Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №136/1954/25 — Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 136/1954/25

провадження № 2/136/731/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

у складі головуючого судді Кривенка Д.Т.,

за участю секретаря судового засідання Марчук Н.А.,

учасників справи:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Щавінського К.С.,

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача - адвоката Добровольської В.В. ( у режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, у загальному позовному провадженні, цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов`язання не чинити перешкоди у встановленні меж земельної ділянки, межових знаків та встановленні паркану,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 (далі позивач), через свого представника-адвоката Щавінського К.С. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі відповідач), в якому просила:

- Зобов?язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у користуванні належною їй земельною ділянкою з кадастровим номером 0522210100:01:001:0679 площею 0,0078 га, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом забезпечення безперешкодного доступу для винесення в натуру меж земельної ділянки, встановлення (відновлення) межових знаків, виконання геодезичних вимірювань та подальшого встановлення огорожі (паркану) по межі цієї земельної ділянки відповідно до технічної документації.

Позивач обґрунтовує свій позов наступними обставинами.

ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки з кадастровим номером 0522210100:01:001:0679, площею 0,0078 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення — для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Право власності підтверджується державним актом, витягом із Державного реєстру речових прав та витягом із Державного земельного кадастру. Межі земельної ділянки визначені відповідно до технічної документації із землеустрою. З метою реалізації свого права власності позивачка замовила землевпорядні роботи щодо винесення меж земельної ділянки в натуру, встановлення межових знаків та подальшого облаштування огорожі. Однак відповідачка ОСОБА_2 перешкоджала проведенню зазначених робіт, не допускала землевпорядників до місця встановлення межових знаків та заперечувала проти їх встановлення, чим унеможливлювала визначення та закріплення спільної межі суміжних земельних ділянок. Факт конфлікту між сторонами у зв`язку зі встановленням межових знаків підтверджується вироком Липовецького районного суду Вінницької області від 07.08.2023 року у кримінальному провадженні № 12021025060000176, яким ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, а також ухвалою Вінницького апеляційного суду від 26.09.2023 року у справі № 136/2232/21, якою вирок залишено без змін. Зазначеними судовими рішеннями встановлено, що конфлікт виник саме з приводу встановлення межових знаків між суміжними земельними ділянками. Перешкоджання проведенню землевпорядних робіт також підтверджується актами комісії Липовецької міської ради від 15.11.2021 року № 13 та від 27.08.2024 року № 2, рішеннями виконавчого комітету Липовецької міської ради від 24.11.2021 року № 222 та від 18.09.2024 року № 213, а також листом міської ради від 29.08.2025 року № 02-43/1104. Незважаючи на неодноразові звернення позивачки до органу місцевого самоврядування та вжиті заходи для мирного врегулювання спору, перешкоди у встановленні меж земельної ділянки не усунуто.

У поданому до суду відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала та просила відмовити в їх задоволенні, посилаючись на їх безпідставність і необґрунтованість. Зазначила, що земельна ділянка з кадастровим номером 0522210100:01:001:0679 була сформована у 2006 році внаслідок поділу іншої земельної ділянки на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок від 30 березня 2006 року. Її конфігурація, розміри та межі визначені зазначеною документацією та відображені на зворотному боці державного акта на право власності на земельну ділянку. На думку відповідача, у 2024 році позивачем без належних правових підстав та погодження із суміжними землекористувачами було виготовлено нову технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), на підставі якої до Державного земельного кадастру внесено відомості про її конфігурацію та розміри, що не відповідають раніше визначеним межам земельної ділянки. Крім того, відповідач звернула увагу на неповноту наданих позивачем документів, а також поставила під сумнів походження кадастрового плану та фотоматеріалів, долучених до позовної заяви, вважаючи, що вони не підтверджують обставин, на які посилається позивач. Вважала, що зазначені обставини свідчать про можливе порушення прав суміжних землекористувачів, а позивачем не доведено наявності підстав для задоволення заявлених вимог. Також відповідач зазначила про відсутність, на її думку, предмета спору та просила закрити провадження у справі.

