Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №904/2122/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2026 м. Дніпро Справа № 904/2122/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Віннікова С.В. (доповідач)

суддів: Андрейчука Л.В., Левшиної Г.В.,

секретар судового засідання: Мошинець Ю.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Лященко С.С.;

від відповідача: Тищенко Т.А.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2026 (суддя Ліпинський О.В. повний текст якого підписаний 27.07.2026) у справі №904/2122/26,

за позовом Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас",

до Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі",

про стягнення 922 654,40 грн,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Державне міжрайонне підприємство водопровідно-каналізаційне господарства “Дніпро-Західний Донбас” (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства “ДТЕК Дніпровські електромережі” (далі - відповідач) про відшкодування збитків в розмірі 922 654,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем обов`язку щодо реєстрації податкових накладних за наслідками господарських операцій по Договору № 89-Ц/2/ДК від 30.12.2015 року, у зв`язку з чим Позивач був позбавлений права включити суму ПДВ до складу податкового кредиту та відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на загальну суму 922 654,40 грн.

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2026 у справі №904/2122/26 позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Акціонерного товариства “ДТЕК Дніпровські електромережі” на користь Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційне господарства “Дніпро-Західний Донбас” 922 654,40 грн збитків, 11 071,85 грн витрат зі сплати судового збору.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погодившись із зазначеним рішенням до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпровські електромережі" в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2026 у справі №904/2122/26 та відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги, відповідач зазначає, що за договором про переведення боргу №26277-00 від 26.12.2016 новий боржник виконав зобов`язання з оплати у повному обсязі, отже спір щодо виконання сторонами умов цього договору відсутній.

Згідно з абзацами 10, 14, 17 п. 201.10 ст. 201 ПК України реєстрація податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів з дати виникнення податкових зобов`язань. Позивач був обізнаний про відсутність факту реєстрації податкових накладних після спливу цього 15-денного строку, навіть якщо не знав про допущені помилки. Оскільки спірні податкові накладні мали бути зареєстровані протягом 2017-2019 років, Позивач міг оскаржити дії Відповідача протягом 2018-2020 років, однак звернувся щодо надання інформації лише у 2025 році. Крім того, передбачене законом право подати заяву зі скаргою до декларації зберігається протягом 365 календарних днів, тоді як Позивач подав таку заяву до декларації за лютий 2026 року лише 17.03.2026 стосовно накладних за 2019-2021 роки, тобто зі значним пропуском строку.

У разі звернення позивача протягом передбаченого п. 198.6 ст. 198 ПК України строку (365 календарних днів з дати складення податкової накладної) відповідач мав би можливість скористатися правом на коригування до таких накладних відповідно до ст. 192 ПК України. Проте, оскільки помилка була виявлена лише після звернення позивача у 2025 році, відповідач уже не мав можливості здійснити їх коригування. Позивач, будучи стороною господарської операції та тристоронньої угоди, знав про періоди погашення заборгованості і факт реєстрації накладних на нового боржника не звільняв його від обов`язку контролювати власний податковий облік, однак протягом багатьох років він не вживав жодних заходів.

Посилаючись на висновки Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 01.12.2023 у справі № 926/3347/22 та колегії суддів КГС від 18.02.2025 у справі № 906/41/24, Відповідач наголошує, що за умови розумної і добросовісної поведінки сторін покупець зобов`язаний своєчасно повідомити продавця про помилку в реквізитах. Якщо ж покупець через помилку не включив ПДВ до кредиту і своєчасно не повідомив про це продавця, він зазнає збитків внаслідок власної бездіяльності, а тому такі збитки не можуть бути стягнуті з продавця. Відтак втрата позивачем права на кредит є прямим наслідком його власної багаторічної бездіяльності.

Суд першої інстанції помилково визнав поведінку відповідача недобросовісною, спираючись на звернення позивача протягом 2025 року, які були надіслані вже після спливу строку для реєстрації розрахунку коригування, а висновок суду про добросовісну поведінку позивача не відповідає обставинам щодо його невчасного звернення. На підставі цього відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про відмову в позові повністю та покласти судові витрати на позивача.

Узагальнені доводи інших учасників справи

Державне міжрайонне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" правом на подачу відзиву не скористалось.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.08.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді – Віннікова С.В. (доповідач), суддів: Андрейчука Л.В., Левшиної Г.В.

