Рішення від 14 жовтня 2026 р. у справі №902/1014/23(902/1132/26) — Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

___________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" жовтня 2026 р. Cправа № 902/1014/23(902/1132/26)

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод готових сніданків "Аеро-Зет" (вул. Богдана Хмельницького, 26, офіс 402, м. Київ, 01030)

до: Приватного виконавця виконавчого округу Київської області Валявського Олександра Анатолійовича (вул. Українська, 85 - А, офіс 17, м. Ірпінь, Бучанський р-н., Київська обл., 08202)

до: Державного підприємства "Сетам" (вул. Стілецька, будинок 4-6, м. Київ, 01001)

третя особа: арбітражний керуючий Керест А.І. (03040, м. Київ, пр. Голосіївський,94 корп. 2 оф. 29 )

про визнання недійсними електронних торгів

в межах справи № 902/1014/23

за заявою: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

про неплатоспроможність

Головуючий суддя Яремчук Ю.А.

Секретар судового засідання Надтока Т.О.

за участю представників:

позивача: Шевченко Т.М.

відповідача 1: Захарова А.С.

арбітражний керуючий: Керест А.І.

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Господарського суду Вінницької області знаходиться справа № 902/1014/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .

16.01.2026 Господарським судом Вінницької області винесено постанову якою: задоволено заяву представника кредиторів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , адвоката Андрєєва М.А. (вх. № канц 01-36/1702/25 від 29.12.2025) в частині визнання боржника фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) банкрутом та перехід до процедури погашення боргів боржника. З поміж іншого призначено керуючим реалізацією майна фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) арбітражного керуючого Кереста Андрія Ігоровича (свідоцтво на право здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 2120 від 01.05.2024), пр-т Голосіївський, 94, корп. 2, оф. 29, м. Київ, 03040, e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

24.08.2026 до Господарського суду Вінницької області від ОСОБА_1 надійшла позовна заява (вх. № канц. 1259/26 від 19.08.2026), яка відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 19.08.2026 розподілена судді Яремчуку Ю.О.

Ухвалою суду від 01.09.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод готових сніданків "Аеро-Зет" до Приватного виконавця виконавчого округу Київської області Валявського Олександра Анатолійовича до Державного підприємства "Сетам" про визнання недійсними електронних торгів - залишено без руху.

04.09.2026 від представника заявника надійшла заява (вх. № канц. 01-30/8999/26 від 04.09.2026) про усунення недоліків позовної заяви, яка визначена судом як така, що подана в строк встановлений ухвалою суду від 01.09.2026.

Ухвалою суду від 08.09.2026 відкрито провадження у справі № 902/1014/23(902/1132/26). Визначено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання у справі призначено на 06.10.2026.

За результатами проведеного судового засідання 06.10.2026 судом було оголошено про відкладення проголошення рішення на 15.10.2026.

На визначену дату судом в судове засідання з`явились представник позивача, представник відповідача 1 та арбітражний керуючий Керест А.І.

15.10.2026 в судовому засіданні, в порядку ст. 240 ГК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем вказується наступне: у приватній власності ОСОБА_1 перебувало майно, а саме земельна ділянка з кадастровим номером 3222486200:03:006:0032, нежитлові приміщення № 19 та № 20 та квартири № 1 , 2 , 3 , 4 , 5 , 6 по АДРЕСА_8, яке за доводами позивача незаконно вибуло з його власності внаслідок неправомірних дій приватного виконавця та ДП «СЕТАМ».

Позивачем вказується, що станом на 2023 рік стосовно ОСОБА_1 існувала низка виконавчих проваджень, які постановою приватного виконавця виконавчого округу Київської області Валявського О.А. об`єднано у зведене виконавче провадження № НОМЕР_2.