20.01.2026 представник відповідачки подав доповнення до відзиву на позовну заяву, у яких виклав додаткові заперечення проти позову, у якому позовні вимоги повністю не визнаються та наведено доводи щодо їх безпідставності й необґрунтованості. На підтримку викладеної позиції відповідачка зазначає таке. Як вбачається з позову та додатків до нього, 10 лютого 2006 року позивачка отримала державний акт на право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0665 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Право власності набуто на підставі договору купівлі-продажу, при цьому вже було визначено конфігурацію меж земельної ділянки та її площу. Межа земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 має певні злами й особливості конфігурації. У 2024 році позивачка замовила документацію на земельну ділянку в ДП «Українське аерогеодезичне підприємство». Згідно з новою технічною документацією було змінено конфігурацію меж земельної ділянки позивачки із суміжними ділянками, зокрема ділянкою відповідачки. При цьому позивачка не отримувала дозволу місцевих органів влади на розроблення нової технічної документації зі зміненими межами, а така документація не затверджувалася Липовецькою міською радою. Тому технічна документація за 2024 рік не може вважатися належним доказом позовних вимог і свідчити про порушення прав позивачки. Якщо брати до уваги технічну документацію на земельну ділянку позивачки, затверджену Липовецькою міською радою у 2006 році, порушення її прав відсутнє. Фактичні межі земельних ділянок відповідають конфігурації, затвердженій місцевим органом влади, а в діях відповідачки відсутні порушення законодавства та прав позивачки. Порядок встановлення меж земельних ділянок регулюється, зокрема, статтями 106 та 198 Земельного кодексу України, які передбачають погодження меж із суміжними землевласниками та землекористувачами. Пунктом 3.12 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками передбачено, що закріплення меж здійснюється землевпорядною організацією у присутності власника земельної ділянки та власників суміжних ділянок або їх уповноважених осіб. За умови належного повідомлення суміжних власників такі роботи можуть проводитися за їх відсутності, про що зазначається в акті приймання-передачі межових знаків на зберігання. Непогодження сусідами меж земельної ділянки не є підставою для відмови органу місцевого самоврядування у затвердженні технічної документації чи передачі земельної ділянки у власність заявника. Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України та статей 2, 10, 25, 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міська рада у сфері земельних правовідносин здійснює розпорядження землями комунальної власності, а також реалізує повноваження щодо надання дозволів на розроблення документації із землеустрою, її погодження та затвердження. Таким чином, відповідачка вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими, оскільки фактичні межі земельних ділянок відповідають раніше затвердженій документації, а порушення прав позивачки не доведено.

Ухвалою суду від 14.10.2025 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд у загальному позовному провадженні з викликом сторін, а відповідачу визначено строк для подання відзиву.

Ухвалою суду від 05.01.2026 вирішено заяву представника відповідачки - адвоката Молявчика Олексія Валерійовича - про відкладення розгляду справи та участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 05.02.2026 Клопотання відповідача про витребування доказів задовольнити частково. Витребувано від Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, адреса: 21027, місто Вінниця, вул. Келецька, буд. 63: - копію технічної документації із землеустрою щодо поділу та об?єднання земельних ділянок від 30.03.2006 року, земельної ділянки (кадастровий номер земельної ділянки 0522210100:01:001:0619), що належала ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; - копію технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки 0522210100:01:001:0679) на підставі якої був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серія та номер: ЯБ №673015, від 05.07.2006, видавник:Липовецька міська рада Липовецького району Вінницької області; - виписку (витяг) з поземельної книги по земельній ділянці для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки 0522210100:01:001:0679).

Ухвалою від 04.06.2026 задоволено клопотання представника позивачки про виклик і допит свідків та закрито підготовче провадження у справі.

Ухвалою від 17.09.2026 Заяву представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Добровольської Володимири Володимирівни про проведення судових засідань за його участю в режимі відеоконференції у цивільній справі №136/1954/25 - задовольнити.