Ухвалою від 17.08.2026 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2026 у справі №904/2122/26, залишено без руху. Апелянту надано 10 днів з дня отримання ухвали усунути вказані недоліки апеляційної скарги, а саме сплатити судовий збір у сумі 16 607,78 грн на відповідні реквізити суду апеляційної інстанції у справі №904/2122/26, докази чого надати суду.

Через підсистему "Електронний суд" 19.08.2026 від скаржника надійшла заява про усунення недоліків з долученням відповідних доказів.

Ухвалою від 24.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2026 у справі №904/2122/26. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 21.10.2026.

У судове засідання 21.10.2026 з`явились представники позивача та відповідача.

У судовому засіданні 21.10.2026, була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Встановлені судом обставини справи

Судом першої інстанції встановлено, що 30.12.2015 між Державним міжрайонним підприємством водопровідно-каналізаційне господарства “Дніпро-Західний Донбас” (далі Споживач) та ПАТ “ДТЕК Дніпрообленерго” (далі Постачальник), після зміна назви та організаційно-правової форми - Акціонерне товариство “ДТЕК Дніпровські електромережі”, був укладений Договір про постачання електричної енергії за державні кошти № 89-Ц/2/ДК (далі Договір).

Відповідно до умов п. 1.1. зазначеного Договору, Постачальник зобов`язався у 2016 році поставити Споживачу електричну енергію у точку (точки) продажу електричної енергії для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю 53497,8 кВт, величини якої по об`єктах Споживача визначені додатком “Графік знаття показів засобів обліку електричної енергії”. А Споживач оплатити Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснити інші платежі згідно з умовами цього Договору.

За доводами Позивача, які не спростовані Відповідачем під час розгляду справи, протягом квітня-липня 2016 року, на виконання умов Договору № 89-Ц/2/ДК від 30.12.2015 року Відповідач поставив Позивачу активну електричну енергію на суму 14 837 455,20 грн.,

26.12.2016 року між ПАТ “ДТЕК Дніпрообленерго” (Кредитор), Державним міжрайонним підприємством водопровідно-каналізаційне господарства “Дніпро-Західний Донбас” (Боржник) та Прешотравенським міським житлово-комунальним підприємством (новий Боржник) укладено Договір про переведення бору № 26277-00 (далі Договір переведення боргу).

Відповідно до умов п.1.1. Договору переведення боргу, в порядку та на умовах, визначених даним Договором, Боржник перевів Новому Боржнику частину боргу за активну та реактивну електроенергію перед Кредитором по договору про постачання електричної енергії № 89-Ц/2/ДК від 30.12.2015 у розмірі 8 438 148,88 грн., а саме:

- за активну електроенергію за період квітень 2016 – червень 2016 у сумі 5 800 956,14 грн.;

- за активну електроенергію частково за липень 2016 у сумі 2 449 970,29 грн.;

- за реактивну електроенергію за період квітень 2016 – червень 2016 у сумі 188 222,45 грн.

Умовами п.п. 1.2 – 1.5. Договору переведення боргу сторони визначили, що Кредитор не заперечує проти переведення боргу, визначеного у п. 1.1. Договору і підписуючи зі свого боку цей Договір, дає згоду на переведення зазначеного боргу в порядку і на умовах, визначених цим Договором. Кредитор зменшує дебіторську заборгованість Боржника на суму, вказану в п. 1.1. цього Договору. Боржник передає Новому боржнику всю інформацію і документацію (їхні завірені копії), яка підтверджує його права і обов`язки перед Кредитором в момент підписання цього Договору шляхом оформлення Акту передавання-приймання. Боржник зменшує дебіторську заборгованість Нового боржник, яка утворилася у зв`язку з простроченням оплати Новим боржником покупної води за договорами: №42/14-23/67 від 28.05.2014 року, № 88/140-ПУ-ПРУВОКС від 23.12.2015на суму, вказану у п. 1.1. цього Договору.

Пунктом 3.1. Договору переведення боргу сторони визначили, що Новий боржник зобов`язаний здійснити оплату Кредитору суми боргу протягом 60 місяців, починаючи з січня 2017 року, у відповідності до визначеного даним пунктом Договору графіку, який передбачає період погашення (з січня 2017 по грудень 2021), суми платежів та вид заборгованості (активна електроенергію, реактивна електроенергія).