24.03.2023 приватний виконавець виконавчого округу Київської області Валявський О.А. постановою у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 здійснив опис та арешт майна (коштів) боржника, а саме: земельна ділянка, площею 0,101 га, кадастровий номер 3223222486200:03:006:0032, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_8 , на якій знаходиться об`єкт незавершеного будівництва, чотириповерхова будівля (багатоквартирний будинок який повинен складатися з 10 поверхів), перекриття залізобетон, стіни газоблок, другий та третій поверх мають пластикові рами (без скла), підведення комунікацій - невідомо.

Позивачем вказується, що приватний виконавець при здійсненні опису майна зазначив, що боржнику належить об`єкт незавершеного будівництва, що складається з групи нежитлових приміщень №№ 19-20 та квартир №№ 1 6, а не індивідуально визначене майно, яке має зареєстровані реєстраційні номери, до того ж в описі майна не відображені квартири №№ 7-18 .

У подальшому вказане майно було виставлено на реалізацію шляхом проведення прилюдних торгів.

Згідно з протоколом проведення електронного аукціону (торгів) № 593609 сформованим 21.08.2023, торги з реалізації лота № 532225, а саме: земельної ділянки із кадастровим номером 3222486200:03:006:0032, що розташована за адресою: АДРЕСА_8 , а також об`єкта незавершеного будівництва (багатоквартирного житлового будинку), загальною площею 1 344,3 кв.м відбулись 21.08.2023. Переможцем аукціону стало ТОВ "ЗГС" Аеро-Зет" із ціновою пропозицією в розмірі 3 370 446,93 грн, яке зареєстровало за собою право власності на дане майно.

Позивач вказує, що згідно зі звітом про оцінку майна № 20230410-08/02 від 10.04.2023, складеному суб`єктом оціночної діяльності ФОП Кірей К.Л. щодо ринкової вартості майна, що належить ОСОБА_1., на дату оцінки становить, земельна ділянка 1 417 179,73 грн, об`єкт незавершеного будівництва - 3 397 744,55 грн. Цей звіт було складено за замовленням приватного виконавця виконавчого округу Київської області О.А. Валявського. Разом з тим, як убачається з висновку експерта №Т858/01-2025 від 09.01.2025, вартість цього ж майна станом на 01.04.2023, яке належало позивачу становить земельна ділянка 1 707 900,00 грн, об`єкт незавершеного будівництва (насправді квартир №№1,2,3,4,5,6 та нежитлових приміщень №№19,20) - 9 197 467,00 грн.

За доводами позивача, суб`єктом оціночної діяльності ФОП Кірей К.Л. на замовлення приватного виконавця виконавчого округу Київської області О.А. Валявського було складено звіт, у якому більше ніж у двічі занижено ринкову вартість нерухомого майна, яке належало позивачу, що однозначно порушує право позивача, відносно якого порушено справу про банкрутство, оскільки внаслідок продажу належного йому майна за заниженою ринковою вартістю йому нанесено збиток.

Крім того, позивач вказує, що оскільки нерухоме майно не було зареєстровано як «об`єкт незавершеного будівництва» у Державного реєстру речових прав, а було зареєстроване як індивідуально визначене майно, а саме - нежитлові приміщення №№ 19-20 та квартири №№ 1-6, які мають окремі реєстраційні номери, тому ні приватний виконавець та ДП «СЕТАМ», як організатор аукціону, не мали права виставляти на продаж нерухоме майно - «об`єкт незавершеного будівництва», на який ніколи не було зареєстровано право власності у Державного реєстру речових прав.

Відповідач проти позову заперечує, доводи останнього зводяться до того, що підставами та предметом поданого позову є захист майнових прав позивача щодо законності подальшого обтяження у вигляді арешту майна, накладеного в рамках виконавчого провадження, у якому він є боржником, суд вважає, що в даному випадку позивачем обрано неналежний спосіб захисту шляхом подачі позову про скасування арешту з майна, оскільки у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку передбаченому ГПК.

