Рішення від 20 жовтня 2026 р. у справі №487/2787/26 — Заводський районний суд м. Миколаєва

Суд: Заводський районний суд м. Миколаєва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: надання послуг

Дата: 20 жовтня 2026 р.

Справа: №487/2787/26

Суддя: Притуляк І. О.

Справа № 487/2787/26

Провадження № 2/487/2341/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2026 року м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва в складі головуючого судді Притуляк І.О., за участю секретаря судового засідання Янковець Г.А., представника позивача Волченко Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Миколаєва в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за спожиті послуги з постачання теплової енергії

ВСТАНОВИВ:

14.04.2026 року представник позивача ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» звернулася до суду з позовною заявою, в якій просила стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 заборгованість за послуги з постачання теплової енергії в сумі 16113,49 грн. та 1128,69 грн. – абонентське обслуговування. Також просила стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 3328,40 грн.

В обґрунтування заявленої вимоги зазначив, що ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» здійснювало постачання теплової енергії до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , в період з 2021 року по 2024 рік, що підтверджується рішеннями виконавчого комітету Миколаївської міської ради про початок опалювальних періодів 2021-2022 рр., 2022-2023 рр., 2023-2024 рр., про закінчення опалювальних сезонів 2021-2022 рр., 2022-2023 рр., 2023-2024 рр., а також наказами ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» про початок опалювальних періодів 2021-2022 рр., 2022-2023 рр., 2023-2024 рр., про закінчення опалювальних сезонів 2021-2022 рр., 2022-2023 рр., 2023-2024 рр., прийнятих на підставі рішень виконавчого комітету Миколаївської міської ради.

Відповідач ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_2 ., а відповідач ОСОБА_4 у період заявлених вимог була зареєстрованою особою за вказаною адресою, однак вони свої зобов`язання щодо оплати спожитої теплової енергії належним чином не виконали, що завдало позивачу матеріальну шкоду та стало підставою для звернення до суду з позовом.

Ухвалою суду від 14.05.2026 року позовну заяву ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиті послуги з постачання теплової енергії було прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Цією ж ухвалою у відкритті провадження за позовною заявою ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» до ОСОБА_4 про стягнення боргу за спожиті послуги з постачання теплової енергії відмовлено, оскільки справа у даній частині не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, у зв`язку із смертю останньої до звернення позивача із позовом.

28.05.2026 року шляхом формування у системі «Електронний суд» відповідач ОСОБА_1 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначав, що він набув право власності на частку вказаної квартири в порядку спадкування за заповітом лише 29.06.2023 року. До 29.06.2023 року він не мав жодних майнових чи реєстраційних прав на це житло, не був у ньому зареєстрований та фактично там не проживав. Таким чином, вимоги позивача до нього щодо оплати послуг, наданих до 29.06.2023 року, є повністю безпідставними та незаконними, оскільки він не був споживачем чи власником у розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Крім того, йому належить лише 1/2 частка вказаного майна. Іншими співвласниками квартири є ОСОБА_3 (власник 1/4 частки) та ОСОБА_2 (власниця 1/4 частки). Стягнення з нього 100% суми заборгованості за весь об`єкт є незаконним, оскільки він за законом не може нести відповідальність за частки інших співвласників, які навіть не залучені позивачем до участі у справі.

Також, позовна заява подана до суду 14.04.2026 року. Відповідно до ст.257 ЦК України та з урахуванням норм Закону України від 14.05.2025 року №4434-IX «Про внесення змін до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення обчислення строків позовної давності» (який набрав чинності 04.09.2025р. та повністю відновив перебіг строків). Будь-які вимоги щодо нарахувань, проведених до 14.04.2023 року, заявлені поза межами трирічного строку позовної давності. За доданими Позивачем розрахунками, сума нарахувань за межами позовної давності (з 01.11.2021р. по 14.04.2023р.) становить 8320,05 грн.

У зв`язку із цим ОСОБА_1 просив: відмовити повністю ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» у задоволенні позовних вимог до нього про стягнення заборгованості за період з 01.11.2021 року по 29.06.2023 року (до моменту набуття права власності відповідачем на частку в майні); застосувати наслідки спливу строку позовної давності до позовних вимог за період з 01.11.2021 року по 14.04.2023 року у загальному розмірі 8320,05 грн. та відмовити у їх задоволенні, у задоволенні решти позовних вимог за період з 29.06.2023 року по 31.10.2024 року – відмовити в частині 1/2 від суми нарахувань, оскільки він. є співвласником лише половини (1/2) житлового приміщення і не несе відповідальності за утримання часток інших співвласників.

