Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №489/4608/25 — Інгульський районний суд міста Миколаєва

Справа № 489/4608/25

Номер провадження 2/489/220/26

РІШЕННЯ

Іменем України

07 жовтня 2026 року місто Миколаїв

Інгульський районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого судді Кокорєва В. В.,

за участі секретаря судового засідання Ковальової С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 10 Інгульського районного суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до ОСОБА_2 (далі - відповідач), третя особа - виконавчий комітет Миколаївської міської ради як орган опіки та піклування про визначення місця проживання дитини

встановив

У червні 2025 року представник позивача звернувся до суду з позовом до відповідача про визначення місця проживання дитини. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з ОСОБА_2 вони проживали однією сім`єю як чоловік та жінка, шлюб не реєстрували, мають спільного сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Мати дитини, ОСОБА_2 , з дитинства має лише 6 % зору на одне око, інвалід І групи. Довідкою до акту огляду МСЕК № 546029 від 03.11.2017 р. спеціалізованою кардіо-офтальмологічною медико соціальною експертною комісією ОСОБА_2 надана перша група інвалідності за її офтольмологічним захворюванням. З самого народження дитини позивач активно приймав участь в догляді за сином, приводив його на кожний огляд до лікаря, на вакцинації, оскільки розумів, що відповідач не може самостійно здійснювати належний догляд за сином, тому надавав і їй, і дитині всю необхідну допомогу. Відповідачка, діючи легковажно та безвідповідально, розуміючи, що через свою хворобу, не має змоги повноцінно доглядати за спільним чотиримісячним сином, в односторонньому порядку забрала дитину та виїхала до м. Миколаєва.

Таким чином, станом на сьогоднішній день між позивачем та відповідачем склався спір з приводу місця проживання нашого сина, який неможливо вирішити без звернення до суду. Вважає, що в інтересах дитини було б те, щоб син проживав саме з батьком, оскільки його мати, Відповідачка ОСОБА_2 , фізично не має можливості здійснювати елементарний догляд за дитиною, безвідповідально ставиться до своїх обов`язків по догляду за дитиною, тобто залишення дитини з матір`ю перш за все створить небезпеку для здоров`я та життя дитини, що є недопустимим в будь-якому разі.

З цих підстав просив суд визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити.

Відповідач та його представник в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували, надали відзив, в якому вказали, що за весь період вагітності відповідача, позивач не надав їй ніякої допомоги, за допомогою вона зверталась до сестри ОСОБА_4 . Після народження дитини, позивач всю документацію оформлював сам, без погодження з нею. Згодом позивач почав зловживати алкогольними напоями, ображати і бити її. Хоча вона має поганий зір з народження, з дитиною вона справляється добре. До того ж їй допомагають з дитиною сестра разом з чоловіком. За півроку її проживання разом з дитиною, позивач жодного разу не приїхав до дитини, не надавав допомоги. Окрім того, позивач не працює, не має постійного доходу, має проблеми з алкогольною залежністю, тому йому не може бути передана дитина.

Позивачем надано відповідь на відзив, в якій вказав, що враховуючи інвалідність ОСОБА_2 , новонароджену дитину реєстрували в присутності свідків, за згодою матері дитини. Відповідачці це достеменно відомо. Що стосується оформлення догляду ОСОБА_1 над дитиною та над ОСОБА_2 , це відбувалося за згодою відповідача. Вся документація була оформлена за згодою ОСОБА_2 . Неодноразово Відповідачка годувала новонародженого сина кислою сумішшю, тому ОСОБА_1 змушений був зробити їй зауваження та провести розмову з Відповідачкою з метою більш відповідального ставлення останньої до своїх обов`язків. Проте, з невідомих причин, Відповідачка викликала поліцію й оговорила ОСОБА_1 , що нібито він вчиняє над нею психологічне насильство, погрожує їй та ображає. Але, на жаль, вказана ситуація стала приводом для того, Відповідачка, діючи легковажно та безвідповідально, розуміючи, що через свою хворобу, не має змоги повноцінно доглядати за новонародженою дитиною, в односторонньому порядку забрала дитину та виїхала до м. Миколаєва. Позивач не зловживає спиртними напоями. На обліку не перебуває. Судимості не має.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, просив розглядати справу без його участі.

Дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини та відповідні правовідносини.

ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується Актовим записом про народження №20.

Відповідно до Акту обстеження житлово-побутових умов проживання сім`ї від 21.03.2025 проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 , умови проживання нормальні, є запас продуктів, є все необхідне. Під час обстеження всі члени родини були вдома. Чоловік ОСОБА_1 не визнав свою провину, заперечував, що вдарив дружину. Зі слів інших - він вдарив дружину зранку та виганяв її з квартири без дитини. Така ситуація була не один раз.

Відповідно до протоколу №4 Березнегуватської селищної ради від 03.03.2025 визнано, що ОСОБА_2 потребує надання соціальних послуг з догляду.

Згідно з листом КНП "Березнегуватський центр первинної медико-санітарної допомоги"Березнегуватської селищної ради від 26.05.2025 ОСОБА_1 кілька разів звертався до лікаря-педіатра КНП "Березнегуватський центр первинної медико-санітарної допомоги" зі своїм сином, ОСОБА_3 , з приводу загального огляду новонародженої дитини та її вакцинації: 29.01.2025, 21.02.2025 та 20.03.2025.