Із наявних доказів в матеріалах справи судом встановлено наступне:

Відповідно із інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, ОСОБА_1 є власником нежитлових приміщень №№ 19, 20, квартир № №18 , 17 , 16 , 15 , 14 , 13 , 12 , 11 , 10 , 9 , 8 , 7 , 6 , 5 , 4 , 3 , 2 , 1 , а також земельної ділянки площею 0.101 за кадастровим номером 3222486200:03:006:0032.

Судом встановлено, що станом на 2023 рік стосовно ОСОБА_1 були відкриті виконавчі провадження, які постановою приватного виконавця виконавчого округу Київської області Валявського О.А. об`єднано у зведене виконавче провадження № НОМЕР_2, зокрема: ВП № НОМЕР_4 щодо виконання виконавчого листа № 145/156/22 від 14.12.2022 виданого Тиврівським районним судом Вінницької області про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 472 848,00 грн та судових витрат, пов`язаних зі сплатою судових зборів, у розмірі 5224,68 грн на користь ОСОБА_13 ; ВП № НОМЕР_7 щодо виконання виконавчого листа № 145/156/22 від 14.12.2022 виданого Тиврівським районним судом Вінницької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_13 три проценти річних за боргом за період з 01.02.2022 по 19.07.2022 у розмірі 5 632,00 гривні та інфляційні витрати за боргом за період з 01.02.2022 по 19.07.2022 в сумі 62 873,60 грн.; ВП № НОМЕР_6 щодо виконання виконавчого листа № 145/201/22 від 15.05.2023 виданого Тиврівським районним судом Вінницької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_14 боргу за попереднім договором на суму 375674,00 грн., моральну шкоду в сумі 5 000,00 грн. та судовий збір в сумі 3 806,74 грн.; ВП № НОМЕР_5 щодо виконання виконавчого листа № 145/864/22 від 28.12.2022 виданого Тиврівським районним судом Вінницької області про стягнення з ОСОБА_1 боргу за попереднім договором в сумі 467 017,59 грн, що на день подання позовної заяви в еквіваленті до курсу валют НБУ становить 12 771 дол. США та судовий збір в сумі 4 670,18 грн; ВП № НОМЕР_3 щодо виконання виконавчого листа № 145/751/22 від 18.01.2023 виданого Тиврівським районним судом Вінницької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_8 боргу за попереднім договором в сумі 409 600,00 грн; три проценти річних в сумі 10 200,00 грн, інфляційні витрати в сумі 68 195,00 грн, моральну шкоду в сумі 10 000,00 грн та судовий збір в сумі 3 798,28 грн; ВП № НОМЕР_8 щодо виконання виконавчого листа № 145/751/22 від 18.01.2023 виданого Тиврівським районним судом Вінницької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_8 три проценти річних за боргом за період з 01 липня 2022 по 31 жовтня 2022 у розмірі 4 096,00 грн. та інфляційні витрати за боргом за період з 01 липня 2022 по 31 жовтня 2022 у розмірі 25 395,20 грн.

Судом встановлено, що 24.03.2023 приватний виконавець виконавчого округу Київської області Валявський О.А. постановою у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 здійснив опис та арешт майна (коштів) боржника, а саме: земельна ділянка, площею 0,101 га, кадастровий номер 3223222486200:03:006:0032, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_8, на якій знаходиться об`єкт незавершеного будівництва, чотириповерхова будівля (багатоквартирний будинок який повинен складатися з 10 поверхів), перекриття залізобетон, стіни газоблок, другий та третій поверх мають пластикові рами (без скла), підведення комунікацій - невідомо.

Дане майно було виставлено на реалізацію шляхом проведення прилюдних торгів, де згідно з протоколом проведення електронного аукціону (торгів) № 589619 від 16.06.2023 перші торги з реалізації лоту 528494 - об`єкт незавершеного будівництва (багатоквартирного житлового будинку), загальною площею 1 344,2 кв.м. та земельна ділянка, площею 0,101 га, К/Н 3222486200:03:006:0032, за адресою: АДРЕСА_8, зі стартовою ціною 4 814 924,18 грн не відбулися.