02.06.2026 року шляхом формування у системі «Електронний суд» представник відповідача Волченко Д.В. подав до суду відповідь на відзив, в якому зазначав, що право власності на 1/2 частку зазначеної квартири було отримано відповідачем у порядку спадкування. До складу спадщини входить обов`язок зі сплати заборгованості за житлово-комунальні послуги, яка виникла за життя спадкодавця та залишилася непогашеною на момент відкриття спадщини. Отже разом із прийняттям спадщини та набуттям права власності на квартиру до нього перейшов обов`язок щодо погашення заборгованості за послуги з теплопостачання.

Щодо спливу позовної давності зазначав, що 04.09.2025 року в Україні відновлено перебіг строків позовної давності, який був призупинений з 12.03.2020 року через пандемію COVID-19, а згодом – через воєнний стан. За такого, вимоги Позивача про стягнення заборгованості з Відповідача за спожиті послуги з постачання теплової енергії та відповідно похідні про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, є такими, що заявлені у межах строку позовної давності.

05.06.2026 року шляхом формування у системі «Електронний суд» відповідач ОСОБА_1 подав заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначав, що з наданого самим позивачем розрахунку в заборгованості вбачається, що перші нарахування за послуги теплопостачання здійснені лише у листопаді 2022 року. Заборгованість з абонентського обслуговування вбачається з травня 2022 року. Разом з тим спадкодавець ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що встановлено матеріалами справи та підтверджено ухвалою суду. Таким чином, заявлена до стягнення заборгованість виникла вже після смерті спадкодавця та не існувала на момент відкриття спадщини. За таких обставин спірна заборгованість не є боргом спадкодавця, не входила до складу спадщини та не могла перейти до відповідача у порядку спадкування.

Вказував, що позивач просить суд стягнути всю суму заборгованості виключно з відповідача та не наводить жодних правових підстав, чому відповідальність за весь обсяг нарахувань має бути покладена саме на одного із співвласників квартири. Крім того, позивачем не спростовано доводи відповідача щодо наявності інших співвласників квартири та не наведено пояснень щодо причин незалучення таких осіб до участі у справі.

Також зазначав, що позивач у своїй відповіді на відзив посилається на норми Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо зупинення перебігу строків позовної давності на період дії карантину та воєнного стану. Проте позивач неправильно тлумачить норми права та змішує поняття «позовна давність» (Глава 19 ЦК України) та «строк пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців» (ст.1281 ЦК України). Встановлені статтею 1281 ЦК України строки є присічними (преклюзивними), а не строками позовної давності. Норми Законів України щодо зупинення строків на період воєнного стану чи карантину стосувалися виключно строків позовної давності (ст. 257, 258 ЦК) і жодним чином не зупиняли дію та перебіг присічних строків, визначених Главою 87 ЦК України («Здійснення права на спадкування»). Оскільки спадщина була прийнята відповідачем 29.06.2023 року, Позивач мав пред`явити свої вимоги в межах 6 місяців. Посилання позивача на те, що він дізнався про зміну власника лише наприкінці 2025 року, є неспроможними, оскільки ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» є професійним виконавцем послуг, має безперешкодний доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та зобов`язане самостійно і своєчасно верифікувати споживачів. Бездіяльність позивача протягом більше ніж двох років не може бути підставою для покладення на спадкоємця обов`язків, строк пред`явлення вимог за якими вичерпано.

12.06.2026 року представник позивача ОСОБА_5 подала до суду клопотання про залучення до участі у справі у якості співвідповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , оскільки квартира АДРЕСА_3 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 16.06.2026 року клопотання представника позивача ОСОБА_5 задоволено. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 залучено до участі в справі за позовом Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиті послуги з постачання теплової енергії – в якості співвідповідачів.

У судовому засіданні представник позивача Волченко Д.В. просила позовні вимоги задовольнити. Підтримала доводи, викладені в позовній заяві та відповіді на відзив. Уточнила, що заборгованість за послуги з постачання теплової енергії просить стягнути за період з 2022-2024 роки, а заборгованість за абонентське обслуговування за період 2021-2024 роки. Зазначила, що у опалювальні періоди 2022-2024 роки ОСББ «Комфорт-Ера», на управлінні якого перебуває будинок АДРЕСА_1 , ухилялось від підписання нарядів на підключення.

