Постанова від 14 жовтня 2026 р. у справі №750/13615/21 — Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 750/13615/21

провадження № 51-2169 км 26

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

в режимі відеоконференції:

виправданого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_5 на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 11 червня 2025 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 03 березня 2026 року у кримінальному провадженні, дані про яке внесені до ЄРДР за № 12021000000001356 за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця і жителя АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Короткий зміст ухвалених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 11 червня 2025 року ОСОБА_6 визнано невинуватими за ч. 3 ст. 307 КК та виправдано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв`язку з недоведеністю, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

Як зазначено у вироку, згідно обвинувального акта ОСОБА_6 обвинувачувався у тому, що у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше 20:20 25 листопада 2020 року, незаконно придбав та став зберігати у приміщенні квартири АДРЕСА_2 , наркотичні засоби та психотропні речовини з метою збуту за наступних обставин.

Так, у період часу з 10 вересня 2020 року по 27 жовтня 2020 року невстановлені особи «ОСОБА_12» та « ОСОБА_8 », використовуючи вигадані дані отримувача « ОСОБА_9 » та « ОСОБА_10 » та інші, а також номери телефонів, які надавав « ОСОБА_11 » у переписці ОСОБА_6 , відправляли до відділень № 3 та № 12 «Нової пошти» у м. Чернігові поштові відправлення з наркотичними засобами та психотропними речовинами, які отримував з метою подальшого збуту ОСОБА_6

25 листопада 2020 року у період часу з 20:20 по 22:47 під час проведення обшуку у квартирі АДРЕСА_2 було виявлено та вилучено:

- електронні ваги;

- пакетики із пазовими замками;

- порошкоподібну речовину, вагою 100,5 г, та пакет із вмістом речовини білого кольору, що обмотаний плівкою, вагою 1995,9 г, у складі яких міститься психотропна речовина амфетамін масою 50,25 г та 1068,8045 г відповідно, що є особливо великим розміром;

- пакет із кристалічною речовиною, у складі якої міститься наркотична речовина метадон (фенадон) загальною масою 51,02 г, що є особливо великим розміром;

- картонну коробку з речовиною, схожою на гриби, що є особливо небезпечною наркотичною речовиною плодове тіло грибів, що містить псилоцин, загальною масою 79,249 г (невисушений) та 68,241 г (висушений), та є особливо великим розміром;

- пакет із речовиною рослинного походження, що є особливо небезпечним наркотичним засобом канабіс, масою 109,3 г.

Вказані дії органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 3 ст. 307 КК, як незаконне придбання, зберігання психотропних речовин та наркотичних засобів у особливо великих розмірах з метою збуту.

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 03 березня 2026 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 11 червня 2025 року - без змін.

Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор ОСОБА_5 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Обґрунтовуючи свої доводи, зауважує, що констатувавши про те, що у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 всі докази було зібрано та всі процесуальні рішення прийнято після завершення строку досудового розслідування, місцевий суд ухвалив виправдувальний вирок, не врахувавши, що суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження якщо обставини, передбачені п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, виявлені під час судового розгляду.

Крім того, не погоджується з висновком суду щодо недопустимості як доказів протоколу обшуку від 25 листопада 2020 року та вилучених під час обшуку речовин, протоколів їх огляду та висновків експертів. Вважає, що на час проведення обшуку ОСОБА_6 не мав статусу підозрюваного у вчиненні особливо тяжкого злочину, його затримання проведено за результатом проведення цього обшуку та вилучення наркотичних засобів та психотропних речовин, а перебування його у кайданках під час проведення обшуку не впливає на факт виявлення та вилучення з квартири заборонених речовин.

Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу не надходило.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримав касаційну скаргу, просив її задовольнити, вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.

Виправданий ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_7 заперечували щодо задоволення касаційної скарги прокурора, просили оскаржувані судові рішення залишити без зміни.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, думку учасників касаційного розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

У касаційній скарзі прокурор вказує про недотримання місцевим судом положень кримінального процесуального закону, оскільки встановивши підстави, передбачені п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, суд ухвалив виправдувальний вирок, а не постановив ухвалу про закриття кримінального провадження, з чим, у свою чергу, безпідставно погодився і суд апеляційної інстанції.

Тобто, не оспорюючи висновків суду про те, що всі докази зібрано та всі процесуальні рішення прийнято у кримінальному провадженні після завершення строку досудового розслідування, прокурор фактично оспорює процесуальну форму рішення суду, яким було завершено розгляд цього кримінального провадження в суді.

Проте колегія суддів не може погодитися з такими доводами прокурора, оскільки вони не відповідають вимогам закону.

Так, у ст. 62 Конституції України закріплено принцип, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно положень ст. 2 КПК одним із завдань кримінального провадження, зокрема, є те, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Як визначено ч. 8 ст. 223 КПК, слідчі (розшукові) дії не можуть проводитися після закінчення строків досудового розслідування, крім їх проведення за дорученням суду у випадках, передбачених ч. 3 ст. 333 цього Кодексу. Будь-які слідчі (розшукові) або негласні слідчі (розшукові) дії, проведені з порушенням цього правила, є недійсними, а встановлені внаслідок них докази - недопустимими.

Відповідно до ч. 2 ст. 86 КПК недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

У свою чергу, відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи.

Згідно абзацу першого ч. 7 ст. 284 КПК якщо обставини, передбачені пунктами 5, 6, 7, 8, 9, 9-1, 10 частини першої цієї статті, виявляються під час судового провадження, а також у випадку, передбаченому пунктами 2, 3 частини другої цієї статті, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження.

Таким чином, кримінальний процесуальний закон чітко розрізняє види порушень вимог КПК - проведення слідчих (розшукових) дій поза межами строків досудового розслідування і направлення обвинувального акта до суду після закінчення строку досудового розслідування, а отже, й процесуальні наслідки таких порушень: у першому випадку - визнання доказів, отриманих в результаті таких дій, недопустимими; у другому випадку - закриття кримінального провадження.

Під час судового розгляду було встановлено і прокурором у касаційному порядку не оспорюється, що у кримінальному провадженні № 12019000000001144 від 19 грудня 2019 року (з якого у подальшому було виділене кримінальне провадження № 12021000000001356 від 01 листопада 2021 року) до 26 листопада 2020 року жодній особі про підозру не повідомлялося, а строк досудового розслідування закінчився ще до такого повідомлення.

Оскільки усі докази причетності ОСОБА_6 до вчинення інкримінованого діяння є недопустимими, місцевий суд, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, обґрунтовано ухвалив виправдувальний вирок на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК у зв`язку з недоведеністю, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

З огляду на викладене, посилання прокурора про необхідність закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч.1 ст. 284 КПК, колегія суддів відкидає як безпідставні.

Щодо ж стосується доводів прокурора в частині його незгоди з висновками суду про порушення права ОСОБА_6 на захист під час проведення обшуків і як наслідок - визнання їх результатів недопустимими і з цієї причини, то, на думку колегії суддів, це не має будь-якого вирішального значення, враховуючи, що протоколи обшуків були визнані недопустимими доказами з підстав проведення зазначених слідчих (розшукових) дій поза межами строків досудового розслідування.

Враховуючи вищевикладене, за результатом касаційного розгляду колегія суддів дійшла переконання, що вирок суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції є законними, обґрунтованими, вмотивованими, відповідають вимогам статей 370, 374, 419 КПК, а тому відсутні підстави для їх скасування, як про це просить прокурор.

Оскільки істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не встановлено, колегія суддів уважає за необхідне касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду - без зміни.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 11 червня 2025 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 03 березня 2026 року стосовно ОСОБА_6 - без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3