2025 до спадщини померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , заведену приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Грудницькою Іриною Миколаївною.

З матеріалів спадкової справи слідує, що позивач подав заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 у встановленому законом порядку та встановлені строки, що свідчить про прийняття ним спадщини.

Постановою приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Грудницької І.М. від 21.04.2026 позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частку в праві спільної сумісної власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , через те, що частки співвласників вказаної земельної ділянки не визначені.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України - кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Стаття 1223 ЦК України зазначає, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (частина третя статті 1268 ЦК України). Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини (частини перша статті 1269 ЦК України).

Відповідно до статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно зі статтею 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до статті 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розгляду у позовному провадженні.

Відповідно до пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05. 2008 за №7 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 ЦК України. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є в тому числі і визнання права.

Згідно із статтею 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до статті 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Згідно з частиною другою статті 372 ЦК України при поділі майна, що є у спільній сумісній власності, вважається що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Згідно з частиною другою статті 370 ЦК України у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Відповідно до вимог статті 78 ЗК України, право власності на землю-це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

За приписами частини дев`ятої статті 79-1 ЗК України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Відповідно до частини першої статті 86 ЗК України, земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Як встановлено судом вище, позивач та спадкодавець ОСОБА_2 є співвласниками на праві спільної сумісної власності земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

З огляду на приписи частини другої статті 370 ЦК України суд виходить з того, що у разі смерті співвласника земельної ділянки частки кожного із співвласників у праві спільної власності є рівними, якщо не було встановлено договором між ними. Частка померлого співвласника не може бути змінена за рішенням суду.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини, виходячи з того, що позивач протягом встановленого законом строку прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 , однак існують перешкоди в оформленні його права на спадкування нерухомого майна в нотаріальному порядку, і останній не має іншої можливості захистити своє право інакше, як шляхом звернення до суду з цими вимогами, суд вважає, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статями 4, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,0394 га (кадастровий номер: 4810136900:02:038:0008), яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

позивач – ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідач – Миколаївська міська рада, ЄДРПОУ 26565573, місцезнаходження: м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20;

Повний текст судового рішення складено 21.10.2026.

Суддя І.В.Коваленко