26.12.2016 року сторони підписали Акт звірки (Додаток № 1 до Договору переведення боргу) яким підтвердили тип, розмір та період виникнення заборгованості, яка є предметом переведення боргу (а.с. 32).

Відповідно до пункту 44 підрозділу 2 розділу ХХ “Перехідні положення” ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платники податку, які здійснюють постачання (у тому числі оптове), передачу та розподіл електричної енергії, визначають дату виникнення податкових зобов`язань та податкового кредиту за касовим методом. Зазначена норма є спеціальною щодо визначення моменту виникнення податкових зобов`язань за операціями з постачання електричної енергії.

Зміст касового методу розкрито у підпункті 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 ПК України, відповідно до якого датою виникнення податкових зобов`язань є дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (до каси) платника податку або дата отримання інших видів компенсації вартості поставлених (або таких, що підлягають поставці) товарів (послуг).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі із дотриманням вимог щодо її обов`язкових реквізитів та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у строки, встановлені цим Кодексом. Обов`язок щодо складання податкової накладної також передбачений пунктом 201.7 статті 201 ПК України, відповідно до якого податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів (послуг), а також на суму коштів, що надійшли як попередня оплата (аванс).

Таким чином, у спірних правовідносинах обов`язок Відповідача щодо складання та реєстрації податкової накладної виникав не в момент постачання електричної енергії, а в день отримання коштів як компенсації її вартості. Саме з настанням цієї обставини Податковий кодекс України пов`язує одночасно виникнення податкових зобов`язань з податку на додану вартість та обов`язок постачальника скласти і зареєструвати податкову накладну.

Як убачається з матеріалів справи (а.с. 33-66) протягом періоду з лютого 2017 по жовтень 2019, а також у жовтні 2021 року, після надходження коштів як оплати вартості поставленої електричної енергії, Відповідач склав та зареєстрував у Єдиному реєстрі податкових накладних (далі ЄРПН) податкові накладні на загальну суму коштів, яка підлягає сплаті з урахуванням ПДВ – 2 715 000,00 грн., з яких загальна сума ПДВ 452 499,98 грн.

Покупцем (отримувачем) товару за вказаними податковими накладними Відповідач визначив Позивача, із зазначенням його найменування та індивідуального податкового номера.

Отже, протягом зазначеного періоду Відповідач послідовно оформлював податкові накладні із зазначенням Позивача як покупця (отримувача) електричної енергії, незважаючи на те, що окремі платежі в її оплату вже здійснювалися Новим боржником відповідно до Договору про переведення боргу.

Починаючи з листопада 2019 року, після отримання коштів в оплату вартості поставленої Позивачу електричної енергії, Відповідач продовжив складати та реєструвати в ЄРПН податкові накладні за відповідними операціями.

Разом із тим, на відміну від податкових накладних, складених протягом лютого 2017 – жовтеня 2019, у відповідних накладних Відповідач зазначив покупцем (отримувачем) товару не Позивача, а Прешотравенське міське житлово-комунальне підприємство, на яке за Договором про переведення боргу було покладено обов`язок здійснити оплату поставленої Позивачу електричної енергії, із зазначенням його найменування та індивідуального податкового номера. Зазначені обставини підтверджуються наданими до відзиву податковими накладними з доказами їх реєстрації в ЄРПН (а.с. 114-144).

Оцінюючи зазначені обставини, суд виходить із того, що відповідно до статей 520– 523 ЦК України переведення боргу є способом заміни боржника у вже існуючому зобов`язанні та не змінює його змісту, підстави виникнення, предмета, а також інших учасників зобов`язання, крім особи боржника.

Отже, укладення договору про переведення боргу не змінювало сторін договору поставки, не змінювало особу покупця (отримувача) поставленої електричної енергії та не створювало нових правовідносин щодо її постачання. Новий боржник набув виключно обов`язку виконати грошове зобов`язання перед постачальником, тоді як статус покупця товару за договором поставки протягом усього часу залишався за Позивачем.