Протокольною ухвалою в судовому засіданні було залишено клопотання про долучення документів, витребування доказів та призначення експертизи без розгляду.

У судовому засіданні представник позивачки заявив про відмову від допиту раніше викликаних свідків, яке було прийнято.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, посилаючись на раніше викладені в позовній заяві обставини. Натомість відповідач повністю заперечив свою вину в порушенні меж земельних ділянок, а представник відповідача підтримала його та просила відмовити в задоволенні позову.

Суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно державного акту на право власності на земельну ділянку, який видано ОСОБА_1 , на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки №659 від 28.03.2006 року, кадастровий номер 0522210100:01:001:0679, площею 0,0078 га, що розташована АДРЕСА_1 , цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, (а.с.5), що і підтверджується витягами з державного реєстру речових прав. (а.с.6-12). Межі земельної ділянки визначені відповідно до технічної документації із землеустрою.

Як вбачається із змісту позовної заяви, з метою реалізації свого права власності позивачка замовила землевпорядні роботи щодо винесення меж земельної ділянки в натуру, встановлення межових знаків та подальшого облаштування огорожі. (а.с.19) Однак відповідачка ОСОБА_2 перешкоджала проведенню зазначених робіт, не допускала землевпорядників до місця встановлення межових знаків та заперечувала проти їх встановлення, чим унеможливлювала визначення та закріплення спільної межі суміжних земельних ділянок.

Відповідно до листа Липовецької міської ради Вінницької області №02-43/1104 від 29.08.2025 р., Акт № 13 комісії Липовецької міської ради від 15.11.2021 р., Рішення виконавчого комітету Липовецької міської ради №222 від 24.11.2021 р., Акт №2 комісії Липовецької міської ради від 27.08.2024 р. та Рішення виконавчого комітету Липовецької міської ради №213 від 18.09.2024 р., містять інформацію про звернення ОСОБА_1 із заявами щодо перешкод з боку ОСОБА_2 у проведенні робіт із відновлення меж земельної ділянки. Встановлюють факт наявності спору між суміжними власниками, а також перешкоджання відповідачки у відновленні меж, зокрема - недопуск сертифікованих землевпорядників до місць встановлення межових знаків. (а.с.13-18).

Окрім цього вироком Липовецького районного суду Вінницької області від 07 серпня 2023 року у кримінальному провадженні № 12021025060000176, яким ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 Кримінального кодексу України, тобто, в умисному спричиненні легких тілесних ушкоджень ОСОБА_1 під час конфлікту, що виник у зв?язку зі встановленням межових знаків між суміжними земельним ділянками. Судом першої інстанції встановлено, що 09 листопада 2021 року ОСОБА_1 разом із сертифікованим землевпорядником ОСОБА_4 вийшла на територію своєї земельно ділянки по АДРЕСА_1 для встановлення межових знаків відповідно до технічної документації. Під час цих дій ОСОБА_2 , дізнавшись про проведення вимірювань, прийшла на місце, висловлювала заперечення щодо встановлення межових знаків, вступила у конфлікт з ОСОБА_1 , в ході якого застосувала фізичну силу. Вінницький апеляційний суд ухвалою від 26 вересня 2023 року у справі 136/2232/21 залишив вирок Липовецького районного суду без змін, визнавши його законним і обгрунтованим. У мотивувальній частині суд зазначив, що конфлікт між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виник саме з приводу встановлення межових знаків між земельним ділянками, що належать сторонам, і що дії ОСОБА_2 були викликані її незгодою розміщенням межових знаків.

Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки №2342 від 4 жовтня 2005 року гр. ОСОБА_3 отримав у власність земельну ділянку площею 0,0665 га, що розташована в АДРЕСА_1 , про що 10 лютого 2006 року виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯБ №386767. Цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), код 02.01. Кадастровий номер земельної ділянки 0522210100:01:001:0619. (а.с.100-104).