Відповідачі до судового засідання не з`явилися, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином, про поважність причини неявки до суду не повідомили.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши документи та матеріали, повно і всебічно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, приходить до наступних висновків

Судом встановлено, що рішенням Миколаївської міської ради № 1078 від 26.05.2006 року ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» з 01.06.2006 року визнано виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води та проведення розрахунків із населенням та бюджетними організаціями міста.

В опалювальні періоди з 2021-2024 роки ОКП «Миколаївобленерго» здійснював постачання теплової енергії до житлового будинку, що розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відомостями споживання теплової енергії, звітними відомостями за спожиту теплову енергію, актами контрольної перевірки, нарядом проведення підключення опалення.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 04.12.2025 року №454938069, вбачається, що квартира АДРЕСА_3 на підставі свідоцтва про право власності б/н від 11.10.1993 року, виданого Миколаївською міською службою приватизації державного житлового фонду, належала на праві спільної сумісної власності: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 .

В подальшому, на підставі свідоцтва про право на спадщину 3-1631, виданого 28.10.2004 року Миколаївською державною нотаріальною конторою, за ОСОБА_4 було зареєстровано право спільної часткової власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_3 , належної ОСОБА_6 .

В подальшому, на підставі свідоцтва про право на спадщину №177, виданого 26.06.2023 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Бєлік Т.М., за ОСОБА_1 було зареєстровано право спільної часткової власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_3 , належної ОСОБА_4 .

З копії Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі вбачається, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За такого, власниками квартири АДРЕСА_3 , є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Отже, відповідачі є споживачами комунальної послуги, що надає позивач.

Позивач свої зобов`язання приводу надання послуг постачання теплової енергії виконав в повному обсязі, однак відповідачами оплата послуг своєчасно та в повному обсязі не здійснювалась, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку сума заборгованості відповідачів за послугу постачання теплової енергії за період з 01.11.2022 року по 31.10.2024 року становить 16113,49 грн., сума заборгованості за абонентське обслуговування за період з 01.11.2021 року по 31.10.2024 року становить 1128,69 грн.

Доказів сплати цієї суми у добровільному порядку матеріали справи не містять.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Статтею 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що до житлово-комунальних послуг належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Приписами п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що споживач, серед іншого, зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» від 21.07.2005 року № 630, споживач зобов`язаний: оплачувати послуги в установлені договором строки, дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг, у разі несвоєчасного внесення плати за послуги сплачувати пеню у встановлених законом та договором розмірі; виконавець має право: у разі несвоєчасного внесення споживачем платежів за надані послуги нараховувати пеню у розмірі, встановленому законом та договором.

Відповідно до положень ст.ст. 319, 322 ЦК України, власність зобов`язує. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 68 ЖК України передбачено, що наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц та від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16.

Відповідно до частини 1 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги до форми договору не встановлені законом. Укладення договору шляхом оформлення особового рахунку та видачі розрахункової книжки не суперечить діючому законодавству.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язань і одностороння зміна умов договору не допускається. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями ст.610 та ст.611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 625 ЦК України передбачає відповідальність за порушення грошового зобов`язання. У частині 2 цієї статті зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі викладено, вимоги позивача про стягнення заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення з відповідачів є обґрунтованими.

Щодо посилання відповідача ОСОБА_1 на те, що вимоги позивача до нього щодо оплати послуг, наданих до 29.06.2023 року, є повністю безпідставними та незаконними, оскільки він не був споживачем чи власником квартири, суд доходить наступного.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Згідно з ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

За змістом ч.ч.1,3 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 22.03.2023 року у справі №463/6829/21-ц, спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є власником із часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Згідно з ч.1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно зі ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм з майном на власний розсуд. Власність зобов`язує.

За такого, ОСОБА_1 відповідно до ч.5 ст.1268 ЦК України набув право власності на спадкове майно (1/2 частка квартири АДРЕСА_3 ) з часу відкриття спадщини, тобто з 15.04.2022 року, незалежно від отримання ним свідоцтва про право на спадщину лише 26.06.2023 року.

Крім того, у постановах від 15.03.2018 року у справі №401/710/15-ц, від 23.03.2018 року у справі №552/1527/16-ц Верховний Суд дійшов висновку про те, що прийнявши спадщину, відповідач набув право на квартиру, успадкувавши також права та обов`язки спадкодавця. Тому незалежно від того, чи отримав відповідач свідоцтво про право на спадщину, чи здійснив реєстрацію права власника на успадковане нерухоме майно, він має належним чином утримувати майно, що йому належить.