Такий висновок узгоджується і з підходом контролюючого органу, відповідно до якого договір про переведення боргу не є самостійною операцією з постачання товарів (послуг) та сам по собі не спричиняє податкових наслідків з податку на додану вартість, оскільки змінює лише особу боржника у грошовому зобов`язанні, не змінюючи підстави його виникнення, предмета та змісту. Відтак переведення боргу не змінює особу покупця (отримувача) товару за договором поставки та не може бути підставою для зазначення нового боржника як покупця у податковій накладній, складеній за операцією постачання товару.

За таких обставин зазначення Відповідачем у спірних податкових накладних нового боржника як покупця (отримувача) товару не відповідало ані цивільно-правовій природі переведення боргу, ані вимогам пункту 201.1 статті 201 ПК України щодо зазначення в податковій накладній особи покупця (отримувача) товарів (послуг), яка є стороною відповідної операції з постачання.

На користь такого висновку свідчить і послідовна поведінка самого Відповідача, який протягом 2017– 2019 років за аналогічних правовідносин після здійснення оплат Новим боржником оформлював податкові накладні із зазначенням Позивача як покупця, що свідчить про правильне розуміння ним характеру правовідносин та вимог податкового законодавства.

Звертаючись з даним позовом до суду Позивач зазначав, що допущені Відповідачем порушеннями вимог ст. 201 ПК України, позбавили Позивача можливості включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 922 654,40 грн., що фактично є його збитками.

За наслідками розгляду позову Господарським судом Дніпропетровської області прийнято оскаржуване додаткове рішення у даній справі.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягають, з наступних підстав.

Колегія суддів констатує, що причиною звернення з апеляційною скаргою стала незгода Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2026 у справі №904/2122/26 та вимога його скасувати у повному обсязі.

Розглянувши апеляційну скаргу, колегія суддів зазначає наступне.

Предметом розгляду у даній справі є позовні вимоги покупця (споживача електричної енергії) про стягнення з постачальника збитків у розмірі 922 654,40 грн, заподіяних протиправною поведінкою останнього щодо неналежного виконання публічно-правового обов`язку зі складання та реєстрації податкових накладних на ім`я покупця, що призвело до остаточної втрати останнім права на формування податкового кредиту за наслідками господарських операцій.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути зокрема відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частин першої та другої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка вчинила правопорушення, набула у зв`язку з цим доходи, розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, чиє право порушене, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка вчинила правопорушення.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може бути відшкодована в натурі (передання речі того ж роду і якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі статтями 224, 225 Господарського кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних договірних та податкових правовідносин між сторонами).

Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. 2. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом».

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, хоча невиконання цього обов`язку може завдати покупцю збитків. Тому позовна вимога покупця про зобов`язання продавця здійснити таку реєстрацію не є способом захисту у господарських правовідносинах і не підлягає розгляду в суді жодної юрисдикції. Належним способом захисту для покупця може бути звернення до продавця з позовом про відшкодування збитків, завданих порушенням його обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18, від 01.03.2023 у справі № 925/556/21).

Досліджуючи підстави виникнення господарських зобов`язань та правові наслідки укладення договору про переведення боргу №26277-00 від 26.12.2016, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Згідно зі статтею 521 Цивільного кодексу України форма правочину щодо заміни боржника у зобов`язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 522 Цивільного кодексу України новий боржник у зобов`язанні має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником».

Згідно зі статтею 523 Цивільного кодексу України порука або застава, встановлена третьою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником. Застава, встановлена первісним боржником, зберігається після заміни боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналіз зазначених норм свідчить, що переведення боргу є способом заміни боржника виключно у вже існуючому грошовому зобов`язанні щодо сплати вартості спожитої електричної енергії. Переведення боргу жодним чином не змінює змісту, підстав виникнення та сторін основного господарського зобов`язання за договором про постачання електричної енергії за державні кошти № 89-Ц/2/ДК від 30.12.2015.