Відповідно до довідки №152/04-06 від 13.05.2025 ОСОБА_1 перебуває на обліку у відділі соціальної підтримки населення Баштанської районної військової адміністрації Миколаївської області та отримує допомогу при народженні дитини на сина ОСОБА_3 .

Позивачем надано також постанову Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 07.04.2025 у справі №470/207/25 провадження у справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-2 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

ОСОБА_1 зі слів сусідів за період проживання проявив себе як відповідальна особа, самокритичний, визнає власні упущення. Скарг від мешканців будинку про порушення громадського порядку не надходило (характеристика від 19.05.2025).

ОСОБА_2 має першу групу інвалідності (довідка до акту огляду медико-соціальною експертною комісією №546029).

ОСОБА_2 надала суду копію довідки про наявність заборгованості ОСОБА_1 станом на 02.03.2026 зі сплати аліментів.

Згідно з довідкою військової частини № НОМЕР_1 від 22.06.2026 ОСОБА_1 перебуває на військовій службі з 19.06.2026 по теперішній час.

Відповідно до висновку Виконавчого комітету ММР від 17.12.2025, виходячи з інтересів дитини, керуючись ст. ст. 19, 150, 155 СКУ, орган опіки та піклування виконкому ММР вважає за недоцільне визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 з батьком.

Конвенцією про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованою Постановою ВР № 789-XII від 27.02.91передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

У постанові Верховного Суду складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року в справі №377/128/18 зазначено, що тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 487/2001/19-ц від 28.12.2020 вирішуючи спір, суд має віддати перевагу тому з батьків, який може забезпечити більш сприятливі умови виховання дитини. Важливим критерієм є моральні якості матері та батька як вихователів. Моральними якостями, які можуть негативно вплинути на виховання дитини, є, зокрема, зловживання спиртними напоями, невиконання батьківських обов`язків, притягнення до судової чи адміністративної відповідальності.

У параграфі 54 рішення «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, ЄСПЛ зазначив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема,стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободне надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права і практики ЄСПЛ дає підстави для висновку про те, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини (враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо) та балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини й обов`язком батьків діяти в її інтересах.

У частинах четвертій та п`ятій статті 19 СК України передбачено, що при розгляді судом спорів щодо визначення місця проживання дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Водночас у частині шостій вказаної статті зазначено, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Суд враховує, що чинним законодавством передбачено, що спір між батьками вирішується судом, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина.

Суд враховує також інвалідність відповідача та заперечення ОСОБА_1 щодо відсутності змоги у матері належного утримання дитини, та зазначає таке.

Керівні принципи Комітету міністрів Ради Європи щодо правосуддя, дружнього до дітей прийняті Комітетом міністрів Ради Європи 17 листопада 2010 (пояснювальна записка). Пункт 36 у всіх справах, пов`язаних з дітьми, першочергова увага повинна надаватися найкращим інтересам дитини. Оцінка ситуації має бути зроблена точно. Ці керівні принципи сприяють розвитку міждисциплінарних методів оцінки кращих інтересів дитини, визнаючи, що це є складним процесом. Ця оцінка стає ще складнішою, якщо ці інтереси повинні бути збалансовані з інтересами інших зацікавлених сторін, таких як інші діти, батьки. Це має бути зроблено професійно, в кожному конкретному випадку на індивідуальній основі. Пункт 37 Найкращі інтереси дитини завжди повинні розглядатися в поєднанні з іншими правами дітей, наприклад, правом бути почутою, правом на захист від насильства, правом не бути розлученою з батьками. Комплексний підхід має бути правилом.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди, насамперед, мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Дійсно, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 має вроджену хворобу очей та внаслідок цього інвалідність першої групи.

Вирішуючи в даному випадку спір про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , враховуючи той факт, що дитині станом на час розгляду справи судом виповнився лише півтора роки, суд приходить до висновку, що в даному випадку розлучати дитину з матір`ю не відповідатиме інтересам самої дитини.

В такому маленькому віці зв`язок дитини з матір`ю має дуже важливе значення для дитини. Розірвання цього зв`язку у віці до 2-3 років може негативно позначитися на психо-емоційному стані дитини.

Залишення на теперішній час місця проживання малолітньої дитини з матір`ю максимально відповідатиме найкращим інтересам самої дитини, сприятиме повноцінному її вихованню та розвитку у звичному для неї середовищі.

Сама по собі наявність інвалідності у матері не є безумовною підставою для автоматичного визначення місця проживання дитини з батьком.

Суд наголошує, що в даному випадку батько не позбавляється права та можливості особистого спілкування з дитиною. Право на спілкування з дитиною мають і бабуся з дідусем.

Суд враховує висновок органу опіки та піклування, доводи сторін та приходить до висновку, що позивачем не наведено обставин, які б свідчили про те, що визначення місця проживання дитини з ним а не з відповідачем відповідатиме найкращим інтересам дитини, а тому в задоволенні позову належить відмовити.

У разі зміни обставин у відносинах сторін спору, а в першу чергу, відносин між батьками, визначене у цій справі місце проживання дитини може бути змінено як за згодою батьків, так і в судовому порядку.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.2-13,259,263-268 ЦПК України, суд

вирішив

В задоволенні позову відмовити.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .

Третя особа: Виконавчий комітет Миколаївської міської ради, як орган опіки та піклування, код ЄДРПОУ 04056612 , адреса: 54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі оголошення лише вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи - з моменту складення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 16.10.2026.

Суддя В. В. Кокорєв