Згідно з протоколом проведення електронного аукціону (торгів) № 591368 від 19.07.2023 другі торги з реалізації лоту 530221 - об`єкт незавершеного будівництва (багатоквартирного житлового будинку), загальною площею 1 344,2 кв.м. та земельна ділянка, площею 0,101 га, К/Н 3222486200:03:006:0032, за адресою6 АДРЕСА_8, зі стартовою ціною 4 092 685,55 грн не відбулися.

Згідно з протоколом проведення електронного аукціону (торгів) № 593609 сформованим 21.08.2023, торги з реалізації лота № 532225, а саме: земельної ділянки із кадастровим номером 3222486200:03:006:0032, що розташована за адресою: АДРЕСА_8 , а також об`єкта незавершеного будівництва (багатоквартирного житлового будинку), загальною площею 1 344,3 кв.м відбулись 21.08.2023 року.

Переможцем аукціону стало ТОВ "ЗГС" Аеро-Зет" із ціновою пропозицією в розмірі 3 370 446,93 грн.

21.09.2023 року складено акт № НОМЕР_2, який підписано приватним виконавцем виконавчого округу Київської області О.А. Валявським. Зі змісту вказаного акта вбачається, що наявні підстави для подальшого оформлення переможцем торгів ТОВ "Аеро-Зет" права власності на реалізоване майно, а саме, на земельну ділянку площею 0,101 га кадастровий номер 3222486200:03:006:0032, об`єкт незавершеного будівництва, а саме група нежитлових приміщень № 19 та № 20, квартири № 1 , 2 , 3 , 4 , 5, 6 .

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчудження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, за наслідком придбання майна на аукціоні ТОВ "ЗГС" Аеро-Зет" зареєструвало право власності на: земельну ділянку із кадастровим номером 3222480401:01068:0032, реєстраційний номер майна 93243193222; групу нежитлових приміщень № 19, що розташовано по АДРЕСА_8, реєстраційний номер майна 2049082732224, групу нежитлових приміщень № 20, що розташовано по АДРЕСА_8, реєстраційний номер майна 2049090932224, квартиру № 1 по АДРЕСА_8, реєстраційний номер майна 2048885132224; квартиру № 2 по АДРЕСА_8, реєстраційний помер майна 2048892732224, квартиру № 3 по АДРЕСА_8 , реєстраційний номер майна 2048943732224, квартиру № 4 по АДРЕСА_8, реєстраційний номер майна 2048907832224; квартиру № 5 по АДРЕСА_8, реєстраційний номер майна 2048917732224; квартиру № 6 по АДРЕСА_8, реєстраційний номер майна 2048943732224, що підтверджується свідоцтвом від 28.09.2023 № 622.

Так, підстави позову позивачем фактично визначено неправомірні дії приватного виконавця при здійсненні опису майна при зазначенні, що боржнику належить об`єкт незавершеного будівництва що складається з групи нежитлових приміщень №№ 19-20 та квартир №№ 1- 6, а не індивідуально визначене майно, яке має зареєстровані реєстраційні номери, та те, що в описі майна не відображені квартири №№ 7-18 та не погоджується з висновком експерта №Т858/01-2025 від 09.01.2025, де вартість цього ж майна станом на 01.04.2023, яке належало позивачу становить: земельна ділянка 1 707 900,00 грн, об`єкт незавершеного будівництва (насправді квартир №№1,2,3,4,5,6 та нежитлових приміщень №№19,20) - 9 197 467,00 грн.

Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Інакше кажучи, суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (зокрема, постанови від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22 червня 2021 року у справах № 334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 9 лютого 2022 року у справі № 910/6939/20 (пункт 11.87), від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18 (пункт 9.21), від 13 липня 2022 року у справі №363/1834/17 (пункт 56), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункт 9.64), від 14 грудня 2022 року у справі №477/2330/18 (пункт 55)).