Укладення договору про переведення боргу не змінювало особу покупця (отримувача) фактично поставленої електричної енергії та не створювало між постачальником та новим боржником правовідносин купівлі-продажу. Новий боржник (Першотравенське міське житлово-комунальне підприємство) набув виключно статусу платника за грошовим зобов`язанням, тоді як статус покупця товару за договором поставки протягом усього часу незмінно зберігався за позивачем.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця) д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг... є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з приписами статті 201 Податкового кодексу України на дату зарахування коштів від нового боржника у відповідача виникали податкові зобов`язання з ПДВ, що зумовлювало його імперативний обов`язок скласти і зареєструвати податкову накладну, в якій покупцем (отримувачем) мав бути зазначений саме позивач як сторона договору постачання.

Оформлення та реєстрація Відповідачем спірних податкових накладних із зазначенням покупцем Першотравенського міського житлово-комунального підприємства (Нового боржника) замість позивача суперечить наведеним вимогам закону та обґрунтовано визнана судом першої інстанції протиправною поведінкою відповідача.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги відповідача про те, що позивач зазнав збитків внаслідок власної бездіяльності, колегія суддів аналізує норми права, на які посилається скаржник.

Згідно з абзацами десятим, чотирнадцятим, сімнадцятим пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Відповідно до пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних. Розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов`язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу... У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної / розрахунку коригування.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач цитує висновки Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 01.12.2023 у справі № 926/3347/22:

« 7.29. Об`єднана палата звертає увагу, що помилка в реквізитах податкової накладної не є нездоланною перешкодою для одержання покупцем податкового кредиту.

7.30. Статтею 192 ПК України встановлений порядок коригування податкових зобовязань та податкового кредиту. Зокрема, відповідно до пункту 192.1 статті 192 ПК України розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації; розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов`язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.

7.31. При цьому відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної / розрахунку коригування.

7.32. Отже, за умови розумної і добросовісної поведінки покупця і продавця помилка в реквізитах податкової накладної може і має бути виправлена.

7.33. Пунктом 6 статті 3 ЦК України закріплений принцип справедливості, добросовісності та розумності. За висновками Великої Палати Верховного Суду зазначений принцип включає, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість та добросовісно вести переговори (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19 (провадження № 12-18гс20, пункт 6.20)). Сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц (провадження № 14-28цс20, пункт 37)).

7.34. Отже, якщо покупець не включив до податкового кредиту відповідну суму ПДВ на підставі зареєстрованої податкової накладної продавця через помилки в ній, які є перешкодою для такого включення, то покупець, проявляючи розумну дбайливість та враховуючи інтереси, зокрема, іншої сторони, має своєчасно повідомити про помилку продавця. Останній, своєю чергою, дізнавшись про допущену помилку, має невідкладно скласти і зареєструвати розрахунок коригування до податкової накладної, не пов`язаний із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.

7.35. Якщо ж покупець не включив до податкового кредиту відповідну суму ПДВ на підставі зареєстрованої податкової накладної продавця через помилки в ній, які є перешкодою для такого включення, і не повідомив своєчасно про помилку продавця, внаслідок чого покупець втратив право на податковий кредит, то слід вважати, що він зазнав збитків внаслідок власної бездіяльності, а тому такі збитки не можуть бути стягнуті з продавця».

Також Відповідач цитує висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.02.2025 у справі № 906/41/24:

« 5.24. Отже, за умови розумної і добросовісної поведінки покупця і продавця помилка в реквізитах податкової накладної може і має бути виправлена. Подібний висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.12.2023 у справі N 926/3347/22.

5.26. Колегія суддів також зазначає, що пунктом 6 статті 3 Цивільного кодексу України закріплений принцип справедливості, добросовісності та розумності. За висновками Великої Палати Верховного Суду, зазначений принцип включає, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість та добросовісно вести переговори (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі N 910/719/19). Сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі N 688/2908/16-ц).

5.27. Отже, якщо покупець не включив до податкового кредиту відповідну суму ПДВ на підставі зареєстрованої податкової накладної продавця через помилки в ній, які є перешкодою для такого включення, то покупець, проявляючи розумну дбайливість та враховуючи інтереси, зокрема, іншої сторони, має своєчасно повідомити про помилку продавця. Останній, своєю чергою, дізнавшись про допущену помилку, має невідкладно скласти і зареєструвати розрахунок коригування до податкової накладної, не пов`язаний із зміною суми компенсації вартості товарів / послуг.