Також, ОСОБА_1 перед прийняттям відповідної спадщини був або мав бути обізнаним про обов`язок власника нерухомого майна щодо його утримання, зокрема й необхідності оплати житлово-комунальних послуг. Суд презюмує, що надаючи нотаріусу відповідну заяву про прийняття спадщини, відповідач була обізнаний або мав бути обізнаним про всі зобов`язання спадкодавця, зокрема й щодо оплати житлово-комунальних послуг.

Отже, прийнявши спадщину, відповідач набув право на квартиру, успадкувавши також права та обов`язки спадкодавця, зокрема, й зобов`язання щодо сплати отриманих послуг з постачання теплової енергії.

За такого, посилання ОСОБА_1 на відсутність в нього обов`язку оплати послуг, наданих ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» до 29.06.2023 року, є безпідставними.

Щодо заяви відповідача ОСОБА_1 про застосування позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.256 ЦК України).

Відповідно до ст.261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в судовому порядку.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч.3 ст.267 ЦК України).

Представник позивача звернулась до суду із вказаним позовом 14.04.2026 року, позовні вимоги заявлені щодо стягнення заборгованості за період з 01.11.2021 року по 31.10.2024 року.

Відповідно до п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CоV-2» на всій території України встановлено карантин з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року.

Дію карантину неодноразово було продовжено на всій території України, востаннє постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 №383 до 30 червня 2023 року.

Отже, беручи до уваги вищевказані положення постанов Кабінету Міністрів України, встановлений на території України карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), діяв з 12.03.2020 року до 30.06.2023 року.

Крім того, згідно з Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в зв`язку з військовою агресією рф проти України, в Україні було введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, з подальшими його продовженнями, який триває і наразі.

Законом України від 15 березня 2022 року №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» внесено зміни до ЦК України щодо строків позовної давності. Так, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено зокрема п.19, згідно якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції Закону №3450-IX від 08.11.2023 року) встановлено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Також слід враховувати, що згідно з Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 №4434-IX, з Цивільного Кодексу України було виключено Пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення». Закон набув чинності 04.09.2025 року.

Отже, строк визначений статтею 257 ЦК України, продовжувався на строк дії воєнного стану, тобто з 24 лютого 2022 року і до 03.09.2025 року.

Отже, позовна давність стосовно заборгованості відповідачів за спожиті послуги з постачання теплової енергії в сумі за період з з 01.11.2022 року по 31.10.2024 року та за абонентське обслуговування за період з 01.11.2021 року по 31.10.2024 року позивачем на дату звернення із даним позовом не пропущена.

Посилання ОСОБА_1 на положення 1281 ЦК України суд також вважає безпідставними, виходячи з наступного.

Так, відповідно до розрахунку заборгованості заборгованість за послугу постачання теплової енергії виникла з листопада 2022 року тобто після набуття права власності ОСОБА_1 на 1/2 квартири АДРЕСА_4 15.04.2022 року. Заборгованість за абонентське обслуговування станом на 15.04.2022 року становила 33,74 грн.

Відповідно до ст.1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб.

Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Представником позивача зазначено, що про оформлення відповідачем ОСОБА_1 спадкових прав позивач дізнався 04.12.2025 року після отримання відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У свою чергу ОСОБА_1 не надав доказів повідомлення ним ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» про прийняття ним спадщини, відповідно до вимог ч.1 ст.1281 ЦК України, а також доказів того, що позивачу було відомо про прийняття відповідачем спадщини до 04.12.2025 року.

Виходячи з вищенаведеного, з урахуванням наданих доказів позивачем та наявності несплаченої заборгованості за надані послуги постачання теплової енергії в сумі та за абонентське обслуговування, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 1109,33 грн. з кожного.

Керуючись ст.ст. 141, 258,259,263-265, 352,354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за спожиті послуги з постачання теплової енергії – задовольнити.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» заборгованість за послуги з постачання теплової енергії в сумі 16113,49 грн. та заборгованість за абонентське обслуговування в розмірі 1128,69 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1109,33 грн з кожного.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач: Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго», місцезнаходження: м. Миколаїв, вул. Миколаївська, 5-а, код ЄДРПОУ 31319242.

Відповідачі: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса місцезнаходження майна: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса місцезнаходження майна: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Головуючий суддя: І.О. Притуляк

Оригінал: reyestr.court.gov.ua