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 24), від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/190 (пункти 5.6, 5.9)). Згідно з принципом процесуальної економії штучне подвоєння судового процесу (тобто вирішення одного спору у декількох судових справах в одній чи декількох судових юрисдикціях) є неприпустимим. Вирішення справи у суді в одному судовому процесі має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц (пункт 82), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 50), від 6 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 (пункт 94), від 20 жовтня 2021 року у справі № 9901/554/19 (пункт 19), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 24), від 21 вересня 2022 року у справі 908/976/190 (пункт 5.6), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункт 44)). Інакше кажучи, не є ефективним той спосіб захисту, який у разі задоволення відповідного позову не відновлює повністю порушене, оспорюване право, а відповідне судове рішення створює передумови для іншого судового процесу, у якому буде відбуватися захист права позивача, чи таке рішення об`єктивно неможливо буде виконати.

Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 6 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункт 6.56), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.46), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155)).

Позивач, звертаючись із позовом у даній справі, вважає порушеними свої права через продаж належного йому нерухомого майна в порядку примусового виконання судових рішень за заниженою, на його думку ціною та невірно визначеними характеристиками спірного майна, оскільки, нерухоме майно не було зареєстровано як «об`єкт незавершеного будівництва» у Державного реєстру речових прав, а було зареєстроване як індивідуально визначене майно, а саме - нежитлові приміщення №№ 19-20 та квартири №№ 1-6, які мають окремі реєстраційні номери, тому ні приватний виконавець та ДП «Сетам», як організатор аукціону, не мали права виставляти на продаж нерухоме майно - «об`єкт незавершеного будівництва», на який ніколи не було зареєстровано право власності у Державного реєстру речових прав.

Отже, у цданій справі суду належить, зокрема, вирішити, чи є належними й ефективними у спірних правовідносинах заявлені позовні вимоги про визнання недійсними результатів електронних торгів (аукціону) з продажу нерухомого майна.

Велика Палата Верховного Суду у низці постанов зазначала, що реалізація майна, зокрема майнових прав, на прилюдних торгах полягає у продажу цього майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на нього до покупця - переможця прилюдних торгів. Тому, враховуючи передбачені законодавством щодо прилюдних торгів особливості, проведення таких торгів є правочином. Такий висновок узгоджується з приписами статей 650, 655 і частини четвертої статті 656 ЦК України, які відносять до договорів купівлі-продажу купівлю-продаж на публічних торгахі визначають, що до таких договорів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті (зокрема постанови Великої Палати Верховного Суду від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункти 6.17-6.18) та від 7 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (пункти 38-39), від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 32), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункт 9.66)).

Набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, - державна виконавча служба (приватний виконавець) й організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є їхній переможець. Виходячи з наведеного, сторонами договору, оформленого за результатами проведених електронних торгів, є продавці - державна виконавча служба (приватний виконавець) й організатор цих торгів, та покупець - переможець торгів (постанови від 5 червня 2018 року у справі № 910/856/17 (пункти 40-41), від 7 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (пункт 56)).

Оскільки продаж майна на публічних торгах є правочином, то оскаржити останній можна за певних умов (зокрема, у разі ефективності такого способу захисту для позивача), а не протокол як документ, який засвідчує вчинення цього правочину. Вимоги про визнання недійсними протоколу публічних торгів є неналежним і неефективним способом захисту. Такий самий підхід слід застосовувати і щодо оскарження іншого документа - акта про проведені електронні торги (постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 (пункт 104), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункт 9.66)).

Вимогу про визнання недійсними електронних торгів суд може інтерпретувати як позов про визнання недійсним відповідного договору купівлі-продажу. Проте, ця вимога лише за певних умов може бути ефективним способом захисту, наприклад, тоді, якщо позивачем і відповідачем є продавець і покупець за договором купівлі-продажу.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (частина перша статті 388 ЦК України).