5.28. Якщо ж покупець не включив до податкового кредиту відповідну суму ПДВ на підставі зареєстрованої податкової накладної продавця через помилки в ній, які є перешкодою для такого включення, і не повідомив своєчасно про помилку продавця, внаслідок чого покупець втратив право на податковий кредит, то слід вважати, що він зазнав збитків внаслідок власної бездіяльності, а тому такі збитки не можуть бути стягнуті з продавця».

Колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду зазначає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення у повній відповідності до зазначених висновків Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 01.12.2023 у справі № 926/3347/22, тоді як апелянт тлумачить їх вибірково.

Зокрема, Об`єднана палата Верховного Суду у справі № 926/3347/22 безпосередньо вказала, що при вирішенні спорів цієї категорії суди зобов`язані здійснювати комплексну оцінку поведінки обох сторін правовідносин на предмет їх добросовісності, розумності та взаємного врахування інтересів одна одної. Обов`язок покупця своєчасно повідомити про помилку не є ізольованим або абсолютним - він розглядається у нерозривному зв`язку з діями самого продавця та об`єктивною можливістю покупця виявити таку помилку за конкретних обставин виконання договору.

У справі, що переглядається, місцевий господарський суд у повній відповідності до постанови № 926/3347/22 детально дослідив поведінку як позивача, так і відповідача.

Судом установлено, що за касовим методом податкові зобов`язання відповідача виникали в міру надходження коштів від третьої особи - Шахтарського (до перейменування - Першотравенського) МЖКП за графіком на 60 місяців, де позивач не був учасником перерахування коштів і не мав обов`язку контролювати щомісячні банківські транзакції інших суб`єктів господарювання.

Більше того, спірні податкові накладні на суму ПДВ 922 654,40 грн були зареєстровані відповідачем не на ім`я позивача, а на інше підприємство, у зв`язку з чим позивач через особливості функціонування Єдиного реєстру податкових накладних був об`єктивно позбавлений доступу до таких документів і не міг встановити сам факт зазначення неналежного покупця.

З`ясувавши факт повного завершення розрахунків, позивач діяв з розумною обачністю та тричі звертався до відповідача з офіційними вимогами надати конкретні реквізити (номери, дати та суми) зареєстрованих накладних (листи від 23.01.2025, 14.03.2025 та 14.05.2025).

Натомість відповідач, одноосібно володіючи інформацією про реєстрацію накладних на неналежного покупця, діяв недобросовісно: запитуваних відомостей не надав, обмежившись формальними листами, чим унеможливив своєчасне виявлення помилки до моменту подання відзиву на позов.

Таким чином, суд першої інстанції застосував правову позицію Об`єднаної палати Верховного Суду у справі № 926/3347/22 правильно і в повному обсязі, обґрунтовано встановивши, що збитки позивача настали не внаслідок його бездіяльності, а в результаті прямого порушення відповідачем податкового законодавства та подальшої недобросовісної поведінки останнього, що не спростовує наявності повного складу цивільного правопорушення.

Щодо посилання скаржника на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.02.2025 у справі № 906/41/24, колегія суддів зазначає, що висновки суду касаційної інстанції у цій справі є послідовним застосуванням та розвитком правової позиції Об`єднаної палати Верховного Суду у справі № 926/3347/22, про що прямо зазначено у пункті 5.24 самої постанови № 906/41/24.

Водночас фактичні обставини справи № 906/41/24 не є релевантними до спірних правовідносин сторін у справі № 904/2122/26. У справі № 906/41/24 вирішувався спір, за якого покупець, отримавши зареєстровану податкову накладну безпосередньо за власним податковим номером, був обізнаний про наявні в ній помилки та мав об`єктивну можливість звернутися за їх виправленням у межах передбачених законом строків, однак тривалий час проявляв бездіяльність.

Натомість у справі, що переглядається в апеляційному порядку, правовідносини сторін ускладнені укладенням тристороннього договору про переведення боргу та застосуванням касового методу податкового обліку, за якого реєстрація податкових накладних залежала від платежів третьої особи. Відповідач склав податкові накладні не на позивача з помилкою в реквізитах, а повністю оформив їх на іншу юридичну особу - Шахтарське (Першотравенське) МЖКП, чим позбавив позивача доступу до таких накладних у системі електронного адміністрування ПДВ.

Відтак обставини недобросовісної бездіяльності покупця, встановлені судом касаційної інстанції у справі № 906/41/24, у даній справі відсутні, оскільки позивач не мав доступу до накладних, виписаних на іншу особу, а після отримання відомостей про завершення розрахунків своєчасно та неодноразово вживав вичерпних заходів для з`ясування обставин їх реєстрації, тоді як ненадання інформації відповідачем унеможливило вчасне виправлення допущеного порушення. За таких підстав висновки Верховного Суду у справі № 906/41/24 також не спростовують правильності оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

За правилами функціонування Єдиного реєстру податкових накладних (стаття 201 ПК України) платник податку має доступ через електронний кабінет виключно до тих документів, де він є постачальником або покупцем (за його власним кодом ЄДРПОУ / ІПН). Позивач був технічно та юридично позбавлений доступу до документів, зареєстрованих відповідачем на чуже підприємство. Стверджувати, що позивач повинен був повідомити відповідача про помилку в реквізитах документа, доступу до якого він не мав і мати не міг, є суперечливим.

Крім того, враховуючи касовий метод податкового обліку відповідача, момент складання податкових накладних залежав виключно від дат зарахування оплат, що надходили від Нового боржника згідно з його внутрішнім графіком погашення заборгованості. Позивач не здійснював таких платежів і не був стороною їх перерахування.

Покладення на споживача обов`язку здійснювати безперервний контроль за фінансовими операціями третіх осіб, вираховувати настання 15-денних строків на реєстрацію накладних після кожної сплаченої суми та розшукувати оформлені на іншу особу документи не ґрунтується на жодній нормі чинного законодавства.

Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що після надходження інформації про завершення розрахунків за Договором переведення боргу позивач діяв добросовісно: направив відповідачу три послідовні письмові звернення (листи від 23.01.2025, 14.03.2025 та 14.05.2025) з конкретною вимогою надати номери, дати складання та суми податкових накладних, виписаних за наслідками проведених розрахунків.

Відповідач, одноосібно володіючи інформацією про те, що накладні на суму ПДВ 922 654,40 грн зареєстровані не на позивача, у відповідях від 19.02.2025, 14.04.2025 та 12.06.2025 конкретних даних не повідомив, копій накладних не надав та обмежився твердженнями про те, що документи складено в установлені строки. Саме така недобросовісна поведінка відповідачем позбавила позивача можливості з`ясувати дійсний стан реєстрації накладних до моменту подання відповідачем відзиву на позов.

При цьому показовим є те, що протягом 2017– 2019 років відповідач за аналогічних умов реєстрував податкові накладні саме на позивача (на суму ПДВ 452 499,98 грн), що свідчить про повну обізнаність постачальника щодо правильного податкового статусу споживача та його послідовну зміну власної практики на порушення вимог статті 201 ПК України, починаючи з листопада 2019 року.

Посилання скаржника на факт подання позивачем заяви зі скаргою до декларації (за пунктом 201.10 статті 201 ПК України) лише у березні 2026 року колегія суддів відхиляє, оскільки подання такої скарги є правом платника і не є обов`язковою передумовою відшкодування завданих господарським правопорушенням збитків, а також не спроможне відновити втрачений податковий кредит у разі реєстрації податкової накладної на неналежного суб`єкта.

З огляду на зазначене, у спірних правовідносинах наявні всі елементи складу господарського правопорушення: протиправна поведінка відповідача (складання накладних на неналежну особу та ненадання інформації); настання реальних збитків (остаточна втрата позивачем права на включення сум ПДВ до податкового кредиту на суму 922 654,40 грн); прямий причинно-наслідковий зв`язок між протиправними діями відповідача та збитками, який діями позивача не переривається; вина заподіювача шкоди.

Місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про обґрунтованість заявлених вимог та необхідність задоволення позову в повному обсязі.

За результатом апеляційного перегляду справи колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваних у даній справі судових рішень відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на все вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду такими, що підлягають залишенню без змін.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006" Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про неповне з`ясування обставин справі, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Судові витрати

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2026 у справі № 904/2122/26 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повна постанова складена та підписана 21.10.2026.

Головуючий суддя С.В. Вінніков

Суддя Л.В. Андрейчук

Суддя Г.В. Левшина