Відповідно до договору купівлі продажу між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , останньою було придбано земельну ділянку площею 0, 0078 га у межах згідно з планом, кадастровий номер земельної ділянки 0522210100:01:001:0679, розташована на території АДРЕСА_1 . Кількісна характеристика земель: всього земель – 0, 0078 га, в тому числі під будівлями – 0, 0052 га, двір – 0, 0026. Вказана земельна ділянка належить продавцю – ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія ЯБ 386767, виданого Липовецькою міською радою 10 лютого 2006 року, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки №2342 від 4 жовтня 2005 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за номером 010610100035.

На лист Липовецького районного суду Вінницької області від 26.03.2026 року, Відділ №1 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (КОАТУУ зони обслуговування - 0522200000) повідомляє що, технічна документація із землеустрою щодо поділу та об?єднання земельних ділянок на земельну ділянку кадастровий номер 0522210100:01:001:0619 що належала ОСОБА_3 у відділі не виявлено. (а.с.155).

Відповідно до положень статей 16, 386, 391 ЦК України, власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

Відповідно до частин другої та третьої статті 152 Земельного кодексуУкраїни власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь - яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Отже, зважаючи на викладене, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, визначення меж та конкретного місця розташування землі, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод у користуванні, користування з порушенням законодавства - без оформлення права користування, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).

Відповідно до ст.158 Земельного кодексуУкраїни земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів.

Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (стаття 55 Закону № 858-IV).

Власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин (стаття 106 ЗК України).

Згідно з пунктом 3.12 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376, закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.

Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез`явлення, якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається у акті приймання-передачі межових знаків на зберігання.

Механізм формування земельної ділянки як певного об`єкта цивільних прав визначено законодавцем устатті 79-1ЗК Українита полягає у визначенні її площі, меж та внесенні інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Згідно із статтею 1 Закону України від 07 липня 2011 року № 3613-VI «Про державний земельний кадастр» (далі - Закон № 3613-VI) державна реєстрація земельної ділянки - це внесення до Державного земельного кадастру передбачених Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Відповідно до ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Отже, оцінюючи надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачкою доведено наявність права власності на земельну ділянку, а також факт чинення відповідачкою перешкод у реалізації права користування нею. Доводи відповідачки щодо невідповідності технічної документації та відсутності порушення прав позивачки не спростовують установлених судом обставин і не є підставою для відмови в задоволенні позову.

Суд враховує, що кожен власник земельної ділянки має право на захист свого права власності, зокрема шляхом усунення перешкод у користуванні належним йому майном. Наявність спору щодо проходження межі суміжних земельних ділянок не надає відповідачці права перешкоджати проведенню землевпорядних робіт, спрямованих на встановлення або відновлення меж земельної ділянки відповідно до належної технічної документації із землеустрою.

За таких обставин суд вважає, що обраний позивачкою спосіб захисту відповідає характеру порушеного права, є належним та ефективним і спрямований на усунення перешкод у здійсненні нею правомочностей власника земельної ділянки.

Таким чином, з урахуванням установлених обставин справи, досліджених доказів та наведених положень законодавства суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 1211,20 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст.79-1 ,90, 103, 106, 152, 155, 158, 212 ЗК України, ст.ст. 16, 386, 391 ЦК України, ст.ст. 15, 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр», ст.ст. 76, 258, 264, 265 ЦПК України,суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов`язання не чинити перешкоди у встановленні меж земельної ділянки, межових знаків та встановленні паркану- задовольнити.

Зобов?язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди

ОСОБА_1 у користуванні належною їй земельною ділянкою з кадастровим номером 0522210100:01:001:0679 площею 0,0078 га, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом забезпечення безперешкодного доступу для винесення в натуру меж земельної ділянки, встановлення (відновлення) межових знаків, виконання геодезичних вимірювань та подальшого встановлення огорожі (паркану) по межі цієї земельної ділянки відповідно до технічної документації.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано учасниками справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30-ти днів до Вінницького апеляційного суду, а зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення не було вручено в день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо скарга подана протягом 30-ти днів із дня вручення повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 21.10.2026.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );

Відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ).

Суддя Дмитро КРИВЕНКО