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Метою позову про витребування майна з чужого володіння є забезпечення введення позивача у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. Так, у випадку позбавлення власника його нерухомого майна означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на таке майно (близькі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 89), від 7 листопада 2018 року у справах № 488/5027/14-ц (пункт 95) та № 488/6211/14-ц (пункт 84), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 114, 142), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 67), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 100), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146), від 14 грудня 2021 року у справі № 344/16879/15-ц).

Рішення суду про витребування нерухомого майна на користь його власника із чужого володіння є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем незалежно від того, чи таке витребування відбувається у порядку віндикації (статті 387-388 ЦК України), чи у порядку, визначеному для повернення майна від особи, яка набула його за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (статті 1212-1215 ЦК України), чи у порядку примусового виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України) (зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункти 98, 123), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 115, 116), від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (пункт 80), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункти 63, 74), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146), від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 38)).

Наведені вище висновки Верховного Суду систематизовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2023 у справі №233/4365/18.

У цій постанові Верховний Суд виснував, якщо продавець продав товар, який належить іншій особі на праві власності, не маючи права його відчужувати, то покупець не набуває право власності на товар, крім випадків, коли власник не має права вимагати його повернення. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від такого набувача лише у випадках, встановлених частиною першою статті 388 ЦК України (з урахуванням винятків, визначених у частині другій цієї статті), тоді як у недобросовісного набувача чи у добросовісного, який набув майно безоплатно, власник має право його витребувати у всіх випадках (стаття 387, частина третя статті 388 ЦК України).

Тому, якщо позивач не був стороною договору-купівлі продажу, укладеного на електронних торгах та вважає, що переможець торгів є недобросовісним та не набув право власності на придбане майно, він може скористатися прямо визначеним законом для таких спірних правовідносин способом захисту права. Для застосування вимоги про витребування майна з чужого володіння немає потреби в оскарженні електронних торгів (відповідного правочину купівлі-продажу), складених на їх підставі протоколу й акта про проведені електронні торги чи викладеного в окремому документі договору купівлі-продажу (близькі за змістом висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 1 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 (пункти 52, 57) і від 5 жовтня 2021 року у справі № 910/18647/19 (пункт 9.32)).

При цьому Велика Палата Верховного Суду зауважила, що придбання майна на публічних торгах не є запорукою добросовісності набувача. Тому питання про добросовісність чи недобросовісність покупця, який набув майно на торгах, слід оцінювати у кожному конкретному випадку окремо.

Тягар доведення недобросовісності покупця покладається у силу принципу диспозитивності на позивача.

За приписами ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

У силу положень ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зважаючи на викладене, врахувавши висновки викладені Верховним Судом у постанові від 04.07.2023 у справі №233/4365/18, суд виснує, що у даній справі єдиним можливим механізмом відновлення порушених прав, а отже - належним та ефективним способом захисту є витребування майна у покупця, а не визнання недійсними результатів електронних торгів, оскільки позивач не був стороною договору-купівлі продажу укладеного на електронних торгах.

При цьому суд зауважує, що невірно обраний спосіб захисту порушеного права виключає дослідження та вирішення судом спору по суті. Такий висновок узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 14.10.2025 у справі № 911/3027/24.

Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Виходячи із меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про визнання недійсними результати електронних торгів (аукціону) є необґрунтованими через обрання неналежного та неефективного способу захисту, а тому задоволенню не підлягають.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду у справі №910/13407/17.

За результатами вирішення спору судові витрати щодо судового збору у справі покладаються на позивача відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 11, 13, 14, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

У Х В А Л И В:

1. В позові відмовити.

2. Понесені судові витрати залишити за позивачем.

3. Згідно із приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

4. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи до Електронних кабінетів ЄСІТС.

Повне рішення складено 20 жовтня 2026 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи